Рішення № 140176962, 25.09.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1653/26

Номер провадження 2-а/383/17/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Бондаренка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зербул С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Львівській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністравтивне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7858819 від 10.09.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 10.09.2026 року поліцейським відділення поліції №2 (м.Трускавець) Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Львівській області старшим сержантом поліції Дольським Андрієм Романовичем відносно нього було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7858819, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що нібито здійснив зупинку ближче ніж 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9 «г» Правил дорожнього руху (далі ПДР).

Постанову вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що піддягає скасуванню, оскільки транспортний засіб знаходився на відстні понад 10 метрів від пішохідного переходу, а отже ПДР не порушував. Працівник поліції зупинив його під час безпосереднього руху, але на місці нібито вчиненого правопорушення. Жодних вимірювань відстані від автомобіля до пішохідного переходу за допомогою належних, повірених та сертифікованих вимірювальних приладів (рулетки, тощо) поліцейським проведено не було.

Крім того, зазначив, що поліцейський під час винесення оскаржуваної постанови порушив процедуру розляду справи а саме не роз`яснив йому процесуальні права та обов`язки та категорично відмовив у наданні можливості скористатися юридичною допомогою та ознайомлення з матеріалами справи. З вказаних підстав просив постанову скасувати.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від17.09.2026 року позовну заяву залишено без руху (а.с.13-14).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено заяву позивача про виклик свідка (а.с.22-23).

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що не погоджується з доводами позивача про відсутність вимірювання відстані транспортного засобу до пішохідного переходу, оскільки КУпАП не встановлює вимоги про те, що факт порушення пункту 15.9 ПДР може бути встановлений виключно шляхом обов`язкового проведення вимірювання спеціальним сертифікованим приладом. У цьому випадку працівники поліції безпосередньо спостерігали розташування транспортного засобу щодо пішохідного переходу, а обставини події були зафіксовані на портативний відеореєстратор. Окрім цього, позивач від`їхав з місця зупинки, перед тим, як поліцейські зупинили його та провели розгляд справи. Більше того, сам водій під час спілкування з працівниками поліції не заперечував факту зупинки у вказаному місці. Розгляд справи проведено на місці з дотриманням передбаченої законом процедури. Позивачу було надано можливість висловити свою позицію, заявити клопотання та скористатися правовою допомогою. Посилання позивача на те, що поліцейський нібито був зобов`язаний забезпечити йому адвоката, не ґрунтується на положеннях статті 268 КУпАП, яка гарантує особі право користуватися юридичною допомогою адвоката, однак з її положень не випливає обов`язок кожного поліцейського особисто забезпечувати прибуття адвоката, якого особа бажає залучити. Більше того, позивач не був позбавлений можливості самостійно звернутися до адвоката та отримати правову допомогу. Поліцейський не забороняв позивачу телефонувати адвокату, не забороняв запросити адвоката та не заперечував проти самого права на правову допомогу (а.с.30-35).

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2026 року поліцейським відділення поліції №2 (м.Трускавець) Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Львівській області старшим сержантом поліції Дольським Андрієм Романовичем винено постанову про накладення адімістративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7858819, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., що підтверджується копією вказаної постанови (а.с.6).

Згідно даної постанови, 10.09.2026 року о 09:56:26 в м. Трускавець, вул. Петра Сагайдачного, 18 водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9 «г» ПДР порушення заборони зупинки на пішохідних переходах.

Також у судовому засіданні за заявою позивача був допитаний свідок ОСОБА_2 , яка пояснила, що є дружиною позивача та 10.09.2026 року рухалась в м. Трускавець по вул. Петра Сагайдачного, 18 в автомобілі Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який зупинився на вимогу працівника поліції на відстані більше ніж 10 метрів від пішохідного переходу. Більше зупинок на вказаній вулиці позивачем здійснено не було. Зачитала поліцейському клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи для надання можливості скористатися допомогою адвоката, у задоволенні якого поліцейський відмовив.

Позивачем надано відеозапис, на який зафіксовано як свідок ОСОБА_2 зачитує клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи для надання можливості скористатися допомогою адвоката, долученого позивачем до позовної заяви, що також зафіксовано на відеозапис, наданий відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Констиуцією та законами України.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як убачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у зв`язку із порушенням заборони зупинки на пішохідних переходах.

