Ухвала суду № 140177105, 25.09.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/10743/26

Номер провадження 1-кс/404/4074/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Кропивницький

Фортечного районного суду міста Кропивницького у складі:

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні №62026150030001691 від 17.09.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кіровограда, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

1.Суть клопотання.

Слідчий третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчої судді із клопотанням у даному кримінальному провадженні про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, у разі визначення розміру застави просив врахувати обставини кримінального правопорушення, суму отриманої неправомірної вигоди, особу підозрюваного та наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і визначити в ухвалі про застосування запобіжного заходу - заставу в розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 998 400 гривень, що забезпечить виконання особою, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

На обґрунтування ініціатор клопотання зазначив, що у провадженні третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62026150030001691, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

З клопотання стверджується, що ОСОБА_4 будучи працівником поліції та обіймаючи посаду інспектора взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації за наступних обставин.

Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, дату та час, але не пізніше 11.09.2026 у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , усвідомлюючи неможливість реалізації вказаних дій одноособово, останній залучив до своїх незаконних дій невстановлену досудовим розслідуванням особу та інспектора взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_4 .

Так, у відповідності до попередньо розробленого плану ОСОБА_7 підшукував осіб призовного віку серед мешканців міста Кропивницького, які виявляли бажання незаконно виїхати за межі території України та схиляючи їх до вчинення вказаних дій спонукав надати йому грошові кошти за організацію незаконного перетину кордону.

З метою уникнення перевірок з боку працівників правоохоронних органів на блокпостах по маршруту слідування в напрямку місця незаконного перетину кордону, ОСОБА_4 використовуючи своє службове становище забезпечував безперешкодний проїзд шляхом пред`явлення свого службового посвідчення.

Після чого, в м.Яремче Івано-Франківської області ОСОБА_7 та ОСОБА_4 повинні були зустрічатись із невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка в свою чергу безпосередньо незаконно переводила підшуканих та доставлених ними осіб через державний кордон України за грошову винагороду.

Так, 12.09.2026, близько 14:40 год, біля магазину «АТБ», що знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Героїв України, 6/13, в ході зустрічі з мешканцем міста Кропивницького ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 запропонував останньому уникнути можливого призову на військову службу по мобілізації шляхом незаконного перетину державного кордону України за грошову винагороду в сумі 10 000 Євро.

18.09.2026, в ході чергової зустрічі, яка відбулась близько 19:30 год., біля магазину «АТБ», що знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вул. Пашутінська, 69 В, ОСОБА_7 детально обговорив із ОСОБА_8 спосіб незаконного перетину кордону України, дату виїзду, узгодив раніше надісланий останньому список необхідних для цього речей, в черговий раз запевнив про безпечність вказаних дій та наголосив про забезпечення безперешкодного проїзду інспектором взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_4 . При цьому, ОСОБА_7 вказав про необхідність часткового розрахунку під час виїзду, а саме надання безпосередньо йому 5 000 Євро та 45 000 грн, а також ОСОБА_4 грошової винагороди в сумі 10 000 грн.

Так, 22.09.2026, близько 20:45 год, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне збагачення, ОСОБА_7 приїхав на транспортному засобі «FORD MONDEO», н.з. НОМЕР_1 , на АЗС «ОККО», що знаходиться за адресою: м. Кропивницький, пр-т Університетський, 15-А, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . Сівши до вказаного транспортного засобу ОСОБА_8 передав частину раніше обумовленої грошової винагороди ОСОБА_7 в сумі 10 000 Євро та 45 000 грн, а ОСОБА_4 в сумі 10 000 грн.

Після чого, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на транспортному засобі «FORD MONDEO», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням останнього направились до м. Яремче Івано-Франківської області для зустрічі із невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка в подальшому повинна була незаконно перевести через державний кордон України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

В ході слідування в напрямку місця зустрічі, а саме на кільці по трасі Е-50, розвилка Вінниця Кропивницький Черкаси, за приблизними координатами 48.7194129 30.2733217, на блокпості під час зупинки вказаного транспортного засобу працівниками правоохоронних органів з метою перевірки військово-облікових документів, ОСОБА_4 пред`явив своє службове посвідчення працівника поліції при цьому запевнив перевіряючих осіб, що разом з ним їдуть його колеги, чим забезпечив безперешкодний проїзд.

У зв`язку з чим, у осіб, які їхали в транспортному засобі «FORD MONDEO», н.з. НОМЕР_1 , працівники правоохоронних органів, будучи переконаними у сказаному ОСОБА_4 не перевірили військово-облікові документи та вони безперешкодно продовжили рухатись в напрямку м. Яремче Івано-Франківської області.

Так, рухаючись по автомобільній дорозі М-30 неподалік м.Умань Черкаської області ОСОБА_7 ігноруючи законну вимогу працівника поліції щодо зупинки транспортного засобу, яким він керував, з метою приховування своїх злочинних дій шляхом надання можливості зникнення з місця події ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зупинився лише біля кілометрового стовпчика № 548 в напрямку м. Кропивницького, на протилежній стороні, де о 23:20 год 22.09.2026 працівниками правоохоронних органів були припиненні незаконні дії ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.332 КК України.

23.09.2026 о 02 год. 25 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

23.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.333 КК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В обґрунтування доводів щодо застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

ІІ. Позиції сторін.

Прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. Вказав, що лише виконав прохання «супроводити особу через блокпости». Не знав про подальші їх наміри. Вважав, що його ввели в оману. Вину не визнає. Просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, або не цілодобовий домашній арешт.

Щодо себе підозрюваний ОСОБА_4 вказав, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , даний об`єкт нерухомості належить йому та його дружині на праві приватної спільної часткової власності, є уродженцем міста Кіровограда, українець, громадянин України, одружений, має на малолітню дитину, працює на посаді інспектора взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, з повною вищою освітою, хронічних хвороб та групи інвалідності не має, має деякі накопичення та заощадження, у власності є паї, квартира і будинок, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, з підстав його необгрунтованості. Вказав, що з приводу його підзахисного згадується лише пару рядків в НСРД. Стверджував, що його підзахисний лише виконав функцію супроводжуючої особи, при цьому підтвердивши те, що останній знайомий з іншим підозрюваним, з яким у того дружні стосунки та який і попрохав його супроводити особу до міста Яремче, за що той конкретно отримав грошові кошти в сумі 10 000 грн. Мова щодо систематичності в даному випадку відсутня та жодних активних дій той не вчиняв. Вважає, що інший підозрюваний разом з особою (заявником) вказану інформацію від нього приховали, а його підзахисний не був проінформований щодо їх подальших дій. Ризики ґрунтується виключно на припущеннях слідчого, так як його підзахисний проблем із законом до цього не мав. Щодо вагомості доказів, то вважає, що їх як таких недостатньо для кваліфікацій дій останнього за ст.332 КК України. Вважає, що стороною обвинувачення не наведено виключних обставин, які б свідчили про нездатність застави у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків. Визначення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів, що становить 998 400 грн., можливе лише за наявності виключого випадку, однак таких обставин щодо ОСОБА_4 сторона обвинувачення в судовому засіданні не навела. Посилання на загальну суму грошових коштів, яка нібито була отримана ОСОБА_4 та іншою особою, не може саме по собі обгрунтовувати розмір застави, оскільки розмір застави має визначатися індивідуально щодо конкретного підозрюваного, з урахуванням його майнового та сімейного стану, даних про особу та конкретних ризиків. При цьому ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має сталі соціальні зв`язки, що також підлягає врахуванню при визначенні розміру застави. ОСОБА_4 має щомісячний дохід близько 30 000 грн, його дружина отримує заробітну плату близько 10 000 грн на місяць. При цьому ОСОБА_4 має двох дітей віком 14 та 18 років, а сім`я не має заощаджень, за рахунок яких можливо було б внести визначену судом заставу. Отже, визначена сума застави фактично є для ОСОБА_4 непомірною, а тому не виконує функції реальної альтернативи триманню під вартою. Крім того, ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався; позитивно характеризується за місцем проживання; позитивно характеризується за місцем роботи, має постійне місце роботи, має сталі соціальні зв`язки; має сім`ю та двох дітей. Ці обставини мають безпосереднє значення при оцінці реальності заявлених ризиків та необхідності визначення такого розміру застави, який буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки, але не завідомо непомірним для підозрюваного. У матеріалах клопотання також відсутнє належне індивідуальне обгрунтування того, що саме сума 998 400 грн є необхідною для забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків. Приймаючи до уваги вищевикладене та той факт, що підозрюваний має постійне місце проживання, задовільний стан здоров`я та матеріальний стан, сталі соціальні зв`язки та не зважаючи на тяжкість вчиненого злочину із відсутністю відповідних ризиків та обгунтованої підозри відносно вказаної особи можливо обрати інший запобіжних захід, а саме запобіжний захід вигляді особистого зобов`язання, або не цілодобового домашнього арешту який також повністю відповідає тяжкості злочину та дає можливість органам досудового слідства проводити усі необхідні слідчі дії з можливістю контролювати місце знаходження підозрюваного. Відтак, просив відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_4 .

