Рішення № 140177829, 29.09.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1591/26

Провадження № 2/639/1237/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

за участю представника позивача адвоката Колесніченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/1591/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

установив:

До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просила: визнати автомобіль «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості 1/2 частини автомобіля «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 грошову компенсацію у розмірі 289355,00 грн та в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на автомобіль; стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Колесніченко Інною Володимирівною, яка діє на підставі ордеру (а.с.8).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.04.2019, та рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 20.05.2025 у справі № 523/1907/25, шлюб між сторонами розірвано. В період перебування у шлюбі сторонами за спільно накопичені під час перебування у шлюбі кошти був придбаний автомобіль марки «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, який було зареєстровано на відповідача 22.05.2019 в ТСЦ МВС №3246 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 18.05.2019 № НИС905181, укладеного через суб`єкт господарювання ТОВ «Укравто Голосіївський». Подальша перереєстрація зазначеного транспортного засобу з метою його відчуження не здійснювалась. Відповідно до довідки про надання інформаційно-консультаційних послуг, складеної 21.01.2026 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз», вартість транспортного засобу марки «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3 складає 578710,00 грн. Намагання позивача домовитися з відповідачем щодо поділу майна шляхом залишення автомобіля у власності відповідача та добровільного відшкодування позивачу половини його вартості залишилися марними, тому позивач змушена звернутися до суду з цим позовом з метою захисту свого порушеного майнового права.

02.03.2026 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання. Повернуто без розгляду клопотання представника позивача про витребування доказів в частині витребувати від відповідача ОСОБА_2 належним чином засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та оригінал для огляду в судовому засіданні; від Територіального сервісного центру МВС № 3246 інформацію про відчуження ОСОБА_2 автомобіля «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 станом на день отримання відповідної ухвали суду, з наданням належним чином засвідчених копій документів, на підставі яких здійснена реєстрація транспортного засобу за покупцем, зокрема договору купівлі-продажу, комісії, тощо, якщо факт відчуження мав місце; від ТОВ «Укравто Голосіївський» договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_2 автомобіля «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , як такого, що не відповідає вимогам п. 4 ч. 2 ст. 84, п. 7 ч. 1 ст. 183 ЦПК України. В іншій частині клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано від Територіального сервісного центру МВС № 3246 (08131 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Андрія Малишка, буд. 2) належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких була здійснена реєстрація транспортного засобу автомобіля «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зокрема договору купівлі-продажу, комісії тощо (а.с.52-53).

02.03.2026 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль (а.с.44-49, 55-56).

22.04.2026 суд на місці постановив ухвалу про повторне надіслання до Територіального сервісного центру МВС № 3246 копію ухвали суду від 02.03.2026 для виконання в частині витребування доказів, оскільки станом на час підготовчого засідання 22.04.2026 витребувані докази до суду не надійшли (а.с.88-92).

21.05.2026 суд на місці постановив ухвалу про долучення до матеріалів справи повідомлення Територіального сервісного центру МВС № 3246, що надійшла до суду 05.05.2026, про неможливість надання витребуваних судом доказів, оскільки документи, які стали підставою для реєстрації транспортного засобу «Nissan Juke» знищені в зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с.99, 112-113).

21.05.2026 суд постановив ухвалу про витребування, за клопотанням представника позивача, у відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 : належним чином засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких була здійснена реєстрація транспортного засобу автомобіля «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зокрема договору купівлі-продажу, комісії тощо, інформацію про відчуження автомобіля «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , з наданням належним чином засвідчених копій документів, на підставі яких здійснена реєстрація транспортного засобу за покупцем, зокрема договору купівлі-продажу, комісії, тощо, якщо факт відчуження мав місце; у ТОВ «Укравто Голосіївський», код ЄДРПОУ 14333225, яке знаходиться за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони,4: належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу транспортного засобу NISSAN JUKE, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб. см. з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; належним чином засвідчену копію рахунка-фактури для оплати транспортного засобу NISSAN JUKE, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб. см.; належним чином засвідчену копію квитанції про оплату транспортного засобу NISSAN JUKE, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб. см.; належним чином засвідчену копію Акту приймання-передачі транспортного засобу NISSAN JUKE, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб. см. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с.114-115).

15.07.2026 суд на місці постановив ухвалу про долучення до матеріалів справи: витребувані від ТОВ «Укравто Голосіївський» докази, що надійшли до суду 12.06.2026; надані до суду 15.07.2026 стороною позивача відповідь Головного сервісного центру МВС, копію постанови від 01.07.2026 у справі № 707/1118/25 з ЄДРСР; та про залишення без розгляду за заявою сторони позивача її клопотання від 15.07.2026 в частині долучення до матеріалів справи відповіді ТОВ «Укравто Голосіївський».

15.07.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.148-149).

29.09.2026 до суду від представника відповідача адвоката Гуркіна Є.В. надійшли додаткові пояснення у справі, сформовані в системі «Електронний суд» 28.09.2026, в яких викладені заперечення проти позовних вимог, та сторона позивача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.

Суд, заслухавши думку представника позивача, яка вважала що цей документ поданий з пропущеним строком та не направлений позивачу, та просила повернути його відповідачу без розгляду, дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

За своєю суттю подані додаткові пояснення сторони відповідача, що надійшли до суду 29.09.2026 та містять заперечення проти позовних вимог із викладенням обставин на обґрунтування заперечень, є відзивом на позовну заяву.

Ухвалою від 02.03.2026 при відкритті провадження у справі суд роз`яснив відповідачу його право подати у 15-денний строк з дня вручення ухвали, суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів. Також, роз`яснено, які вимоги закону ставляться до відзиву, а саме, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За заявою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гуркіна Є.В., що сформована в системі «Електронний суд» 23.03.2026 та надійшла до суду 24.03.2026, суд вніс дані представника відповідача до додаткових відомостей учасників справи, та представник відповідача отримав доступ до всіх матеріалів справи, які переведені в електронну форму (а.с.76).

Про дату, час і місце підготовчих засідань на 22.04.2026, 21.05.2026, 15.07.2026, відповідач та його представник адвокат Гуркін Є.В. повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Жодних клопотань чи заяв, пояснень на стадії підготовчого провадження до призначення справи до судового розгляду по суті сторона відповідача до суду не подавала, своїм правом на подання відзиву не скористалась.

Суд дійшов висновку, що відзив у формі додаткових пояснень поданий стороною відповідача з порушенням встановленого судом процесуального строку, клопотання про поновлення або продовження пропущеного процесуального строку сторона відповідача не подала, посилання на поважність причин пропущення процесуального строку не зазначила, та суд не встановив такі підстави, враховуючи термін провадження у справі в суді та обізнаність з березня 2026 року сторони відповідача про наявність судового провадження по цій справі, наявність доступу до всіх матеріалів справи в електронній формі суд дійшов висновку про повернення без розгляду представнику відповідача зазначеного документу.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За положеннями ч. 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За змістом ч. 4 ст. 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Застосовуючи принцип змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії, у даному випадку на подання відзиву .

За змістом ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відзив у формі додаткових пояснень поданий з пропущенням встановленого судом строку та відсутнє клопотання про поновлення чи продовження процесуального строку на подання відзиву із зазначенням причин такого пропущення, а ухвалою суду від 15.07.2026 підготовче провадження у справі закрито, відзив сторони відповідача на позовну заяву суд залишає без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Колесніченко І.В. позовні вимоги підтримала, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Позивач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи (згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України), у судове засідання не з`явилась, про поважність причин неявки суду не повідомила.

Оскільки представництво інтересів позивача в суді здійснює адвокат Колесніченко І.В., яка присутня у цьому судовому засіданні, та повноваження якої згідно з ордером не обмежуються, суд дійшов висновку, що неявка позивача не є перешкодою для розгляду справи по суті

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України), у судове засідання не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача адвокат Гуркін Є.В., який діє на підставі ордері (а.с.77), про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином (згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України), в судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки суду не повідомив.

Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк сторона відповідача не скористалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача, 29.09.2026 на місці постановив ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Колесніченко І.В., дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд установив, що 19.04.2019 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб (а.с.20-22).

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 20.05.2025 у справі № 523/1907/25, яке набрало законної сили 24.06.2025, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.36-39).

Відповідно до копії договору № НИС905181 купівлі-продажу транспортного засобу від 18.05.2019, укладеного між ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» та ОСОБА_2 , видаткової накладної № НИС905181 від 22.05.2019, Акту № НИС905181/1 від 27.05.2019 приймання-передачі автомобіля (Додаток № 1 до договору купівлі-продажу № НИС905181/1 транспортного засобу від 18.05.2019); Акту огляду реалізованого транспортного засобу № 172/19/002679 від 22.05.2019; платіжних поручень від 23.05.2019, 17.05.2019; довідки від 02.06.2026 ТОВ «Укравто Голосіївський» про надходження коштів», ОСОБА_2 придбав у власність автомобіль моделі Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2

Відповідно до копії довідки про надання інформаційно-консультаційних послуг, складеної 21.01.2026 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз», вартість транспортного засобу марки «Nissan Juke», 2018 року випуску, кольору білий металік; об`єм двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 за ціною 477000,00 грн (а.с.122-131).

