Рішення № 140176319, 16.09.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/2/26

№ провадження 2/196/262/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 вересня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Петренко О.С.,

учасники справи та представники учасників справи:

виконувач обов`язків керівника Слобожанської окружної прокуратури

Дніпропетровської області в інтересах держави

в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,

позивач: Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

відповідачі: Приватне підприємство "Торгівельний центр "Самара",

ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зінченко Ганна

Вікторівна,

третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській

області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с-ща Царичанка цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області Єрзаулова Станіслава Станіславовича в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов`язків керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у справі № 904/3555/24 зобов`язано ПП «ТЦ «Самара»:

- усунути перешкоди Дніпровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області у праві користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001, площею 0,0070 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1199717212256, номер запису про право власності 26793382);

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1199717212256), за Приватним підприємством «Торгівельний центр «Самара», проведену приватним натаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Іриною Анатоліївною (номер відомостей про речове право 26793382) індексний номер: 41791387 від 25.06.2018 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1199717212256.

Рішення суду у справі № 904/3555/24 набрало законної сили з 20.12.2024 р. та підлягає примусовому виконанню у порядку встановленому законом. Рішення суду є підставою для скасування реєстрації права власності за ПП «ТЦ «Самара» в порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Проте, виконання рішення суду у справі № 904/3555/24 ускладнено наявними записами про державну реєстрацію іпотеки на підставі іпотечного договору від 20.03.2025 р. № 226, укладеного між ПП «ТЦ «Самара» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А.

Положення іпотечного договору від 20.03.2025 р. № 226 вказують на недобросовісність поведінки сторін правочину та приховування дійсних намірів сторін, спрямованих на унеможливлення виконання рішення суду у справі № 904/3555/24, що може призвести до фактичної втрати майна, що підлягає поверненню у власність держави.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. іпотечного договору від 20.03.2025 № 226, метою його укладення є забезпечення виконання зобов`язань ПП «ТЦ «Самара» (іпотекодавець) за договором позики від 20.03.2025 р., укладеного з ОСОБА_1 (іпотекодержатель). Розмір грошового зобов`язання складає 190 тис грн. Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: будівля кафе, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Іпотечний договір та договір позики між сторонами правочину укладено 20.03.2025 р., тобто вже після набрання законної сили рішення суду у справі №904/3555/24.

Окрім того, необхідно звернути увагу, що у лютому 2017 року ТОВ «Агропромисловий комплекс «Самара» звернулось до Індустріального суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, а саме, на будівлю кафе, загальною площею 57,5 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 .

Так, в позовній заяві ТОВ АПК «Самара» зазначало, що за договором позики від 01 червня 2015 року, укладеного в простій письмовій формі із ОСОБА_1 , останньому передано грошову суму в розмірі 50000,00 грн. з терміном повернення грошей до 01 грудня 2015 року. Гроші передавались в позику з умовою, якщо в зазначений строк гроші не повертаються, то в рахунок боргу відповідач передає у власність позивача незавершену будівництвом будівлю кафе, загальною площею 57,5 кв.м., розташоване в с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області.

У встановлений договором строк ОСОБА_1 борг не повернув та став ухилятись від виконання своїх зобов`язань.

Отже, враховуючи викладене, ТОВ АПК «Самара» вважало, що договір позики фактично носив на собі ознаки договору купівлі-продажу нерухомого майна та воно має право зареєструвати право власності на вищевказану будівлю кафе, площею 57,5 кв.м, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2017 року позовні вимоги ТОВ АПК «Самара» задоволено.

Проте постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 р. у справі № 202/808/17 заочне рішення суду першої інстанції від 06.02.2017 р. скасовано та відмовлено в задоволені позову ТОВ АПК «Самара», у зв`язку із тим, що майно, яке було предметом спору у справі має ознаки самочинного, розташоване поза межами населеного пункту на земельній ділянці, що входить до полоси відводу автомобільної дороги.