ІІІ. Кримінально-процесуальне законодавство.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За правилами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ІV. Обставини, встановлені слідчим суддею, їх оцінка, мотиви та висновки слідчого судді.

Слідчою суддею встановлено, що у провадженні третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62026150030001691, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

23.09.2026 о 02 год. 25 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

23.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.333 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Harav. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).

Дослідивши докази, надані в обґрунтування поданого клопотання, слідча суддя вважає їх достатніми для висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у об`ємі як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи з критеріїв "розумної підозри", тобто наявності фактів та іншої інформації, яка могла б переконати неупередженого спостерігача в тому, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри на ранній стадії досудового розслідування на переконання слідчої судді підтверджується на підставі досліджених копій документів, які долучені до клопотання, зокрема: заявою про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допиту свідків, протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, протоколом обшуків та та іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності, долученими до матеріалів клопотання.

Щодо позиції сторони захисту про необґрунтованість підозри, встановлення складу кримінального правопорушення, винуватості чи невинуватості особи вирішується судом у нарадчій кімнаті при ухваленні вироку після допиту всіх учасників процесу, дослідження доказів та вчинення всіх інших дій, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи.

Слідча суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та встановлених обставин достатньою для виправдання подальшого розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і неможливо стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення обвинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та на які посилається прокурор в клопотанні, слідча суддя зазначає таке.

Обгрунтовуючи наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, слідчий посилається на тяжкість кримінального правопорушення та можливість підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст.332 КК України, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким злочином, покарання за вчинення якого передбачено у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та строк до трьох років з конфіскацією майна.

Тяжкість покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), 2005, § 58).

Врахування тяжкості злочинів має свій раціональний зміст, оскільки воно свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що ймовірне майбутнє покарання за відповідний злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від органу досудового розслідування/суду з метою порушення розумних строків досудового розслідування/судового розгляду.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.

При цьому, ОСОБА_4 одружений, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відтак наявні соціальні зв`язки.

Разом із тим, наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків сама по собі не виключає існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Навпаки, такі обставини не стали стримуючим фактором від можливого вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. З урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та суворості покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винуватим, слідча суддя вважає, що наявність соціальних зв`язків не нівелює ризик його переховування від органу досудового розслідування чи суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224, ч.4 ст.95 КПК України.

Ризик незаконного впливу на свідка та інших осіб актуалізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У той же час, ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу, що становить окремий ризик щодо його можливості впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки в силу займаної посади має знайомих та друзів в правоохоронній системі, тому може здійснити спроби щодо використання вказаних зв`язків з метою перешкоджання кримінальному провадженню. Тобто, прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризику, визначеного п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Водночас, наведені слідчим доводи щодо ризиків, передбачених п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, є загальними, декларативними та не підтверджуються конкретними фактичними обставинами кримінального провадження. Саме по собі припущення про можливу поведінку підозрюваного не може бути достатньою підставою для висновку про існування відповідних ризиків.

