Ухвала суду № 140174894, 29.09.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2605/20

Провадження № 4-с/450/15/26

УХВАЛА

29 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

при секретарі Глинській У.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити клопотання адвоката Буженко Ю.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 про зупинення стягнення (реалізації арештованого майна на електронних торгах) в порядку ч. 2 ст. 450 ЦПК України,-

В С Т А Н О В И В :

25.09.2026 представник заявника звернувся до суду із клопотанням про зупинення стягнення (реалізації арештованого майна на електронних торгах) в порядку ч. 2 ст. 450 ЦПК України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває скарга ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця Макухіної І. В. від 17.09.2026 про поновлення реалізації майна на електронних торгах за лотом № 604959 у ВП № 77966820. Предметом реалізації є житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . Електронні торги призначені на 12.10.2026. Водночас є чинною ухвала Верховного Суду від 08.09.2026 у справі № 450/2605/20, якою зупинено виконання постанови Львівського апеляційного суду від 23.07.2026 до закінчення її касаційного перегляду. Проведення торгів до вирішення скарги може призвести до відчуження майна та ускладнити ефективний судовий захист прав Заявника. Крім того, у будинку проживають дві неповнолітні дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, за наявності обґрунтованих підстав суд вправі зупинити стягнення до розгляду скарги. З огляду на викладене, з метою забезпечення ефективного судового захисту та недопущення реалізації майна до вирішення скарги, наявні підстави для зупинення стягнення в частині проведення електронних торгів за лотом № 604959.

Суд, дослідивши доводи клопотання, матеріали додані до скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

Таким чином, положення статті 450 ЦПК України визначають порядок розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця. При цьому наведена норма не передбачає повноваження суду за результатами розгляду відповідного клопотання застосовувати захід у вигляді зупинення стягнення за виконавчим документом або зупинення реалізації майна як спосіб забезпечення поданої скарги.

Посилання заявника на частину другу статті 450 ЦПК України як на правову підставу для зупинення стягнення є помилковим, оскільки зазначена норма визначає процесуальний порядок розгляду скарги та не встановлює повноваження суду щодо забезпечення скарги шляхом зупинення виконавчих дій.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 01.03.2021 у справі №752/26606/18, відповідно до якої встановлено, що суди, задовольняючи заяву про забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, не врахували, що такі заходи не передбачені ЦПК України при оскарженні дій державного чи приватного виконавця. Повноваження суду щодо зупинення виконавчих дій мають визначатися спеціальними нормами законодавства про виконавче провадження, а не положеннями статей 149, 150 ЦПК України про забезпечення позову. Таким чином, суд не мав правових підстав застосовувати інститут забезпечення позову для зупинення реалізації майна у межах розгляду скарги на дії виконавця.

Суд бере до уваги доводи заявника про те, що ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року у справі № 450/2605/20 зупинено виконання постанови Львівського апеляційного суду від 23 липня 2026 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Разом із тим сама по собі наявність зазначеної ухвали Верховного Суду не створює для суду першої інстанції окремої процесуальної підстави для постановлення ухвали про зупинення стягнення за виконавчим документом у порядку, заявленому боржником.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених законом. Отже, правові наслідки ухвали суду про зупинення виконання судового рішення реалізуються у виконавчому провадженні у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку та не означають виникнення у суду, який розглядає скаргу на дії виконавця, додаткового повноваження щодо забезпечення такої скарги шляхом зупинення стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що відмова у задоволенні цього клопотання не є вирішенням питання щодо законності постанови приватного виконавця Макухіної Ірини Вікторівни від 17 вересня 2026 року про поновлення реалізації майна на електронних торгах за лотом № 604959.

Питання про те, чи відповідала зазначена постанова вимогам законодавства з огляду, зокрема, на ухвалу Верховного Суду від 08 вересня 2026 року про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 23 липня 2026 року, підлягає вирішенню судом під час розгляду скарги по суті з наданням оцінки всім доводам заявника, запереченням інших учасників виконавчого провадження та матеріалам виконавчого провадження.

Посилання заявника на те, що проведення електронних торгів до вирішення скарги може призвести до відчуження нерухомого майна на користь третьої особи, а також до необхідності подальшого оскарження результатів торгів, саме по собі не може бути підставою для задоволення заявленого клопотання, оскільки суд не вправі застосовувати процесуальний спосіб захисту, не передбачений законом для відповідного виду провадження.

Доводи заявника щодо проживання у спірному житловому будинку неповнолітніх дітей суд також бере до уваги, однак зазначена обставина не усуває необхідності дотримання встановленого законом процесуального порядку розгляду скарги та не надає суду повноважень, яких йому не надано ЦПК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що клопотання про зупинення стягнення за виконавчим документом у частині проведення примусової реалізації нерухомого майна на електронних торгах заявлено у спосіб, який не передбачений ЦПК України для розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-152, 447-447 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження»,-

У Х В А Л И В:

в задоволенні клопотання адвоката Буженко Ю.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 про зупинення стягнення (реалізації арештованого майна на електронних торгах) в порядку ч. 2 ст. 450 ЦПК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Д. А. Кукса