Рішення № 140176985, 29.09.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

_____________________________

Справа № 385/1495/26

2/385/800/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Панасюка І.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Лан» про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом до ФГ «Лан» про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) та моральної шкоди, в якому просить стягнути з Фермерського господарства «ЛАН» (ЄДРПОУ: 31541177) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 36801,00 грн., заподіяну внаслідок істотних перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,1296 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3521180400:02:000:0903, що розташована на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн., судові витрати у справі, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу та суми сплаченого судового збору.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 28.08.2026 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Враховуючи те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 2,1296 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3521180400:02:000:0903, що розташована на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.05.2021 року індексний номер 256647773 та свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 36-37).

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області у справі № 385/1509/24 (провадження 2/385/617/24), яке набрало законної сили 16.10.2025 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ФГ «ЛАН» було задоволено. Визнано недійсною Довіреність від 14 червня 2013 року видану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчену 14 червня 2013 року приватним нотаріусом Ульяновського районного нотаріального округу Кіровоградської області Веліховською Тетяною Станіславівною, за реєстром №898. Визнано недійсним Договір оренди землі від 08.04.2015 року укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якого діяв ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Фермерським господарством «ЛАН», на підставі якого 05.08.2015 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Гайворонського районного управління юстиції Кіровоградської області Гуричем Олександром Олександровичем було здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) земельної ділянки кадастровий номер 3521180400:02:000:0903 загальною площею 2,1296 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області за Фермерським господарством «ЛАН» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23427619 від 05.08.2015). Визнано недійсною Угоду про продовження договору оренди землі від 10.01.2018 року укладену між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Фермерським господарством «ЛАН», згідно якої Договір оренди землі від 08.04.2015 року продовжено до 05.08.2067 року. Витребувано у Фермерського господарства «ЛАН» (ЄДРПОУ 31541177) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 2,1296 га, кадастровий номер 3521180400:02:000:0903, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 646416835211 та скасувано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «ЛАН» на земельну ділянку площею 2,1296 га, кадастровий номер 3521180400:02:000:0903, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 646416835211, припинено право оренди земельної ділянки загальною площею 2,1296 га, кадастровий номер 3521180400:02:000:0903, яка розташована на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 646416835211 (а.с. 45-48).

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини вважає, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його мотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 15.09.2025, яке 16.10.2025 набрало законної сили, констатовано факт того, що Договір оренди землі від 08.04.2015 року укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якого діяв ОСОБА_2 та ФГ «ЛАН», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521180400:02:000:0903 та Угода про продовження договору оренди землі від 10.01.2018 року укладена між ОСОБА_2 та ФГ «ЛАН», згідно якої Договір оренди землі від 08.04.2015 року продовжено до 05.08.2067 року є недійсними, так як такі, що укладені на підставі недійсної довіреності від 14 червня 2013 року. Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідач без жодних правових підстав утримував земельну ділянку Позивача у своєму користуванні з 2021 по 2025 роки, Позивач була повністю позбавлена можливості отримувати дохід від її цільового використання передачі в оренду іншим агровиробникам, що позивачем достовірно доведено та підтверджується матеріалами справи.

У статті 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно ч. 1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. ґ ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, об`єктивної та суб`єктивної сторони (шкоди, протиправного діяння її заподіювача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини останнього). За відсутності хоча б одного з елементів цього складу цивільно-правова відповідальність не настає. Зокрема, особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Розмір шкоди, заподіяної при порушенні земельного законодавства, визначається з урахуванням доходів, які власник землі міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, самовільному зайнятті ріллі на користь власника (землекористувача) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Встановлено, що відповідачем незаконно використовувалась спірна земельна ділянка з 2021 року по 2025 рік.

Шкідливим результатом такої поведінки є неможливість позивача, господарювати, використовувати спірну земельну ділянку, за призначенням (ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Тобто мова йде про упущену вигоду - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою, полягає саме у неможливості проведення позивачем робіт з посіву сільськогосподарських культур, у зв`язку зі здійсненням відповідачем господарської діяльності на вказаній земельній ділянці.

Тобто, шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, а протиправна поведінка, в свою чергу, передує у часі шкідливому результату, що настав.

Порушення цивільного права, яке потягло за собою завдання особі матеріальних збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Через протиправні дії відповідача, які полягали у самовільному зайнятті земельної ділянки, позивачка була позбавлена можливості користуватися цією ділянкою, а тому не отримала доходів, які могла би реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Для визначення об`єктивного та справедливого розміру неодержаного доходу (упущеної вигоди) суд застосовує законодавчо визначений критерій граничного розміру орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Згідно розрахунку позивачки з яким погоджується суд, розмір упущеної вигоди становить 36801.00 грн. Відповідачем не надано жодного власного розрахунку розміру завданих збитків чи заперечень щодо проведеного позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у порушенні її нормальних життєвих зв`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 міститься висновок, згідно із яким моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Внаслідок вчинення Відповідачем тривалих протиправних дій щодо утримання земельної ділянки та відмови у її добровільному поверненні на підставі недійсних угод та доручення, Позивачеві було завдано моральної шкоди. Вона полягає у немайнових втратах, спричинених душевними стражданнями та постійним стресом, які викликали негативні зміни у її житті. Наслідки триваючої неправомірної поведінки Відповідача (протягом 2021 2025 років) потягли за собою нераціональне витрачання її життєвого часу. Позивачка була змушена докладати значних додаткових зусиль, постійно звертатися за професійною правничою допомогою, ініціювати судовий процес (справа № 385/1509/24) задля захисту своєї власності. Це зумовило необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, і дотепер вимагає компенсаторних можливостей задля відновлення її стану. Саме через допущення Відповідачем порушення її прав, вона була неправомірно позбавлена свого законного права на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, а також можливості отримання прибутку від неї (орендної плати). Виходячи із засад розумності та справедливості, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, визначивши її в розмірі 7500 грн., що є доведеною та достатньою в конкретних обставинах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з фермерського господарства «Лан» моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до фермерського господарства «Лан» про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «ЛАН» (ЄДРПОУ: 31541177) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 36801,00 грн., заподіяну внаслідок істотних перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 2,1296 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3521180400:02:000:0903, що розташована на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, моральну шкоду в розмірі 7500 грн., судові витрати у справі, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11384,42 грн. та суми сплаченого судового збору 2276,88 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ігор ПАНАСЮК

Дата документа 29.09.2026