Ухвала суду № 140174784, 28.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7486/26

Провадження № 1-кс/461/5845/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене прокурором клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області підполковника юстиції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22026140000000214 від 17.09.2026, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло погоджене прокурором клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області підполковника юстиції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №22026140000000214 від 17.09.2026, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, про арешт майна.

Клопотання вмотивоване наступним.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.09.2026 приблизно о 16 год. 02 хв., прибули легковим автомобілем марки «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , поблизу в`їзду на територію ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_4 закинув з вікна автомобіля ймовірно вибуховий пристрій (ІБМ-2), який впав на в`їзді за шлагбаумом, на території зазначеного відділу РТЦК.

Приблизно через 10 хвилин при виїзді з РТЦК військовослужбовець ОСОБА_6 помітив невідомий предмет та вирішив його відштовхнути ногою, внаслідок чого той здетонував, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили терористичний акт, тобто вчинення вибуху, що спричинив шкоду здоров`ю людей та майнову шкоду і створив небезпеку для життя осіб та призвів до тяжких наслідків.

У період з 21 год. 29 хв. 16.09.2026 до 00 год. 02 хв. 17.09.2026 за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено невідкладний обшук, під час якого виявлено та вилучено:

- два вибухові пристрої з маркуванням «ІБМ-0,2»;

- два пристрої для запалювання вибухових пристроїв «ІБМ-0,2».

17.09.2026 вищевказані предмети, вилучені в ході проведення обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Слідчий вказує, що вищевказані предмети є предметами, ідентичними засобу вчинення кримінального правопорушення, та предметами, що зберегли на собі сліди його вчинення, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у сукупності з іншими отриманими в ході досудового розслідування доказами можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відтак, з метою збереження речових доказів та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення або втрати, слідчий просить накласти арешт на вилучені під час обшуку предмети.

Слідчий в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі.

Перевіривши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя встановив наступне.

17.09.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026140000000214 внесено відомості за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим відділом Управління СБ України у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22026140000000214 від 17.09.2026, за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.

У період з 21 год. 29 хв. 16.09.2026 до 00 год. 02 хв. 17.09.2026 за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , проведено невідкладний обшук, під час якого виявлено та вилучено:

- два вибухові пристрої з маркуванням «ІБМ-0,2»;

- два пристрої для запалювання вибухових пристроїв «ІБМ-0,2».

17.09.2026 вищевказані предмети, вилучені в ході проведення обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого.

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1. збереження речових доказів

2. спеціальної конфіскації

3. конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи

4. відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання, вилучені під час обшуку два вибухові пристрої з маркуванням «ІБМ-0,2» та два пристрої для запалювання вибухових пристроїв «ІБМ-0,2» визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

На переконання слідчого судді, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом у кримінальному провадженні, зокрема для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, а також для проведення відповідних експертних досліджень та отримання висновків експертів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, може бути виконане. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Підставами накладення арешту є необхідність збереження вилучених речових доказів та проведення з ними необхідних експертних досліджень, а тому необхідно забезпечити їх зберігання шляхом накладення арешту.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, а їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатніми для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Незастосування арешту майна може призвести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою збереження речових доказів, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого про арешт майна задоволити.

Накласти арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись майном, а саме на предмети, виявлені та вилучені 17.09.2026 в ході проведення невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

- два вибухові пристрої з маркуванням «ІБМ-0,2»;

- два пристрої для запалювання вибухових пристроїв «ІБМ-0,2».

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області підполковника юстиції ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1