Ухвала суду № 140177400, 29.09.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1693/24

Провадження № 1-кс/396/437/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Новоукраїнка

Слідчий суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в приміщенні суду в м. Новоукраїнка Кіровоградської області, в режимі відеоконференції, клопотання слідчого СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Новоукраїнка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , громадянину України, освіта неповня середня, військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_1 , не одруженого, малолітніх, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, раніше не судимого,

по матеріалах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12024121080000297 від 02.08.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .

З клопотання та копії повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез`явленні вчасно на службу без поважних причин після закінчення відпустки тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану та у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 126-1 КК України тобто в умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічног насильства, щодо іншої особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та емоційної залежності потерпілої особи, а також в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства, щодо іншої особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та емоційної залежності потерпілої особи, а також в умисному систематичному вчиненні фізичного насильства, щодо іншої особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та емоційної залежності потерпілої особи.

Із змісту даного клопотання вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 3, 28, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», перебуваючи з 04 червня 2023 року на превентивному обліку у Новоукраїнському РВП ГУНП в Кіровоградській області за категорією «кривдник», будучи обізнаним із неприпустимістю вчинення домашнього насильства та раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за його вчинення відносно своєї співмешканки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 належних висновків для себе не зробив та продовжив вчиняти щодо останньої умисні протиправні дії фізичного та психологічного характеру.

Зокрема, 28.07.2024 о 14:30 год., ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем спільного проживання зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, у ході побутового конфлікту, вчинив щодо останньої домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, принижував її честь та гідність, після чого умисно застосував до ОСОБА_7 фізичну силу, а саме наносив їй удари руками по різних частинах тіла, бив її головою об стіну та підлогу, а також намагався душити, шляхом використання її одягу. Внаслідок зазначених умисних насильницьких дій ОСОБА_4 - ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження в ділянці підборіддя та правого стегна, які відповідно до висновку судово-медичного експерта від 31.10.2024 № 84 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також спричинено фізичний біль та психологічні страждання.

Крім того, 06.08.2024 о 21:24 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_7 , яке виразилося у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та спробі спровокувати конфлікт і затіяти бійку, чим заподіяв останній психологічні страждання та негативно вплинув на її психоемоційний стан. За вказаним фактом 06.08.2024 відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії № 018925 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, який направлено на розгляд до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.

Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04.10.2024 у справі № 396/1836/24 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні психологічного насильства щодо члена сім`ї, з яким він спільно проживає, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень. Вказана постанова набрала законної сили 15.10.2024.

Крім того, не зважаючи на притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, 11.04.2025 о 18:04 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, повторно вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_7 , що виразилося у застосуванні до останньої фізичної сили, а саме: намагався душити її шляхом натягування та стискання одягу в області шиї, а також наносив удари долонями по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців в області шиї та обличчя, а також подряпини над лівим оком, чим їй заподіяно фізичного болю та спричинено фізичні страждання.

Крім того, 20.09.2025 о 20:08 год., ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_7 , що виразилося у хапанні та стисканні її за руки, обмежував її можливість вільно від нього відійти, висловлював намір затіяти бійку, чим заподіяв ОСОБА_7 фізичного болю та спричинив фізичні страждання.

Крім того, 01.09.2026 о 09:28 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, повторно вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, що виразилося у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, принижуючи її честь та гідність і створюючи для останньої психотравмуючу ситуацію, чим спричинив їй психологічні страждання, а також застосував до ОСОБА_7 фізичну силу, хапаючи та стискаючи її руками за руки, чим заподіяв їй фізичного болю та спричинив фізичні страждання.

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи щодо психологічного стану потерпілої, наслідки систематичного насильства проявилися у виникненні у ОСОБА_7 стану дискомфорту (переживання ряду негативних емоцій, страх, сум, злість, помірний стрес, безпорадність тощо), переживання приниження при спілкуванні з співмешканцем, почуття образи на поведінку співмешканця, «звикання» образливою поведінкою, низькою самооцінкою та відчуття провини у їхніх сварках.

Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №7 від 07.01.2025 солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та постановлено на всі види забезпечення та призначено на посаду командира механізованого відділення-командира бойової машини 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, з 07.01.2025 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Таким чином, з моменту зарахування 07.01.2025 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, 07.01.2025, приступив до виконання військового обов`язку проходження військової служби.

Так, відповідно до п.п.1-3 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проходячи військову службу на посаді командира механізованого відділення-командира бойової машини 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, ОСОБА_4 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків та як військовослужбовець відповідно до ст.ст.11, 16-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов`язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов`язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов`язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі ст.ст.2, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 також був зобов`язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов`язки; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Відповідно ст.1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, ОСОБА_4 у встановленому порядку 07.04.2025 була надана відпустка за станом здоров`я строком на 30 діб, після закінчення якої він був зобов`язаний своєчасно прибути до військової частини НОМЕР_1 , розташованої поблизу АДРЕСА_3 , та приступити до виконання обов`язків військової служби. Після закінчення строку наданої відпустки, яка закінчилася 07.05.2025, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про необхідність своєчасного прибуття до військової частини 08.05.2025 без поважних причин в умовах воєнного стану до військової частини НОМЕР_1 не прибув, причини свого неприбуття командування військової частини не повідомив та до виконання обов`язків військової служби не приступив. У подальшому, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи реальну можливість прибути до місця проходження військової служби та продовжити її проходження, умисно не вжив заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи у різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим час на власний розсуд, що не пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби до 29.09.2026, , тобто до моменту з`явлення до Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід не пов"язаний з триманням під вартою.

Захисник в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила застосувати будь-який запобіжний захід не пов"язаний з триманням під вартою.

Прокурор під час розгляду, клопотання підтримав, прохав його задовольнити, посилаючись на обґрунтованість підозри, наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що викладені в клопотанні та неможливість їх запобігання, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, оцінивши в сукупності всі обставини, заслухавши думку прокурора, який клопотання підтримав, підозрюваного ОСОБА_4 , захисника, які просили застосувати запобіжний захід не пов"язаний з триманням під вартою, слідчий суддя, вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтоване та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановлює, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушив вимоги пунктів 2, 3 частини 1 статті 194 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про обґрунтоване застосування саме такого виду запобіжного заходу.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до п. 28 рішення «Плешков проти України» (заява N 37789/05) ЄСПЛ погоджується, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків є належною підставою для первинного взяття під варту.

Така позиція ЄСПЛ узгоджується з положеннями національного законодавства, зокрема ст.177, 183 КПК України.

Встановлено, що 29.09.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 5 ст. 407 КК України.

Оскільки термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Об`єктивна підозра ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту потерпілого, протоколом додаткового допиту потерпілої, висновком експерта № СЕ-19/112-25/271/ПС від 23.01.2026 року, висновком експерта № 84 від 31.10.2024 року, постановою Новоукраїнського районного суду, протоколами прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, протоколами допиту свідків, матеріалами службового розслідування за фактом нез`явленні вчасно на службу без поважних причин після закінчення відпустки тривалістю понад три доби солдата ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким злочином, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п"яти до десяти років та злочини передбачені ст. 126-1 є нетяжкими злочинами.

Слідчий суддя приймає до уваги, обставини кримінального провадження, особу підозрюваного, який має повних 42 роки від народження, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , не одружений, малолітніх, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, раніше не судимий.

Зазначаючи про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі матиме можливість:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за які законом передбачене покарання у сукупності від 2 до 10 років позбавлення волі. Таким чином, обґрунтовано можна стверджувати, що підозрюваний може ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки йому можливе реальне покарання у вигляді позбавлення волі, що свідчить про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від органу досудового розслідування та суду.

- можливість впливати на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою зміни їхніх показань, що не дасть дослідити повно, всебічно та неупереджено всі обставини у кримінальному провадженні, оскільки потерпіла та свідки є місцевими жителями с. Новомиколаївка.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , оскільки досудовим розслідуванням встановлено неодноразовий факт протиправної поведінки ОСОБА_4 щодо ОСОБА_7 , а декілька фактів, які мали місце у різні періоди часу та включали психологічне і фізичне насильство. При цьому відносно ОСОБА_4 у 2024 році вже здійснювалося кримінальне провадження за ст. 126-1 КК України, яке було направлено до суду, однак судовий розгляд не завершено у зв`язку з проходженням ним військової служби та зупиненням судового провадження.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжких злочинів та тяжкого злочину і за його вчинення передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п"яти до десяти років.

Суд вважає, що прокурором, доказами, які надані слідчим та які містяться в матеріалах клопотання, доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ст. 126-1, ч. 5 ст. 407 КК України,

Враховуючи зазначені вище ризики, наявність обґрунтованої підозри, особу підозрюваного, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії досудового слідства є найбільш прийнятним, а інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Жодних доказів про те, що підозрюваний не може утримуватися під вартою, стороною захисту не представлено.

А тому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, які відносяться до нетяжких злочинів та тяжкого злочину, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В даному конкретному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У зв`язку з встановленими обставинами, враховуючи положення, передбачені ст.176-178 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та доцільність застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 193-194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 5 ст. 407 КК України захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор", який рахувати з 29.09.2026 року.

Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят) днів, але не довше, ніж в межах строків досудового розслідування.

Ухвала суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 28.11.2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Виконання ухвали покласти на Новоукраїнський РВП ГУНП в Кіровоградській області.

Розмір застави для підозрюваному ОСОБА_4 визначити у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840 (дев"яносто дев"ять тисяч вісімсот сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок - UA768201720355219001015002505, банк отримувача - ДКСУ, м.Київ, ЄДРПОУ 26241445, МФО 820172.

Підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за першою вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживав, а саме АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання чи роботи.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, строк дії яких встановити до 28.11.2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з часу її проголошення.

Повний текст ухвали складено 29.09.2026 року о 16.40 годині.

Слідчий суддя: ОСОБА_1