Слідчий обґрунтовує ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження правопорушення, у якому особа підозрюється, тим, що ОСОБА_4 не визнає вини й не повідомляє відомостей, які могли б допомогти слідству. Також слідчий стверджує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 раніше організували незаконний перетин державного кордону не однією особою.

Невизнання вини та відмова повідомляти такі відомості є реалізацією прав підозрюваного, передбачених ст. 63 Конституції України та п. 4 ч. 3 ст. 42 КПК України. Ці обставини самі по собі не свідчать про перешкоджання кримінальному провадженню: підозрюваний не зобов`язаний сприяти стороні обвинувачення у збиранні доказів. Твердження про організацію незаконного перетину кордону іншими особами належно не обґрунтоване в клопотанні та не знайшло об`єктивного підтвердження в судовому засіданні. Отже, наведені слідчим обставини не доводять існування зазначених ризиків.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

На даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На виконання вимог ст.194 КПК України слідчим суддею вивчалась можливість застосування стосовно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам.

Слідча суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження.

Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Крім того, відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Застава не може бути застосована з огляду на те, що сторона захисту не надала слідчій судді докази, що вона може бути внесена у розмірі в межах, визначених процесуальним законом, підозрюваним та не буде надмірним тягарем для останнього.

Домашній арешт також не буде достатнім, оскільки обмеження перебування підозрюваного поза житлом саме по собі не усуває можливості спілкування зі свідками та впливу на них, у тому числі засобами зв`язку. Отже, жоден із зазначених більш м`яких запобіжних заходів не здатен запобігти встановленим ризикам.

За наведених в сукупності обставин, слідча суддя вважає, що застосування відносно ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є неможливим, оскільки не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та запобігти встановленим ризикам на цій стадії досудового розслідування, а тому слідча суддя дійшла обґрунтованого висновку про задоволення клопотання і вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Сама по собі тяжкість вчиненого злочину не є підставою для задоволення клопотання, проте у сукупності з іншими обставинами є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков протии Болгарії», «Летельє протии Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Враховуючи обставини провадження, слідча суддя вважає, що у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню з обранням відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали та тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити з 02 год. 25 хв. 23.09.2026 до 02 год. 25 хв. 21.11.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя зобов`язана визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Застава має достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов`язків і не може бути завідомо непомірною для нього. Для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України встановлює межі застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Визначення застави понад ці межі допускається у виключному випадку, якщо суд встановить, що застава в установлених межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним його обов`язків.

Прокурор не навів конкретних обставин, які б свідчили, що застава в межах, установлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків. Посилання на отримання підозрюваними понад 1 000 000 грн за організацію незаконного перетину державного кордону саме по собі не доводить наявності виключного випадку. Надані матеріали не підтверджують отримання ОСОБА_4 цієї суми; з них убачається отримання ним 10 000 грн. Доказів періодичності вчинення ним інкримінованого правопорушення також не надано. Крім того, клопотання не містить належних відомостей про майновий стан підозрюваного, які обґрунтовували б запропонований стороною обвинувачення розмір застави.

Урахувавши обставини кримінального правопорушення, дані про особу, майновий та сімейний стан ОСОБА_4 , а також установлені ризики переховування й незаконного впливу на свідків, слідча суддя вважає достатнім визначити заставу в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 грн, із покладенням на підозрюваного в разі її внесення обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

З огляду на зазначене, клопотання підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання про застосування запобіжного заходу - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали та тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити з 02 год. 25 хв. 23.09.2026 до 02 год. 25 хв. 21.11.2026.

Визначити розмір застави в сумі 199 680 гривень, яка може бути внесена: рахунок отримувача №UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 .

З моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти у разі внесення застави останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення суми застави зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 до 26.03.2026 виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування із свідками та іншим підозрюваним у даному кримінальному проваджені або будь-якою особою визначеною слідчим, за винятком їх участі в процесуальних діях;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч.10 ст.182 КПК України.

В решті вимог - відмовити.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою, у цей же строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідча суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1