Рішення № 140175373, 28.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/7998/24

2-др/465/85/26

Додаткове

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

за участі секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Маркович Анни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Людмила Василівна, про усунення перешкод у користуванні майном та припинення права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10.09.2026 року відмовлено у задоволенні позовної заяви Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Людмила Василівна, про усунення перешкод у користуванні майном та припинення права власності.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Маркович А.М. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі. Зазначає, що у зв`язку з розглядом даної справи відповідачем ОСОБА_1 понесено судові витрати, пов`язані з розглядом справи, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, про що було зроблено відповідну заяву у судових дебатах у даній справі. У відзиві на позовну заяву зазначалось про очікування понесення ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 30 000 грн. Професійну правничу допомогу відповідачу у даній справі надавала адвокат Маркович А.М., повноваження якої підтверджуються ордером на надання правової допомоги ОСОБА_1 , виданим на підставі договору про надання правової допомоги № 09/12 від 09.12.2024 року. Понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у справі №465/7998/24 становлять загалом 30000 грн., що підтверджено документально. Витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн., на переконання представника відповідача, є співмірними із складністю даної справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом. А тому, сторона відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача зазначені судові витрати у вищевказаному розмірі.

25.09.2026 року представником позивача Львівської міської ради Сорокою І.Т. подано до суду клопотання, відповідно до якого остання просить суд зменшити розмір витрат на професійну правову допомогу, заявлену відповідачем. Зазначає, що заявлена сума 30000 грн. є надмірною, оскільки справа № 465/7998/24 не є такою, що має виняткову складність, є типовим цивільним спором і не передбачала ані значної кількості доказів, ані проведення складних будівельно-технічних чи економічних експертиз, ані вирішення нестандартних або унікальних правових питань. Окрім того, при визначенні співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу також слід врахувати характер та складність спору. Предметом розгляду у цій справі є спір щодо усунення перешкод у користуванні майном та припинення права власності, тобто категорія спорів, яка не є унікальною або винятково складною та щодо якої сформована стала судова практика. Відтак, розгляд справи не вимагав вирішення принципово нових або особливо складних правових питань, що має бути враховано судом при оцінці співмірності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу. Звертає увагу суду, що матеріали заяви не містять належного обґрунтування того, що погоджений сторонами фіксований гонорар у розмірі 30000 грн. відповідає фактичному обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, їх складності, часу, необхідному для їх виконання, кількості підготовлених процесуальних документів та судових засідань. З урахуванням наведеного представник позивача просить зменшити заявлену відповідачем до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача Сорока І.Т. в судове засідання не з`явився, подала клопотання про проведення судового засідання без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Частиною 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З урахуванням обставин, що стали підставою для ухвалення додаткового рішення, суд вважає за можливе розглянути дане питання без участі сторін, які не з`явилися в судове засідання.

У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Так, на підтвердження наведених аргументів про стягнення судових витрат представником позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 09/12 від 09.12.2024 року, укладений між адвокатом Маркович А.М. та ОСОБА_1 ; додатковий договір до договору про надання правової допомоги № 09/12 від 09.12.2024 року, відповідно до якого вартість наданої правової допомоги становить 30 000 грн.; звіт про виконану роботу за договором про надання правової допомоги № 09/12 від 11.09.2026 року, в якому зазначені надані адвокатом послуги на суму 30 000 грн.; акт наданих послуг від 11.09.2026 року; платіжну інструкцію від 06.01.2025 року та квитанцію від 11.09.2026 року на загальну суму 30 000 грн.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 року у справі №202/8301/21, наголошується, що при визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд повинен ураховувати складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і витрачений адвокатом час на їх надання, а не лише дані, наведені в акті приймання-передачі наданих адвокатом послуг.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, відмову у задоволенні позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для сторін, вимоги розумності і справедливості, приймаючи до уваги клопотання сторони позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог представника відповідача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 10000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин і складністю справи.

Враховуючи викладене та на підставі ст.ст.141, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 465/7998/24 за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Людмила Василівна, про усунення перешкод у користуванні майном та припинення права власності.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Маркович Анни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу витрат на правову допомогу - задоволити частково.

Стягнути із Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Позивач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ - 04055896, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Третя особа: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», код ЄДРПОУ - 03348525, м. Львів, вул. Липинського, 54.

Третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Людмила Василівна, м. Львів, вул. Сахарова, 15/2.

Суддя Величко О.В.