Рішення № 140179027, 30.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4332/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"30" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

У серпні 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 14 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії № 165171853.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом у 8 000 грн, з дисконтним строком користування траншем протягом 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (з можливістю продовження дисконтного строку кредитування за ініціативою позичальника) а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,01 % від суми залишку заборгованості кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно якого право вимоги за договором № 165171853 від 14.11.2019 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно якого право вимоги за договором № 165171853 від 14.11.2019 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс».

05.06.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 05/06/25-Е згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 165171853 від 14.11.2019.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18 960,00 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 8 000 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 10 904 грн;

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відповідно до ч. ч. 7,8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 14 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 в електронній формі Договір кредитної лінії №165171853.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом у 8 000 грн, з дисконтним строком користування траншем протягом 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (з можливістю продовження дисконтного строку кредитування за ініціативою позичальника) а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі дисконтна процентна ставка: 3,65% річних.

У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, кредитор має право нарахувати позичальнику пеню у розмірі 1,3% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно якого право вимоги за договором № 165171853 від 14.11.2019 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно якого право вимоги за договором № 165171853 від 14.11.2019 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс».

05.06.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 05/06/25-Е згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 165171853 від 14.11.2019.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Матеріалами справи, а саме, випискою з особового рахунку відповідача, що була надана АТ КБ «Приватбанк Банк», підтверджено успішне зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 165171853 на платіжну картку ОСОБА_1 14 листопада 2019 року в сумі 8 000 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

За встановленого, до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору, у тому числі право вимоги сплати заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18 904,00 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом 8 000,00 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом 10 904,00 грн;

Однак суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком у зв`язку з наступним.

При цьому, вказана сума включає заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги та заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 в справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Приписами пункту 1.2. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів.

1.3. Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів.

1.4. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.

Як видно із розрахунків заборгованості відповідача, відсотки у розмірі 10 904 грн. були розраховані за період з 14 листопада 2019 року по 04 листопада 2020 року (а.с. 32)

При цьому, із вказаних розрахунків вбачається, що відповідачем було взято кредит 14 листопада 2019 року на 8 000 гривень, відповідно до договору п. 1.2 та 1.3 строк кредитування 30 днів до 14 грудня 2019 року, як вказано в графіку розрахунку, кредитному договорі строк взяття кредиту на 30 днів.

Також суд зазначає, що поняття строк договору, строк виконання зобов`язання та термін виконання зобов`язання, згідно із приписами ЦК України, мають різний зміст.

У той же час, нарахування відсотків кредитор здійснював як в межах встановленого строку користування кредитом, так і поза межами такого строку (до 04 листопада 2020 року).

При цьому, договір не передбачає можливості автопролонгації строку користування кредитом.

Посилання у позові в цій частині на Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту(СМАРТ) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які містять умови щодо автоматичного продовження строку користування позикою, суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вказані Правила були доведені до відома позичальника та підписані ним (особистим або електронним підписом), а тому, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 03 липня 2019 року у справі за № 342/180/17, їх не можна вважати частиною Договору №165171853 від 14 листопада 2019 року.

Інших доказів узгодження сторонами договору вказаних умов матеріали справи не містять.

Тобто, за період з 15 грудня 2019 року до 04 листопада 2020 року відсотки є такими, що фактично нараховані за порушення позичальником виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсотки за користування кредитом відсотки, які нараховуються в межах строку кредиту, визначені у договорі. Такі відсотки розуміються, як відсотки за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст.1048 ЦК України.

В той же час, відсотки за неправомірне користування чужими коштами відсотки, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625ЦК України.

Вказане правило застосовується не тільки відносно кредитних договорів, а також до договорів позики.

Водночас, позивач не заявляв окремих вимог про застосування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання.

Тому, нараховані за період з 15 грудня 2019 року до 04 листопада 2020 року відсотки не підлягають стягненню.

Відповідно до ч.1статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно із ч. 2 статті 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно із приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12-ц.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов`язання за вищевказаним кредитним договором настав 15 грудня 2019 року (30 днів після отримання кредитних коштів).

Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по відсотках, яка була нарахована в межах строку кредитування, тобто, до 14 грудня 2019 року включно, розмір якої становитиме 24 грн (відповідно розрахунку заборгованості а. с. 44 (зворотня сторона ) та пункту 1.4. договору кредитної лінії а. с. 43 .

Таким чином, позовну заяву ТОВ «ФК «ЕЙС», слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №165171853 від 14 листопада 2019 року в загальному розмірі 8 024 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 24 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 130 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-01, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», з додатками, які містять узгоджені тарифи за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів справи, кількість витраченого часу 2 год., вартість послуги 1 000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу 1 год., вартість послуги 500 грн; підготовка клопотання про витребування інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу 1 год., вартість послуги 500 грн; складання позовної заяви, кількість витраченого часу 2 год., вартість послуги 5 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і такими, що не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, ціні позову, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 500 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6 каб. 13; код ЄДРПОУ 42986956; р/р НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за Договором кредитної лінії №165171853 від 14 листопада 2019 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 8 000 гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 24 гривні, а всього в загальному розмірі 8 024 гривні, а також в повернення 3 630 гривень судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат