Рішення № 140176948, 29.09.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/2555/26

Номер провадження 2-а/383/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді - Замші О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову № ПС 001940 від 04.08.2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн. Згідно з фабулою постанови, 26.06.2026 року об 11 год. 30 у Кропивницькому районі Кіровоградської області посадовою особою Укртрансбезпеки при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було зупинено ТЗ при здійсненні вантажних перевезень т/з марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , якому було запропоновано пройти габаритно-ваговий контроль в найближчій зоні габаритно-вагового контролю (а/д Н-14 Олександрія-Кропивницький-Миколаїв км 68), проте водій не надав попередньої згоди на супроводження до найближчої зони габаритно-вагового контролю, про що з метою фіксації правопорушення було складено акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю.

Позивач категорично не погоджується з винесеною постановою, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що на момент складання матеріалів про адміністративне правопорушення він не був суб`єктом, який фактично експлуатував транспортний засіб. Належні йому вантажні автомобілі ще з січня 2023 року були передані в оренду (найм) іншій особі, яка самостійно здійснювала господарську діяльність. З водієм, вказаним в оскаржуваній постанові, позивач у трудових чи цивільно-правових відносинах не перебував, жодних доручень на перевезення вантажу йому не надавав.

Крім того, позивач вказує на фактичні розбіжності та недоліки у змісті оскаржуваної постанови. Зокрема, зазначений у ній реєстраційний номер транспортного засобу не відповідає марці та номерним знакам автомобілів, що належать позивачу. Також, за інформацією, отриманою позивачем від орендаря, водій фактично не відмовлявся від проходження контролю і слідував до найближчої зони зважування, однак був змушений зупинитися через нестачу пального.

Окремо позивач наголошує на процедурних порушеннях з боку працівників Укртрансбезпеки. Позивач зазначає, що транспортний засіб був зупинений поза межами спеціально облаштованого пункту габаритно-вагового контролю. Стверджує, що відповідно до чинного законодавства та Правил дорожнього руху, обов`язок водія надати автомобіль для зважування виникає виключно у спеціально визначеному та облаштованому місці зоні габаритно-вагового контролю, а тому він не був зобов`язаний виконувати вимогу інспектора щодо супроводження до іншого пункту. В оскаржуваній постанові не зазначено точного місця зупинки авто та не наведено належних доказів вини позивача.

З огляду на викладені обставини, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № ПС001940 від 04.08.2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2026 року, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику учасників.

17.09.2026 року від Державної служби України з безпеки на транспорті до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та прийнятою у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно до приписів ст. 14-3 КУпАП суб`єктом відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, зафіксоване за допомогою засобів фото- і відеофіксації, є саме власник (фізична особа) транспортного засобу. Оскільки позивач є зареєстрованим власником автомобіля, а відомості про належного користувача в порядку, встановленому законодавством, до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесені не були, саме позивач є належним суб`єктом відповідальності, незалежно від наявності нотаріально посвідченого договору оренди.

Щодо обставин правопорушення відповідач пояснив, що 26.06.2026 року під час рейдової перевірки було зупинено транспортний засіб DAF з явними ознаками перевантаження. Водію було вручено рішення про супроводження до найближчої зони габаритно-вагового контролю (а/д Н-14 км 75+812м), однак під час руху водій зупинився та відмовився продовжувати рух, посилаючись на технічну несправність та брак пального. Відповідач вважає такі дії свідомим ухиленням від проходження вагового контролю з метою приховати порушення, що зафіксовано актом та відеозаписами з портативних відеореєстраторів інспекторів. При цьому належних доказів на підтвердження факту несправності ТЗ позивачем надано не було, а положення ч. 3 ст. 132-1 КУпАП не вимагають, щоб факт ухилення від контролю відбувався виключно в зоні габаритно-вагового контролю.

Стосовно зазначення в описовій частині постанови реєстраційного номера причепа замість автомобіля, відповідач вказав на вчинення технічної описки під час друку рішення. На думку відповідача, така формальна описка не вплинула на суть та зміст прийнятого рішення і не може слугувати самостійною підставою для скасування правильного по суті адміністративного акта. З огляду на це відповідач просить суд врахувати викладені доводи та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

21.09.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказав, що категорично не погоджується з доводами відповідача та вважає оскаржувану постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню. Зазначив, що водій транспортного засобу не відмовлявся від проходження габаритно-вагового контролю та погодився на супроводження, однак через вимушену зупинку, викликану раптовою технічною несправністю автомобіля, об`єктивно не зміг доїхати до пункту габаритно-вагового контролю близько 710 км. Складення акта про відмову безпосередньо в місці поломки, а також твердження відповідача про свідоме ухилення водія від контролю є суб`єктивними та повністю спростовуються наданими відеозаписами. Крім того, оскаржувана постанова містить суттєві суперечності, оскільки в ній вказано реєстраційний номер, який не відповідає марці ТЗ.

Також представник позивача наголосив, що позивач є неналежним суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення, оскільки належні йому транспортні засоби передано у користування наймачу на підставі нотаріально посвідченого договору оренди від 29.01.2023 року. Позивач не перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах із водієм, який здійснював перевезення, та не надавав йому жодних вказівок. При цьому відсутність відомостей про належного користувача в Реєстрі ТЗ чи неотримання тимчасового реєстраційного талона не спростовує факту реального переходу права користування за договором найму.

