Рішення № 140179011, 30.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4354/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"30" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в

18 серпня 2026 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 44 111,61 грн.

Позов обґрунтовується тим, що 25.01.2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на підставі заяви № 2002078815701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 25 000 грн. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 26.06.2026 року утворилася заборгованість в загальній сумі 44 111,61 грн., з яких: заборгованість за кредитом 25 000 грн., заборгованість за процентами 19 111,61 грн.

26 червня 2026 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» в судове засідання не з`явився. До суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2022 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на підставі заяви № 2002078815701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 25 000 грн. Розмір процентної ставки 47,88% річних.

У виписці про рух коштів за рахунком відповідача, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що позичальник отримав кредитні кошти, а також сплачував суми на погашення кредиту.

Згідно з поданим позивачем розрахунком станом на 26.06.2026 року вбачається наявність заборгованості по договору № 2002078815701 від 25.01.2022 року в загальній сумі 44 111,61 грн., з яких: заборгованість за кредитом 25 000 грн., заборгованість за процентами 19 111,61 грн.

26 червня 2026 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачем не доведено того, що він сплачував заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

Згідно ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою ст. 1048 ЦК передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК слідує, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Положеннями пунктів 11, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту, наданої позивачем, вказано, що розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 по договору № 2002078815701 від 25.01.2022 року становить 25 000 грн. В подальшому розмір кредитного ліміту не збільшувався. Від так позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи, що сторони узгодили істотні умови договору (суму кредиту, дату його видачі, умови повернення, нарахування та сплати відсотків, розмір комісії, строк дії договору) і ОСОБА_1 погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, однак порушив їх, щомісячні платежі по поверненню кредитних коштів не погашав, а тому суд вбачає підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором № 2002078815701 від 25.01.2022 року в загальній сумі 44 111,61 грн., з яких: заборгованість за кредитом 25 000 грн., заборгованість за процентами 19 111,61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, та враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 662 грн. 40 коп..

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правової допомоги від 26 березня 2026 року, укладеного між ТОВ «Смарт Пей» та адвокатом Рудзей Ю. В.(а. с. 15), акт наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, витрачений час адвоката, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин, складення позовної заяви, формування додатків. Сума наданих послуг відповідно до Договору складає: 10 000 гривень.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 000 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

ухвалив

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» (код ЄДРПОУ 43696954, юридична адреса 01042, місто Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303) заборгованість по кредитному договору № 2002078815701 за заявою позичальника на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 25.01.2022 року в загальній сумі 44 111,61 грн., з яких: заборгованість за кредитом 25 000 грн., заборгованість за процентами 19 111,61 грн., а також судовий збір 2 662 грн. 40 коп. та правнича допомога 2 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя М. С. Булкат