Ухвала суду № 140175805, 15.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 760/13552/26

Провадження № 6/175/427/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бойка О.М.

із секретарем судового засідання Грицай К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2026 року матеріали заяви були направленні до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю.

30 липня 2026 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 , про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В заяві просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, відносно фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановлене ухвалою Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 19 червня 2012 у цивільній справі №6/0546/54/12.

В судове засідання сторони не з`явилися з невідомої суду причини, однак їх неявка не перешкоджає розгляду цивільної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та здійснення судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 19.06.2012 у справі № 6/0546/54/12, якою суд за поданням державного виконавця Совєтського ВДВС Макіївського ММУЮ тимчасово обмежив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України до виконання вимоги № Ф-82/105, виданої 01.04.2012 Управлінням Пенсійного фонду України в Совєтському районі міста Макіївки про стягнення заборгованості зі сплати недоїмки у розмірі 3490,30 грн.

Відповідно до листа Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 18.8-5301 від 02.04.2026 виконавче провадження ВП № 32324536 відкрите відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , закінчене відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення).

Заборгованість сплачена у повному обсязі, арешти з рахунків, рухомого та нерухомого майна знято.

В подальшому з метою зняття встановленого обмеження у виїзду за кордон на адресу Головного центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України направлено копії постанови Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2026 ВП № 32324536, що винесена при примусовому виконанні вимоги № Ф-82/105 від 01.04.2012 стосовно боржника ОСОБА_1 , якою останню тимчасового обмежено у праві виїзду за межі України.

Листом № 19.1.2/Ю-15699/15807 з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено про необхідність направлення засвідчених належним чином копії постанови, якою ОСОБА_1 , тимчасового обмежено у праві виїзду за межі України.

На лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.04.2026 № 19.1.2/10-15699/15807 було направлено завірені належним чином копії постанови Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2026 ВП № 32324536.

29.04.2026 листом № 19.1.2/Ю-18754/18632 з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено, що інформація не може бути прийнята до виконання та відповідно бути вилученою бази даних Державної прикордонної служби України на підставі надісланої постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2026 ВП № 32324536, що винесена при примусовому виконанні вимоги № Ф-82/105 від 01.04.2012 стосовно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в постанові відсутній пункт про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України із посиланням на реквізити (номер та дата судового рішення), яким було встановлено боржнику тимчасове обмеження у праві виїзду з України.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка с боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб). якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Отже, обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи є тимчасовим засобом, який встановлюється на певний строк, а саме до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасово обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну», громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду до закінчення провадження у справі. Відповідно ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 05.05.2025 року відсутні відкриті виконавчі провадження стосовно боржника ОСОБА_1 .

Виконавче провадження № 32324536 було закінчене відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення, заборгованість повністю сплачена).

Станом на дату подання заяви, будь-яких відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 немає, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру боржників.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Верховний Суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, "тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має грунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково-обґрунтованою, вона може стати неспівмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скаргa N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості («Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35).

Така перевірка має, як правило, проводитися судами в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)....

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин."

Таким чином, зважаючи на те, що обставини, викладені в ухвалі Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 19.06.2012 у цивільній справі № 6/0546/54/12, перестали існувати у зв`язку з тим, що виконавче провадження № 32324536 було закінчене відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення, заборгованість повністю сплачена), подальше існування обтяження є безпідставним та обмежує права заявника.

Отже, з метою захисту прав та інтересів заявника, враховуючи те, що виконавче провадження закінчено, а також у відповідності до норм процесуального права, у суду є всі підстави для скасування заходів забезпечення виконавчого провадження.

Враховуючи вище зазначене та те, що виконавче провадження ВП № 32324536, що було відкрите Макіївським відділом державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , закінчене відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення, заборгованість повністю сплачена) у зв`язку з цим, є всі підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України встановленого ухвалою Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 19.06.2012 у цивільній справі № 6/0546/54/12.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, відносно фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановлене ухвалою Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 19 червня 2012 у цивільній справі №6/0546/54/12.

Апеляційна скарга на ухвалу суду, подається протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Бойко О.М.