Окрім цього, у відповіді на відзив підкреслено факт істотного порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що полягає у неповідомленні позивача про розгляд справи, призначений на 21.07.2026 та 04.08.2026 року. Надані відповідачем поштові документи свідчать про те, що повідомлення позивачу особисто не вручалося (підпис належить іншій особі), а час та адреса вручення за трекінгом «Укрпошти» суперечать графіку роботи відділення та адресі проживання позивача. Незабезпечення права особи, яка притягається до відповідальності, брати участь у розгляді справи (ст. 268 КУпАП) є самостійною та безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов до наступного висновку.

04.08.2026 року начальником Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Ольгою Хорзеєвою, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № ПС 001940 від 04.08.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.132-1 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 51000 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 26.06.2026 року об 11 год. 30 у Кропивницькому районі Кіровоградської області посадовою особою Укртрансбезпеки при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було зупинено ТЗ при здійсненні вантажних перевезень т/з марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , якому було запропоновано пройти габаритно-ваговий контроль в найближчій зоні габаритно-вагового контролю (а/д Н-14 Олександрія-Кропивницький-Миколаїв км 68), проте водій не надав попередньої згоди на супроводження до найближчої зони габаритно-вагового контролю, про що з метою фіксації правопорушення було складено акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідальність за ч.3 ст. 132-1 КУпАП наступає за ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю.

Відповідно до ст. 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом, зокрема, ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінюючи доводи позивача щодо його неналежності як суб`єкта відповідальності у цій справі, суд ставиться до них критично та відхиляє їх. Згідно з приписами статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені, зокрема, частиною третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки або відеозапису, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Належний користувач несе таку відповідальність виключно у разі, якщо відомості про нього належним чином внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Оскільки на момент вчинення ймовірного правопорушення відповідні відомості до Реєстру внесені не були, саме позивач як власник транспортного засобу, є належним суб`єктом відповідальності, незалежно від наявності нотаріально посвідченого договору найму (оренди).

Також суд вважає помилковими твердження позивача про те, що притягнення до відповідальності за ухилення від проходження габаритно-вагового контролю можливе лише за умови перебування транспортного засобу безпосередньо в зоні такого контролю. Системний аналіз логічної конструкції частини 3 статті 132-1 КУпАП свідчить про те, що обов`язкова ознака вчинення правопорушення саме «в зоні габаритно-вагового контролю» стосується лише порушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу. Інші ж діяння, перелічені у вказаній нормі, зокрема ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, утворюють самостійні склади правопорушень, які за своєю природою не обмежені територіальними межами спеціально облаштованої зони контролю.

Поряд із цим, суд не бере до уваги посилання позивача на зазначення в оскаржуваній постанові невірного реєстраційного номера (причепа замість тягача). Вказаний недолік розцінюється судом як технічна описка, оскільки сторонами по справі не оспорюються самі фактичні події, викладені в постанові. Учасники процесу не заперечують, що зупинений був саме автомобіль позивача, який рухався за відповідним маршрутом під керуванням водія ОСОБА_2 . Наявність описки, яка не впливає на суть встановлених подій, не може слугувати самостійною підставою для скасування постанови.

Разом з тим, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративна відповідальність. Тобто для притягнення особи до відповідальності за відмову або ухилення від проходження габаритно-вагового контролю суб`єкт владних повноважень зобов`язаний беззаперечно довести наявність в діях водія прямого умислу на вчинення таких дій.

Як достовірно встановлено судом з матеріалів справи, водій ОСОБА_3 фактично погодився на проходження вимірювання ваги та слідував за вказаним маршрутом, однак об`єктивно не зміг доставити транспортний засіб до пункту контролю через обставини непереборної сили, а саме раптову технічну несправність (поломку) автомобіля. Твердження відповідача про те, що водій мав умисел на ухилення від зважування, є лише припущеннями посадових осіб, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Більше того, матеріали справи свідчать, що відповідно до рішення № РС005506 про супроводження автомобільного транспортного засобу від 26.06.2026 року, було прийнято рішення про супроводження транспортного засобу до пункту габаритно-вагового контролю, і з вказаним рішенням водій ОСОБА_3 був ознайомлений під підпис, тобто не заперечував щодо його виконання. На додаток до цього, в Акті №016052 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю від 26.06.2026 року містяться власноручні пояснення водія ОСОБА_3 , який чітко зазначив, що він з актом не згоден та не відмовляється від проходження вимірювання.

Також судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної №37 від 24.06.2026 року, автомобіль марки DAF номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , здійснював перевезення вологого концентрату зернової барди загальною вагою 24 тонни. Вказані фактичні обставини в їх сукупності прямо спростовують наявність у водія свідомої відмови чи умислу на ухилення від проходження контролю, а також мотиву приховування факту перевантаження.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Оскільки суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача, не можна стверджувати, що оскаржувана постанова сама по собі є належним підтвердженням факту вчинення позивачем правопорушення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача судові витрати в розмірі 1064 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 271, 286, 292, 295 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії № ПС 001940 від 04.08.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 1064 грн. 96 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення судом першої інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Найменування сторін:

- позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- відповідач : Державна служба України з безпеки на транспорті, місцезнаходження за адресою: вул. Антоновича, 51, м. Київ, Київська область, ЄДРПОУ 39816845.

Повний текст судового рішення проголошено 29.09.2026 року

Суддя Олена ЗАМША