Частина 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У Розділі 15 Правил дорожнього руху, що були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року (далі - ПДР), передбачено правила зупинки та стоянки транспортних засобів.

У пункті 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2.

Підпунктом «г» пункту 15.9 ПДР встановлено, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Згідно п.1.10 ПДР пішохідний перехід ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність, серед іншого, за порушення правил зупинки.

Випадки розміщення транспортного засобу у спосіб, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху наведено у частині третій статті 265-4 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.

Як встановлено судом з дослідженого судом відеозаписів (фали з назвами «1» та «2»), наданих відповідачем, 10.09.2026 року о 09 год. 46хв. транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, зупинився безпосередньо за перехрестям ближче 10 метрів від пішохідного переходу, з якого вийшов пасажир. При цьому розташування транспортного засобу створювало прешкоду для інших учасників дорожнього руху, а саме інші тарнспортні засоби, рухаючись цією ділянкою дороги, були змушені об`їжджати транспортний засіб позивача з виїздом на зустрічну смугу та нанесену на неї дорожню розмітку 1.12 (стоп-лінія). О 09 год. 49 хв. перед перехрестям на зустрічній смузі біля автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 , зупинився автомобіль поліці. О 09 год. 50 хв. спеціалізований автомобіл поліції, на базі шасі Renault Duster, з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольорів наблизився ззаду впритул до автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 , повністю зайнявши ділянку полоси від пішохідного переходу до місця зупинки автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI. Далі автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, у супроводі патрульного автомобіля, проїхав вперед, чим припинив порушення ПДР щодо заборони зупинки ближче 10 м від пішохідного переходу.

Є загальновідомим із доступних кожному джерел мережі Інтернет, що довжина автомобіля шасі Renault Duster не перевищує 4350 мм, а тому з досліджених судом відеозаписів вбачається, що відстань від автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 , до пішохідного переходу не перевищувала 10 метрів.

Оскільки КУпАП не встановлює вимоги про те, що факт порушення пункту 15.9 ПДР може бути встановлений виключно шляхом обов`язкового проведення вимірювання спеціальним сертифікованим приладом, суд не вважає за підставу для скасування постанови через відсутність вимірювання відстані транспортного засобу до пішохідного переходу, оскільки вказане порушення зафіксовано на відеозаписи, яке створювало не тільки перешкоду для руху інших автомобілів, але і небезпечну обстановку на місці зупинки як для інших водіїв, так і для пішоходів.

З дослідженого судом відеозапису (фалу з назвою « ОСОБА_3 »), наданого відповідачем, судом встановлено, що 10.09.2026 року поліцейський підійшов до водія автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 , яким виявився ОСОБА_1 , представився останньому, повідомим суть порушення, а саме здійснення зупинки, стоянки ближче 10 метрів від пішохідного переходу та перехрестя. ОСОБА_1 пояснив, що зупинився, оскільки дружині стало погано та вона пішла до аптеки. Поліцейський зауважи, що в такому випадку можливо було зупинитись на посадковому майданчику, що знахоться поряд. Поліцейський пояснив, що попередив ОСОБА_1 про порушення правил щодо зупинки, але останній порушення не припинив, не відїхав від місця, де зупинка заборонена. Поліцейський пред`явив вимогу надати посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. ОСОБА_1 заявив клопотання про надання йому адвоката та перенесення справи за місцем свого проживання, на що поліцейським запропоновано водію викликати собі адвоката. Зі змісту подальшої розмови поліцейських з водієм вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт зупинки для висадки пасажира після чого йому поліцейські зробили зауваження, але водій не від`їхав з місця зупинки до того часу поки поліцейськи вдруге не під`їхали до водія. ОСОБА_1 попросив почекати хвилину, поки повернеться дружина. Поліцейським роз`яснено водію право скористатись юридичною допомогою адвоката, та відсутність обов`язку у поліцейського надавати таку домопомогу, поліцейським також відхилено клопотання про перенесення розгляду справи так як немає обставин, що перешкоджать розгляду справи за місцем вчинення правопорушення. Поліцейським повідомлено водію про винесення постанови за ч.1 ст. 122 КУпАП за порушення пункту 15.9 ПДР та роз`яснено право скористатись юридичною допомогою, врахування пояснень водія, суть порушення, розмір штрафу, строки виконання та оскарження постанови. Далі в автомобіль повернулась свідок ОСОБА_2 . Поліцейський запитав у ОСОБА_1 , чи буде він отримувати копію постанови. Далі свідок ОСОБА_2 оголосила клопотання про відкладення розгляду справи та передачу справи за місцем проживання водія, яке поліцейським також відхилено, оскільки подія сталась в місті Трускавці та немає об`єктивних перешкод для розгляду справи на місці. Під час спілкування водія з поліцейськими ОСОБА_1 користувався юридичною допомогою по телефону, та після спілкування з адвокатом погодився отримувати копію постанови, за отримання якою поставив в підписи.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.ч.1-3 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

З огляду на наведене, факт порушення позивачем підпункту «г» пункту 15.9 ПДРповністю доведено, а оскаржувана постанова про притягнення позивача за ч.1 ст.122 КУпАП є законною та обґрунтованою.

Заперечення ОСОБА_1 факту зупиник ближче 10 метрів від пішохідного переходу та пояснення свідка ОСОБА_2 щодо відсутності порушення позивачем ПДР, судом оцінюються як недостовірні, оскільки спростовується дослідженим судом відеозаписами. Пояснення свідка щодо ненадання позивачу можливості скористатися допомогою адвоката суд оцінює критично та відхиляє, оскільки вона є дружиною позивача та особисто активно приймала участь на стороні свого чоловіка, чим проявляла зацікавленість на місці події в результаті розгляду справи, заявляючи клопотання в інтересах ОСОБА_1 , не будучи стороною справи. Крім того, з відеозапису з місця події вбачається, що свідок ОСОБА_2 , яка не є стороною справи, оголосила клопотання про відкладення розгляду справи та її передачу за місцем проживання водія (а.с.10) після оголошення поліцейським водію ОСОБА_1 постанови про накладення штрафу, порядку і строку її оскарження, тобто після розгляду справи, а тому саме по собі не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови за вчинене адміністративне правопорушення. Крім того, поліцейським неодноразово було роз`яснено ОСОБА_1 право скористатись юридичною допомогою адвоката, що останній реалізовував у зручний для себе спосіб по телефону.

Доводи позивача про нероз`яснення йому поліцейським прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та позбавлення його права на юридичну допомогу, спростовується наданим відповідачем відеозаписом, на якому зафіксовано роз`яснення прав водієві (позивачу), надано можливість висловити свою позицію та заявляти клопотання, а поліцейським розглянуто всі заявлені клопотання на місці події та враховано його пояснення, роз`яснено суть порушення та підставу притягнення до адміністртавної відповідальності.

Крім того, позивач мав право та можливість у подальшому скористатися правовою допомогою шляхом оскарження постанови до суду, до якої мав обов`язок долучити всі докази, на які він посилається в позові, реалізував право на допит свідка, про що свідчить позовна заява, що розглядається у даній справі.

Таким чином, у судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення та істотного порушення його прав поліцейським при складанні постанови, що мало наслідком скасування оскаржуваної постанови. Правом на юридичну допомогу позивач скористався на місці події, яку отримував по телефону, та в подальшому реалізував її шляхом оскарження постанову до суду.

Крім того, позовна заява не містить належного обґрунтування того, що позивач не допускав порушення ПДР, а зводиться лише до того, що інспектором допущено певні процедурні порушення.

В контексті викладеного, суд враховує, що позивачем належним чином не аргументовано те, яким чином вказані ним порушення процедури, які, на його думку, мали місце могли вплинути на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Отже, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суддя вважає, що відповідач довів факт правомірності прийняття оскаржуваної постанови про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та підстави для її скасування відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 122, 245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Львівській області, код ЄДРПОУ 40108833, місцезнаходження: вул. Генерала Григоренка, 3, м. Львів Львівська область, п.і.79007.

Повне судове рішення складено 29.09.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко