Рішення № 140177525, 24.09.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2601/25

Провадження № 2/401/211/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Андріянової С.М.

за участю секретаря судового засідання Бойко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2025 року представник ТОВ «Світловодськпобут» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 91 118 грн. 94 коп. та стягнення витрат, які поніс позивач у зв`язку із розглядом справи.

В обґрунтуванні позову посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуги з постачання теплової енергії у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На відповідача відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 . Протягом 2016-2025 років ТОВ «Світловодськпобут» надавало відповідачу послуги з централізованого опалення її квартири. За період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 68 631 грн. 90 коп. Окрім того, позивачем нараховано з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року втрати від інфляції в розмірі 16 374 грн. 44 коп., 3 % річних від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року в розмірі 4 524 грн. 05 коп., пеню від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 листопада 2023 року по 30 червня 2025 року в розмірі 500 грн. 95 коп., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 січня 2025 року по 30 червня 2025 року в розмірі 1 084 грн. 78 коп., інфляційні втрати від суми заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01 січня 2025 року по 30 червня 2025 року в розмірі 1 грн. 79 коп., 3 % річних від суми заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01 січня 2025 року по 30 червня 2025 року в розмірі 0 грн. 47 коп., пеня від суми заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01 січня 2025 року по 30 червня 2025 року в розмірі 0 грн. 56 коп. (а.с. 2-15)

Ухвалою від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву, терміном 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. (а.с. 87-88)

09 грудня 2025 року відповідач подала до суду відзив на позовну заяву та заяву про застосування наслідків пропущення строків позовної давності, у яких зазначила, що період заборгованості, заявлений позивачем, визначено з 2016 по 2025 роки. Вказує, що в період з 2016 року по 25 січня 2019 року діяла Методика, затверджена наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359, а з 25 січня 2019 року - Методика, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315. Зазначає, що позовна заява та додані до неї розрахунки не містять належного обґрунтування нарахованих сум, зокрема відомостей про методику проведення розрахунків, кількість спожитої теплової енергії та її вартість, не зазначено чи здійснювався розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг на підставі визначених на розрахункову дату споживання обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Також посилається на встановлену законом загальну позовну давність тривалістю три роки та вважає, що до вимог про стягнення заборгованості за теплову енергію за 2016-2017 роки підлягають застосуванню наслідки пропущення строків позовної давності. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с. 107-109, 110-111)

25 лютого 2026 року представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких заперечує проти заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 2016 року по 02 квітня 2017 року. Зазначає, що заборгованість за цей період повністю погашена за рахунок субсидії та здійснених відповідачем платежів, а тому підстави для застосування позовної давності відсутні. Водночас зазначає, що не погашеними залишилися нараховані за вказаний період 3 % річних та інфляційні втрати, а здійснення відповідачем періодичних платежів у 20172018 роках свідчило про визнання нею заборгованості. Також вказує, що нарахування за постачання теплової енергії здійснювалося щомісячно, а відповідач, заперечуючи проти розрахунку заборгованості, не вказала конкретних нарахувань, які оспорює, не надала власного розрахунку чи доказів недостовірності розрахунку позивача. (а.с.120-121)

25 лютого 2026 року від представника відповідача, адвоката Пащенка Л.В., надійшла заява про закриття провадження в частині позовних вимог, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач частково погасила заборгованість. В іншій частині позовних вимог просить розглянути справу на підставі матеріалів справи та поданих відповідачем заперечень. (а.с. 126-127)

Ухвалою від 28 липня 2026 року задоволено заяву представника відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог. Закрито провадження у справі за позовом ТОВ "Світловодськпобут" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в частині, а саме: 1) 3 % річних від суми заборгованості за спожиту енергію за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року в розмірі 4 524,05 гривень; 2) пеню від суми заборгованості за спожиту енергію за період з 01 листопада 2023 року по 30 червня 2025 року в розмірі 500,95 гривень; 3) заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 січня 2025 року по 30 червня 2025 року в розмірі 1 084,78 гривень; 4) інфляційні втрати від суми заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2025 року в розмірі 1,79 гривень; 5) 3 % річних від суми заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2025 року в розмірі 0,47 гривень; 6) пеню від суми заборгованості за абонентське обслуговування за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2025 року в розмірі 0,56 гривень, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору. (а.с. 143-144)

Представник позивача в судове засідання не з`явився. 24 вересня 2026 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року в розмірі 68 631 грн. 90 коп. та інфляційні втрати від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року в розмірі 16 374 грн. 44 коп. (а.с. 152-153)

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися. 05 травня 2026 року представник відповідача, адвокат Пащенко Л.В., подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі. Просить розглянути справу на підставі матеріалів справи та поданих відповідачем заперечень. (а.с. 134-135)

Оскільки сторони у справі не з`явилися в судове засідання для розгляду справи по суті, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» є виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Світловодську та проводить забезпечення тепловою енергією багатоквартирні будинки, що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Світловодської міської ради про початок та закінчення опалювальних періодів, а також про встановлення тарифів на теплову енергію.

Відповідно до наказів ТОВ «Світловодськпобут» та рішень виконавчого комітету Світловодської міської ради, у м. Світловодську у період з 2016 по 2025 роки було проведено опалювальні сезони. (а.с. 26-45, 46-76)

Сторони між собою перебувають в договірних відносинах та на ім`я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

ТОВ «Світловодськпобут» надавало відповідачу послуги з централізованого опалення її квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок несплати відповідачем платежів за отримані послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 68 631 грн. 90 коп. (а.с. 21-22)

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, інфляційні втрати за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року складають 16 374 грн. 44 коп. (а.с. 21-22)

Згідно з п. 13 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У розумінні положень ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення.

Статтею 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

З огляду на зміст правовідносин, що існують між сторонами, вони по своїй суті є грошовим зобов`язанням, в якому серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника як споживача послуг покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора, як виконавця комунальної послуги, вимагати сплату коштів за фактично надані послуги.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 216/6655/15-ц зазначив, що Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачають, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.

Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.

У постановах Верховного Суду від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц, від 20 листопада 2024 у справі № 463/6799/18 зроблено висновок, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено із матеріалів справи, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за спожиту теплову енергію, яка станом на 30 червня 2025 року складає 68 631 грн. 90 коп. (а.с. 21-22)

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Проте, відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України надані позивачем послуги з постачання теплової енергії оплачені не були, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Зазначене свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів того, що послуги відповідачу не надавалися, що вона не користувалася наданими послугами і потреби в таких послугах не мала, матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року в розмірі 68 631 грн. 90 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що оскільки відповідач, будучи зобов`язаною своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинила виконувати взяті на себе зобов`язання, не сплачувала заборгованість добровільно, у зв`язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані інфляційні втрати за прострочення нею виконання грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який відповідно до ч. 4 ст. 264 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, у зв`язку з простроченням оплати за послуги з постачання теплової енергії, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 16 374 грн. 44 коп., нараховані за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Отже, зобов`язання відповідача з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії виникали щомісячно.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, що діяли на момент спірних правовідносин).

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, для зобов`язань з визначеним строком виконання, як у цьому випадку, перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку виконання.

Отже, для оплати комунальних послуг строк позовної давності починається з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки у цей період діяли Правила, які визначали, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 13 серпня 2025 року та заявив позовні вимоги за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Із розрахунку заборгованості суд встановив, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалися часткові оплати за послуги з постачання теплової енергії, а саме:

- 31 грудня 2016 року сплачено 300,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 28 лютого 2017 року сплачено 100,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 серпня 2017 року сплачено 720,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 жовтня 2017 року сплачено 200,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 грудня 2017 року сплачено 500,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 28 лютого 2018 року сплачено 250,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 31 березня 2018 року сплачено 400,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново);

- 30 квітня 2018 року сплачено 200,00 грн. (переривання позовної давності, позовна давність починається заново).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2017 року по справі № 6-2891цс16 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності переривався та починався заново, оскільки відповідач у період з 2016 року по 2018 рік частково сплачувала заборгованість, у зв`язку з чим до вимог про стягнення заборгованості з 01 травня 2016 року строк позовної давності не сплив.

Крім того, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (№ 64/2022) в Україні запроваджено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його неодноразово продовжено.

15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (№ 2120-ІХ), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнені пунктом 19.

Після внесення змін до вищезазначеного пункту прикінцевих та перехідних положень ЦК України, перебіг вищезазначеного строку позовної давності взагалі був зупинений.

14 травня 2025 року Верховна Рада України прийняла законопроект від 31 травня 2024 року № 11315 "Про внесення змін до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", який був підписаний Президентом України.

Відповідно до ч. 2 Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключити.

Згідно з ч. 2 Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Текст документа офіційно опубліковано в офіційному виданні "Голос України" від 03 червня 2025 року № 108.

Таким чином, Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" набрав чинності з 04 вересня 2025 року.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, провадження № 12-19гс25).

Згідно з ч. 3 ст. 263 ЦК України, від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Таким чином, оскільки відповідач у період з 2016 року по 2018 рік частково сплачувала заборгованість, внаслідок чого перебіг позовної давності переривався та починався заново, позовна давність станом на 02 квітня 2020 року до заявлених вимог про стягнення заборгованості з 01 травня 2016 року не спливла, строк звернення до суду спочатку продовжено на строк дії карантину (до 30 червня 2023 року), а надалі до 29 січня 2024 року продовжено на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року строк позовної давності зупинений на строк дії воєнного стану, тому строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року не є пропущеним.

Враховуючи викладене, з урахуванням наданих сторонами доказів та наявності несплаченої заборгованості за спожиту теплову енергію, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року в загальній сумі 85 006 грн. 34 коп., з яких: 68 631 грн. 90 коп. - основний борг, 16 374 грн. 44 коп. - втрати від інфляції.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 684 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 901 ЦК України, ст. ст. 20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2016 року по 30 червня 2025 року в загальній сумі 85 006 грн. 34 коп., яка складається з: 68 631 грн. 90 коп. - основний борг, 16 374 грн. 44 коп. - втрати від інфляції та судовий збір у розмірі 2 684 грн. 00 коп., а всього: 87 690 (вісімдесят сім тисяч шістсот дев`яносто) грн. 34 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут», місцезнаходження за адресою: вул. Григорія Сковороди, буд. 2А, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 31678853.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , УНЗР 19970804-09005, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного

суду Кіровоградської області С.М. Андріянова