Рішення № 140176769, 28.09.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1489/26

Провадження № 2/346/1916/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Третьякової І.В.,

за участю секретаря судових засідань Гжибовського А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия, Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

23.03.2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому зазначило, що 07.12.2015 р. між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93198762000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 4145 грн. на придбання товару та , відкрито кредитну картку, рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом, однак своїх зобов`язань належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. 29.01.2017 року відповідачем було активовано рахунок та здійснено операції з використання кредитного ліміту. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед кредитором становить 15816,28 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 14651,42 грн., заборгованість за відсотками 1069,56 грн., заборгованість за комісією, 95,3 грн. 18.11.2020 р. між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 191, згідно якого позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Укрсиббанк», в тому числі і до відповідача. Таким чином, посилаючись на неналежне виконання відповідача зобов`язань за кредитним договором та вказуючи на набуття права грошової вимоги, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 15816,28 грн кредитної заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Ухвалою від 25.03.2026р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання з викликом сторін. Роз`яснено відповідачу його право подати письмовий відзив разом з доказами, що обгрунтовують доводи заперечень.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

В судове засідання представник позивача не з`явився, поданим до суду письмовим клопотанням просив проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою його місця проживання. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзацом 2 ч.1 ст. 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Таким чином, аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить про те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи по якій він є стороною, з огляду на володіння судом інформації про зареєстровану адресу його проживання та відсутності від нього повідомлень про зміну даної адреси.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення проти чого представник позивача в своєму клопотанні не заперечував.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.12.2015 року АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , уклали між собою Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93198762000.

В даному договорі сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та Правил.

Сума кредиту за договором становить 4145 грн. Кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме придбання товару (мобільний телефон) шляхом перерахування в безготівковій формі на підставі платіжних документів ТОВ «АЛЛО» на рахунок, зазначений в договорі.

Позичальник зобов`язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка, що викладений у додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 07.09.2016 року (п. 3.6).

Відповідно до п. 3.7 договору, розмір ануїтетного платежу становить 461,00 грн. До 08.08.2016 року, та з 09.08.2016 560,63 грн.

Згідно п. 3.9 договору, процента ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі 7% річних

Пунктом 3.12 визначено, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Крім того, п.4.1 договору передбачено що банк відкриває позичальнику та обслуговує на умовах Тарифного плану Револьверна Кредитна Картка «Шопінг картка» окремий картковий рахунок № НОМЕР_2 у національній валюті України з сумою ліміту кредитування 8000 грн., строком на 24 місяці, з процентною ставкою під час пільгового періоду 0,00001% річних, та процентною ставкою на суму кредитної заборгованості 35% річних, комісія сплачується за прострочення чергових платежів.

29.01.2017 року відповідачем було активовано рахунок №26259005409683, здійснено операції з встановлення та використання кредитного ліміту в сумі 6000 грн., відповідно до банківської виписки з рахунку відповідача за розрахунковий період з 29.01.2017 по 10.02.2019

Крім того, 11.02.2019 встановлено кредитний ліміт в сумі 18000 грн., та за розрахунковий період з 11.02.2019 по 10.11.2020, відповідач здійснював операції з використання кредитного ліміту..

В постанові від 25.05.2021р. по справі № 554/4300/16-ц Верховний Суд вказав: «банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача. На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд установив, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків.

Отже, долучена ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до позову Виписка по особовому рахунку є належним підтвердженням виконання АТ «Укрсиббанк» своїх зобов`язань щодо надання ОСОБА_1 кредитних коштів та використання ним вказаних коштів.

Частиною першою статті 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення суми кредитних коштів та сплати платежів, передбачених умовами укладеної угоди не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором №93198762000 виникла заборгованість в сумі 15816,28 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 14651,42 грн., заборгованості за відсотками 1069,56 грн., заборгованості за комісією, 95,3 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості.

Отже, згідно наявних в справі доказів, встановлено, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором належним чином виконані не були, кредитна заборгованість не погашена.

18.11.2020р. між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 191 . За цим договором, Клієнт відступає Фактору, а Фактор зобов`язується прийняти Права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які Клієнт відступає фактору за цим договором відступаються в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується сторонами в паперовому вигляді.

Право власності на Права вимоги вважається таким, що перейшло до клієнта фактору та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлення Прав Вимог у Фактора виникає в день підписання акту приймання-передачі Права вимоги (Додаток №1,2 до цього договору), за умови сплати фактором суми фінансування у порядку, визначеному договором.

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 191 від 18.11.2020р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №93198762000 від 07.12.2015р. на загальну суму 15816,28 грн.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, судом в даній справі було встановлено, що ОСОБА_1 з АТ «Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №93198762000, за яким відповідачу було надано кошти у кредит та відкрито кредитну картіу з встановленням кредитного ліміту. Взявши на себе обов`язок з повернення кредитних коштів, сплати процентів за їхнє використання та комісії, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на яку набув позивач за укладеними між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є обґрунтованими і доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно ст.. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025р., укладеного між адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Акт наданих послуг № 471 від 09.03.2026 та детальний опис наданих послуг до Акту №471 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025р., в яких зазначено вид наданих послуг, витрачений час та їхню загальну вартість (надання усної консультації 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції клієнта 30 хв. складання позовної заяви 3:30 год.), що в загальному становить 8000,00грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 512-514, 526-530, 626, 638, 1048-1049, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (Код ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б.1 корпус 28, рахунок № НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №93198762000 від 07.12.2015р. в сумі 15816,28 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 28 коп.), а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.), та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.09.2026р.

Суддя: Третьякова І. В.