Рішення № 140178199, 29.09.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

29 вересня 2026 року

Справа № 642/5295/26

Провадження № 2/642/2354/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гримайло А. М.,

за участю секретаря судових засідань Мальцева К. В.,

представника позивача Крамчанінової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шахматова Ірина Вікторівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Крамчанінова О. В. звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради (далі ХМР), третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шахматова І. В. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У обґрунтування позовних вимог вказала, що ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шахматової І.В. для оформлення спадщини за законом після баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір`ю його батька ОСОБА_3 . 11.06.2026 він отримав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 172/02-31 у зв`язку зі пропуском строку для прийняття заяви про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якого входить житловий будинок літ. «А-1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; позивач є спадкоємцем другої черги за законом після смерті баби ОСОБА_2 , оскільки батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на нього було складено Заповіт серія АВІ № 162174, яким ОСОБА_2 заповідала йому все майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, у тому числі будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Але батько позивача не прийняв спадщину, оскільки помер раніше баби. Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шестимісячний термін на прийняття спадщини сплив 04.04.2026, до нотаріуса позивач звернувся 05.06.2026, таким чином строк пропуску склав два місяці.

Позивач вважає, що строк для подання заяви про прийняття спадщини у два місяці ним пропущено з поважних причин, оскільки у країні запроваджений військовий стан у зв`язку зі збройною небезпекою, що створило особливості роботи нотаріусів, нотаріальних контор на території зони бойових дій в м. Харкові. Крім того, у спадкодавця були відсутні документи, що підтверджують право власності баби на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було знайдено тільки копію будинкової книги для прописки громадян та копію Договору про надання в користування земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку 1954 року. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачу необхідно було встановити статус будинку за вищезазначеною адресою, а саме: чи закінчено будівництво та чи введено в експлуатацію. Для вирішення цієї ситуації позивач звертався за послугами до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шахматова І. В. з метою отримання матеріалів інвентаризаційної справи за вищевказаною адресою. Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради надало відповідь 22.06.2026 № 120620269709, відповідно до якої: відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за вищезазначеною адресою, станом на 31.12.2021 проведено реєстрацію права приватної власності на житловий будинок літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, будинок не внесено до реєстру, а документація відсутня на право власності. Для встановлення даних обставин позивач потребував додаткового часу, тому змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 06.07.2026 відкрито провадження в загальному позовному провадженні.

04.09.2026 від представника Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовної заяви заперечували, вважали вимоги необґрунтованими та таким, що не підтверджуються належними доказами, просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не наведено об`єктивних обставин, які перешкоджали йому звернутися із заявою про прийняття спадщини після смерті баби до нотаріальної контори протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, а також належних, достовірних та достатніх доказів неможливості такого звернення та недоведеності причин пропуску строку для прийняття спадщини; крім того, вважав, що спірні правовідносини виникли не з вини ХМР, тому ХМР не повинна відшкодовувати сплачений позивачем судовий збір.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 04.09.2026 закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду.

Представник позивача у судове засідання з`явилася, позов підтримала, просила його задовольнити, надала пояснення аналогічні доводам позовної заяви, пояснила, що строк був також пропущений у зв`язку із відсутністю документації про право власності спадкоємця, на отримання яких був витрачений певний проміжок часу, що також призвело до несвоєчасного звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Представник відповідача - Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно належним чином, в матеріалах справи є дані про належне їх повідомлення, надав суду відзив на позов, у якому просили розгляд справи проводити за відсутності свого представника.

Третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шахматова І. В. у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Суд, вислухавши позицію представника позивача, взявши до уваги позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зі свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 25.11.1959, виданого Ленінським РАГС м. Харкова, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а. с. 18).

Як вбачається заповіту від 17.02.2000, посвідченого державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Азімовою М. Ч., ОСОБА_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все її майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, у тому числі належний їй будинок з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1 , вона заповіла своєму синові ОСОБА_3 (а. с. 11).

Зі свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 06.09.1990, виданого Палацом новонароджених м. Харкова, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 20).

Згідно зі свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим 26.02.2025 Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 04.10.2025, виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, після смерті якої відкрилась спадщина (а. с. 21).

Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шахматової І. В. від 11.06.2026 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , за причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є рідним сином спадкодавиці і як спадкоємець за законом 2 черги (спадкування за правом представлення) має право претендувати на спадкове майно, яке залишилося після смерті його баби, оскільки його батько ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом після смерті матері помер раніше, інші спадкоємці відсутні.

Як вбачається зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людині гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи, а тому постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( ст. 1218 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

За вимогами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, що визначається ст. 1261 ЦК України.

За приписами частин 1, 6 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з положень частин 1, 2 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Таким чином, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання такої заяви.

Отже, законодавчо передбачено, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст.1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Відповідно до постанови ВС/КЦС № 681/203/17-ц від 17.10.2018 незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог.

Таким чином, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, що зазначено у ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, затвердженими відповідними Законами України, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.

У подальшому неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався та він діє до теперішнього часу.

За вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. («Проніна проти України», № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 80 ЦПК України докази в їх сукупності, з урахуванням рівня спорідненості спадкодавця та спадкоємця (2 черга за законом за правом представлення) та черги спадкування, відсутності інших спадкоємців, незначного часового проміжку між закінченням строку прийняття спадщини (04.04.2026), зверненням із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса (05.06.2026) та подачею позовної заяви, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку прийняття спадщини спадкоємцем такі об`єктивні обставини як впровадження воєнного стану на території Україні, небезпеку збройної агресії, особливість роботи нотаріусів під час воєнного стану та на території зони можливих бойових дій, поблизу лінії фронту (м. Харків), відсутність належної документації на підтвердження права власності та факт необхідності збору таких відомостей, що потребує певного часу, що об`єктивно та суттєво вплинули на можливість своєчасного звернення до нотаріуса з метою подання заяви про прийняття спадщини.

Вказані обставини пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача, що потягло за собою пропуск строку для прийняття спадщини на нетривалий термін, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та надання додаткового строку для прийняття спадщини - два місяці з дня набрання рішенням суду чинності, оскільки це сприяє захисту його права на прийняття спадщини, у той час як завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Суд вважає за необхідне судовий збір залишити за позивачем у зв`язку з відсутністю з боку відповідача порушень будь-яких прав позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 43, 76-81, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1266, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шахматова Ірина Вікторівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 7506, терміном 2 (два) місяці.

Судові витрати по справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 29.09.2026.

Суддя - А. М. Гримайло