У подальшому після прийняття рішення судом апеляційної інстанції, на підставі актів приймання-передачі від 25.05.2018 р., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайцевою І.А. 25.06.2018 р. зареєстровано право приватної власності на будівлю кафе за ПП «ТЦ «Самара».

Фактично, ТОВ АПК «Самара», не маючи права на нерухоме майно кафе, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область с. Могилів, вул. Центральна,122, на підставі акту прийому передачі, на підставі п.4.1 Статуту ТОВ «АПК «Самара», затвердженого протоколом загальних зборів учасників №1/2015 від 19.03.2015, передало його ПП «ТЦ «Самара».

Аналізуючи вказану інформацію, встановлено, що ОСОБА_1 раніше вже був стороною в іпотечних зобов`язаннях щодо спірного нерухомого майна будівлю-кафе, яке розташоване в АДРЕСА_1 , та, ймовірно, іпотечні договір укладалися для можливості оформлення права власності на нерухоме майно поза межами законодавства.

Окрім того, з метою уникнення виконання постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 р. у справі № 202/808/17, ТОВ АПК «Самара», передав вказане нерухоме майно ПП «ТЦ «Самара», чим продовжував порушувати норми закону.

Вказані обставини обґрунтовано ставлять під сумнів реальність отримання ПП «ТЦ «Самара» 190 тис. грн. грошових коштів від ОСОБА_1 на умовах визначених іпотечним договором від 20.03.2025 р. № 226.

Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору від 20.03.2025 р. № 226 предметом договору є виключно майно, що підлягає поверненню у власність держави на підставі рішення суду у справі № 904/3555/24.

Договір іпотеки є недійсним в силу статей 203, 215, 317, 318 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням приписів ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку», адже передане за оспорюваним договором в іпотеку нерухоме майно не належало іпотекодавцю.

Оскільки, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, визнання іпотечного договору №226 від 20.03.2025 р. недійсним є підставою для скасування державної реєстрації іпотеки та обтяжень на предмет іпотеки.

За змістом положень статей 626, 629 та 636 ЦК України договір не може створювати обов`язки для третьої особи, яка не є його учасником (стороною).

Закон не встановлює нікчемність договору іпотеки, укладеного щодо майна яке не належало іпотекодавцю, тому в силу приписів статей 204, 215 ЦК України такий договір є оспорюваним, що передбачає спростування презумпції правомірності правочину та усунення зумовлених ним іпотечних обмежень лише у судовому порядку, зокрема шляхом ініціації позову про недійсність іпотечного договору.

Земельна ділянка та розташована на ній будівля мають спільну юридичну долю, тобто земельна ділянка слідує за нерухомим майном.

Разом з тим, встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась.

За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано нерухоме майно кафе, загальною площею 57,5 кв.м., що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України.

Рішенням суду у справі № 904/3555/24 встановлено, що ПП «ТЦ «САМАРА» користується земельною ділянкою площею 0,0070 га, на якій розташований об`єкт нерухомого майна будівля кафе, загальною площею 57,5 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у його власності, без оформлення права користування земельною ділянкою, в порядку її відведення в оренду або встановлення сервітуту.

Безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України «Про основи містобудування», є перешкодою у розв`язанні питань прогнозування розвитку, планування i забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної i транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів держави.

Таким чином, відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку.

Отже, якщо іпотека була укладена на будівлю, а земля під нею не оформлена та вона використовується з порушенням чинного законодавства, це є підставою для визнання такого іпотечного договору недійсним, оскільки закон України "Про іпотеку" вимагає, щоб предметом іпотеки було нерухоме майно, яке може бути в іпотеці.

Вказаний іпотечний договір порушує інтереси держави, а саме, інтереси законного власника земельної ділянки - Дніпровської районної державної адміністрації, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою та яка не надавала згоди для укладання іпотечного договору.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Статтею 131 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У зв`язку з внесенням Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 змін до Земельного кодексу України, відповідно до п.п. «а» п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001 (цільове призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) є власністю Дніпровської районної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, що підтверджується актом на право постійного користування земельною ділянкою (серія та номер: ІІ-ДП №002583, виданий 15.03.2002 Царичанською районною державною адміністрацією) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права №48188355 від 23.11.2015.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001 залишається у державній власності та до комунальної власності переданою бути не може.

На території Дніпровського району повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності в межах сіл, селищ, міст районного значення та їх вилучення здійснюються Дніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, яка є правонаступником Царичанської районної державної адміністрації.

У цьому випадку звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок неправомірного укладання договору іпотеки на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та який був об`єктом розгляду судової справи № 904/3555/24, порушено право Дніпровської районної державної адміністрації на користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001.

Виключність у даному випадку полягає у тому що внаслідок неправомірного укладання договору іпотеки на об`єкт самочинного нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та який був об`єктом розгляду судової справи № 904/3555/24, порушено право Дніпровської районної державної адміністрації на користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001.

Слобожанською окружною прокуратурою скеровувалися листи у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» № 66/1-559ВИХ-25 від 04.07.2025, №66/1-647ВИХ-25 від 04.08.2025, № 66/1-743ВИХ-25 від 04.09.2025 на адресу Дніпровської районної державної адміністрації, в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства під час укладання договору іпотеки нерухомого майна, яке було предметом розгляду у справі №904/3555/24.

Однак, Дніпровською районною державною адміністрацією заходи щодо захисту та поновлення прав не вжито, що підтверджується листами №1-50-3060/0/557-25 від 30.07.2025, №1-50-3523/0/557-25від 29.08.2025 та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.

Оскільки вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації.

Враховуючи викладене, прокурор просить визнати недійсним договір іпотеки від 20.03.2025 р. № 226, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., укладений між Приватним підприємством «Торгівельний центр «Самара» (код ЄДРПОУ 32690337) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 р. відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 112).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 р. закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті (а.с. 217).

Прокурор Манзюк С.В. подала до суду заяву про проведення розгляду справи за відсутності представника прокуратури, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник позивача - Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлено (а.с. 252-253).

Представник відповідача - Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара" в судове засідання 16.09.2026 р. о 15 год. повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справиПП "Торгівельний центр "Самара" повідомлено належним чином згідно з порядком, встановленим ст.128 ЦПК України(а.с. 236-237, 254-255). Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзиву на позов не подавав.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Зінченко Г.В. у судове засідання 16.09.2026 р. о 15 год. повторно не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно з порядком, встановленим ст. 128 ЦПК України(а.с.240-242, 250-251, 258-262), причини неявки суду не повідомлено, заяви про розгляд справи за відсутності відповідача не надходило, відзиву на позов не подано.

Представник третьої особи - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області у судове засідання 16.09.2026 р. о 15 год. повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справиповідомлений належним чином згідно з порядком, встановленим ст.128 ЦПК України(а.с. 238-239, 256-257), про причини неявки суду не повідомлено.

Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

16 вересня 2026 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що? 20 березня 2025 року між Приватним підприємством "Торгівельний центр "Самара" (згідно договору «Іпотекодавець»-«Позичальник») та ОСОБА_1 (згідно договору «Іпотекодержатель»-«Позикодавець») було укладено іпотечний договір (далі Договір), відповідно до умов якого Договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з Договору позики (а також усіх договорів про внесення змін та доповнень до нього), далі - "Договір позики", укладеного між Приватним підприємством "Торгівельний центр "Самара", іменованим далі «Позичальник» та ОСОБА_1 , іменованим далі «Позикодавець» 20.03.2025 року в простій письмовій формі.

За умовами Договору позики Позичальник зобов`язаний повернути Іпотекодержателю позику в сумі 190 000,00 грн. до 20.03.2027 року.

У відповідності до цього Договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором позики, укладеним в простій письмовій формі 20.03.2025 року отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку на нижче вказаних умовах /п.1.1./.

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: будівля кафе, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 / (а.с.86-91).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.09.2025 року №445077256, наявна актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки, номер запису : 59094119, дата державної реєстрації 20.03.2025, іпотечний договір №226, виданий 20.03.2025 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., предмет іпотеки: будівля кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , Іпотекодавець: Приватне підприємство "Торгівельний центр "Самара", код ЄДРПОУ: 32690337, Україна, Іпотекодержатель: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Україна (а.с. 38-39).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 р. у справі №904/3555/24, яке набрало законної сили 20.12.2014 р., зобов`язано Приватне підприємство "Торгівельний центр "Самара" усунути перешкоди Дніпровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області у праві користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001, площею 0,0070 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1199717212256, номер запису про право власності 26793382). Скасовано державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно будівлю кафе, загальною площею 57,5 м.кв, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1199717212256), за Приватним підприємством "Торгівельний центр "Самара", проведену приватним натаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Іриною Анатоліївною (номер відомостей про речове право 26793382) індексний номер: 41791387 від 25.06.2018 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1199717212256 (а.с. 63-85).

Дане рішення наявне у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є у загальному доступі / https://reyestr.court.gov.ua/Review/123392853/.

Відповідно до ст.ст.2, 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Рішенням суду у справі №904/3555/24 встановлено, зокрема, такі обставини:

- земельна ділянка з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001 (цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) є власністю держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, що підтверджується актом на право постійного користування земельною ділянкою (серія та номер: ІІ-ДП №002583, виданий 15.03.2002 Царичанською районною державною адміністрацією) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права №48188355 від 23.11.2015;

- земельна ділянка, на якій розташований об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 площею 57,5 метрів квадратних, знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1225681200:01:730:0001. Площа накладання складає 0,0070 га;

- державна реєстрація прав приватної власності ПП "Торгівельний центр Самара" на нежитлові приміщення загальною площею 57,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , як на нерухоме майно відбулася за відсутності належних правових підстав (відсутність правовстановлювальних документів на земельну ділянку, самовільне будівництво), тобто здійснена з порушенням вимог чинного законодавства.

- ПП "ТЦ "Самара" користується земельною ділянкою площею 0,0070 га, на якій розташований об`єкт нерухомого майна будівля кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення права користування земельною ділянкою, в порядку її відведення в оренду або встановлення сервітуту.

Також у рішенні суду зазначено, що у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності ТОВ АПК "Самара" на нерухоме майно кафе за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06.02.2017, яке Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі № 202/808/17 скасоване.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі №202/808/17 заочне рішення суду першої інстанції від 06.02.2017 р. скасовано та відмовлено в задоволені позову ТОВ АПК "Самара", у зв`язку із тим, що майно, яке було предметом спору у справі має ознаки самочинного, розташоване поза межами населеного пункту на земельній ділянці, що входить до полоси відводу автомобільної дороги.

25 червня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 26793382 за Приватним підприємством "Торгівельний центр "Самара" на будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер - 1199717212256).

При цьому, державна реєстрація права власності проведена на підставі:

Акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/нг, виданий 25.05.20118, видавник: ТОВ АПК "Самара" та ПП "Торгівельний центр "Самара"; рішення власника ТОВ АПК "Самара" від 25.05.2018; Статуту ПП "Торгівельний центр "Самара"; протоколу загальних зборів ТОВ АПК "Самара" від 25.05.2018.

За змістом Акта прийому-передачі майна від 25 травня 2018 року ТОВ АПК "Самара" передало, а ПП "Торгівельний центр "Самара" прийняло будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ТОВ АПК "Самара" на підставі заочного рішення суду від 06.02.2017 у справі № 202/808/2017.

Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017 за № 19510333, державним реєстратором КП "Царичанське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради Дніпропетровської області Савран Н.В., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1199717212256.

Акт приймання-передачі майна від 25.05.2018 до статутного капіталу ПП "Торгівельний центр "Самара" складено під час розгляду справи № 202/808/17: постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у цій справі заочне рішення суду першої інстанції від 06.02.2017 скасовано та відмовлено ТОВ АПК "Самара" в задоволені позову про визнання права власності на будівлю кафе. Таким чином, ТОВ АПК "Самара" не набуло права власності на спірне майно, відповідно не мало й права його відчужувати.

Виходячи з положень ч.4 ст.82 ЦПК України вищевказані обставини, які встановлені рішенням суду у господарській справі, не підлягають доказуються при розгляді цієї справи.

У постанові апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 р. у справі №202/808/17 зазначено, що згідно змісту позовної заяви, 01.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Самара» та ОСОБА_1 було укладено договір позики в простій письмовій формі, за умовами якого позивач передав відповідачу грошову суму в розмірі 50000,00 гривень з терміном повернення до 01.12.2015 року. Також умовами зазначеного вище договору позики від 01.06.2015 року було обумовлено, як зазначено в позовній заяві, зобов`язання ОСОБА_1 , у разі неповернення ним грошових коштів в строк, передбачений договором, передати у власність ТОВ «Агропромисловий комплекс «Самара» незавершену будівлю кафе, загальною площею 57,5 кв.м., розташовану в с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно, що має АДРЕСА_1 на території АДРЕСА_1 відноситься до земель транспорту, форма власності на дану земельну ділянку - державна; дана земельна ділянка фактично знаходиться за межами населеного пункту на території Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області та входить до полоси відводу автомобільної дороги.

Дана постанова суду наявна у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є у загальному доступі.

У листі Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 05.11.2025 р. № 1-50-4577/0/557-25 зазначено, що на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/355/24 від 20.12.2024, Слобожанським відділом ДВС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження, станом на дату надання відповіді зазначене рішення суду перебуває в процесі виконання.

Відповідно до інформації наявної у Слобожанської окружної прокуратури 20.03.2025 року між ПП "ТЦ Самара" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір (зареєстрований в реєстрі за №226), предметом якого є нерухоме майно, будівля кафе, загальною площею 57,5 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 . За таких обставин, в зв`язку із наявним записом про державну реєстрацію іпотеки в державному реєстрі прав на нерухоме майно, виконання рішення Господарського суду по справі №904/355/24 може бути ускладнено ( а.с. 60-61).

Так, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Предметом позову у цій справі є, зокрема, позовна вимога про визнання недійсним договору іпотеки.

Позивач визначив підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину його фіктивність та наявність у ньому ознак фраудаторного правочину, а також послався на порушення учасниками спірних правовідносин, зокрема, статей 3, 13, 203, 215 ЦК України, ч.1 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку».

Частинами першою, другою статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постанова Верховного Суду від 07.09.2022 р. у справі №910/16579/20 містить такі правові висновки:

«10.5 Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

10.26. Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

10.27. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

10.28. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

10.29. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

10.30. Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

10.31. Формулювання "зловживання правом" передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

10.34. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом».

У постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23 Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочин як фраудаторний і визначаючи правові підстави для визнання його недійсним, застосовувала норми пункту 6 частини першої статті 3, частин першої - четвертої статті 13, частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі №910/6654/24 викладено правовий висновок, згідно якого нормативна підстава для кваліфікації правочину як фраудаторного і визнання його недійсним за статтями 3, 13 ЦК України (всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом) є достатньою /п.136/. Позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) /п.143/.

Також у даній постанові Верховний Суд зазначив таке:

«90. Правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.

91. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір.

92. Такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.

93. Проте у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній.

96. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

108. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

137. При цьому слід наголосити, що оспорити такий правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав».

При вирішенні даного спору суд враховує вищевказані висновки Верховного Суду.

Згідно приписів ч. 1 ст.5 ЗУ «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, крім випадків, встановлених частиною дев`ятою цієї статті; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним іпотечного договору внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, суд враховує, що:

- іпотечний договір та договір позики між сторонами правочину /відповідачами у справі/ укладено після набрання законної сили рішенням суду у справі №904/3555/24, яким, зокрема, зобов`язано відповідача-1 повернути Дніпровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області земельну ділянку з кадастровим номером 1225681300:01:730:0001, площею 0,0070 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлю кафе загальною площею 57,5 м.кв. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1199717212256, номер запису про право власності 26793382) та скасовано державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно будівлю кафе, загальною площею 57,5 м.кв, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1199717212256), за відповідачем-1;

- на момент укладення спірного іпотечного договору відповідач-1 не виконав рішення суду;

- передане за оспорюваним договором в іпотеку нерухоме майно не належало на праві власності іпотекодавцю /відповідачу 1/ та являється самочинним будівництвом, а право користування земельною ділянкою під цим майном не оформлене у встановленому законом порядку та земельна ділянка використовується з порушенням чинного законодавства (державна реєстрація прав приватної власності ПП "Торгівельний центр Самара" на предмет іпотеки відбулася за відсутності належних правових підстав (відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, самовільне будівництво), тобто здійснена з порушенням вимог чинного законодавства);

- іпотечний договір порушує права та інтереси законного власника земельної ділянки - Дніпровської районної державної адміністрації, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою;

-іпотечний договір укладено на користь відповідача 2 ОСОБА_1 , який вже був стороною договірних зобов`язань щодо спірного нерухомого майна /предмету іпотеки/.

На переконання суду сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач 1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки вбачається, що передача майна в іпотеку відбулася з метою унеможливлення виконання рішення суду у справі №904/3555/24 та приховування дійсних намірів сторін.

Отже, суд доходить висновку, що оспорюваний договір іпотеки було вчинено саме з метою невиконання судового рішення.

Суд зазначає, що укладення спірного договору не відповідає пункту 6 частини 1 статті 3 та частинам 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України,оскільки він вчинений всупереч принципу добросовісності та на шкоду прав законного власника земельної ділянки, а тому суд кваліфікую спірний правочин як фраудаторний.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний іпотечний договір підлягає визнанню недійсним на підставі положень п. 6 ч.1 ст. 3, ч.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Щодо питання представництва інтересів держави прокурором суд зазначає таке.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України наголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ч.3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Так, у першому випадку, передбаченому у ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Так, Слобожанською окружною прокуратурою спрямовано листи у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» № 66/1-559ВИХ-25 від 04.07.2025, №66/1-647ВИХ-25 від 04.08.2025, № 66/1-743ВИХ-25 від 04.09.2025 на адресу Дніпровської районної державної адміністрації, в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства під час укладання договору іпотеки нерухомого майна, яке було предметом розгляду у справі №904/3555/24 (а.с. 34-37, 51-58).

Проте, згідно із відповідями Дніпровської районної державної адміністрації №1-50-4577/0/557-25 від 05.11.2025, №1-50-3523/0/557-25 від 29.08.2025 заходи щодо захисту та поновлення прав не вживались, але вони заявляють про підтримку судових позовів органами прокуратури в інтересах Дніпровської районної державної адміністрації (а.с. 59-61).

Обґрунтовуючи право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації, прокурор зазначив, що невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку прокурор, у межах своїх повноважень, мав право звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації, інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №4126 від 16 грудня 2025 року про сплату судового збору загальною сумою 2 422 грн. 40 коп. (а.с. 1).

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара" та ОСОБА_1 на користь позивача суму понесених судових витрат в повному розмірі, яка становить 2 422 грн. 40 коп., а саме: у сумі 1 211 грн. 20 коп. з кожного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов виконувача обов`язків керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки - задовольнити повністю.

Визнати іпотечний договір від 20.03.2025 р. № 226, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., укладений між Приватним підприємством «Торгівельний центр «Самара» (код ЄДРПОУ 32690337) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - недійсним.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельний центр "Самара" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291, код за ЄДРПОУ 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291, код за ЄДРПОУ 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: виконувач обов`язків керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Слобожанське, вул. Героїв України, 7) в інтересах держави в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052264, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Слобожанське, вул.Героїв України, 5.

Відповідачі: Приватне підприємство "Торгівельний центр "Самара", код ЄДРПОУ 32690337, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Могилів, вул. Центральна, 120.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 25843931, адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24.

Повне рішення складено 25 вересня 2026 року.

Суддя Л.П. Бабічева