Сторона відповідача жодних доказів на підтвердження відмінної, ніж зазначена у цій довідці, вартості автомобіля суду не надала, не скористалась своїм правом на подання до суду клопотання про призначення судової експертизи задля визначення вартості автомобіля.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 5,7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд зауважує, що сама по собі незгода з вартістю спірного майна без надання альтернативних доказів, зокрема власного звіту про оцінку, не спростовують вартість, яку зажив позивач.

З огляду на викладене, суд визнає надану стороною позивача довідку про надання інформаційно-консультаційних послуг, складену 21.01.2026 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз», належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження вартості автомобіля марки «Nissan Juke», 2018 року випуску.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 03.01.2025, 22.05.2019 проведена перша реєстрація автомобіля марки Nissan моделі Juke, 2018 року випуску, потужність двигуна 1598, білого кольору, VIN код НОМЕР_1 , як нового транспортного засобу, придбаного в торгівельній організації, який ввезено з-за кордону, та станом на 03.01.2026 перереєстрація цього транспортного засобу не здійснювалась (а.с.29-30).

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 08.07.2026, 22.05.2019 проведена первинна реєстрація нового транспортного засобу, придбаного в торгівельній організації, який ввезено з-за кордону автомобіля Nissan Juke, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1598, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 (актуальний власник). Станом на 07.07.2026 в ЄДРТЗ відсутня інформація про інші транспортні засоби, які зареєстровані/були зареєстровані за ОСОБА_2 (а.с.137).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 60 СК України встановлена презумпція спільної сумісної власності, а саме, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, за загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 359/9533/18, якщо майно придбане подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком у період проживання однією сім`єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до положень ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Частиною 2 статті 183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Отже, сторона позивача належними, допустимим і достовірними доказами довела, що автомобіль Nissan Juke, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1598, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 , набутий подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період шлюбу сторін, презумпція спільності майна подружжя не спростована.

Сторони мають рівні права на майно, набуте за час шлюбу, та у разі поділу майна частки сторін (колишнього подружжя) є рівними.

Автомобіль є неподільною річчю та не може бути поділений в натурі між сторонами без втрати свого цільового призначення.

Відповідно до правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ч. 2 ст. 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки в неподільній речі. Стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя не вимагає обов`язкового попереднього внесення відповідної суми на депозитний рахунок суду, якщо з такою вимогою звертається позивач, який бажає відмовитися від своєї частки в майна на користь іншого з подружжя. При цьому факт відсутності у відповідача коштів для одноразової виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати.

Відповідач є власником цієї речі (автомобіля) як такої, яку він придбав разом із позивачкою у шлюбі, тобто у спільну сумісну власність. Тому не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоби врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження нею. Більше того, суд не позбавляє відповідача його частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останнього відповідної компенсації збалансовує інтереси двох співвласників, які не дійшли згоди щодо долі неподільної речі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, вкладеною у постанові від 01 липня 2026 року у справі № 707/1118/25.

Залишення неподільної речі у спільній власності подружжя без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19 (провадження № 61-16632св20), від 26 квітня 2023 року у справі № 742/3786/17 (провадження № 61-17589св20).

В цьому випадку автомобіль Nissan Juke, 2018 року випуску зареєстрований на праві власності за відповідачем та перебуває у його фактичному користуванні (доказів протилежного суду не надано), позивач не претендує на залишення автомобіля собі у власність, та заявила вимогу про отримання грошової компенсації за її частку в праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача, визнавши за відповідачем право власності на автомобіль в цілому.

Водночас, надані суду докази не містить інформації про те, що автомобіль Nissan Juke, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1598, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 має державний номер НОМЕР_2 , та стороною позивача клопотання про витребування таких доказів не заявлялося.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання автомобіля «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в порядку поділу спільного майна подружжя, про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації у розмірі 289355,00 грн та визнання за відповідачем права власності на автомобіль.

При зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатила судовий збір у розмірі 2893,55 грн (а.с.6).

Доказів про понесення позивачем інших судових витрат, ніж сплата судового збору, на час ухвалення судового рішення не надано.

Суд розподіляє судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 2893,55 грн, оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Щодо стягнення з відповідача витрат за подання заяви про забезпечення позову, суд зазначає що у забезпечені позову ухвалою було відмовлено, а отже ці витрати на відповідача покладені бути не можуть.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 13, 76-82, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати автомобіль «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості 1/2 частини автомобіля «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 , грошову компенсацію у розмірі 289355 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 00 коп.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Nissan Juke», 2018 року випуску, об`єм (потужність) двигуна 1598 см3, № куз. НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2893 (дві тисячі вісімсот дев`яносто три) грн 55 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено 29.09.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО