Рішення № 140175948, 29.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4740/26

Провадження № 2/202/4419/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Індустріального районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову представник ТОВ «Бізнес Позика» зазначає, що 16 листопада 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений договір № 561136-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

16 листопада 2025 року було направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 561136-КС-002 про надання кредиту, яку відповідач того ж дня прийняв (акцепт).

ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1080 на номер телефону НОМЕР_1 , який було вказано у анкеті/особистому кабінеті, котрий позичальником було введено/відправлено.

За умовами укладеного договору відповідач отримав від кредитодавця ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн, зобов`язавшись повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Відповідно до пункту 4 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Товариство свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , вказану позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань станом на 05 травня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 21 611,43 грн, яка складається з: 9 533,40 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 6 673,10 грн - суми прострочених платежів по процентах; 0,00 грн - суми заборгованості по штрафам; 5 404,93 грн - суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України; 0,00 грн - суми прострочених платежів за комісією.

Отже, посилаючись на те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за укладеним договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 561136-КС-002 про надання кредиту від 16 листопада 2025 року в загальному розмірі 21 611,43 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді від 20 липня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги частково, а саме визнав наявність обов`язку щодо повернення непогашеного тіла кредиту у сумі 9 533,40 грн. В іншій частині позовних вимог відповідач із позовом не погодився, посилаючись на недоведеність розрахунку процентів, необґрунтованість нарахування процентів за статтею 625 ЦК України, надмірність відповідальності, скрутне матеріальне становище, інвалідність III групи, воєнний стан. Також зазначав, що 2 200,00 грн із сплачених ним коштів було зараховано на комісію, що вплинуло на залишок тіла кредиту.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача, наполягав на правомірності нарахування договірних процентів, комісії та процентів за статтею 625 ЦК України, зазначав, що розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, а платежі відповідача враховані.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 16 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 у електронній формі був укладений договір № 561136-КС-002 про надання кредиту в розмірі 11 000,00 грн на строк 16 тижнів до 08 березня 2026 року. Комісія за надання кредиту 2 200,00 грн. Процентна ставка фіксована 1 % на день. Орієнтовна загальна вартість кредиту 22 378,15 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 9 744,35 %.

16 листопада 2025 року ТОВ «ПрофітГід» успішно перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 11 000,00 грн, що підтверджується копією листа ТОВ «ПрофітГід», деталі транзакції: 16 листопада 2025 року 14:01 на платіжну картку № НОМЕР_2 за Договором № 561136-КС-002.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 561136-КС-002 від 16 листопада 2025 року про надання кредиту станом на 05 травня 2026 року за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 21 611,43 грн, яка складається з: 9 533,40 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 6 673,10 грн - суми прострочених платежів по процентах; 0,00 грн - суми заборгованості по штрафам; 5 404,93 грн - суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України; 0,00 грн - суми прострочених платежів за комісією.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт укладення Кредитного договору, факт отримання кредитних коштів, факт часткової сплати коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 533,40 грн. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання.

При вирішенні спору між сторонами суд виходить із того, що відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (які сторонами вчиняються усно та виконуються повністю у момент їх вчинення).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За частиною третьою статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (частина шоста статті 11 Закону).

За змістом частини одинадцятої статті 11 Закону покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

В силу частини дванадцятої статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «Бізнес Позика» виступає кредитодавцем, а відповідач ОСОБА_1 - споживачем, та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов`язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів за його користування.

Керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши надані у справі докази, суд вважає доведеними факт укладення Договору № 561136-КС-002 від 16 листопада 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , та факт отримання відповідачем кредитних коштів, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та нараховані договірні відсотки відповідно до умов договору.

Щодо позовних вимог про стягнення 6 673,10 грн прострочених платежів по процентах, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 2.4 Кредитного договору визначено стандартну процентну ставку за кредитом у розмірі 1 % на день, фіксовану.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з пунктом 2.12 Кредитного договору денна процентна ставка становить 0,92 %, тобто не перевищує встановлений законом максимальний розмір.

Судом встановлено, що нарахування договірних процентів здійснювалося в межах строку кредитування, визначеного пунктом 2.8 Кредитного договору, - до 08 березня 2026 року. Після закінчення строку дії Кредитного договору позивач не нараховував договірні проценти, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості та не заперечується відповідачем належними доказами.

Отже, нарахування договірних процентів у розмірі 1 % на день у межах строку кредитування відповідає умовам Кредитного договору та вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а тому суд не вбачає підстав для відмови чи зменшення в частині нарахованих процентів.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16, передбачено правомірність встановлення кредитодавцем платежів за супровідні послуги, у тому числі комісії за надання кредиту, а Додатком № 2 до цих Правил затверджено типову форму Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій у розділі «Платежі за супровідні послуги» передбачено комісію за надання кредиту.

Крім того, згідно з пунктом 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113, договір про надання фінансових послуг повинен містити, в тому числі, назви грошових зобов`язань (із роз`ясненням їх економічної сутності), включаючи комісії за надання та користування кредитом.

Оскільки комісія за надання кредиту відображена безпосередньо в тексті Кредитного договору, підписаного відповідачем, а також у Паспорті споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, суд доходить висновку, що її нарахування є правомірним. Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Тому доводи відповідача про те, що спрямування 2 200,00 грн на погашення комісії незаконно вплинуло на залишок тіла кредиту, суд відхиляє.

Щодо позовних вимог про стягнення 5 404,93 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування, є те, що з 24 лютого 2022 року по цей час в Україні діє воєнний стан.

Відповідно до пункту вісімнадцятого розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір № 561136-КС-002 укладено 16 листопада 2025 року, тобто під час дії воєнного стану, і в цей же період відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке позивачем нараховано проценти річних на підставі статті 625 ЦК України.

Оскільки пунктом вісімнадцятим розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальника прямо звільнено від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, на період дії воєнного стану, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 5 404,93 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що сума 95,07 грн, яку позивач зарахував на погашення нарахувань за статтею 625 ЦК України, підлягає зарахуванню в погашення договірних процентів за користування кредитом, оскільки нарахування за статтею 625 ЦК України визнано судом безпідставним. Відповідно, залишок договірних процентів, що підлягає стягненню, становить 6 578,03 грн (6 673,10 грн - 95,07 грн).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором № 561136-КС-002 від 16 листопада 2025 року в загальному розмірі 16 111,43 грн, з яких: 9 533,40 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 578,03 грн - заборгованість за нарахованими договірними процентами.

У задоволенні вимоги про стягнення 5 404,93 грн процентів за статтею 625 ЦК України слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено на суму 16 111,43 грн із заявлених 21 611,43 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 984,83 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 561136-КС-002 від 16 листопада 2025 року в розмірі 16 111,43 грн (шістнадцять тисяч сто одинадцять гривень 43 копійки), з яких: 9 533,40 грн - заборгованість за кредитом; 6 578,03 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 984,83 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 83 копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Повне судове рішення складене 29 вересня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, Україна, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. В. Недобитюк