Рішення № 140176689, 28.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4395/26

Провадження № 2/345/3026/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

28.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду м. Калуша у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2026 року представник позивача Ткаченко Ю.О. звернулася до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» із позовною заявою до відповідача, в якій просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за договором кредиту № 6233157 в розмірі 15 731,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 458,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 690,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 7 583,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, судові витрати у розмірі 2 662,00 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 01.01.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №6233157, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 4 000,00 грн. строком на 360 днів, а саме з 01.01.2026 року по 26.12.2026 року, із фіксованою процентною ставкою 0,95 % щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту та комісією за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 690,00 грн. У разі порушення строків повернення кредиту умовами договору передбачено нарахування неустойки у розмірі 200,00 грн. за кожен день понадстрокового користування кредитом. Договір кредиту №6233157 від 01.01.2026 року підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 748051, який був використаний 01.01.2026 року о 01:50:05. На виконання умов договору кредитодавцем 01.01.2026 року перераховано на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №e890ac0a-0db0-47e7-8013-5a9b770ea362 від 01.01.2026 року, листом №20/05/26-49564 від 20.05.2026 року та довідкою №КД-000089100 від 28.05.2026 року. Згідно з розрахунками заборгованості за договором кредиту №6233157 від 01.01.2026 року, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахувань належним чином не виконав, здійснивши платежі в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 417,00 грн., у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 15 731,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 3 458,00 грн. заборгованість за процентами, 690,00 грн. заборгованість за комісією, 7 583,00 грн. заборгованість за пенею (неустойкою), 0 грн. заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування. 25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №25/02/26, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором кредиту №6233157 від 01.01.2026 року. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №5 від 20.05.2026 року позивач набув право вимоги до відповідача на суму 15 731,00 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову. Витребувано документи, що становлять банківську таємницю.

07 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання зазначеної ухвали.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви вказав, що не заперечує щодо розгляду справи за його відсутності та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подавав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача до суду подано не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст. 525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 статті 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч. 12 ст. 11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2026 року відповідач уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір про надання коштів у кредит № 6233157, відповідно до умов якого йому надано кредит у сумі 4 000,00 грн. строком на 360 днів, а саме до 26.12.2026 року, із фіксованою процентною ставкою 0,95 % щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту та комісією за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 690,00 грн.

Договір кредиту № 6233157 від 01.01.2026 року підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 748051, який був використаний 01.01.2026 року о 01:50:05.

На виконання умов договору кредитодавцем 01.01.2026 року перераховано на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №e890ac0a-0db0-47e7-8013-5a9b770ea362 від 01.01.2026 року, листом №20/05/26-49564 від 20.05.2026 року та довідкою №КД-000089100 від 28.05.2026 року.

Крім того, на виконання ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.07.2026 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» листом від 07.08.2026 року № БТ/Е-34293 повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .

Згідно з наданим АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» рухом коштів по картковому рахунку за період з 01.01.2026 року до 04.01.2026 року, 01.01.2026 року о 01:50:13 на картковий рахунок відповідача зараховано грошові кошти в сумі 4 000,00 грн. із зазначенням операції «Від: FUIB MoneyTransfer».

Таким чином, надана АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформація підтверджує належність платіжної картки № НОМЕР_2 відповідачу та факт зарахування на неї 01.01.2026 року грошових коштів у сумі 4 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт укладення між відповідачем та первісним кредитором договору про надання коштів у кредит № 6233157 від 01.01.2026 року та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн.

Істотні умови кредитного договору: строк кредитування - 360 календарних днів, останній день якого припадає на 26.12.2026 року; параметри, порядок і графік повернення кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту визначено умовами договору; протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою, а також за додатковими та/або супутніми послугами кредитодавця чи третіх осіб, що надаються під час укладення договору (якщо такі передбачені умовами договору), залишаються незмінними; повернення кредиту (основної суми та нарахованих процентів) відбувається відповідно до умов договору; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фіксованою процентною ставкою 0,95 % щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту; комісія за надання кредиту встановлена у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 690,00 грн.; у разі порушення строків повернення кредиту умовами договору передбачено нарахування неустойки у розмірі 200,00 грн. за кожен день понадстрокового користування кредитом.

Із розрахунку заборгованості за договором кредиту № 6233157 від 01.01.2026 року, сформованого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 25.05.2026 року, вбачається, що відповідачу нараховано 4 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3 458,00 грн. процентів, 690,00 грн. комісії та 7 583,00 грн. неустойки.

Згідно з цим же розрахунком відповідачем здійснено платежі на загальну суму 417,00 грн., а саме: 11.02.2026 року - 40,00 грн., 52,00 грн., 44,00 грн. та 43,00 грн.; 13.02.2026 року - 47,00 грн., 47,00 грн., 40,00 грн. та 48,00 грн.; 21.02.2026 року - 56,00 грн.

Водночас, незважаючи на здійснення відповідачем платежів на загальну суму 417,00 грн., у підсумковому розрахунку заборгованості первісний кредитор зазначив залишок за тілом кредиту 4 000,00 грн., за процентами - 3 458,00 грн., за комісією - 690,00 грн. та за неустойкою - 7 583,00 грн., що у сукупності становить 15 731,00 грн.

Відтак, при визначенні фактичного розміру заборгованості суд враховує здійснені відповідачем платежі у розмірі 417,00 грн.

25.02.2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором кредиту № 6233157 від 01.01.2026 року.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 5 від 20.05.2026 року позивач набув право вимоги до відповідача за договором кредиту № 6233157 від 01.01.2026 року на суму 15 731,00 грн.

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення позовних вимог ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6233157 від 01.01.2026 року суд виходить із таких мотивів.

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), про що зазначає ст.610 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а, отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

У частині третій ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. У такому разі, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст.625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто його написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст.625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в т.ч. графіком платежів та умовами договору, а не завуальованими, неоднозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеним у договорі строком кредитування.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа № 1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Умова про сплату позичальником неустойки у розмірі 200,00 грн. за кожен день понадстрокового користування кредитом міститься в умовах кредитного договору та ставиться у залежність від порушення відповідачем строків повернення кредиту.

Отож нарахована первісним кредитором у цій справі сума пені (неустойки) є мірою відповідальності позичальника за неналежне виконання останнім своїх грошових зобов`язань з повернення кредиту та нарахованих процентів згідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України, проте не може виступати платою за користування кредитом (його частиною) понад встановлений договором строк, тобто платою за правомірне утримання позичальником грошових коштів у себе після закінчення строку кредитування.

Крім того, відповідно до п. 18 «Перехідних та прикінцевих положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У періоді нарахування відповідачу у справі неустойки (пені) діяв воєнний стан, уперше введений з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану № 2102-ІХ від 24.02.2022», який неодноразово продовжувався й триває до сьогодні.

Тлумачення зазначеної вище норми матеріального закону свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Ця особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22, який є обов`язковим для застосування.

Тому в цій частині позову у задоволенні вимог ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про стягнення з відповідача за умовами кредитного договору № 6233157 від 01.01.2026 року пені (неустойки) необхідно відмовити.

Крім того, суд не може погодитися із аргументами ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про правомірність нарахування ОСОБА_1 одноразової комісії у розмірі 690,00 грн., як у тому числі плати за користування кредитом з огляду на нікчемність умов кредитного договору про необхідність її сплати відповідно до положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Первісний кредитор у справі нараховував, а новий кредитор в особі ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» претендує на стягнення з позичальника плати за користування кредитними коштами у вигляді щоденних процентів, а також окремо комісії за надання кредиту.

Пунктом 22 Додатку № 2 з поясненнями до затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.10.2001 №100 «Положення про інформаційне забезпечення фінансовими установами споживачів щодо надання послуг споживчого кредитування» (зі змінами та доповненнями) чітко визначено, що комісії та інші платежі можуть встановлюватися фінансовими установами за договорами про споживче кредитування винятково як плата за додаткові та/або супутні послуги фінансової установи, кредитного посередника (за наявності) або третіх осіб.

Натомість, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» не доведено, за які конкретно супутні послуги первісним кредитором нараховано одноразову комісію відповідачу, а так само погодження таких послуг із цим споживачем. При цьому, враховуються висловлені у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 (справа № 740/3852/19) та від 31.08.2022 (справа №202/5330/19) правові позиції, які є релевантними до обставин цієї справи.

Таким чином, з відповідача за умовами кредитного договору № 6233157 від 01.01.2026 року підлягає до стягнення 7 458,00 грн. сукупного боргу, який включає 4 000,00 грн. основної суми (тіла) кредиту та 3 458,00 грн. нарахованих, але не сплачених процентів за користування кредитом.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем на виконання умов кредитного договору здійснено платежі на загальну суму 417,00 грн., що підтверджується наданим первісним кредитором розрахунком заборгованості.

З огляду на те, що такі платежі були здійснені відповідачем на погашення заборгованості за цим же кредитним договором, вони підлягають врахуванню при визначенні остаточного розміру заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, із визначеної судом суми заборгованості за тілом кредиту та процентами у розмірі 7 458,00 грн. підлягає відрахуванню 417,00 грн. фактично сплачених відповідачем коштів.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 6233157 від 01.01.2026 року в розмірі 7 041,00 грн., з яких 4 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 3 041,00 грн. заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 690,00 грн. заборгованості за комісією та 7 583,00 грн. заборгованості за пенею (неустойкою) слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено позивачем із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн., та підтверджується платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи.

Сума майнової вимоги була визначена позивачем в розмірі 15 731,00 грн. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 7 041,00 грн. А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1 191,69 грн. (2 662,40 грн. х 7 041,00 грн. / 15 731,00 грн.) сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 500,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано копію договору про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026 року, витяг з Акту №1-ФП від 05.06.2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги, витяг з Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги, ордер серія АХ №1363629 від 11.05.2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018 року та довіреність в порядку передоручення на представлення інтересів адвокатом.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6 500,00 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 342,31 грн. витрат на професійну правничу допомогу (3 000,00 грн. х 7 041,00 грн. / 15 731,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 207, 509, 525-527, 598-599, 610, 612, 625, 629, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 5 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) суму заборгованості за Договором кредиту № 6233157 в розмірі 7 041,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 041,00 грн. - сума заборгованості за процентами.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 191,69 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 1 342,31 грн.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: