Ухвала суду № 140174720, 22.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9460/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальну справу №308/9460/26 кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140160000900 від 25.06.2026 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває кримінальна справа №308/9460/26 кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140160000900 від 25.06.2026 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

До суду від прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

Прокурор зазначає, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.06.2026 N? 308/9106/26 до підозрюваного ОСОБА_4 під час проведення досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби (строком до 21.08.2026 року) та визначено ряд обов?язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Прокурор вважає, що підстав для зміни, скасування запобіжного заходу або ж обрання іншого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на даний час не вбачається, однак сторона обвинувачення вважає за необхідне обрати такий запобіжний захід та покласти на обвинуваченого обов?язки на час судового розгляду, позаяк ризики не зменшилися і об?єктивно продовжують існувати. Підставою для застосування. такого запобіжного заходу, окрім обгрунтованості обвинувачення інкримінованого ОСОБА_4 , є наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від суду; незаконно впливати на учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор зазначає, що більшість свідків у даному провадженні є працівниками саме ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (N?9)», за попереднім (на час вчинення інкримінованого йому злочину) місцем роботи ОСОБА_4 , що створює умови для незаконного впливу на таких через їх особисте знайомство та перебування у його підпорядкуванні.

З урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, обставин вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби буде відповідати меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження на стадії судового розгляду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

В зв`язку з наведеним, керуючись приписами КПК України прокурор просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

Позиція сторін.

У судовому засіданні прокурор клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 підтримав та просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Зазначив, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.06.2026 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, строк дії якого сплинув 21.08.2026 року.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 заперечили, подавши до суду письмові заперечення. Відповідно до письмових заперечень зазначили, що сторона захисту вважає таке клопотання безпідставним, необгрунтованим та таким, що не відповідає Конституції України та КПК України.

Зазначає, що сторона захисту звертає увагу суду на те, що повідомлена ОСОБА_4 підозра фактично грунтується на незгоді органу досудового розслідування із прийнятими ним управлінськими рішеннями щодо преміювання працівників установи.

Разом з тим, сама по собі наявність різного тлумачення норм трудового законодавства, законодавства про проходження служби в державний кримінально- виконавчій службі України та підзаконних нормативних актів не може свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Вважає, що подане клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу не відповідає вимогам КПК України щодо його змісту та оформлення. Вказує, що у клопотанні не зазначено, якими матеріалами підтверджується наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зазначає, що безпідставне та не мотивоване ствердження в клопотанні про наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 4 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які у описаному в клопотанні виді є не достатніми для застосування виняткового запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Звертає увагу на те, що в клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту ініціаторами формально перелічено всі ризики передбачені ст. 177 КПК України без їх належного обгрунтування з посиланням на відповідні матеріали додані до клопотання. Фактично обгрунтування ризиків стороною обвинувачення зведено до необгрунтованих і неправдивих припущень про їх наявність.

Окрім того, захисники звернули увагу суду на те, що строк дії попереднього запобіжного заходу обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, сплинув 21.08.2026 року. Проте, обвинувачений зявляється на виклики суду.

З посиланням на викладене захисники просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту; Обрати щодо ОСОБА_4 більш м?який запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання, з покладенням на останнього відповідних обов?язків визначених КПК України.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав доводи захисників.

Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, заслухавши доводи учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора непідлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.06.2026 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, строком до 21.08.2026 року включно.

Клопотання прокурора мотивоване тим, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду; незаконно впливати на учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином .

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч.1-2 ст. 181 КПК України Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження. Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

При вирішенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу , слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини .

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відносно ОСОБА_4 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність осіб до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини осіб в інкримінованих їм діяннях. Такі особи мають інший процесуальний статус - статус обвинувачених, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу осіб на даній стадії кримінального провадження немає. Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особам згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.

Кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України, передбачає покарання у вигляді караються позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. Суд не вирішує питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.4 ст.191 КК України.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.

Щодо існування ризику переховування від суду

Так, на переконання суду, обставини, на які прокурор посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Суд вважає, що прокурором не доведена ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від суду.

Оцінюючи наявність даного ризику суд бере до уваги той факт, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.06.2026 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, строком до 21.08.2026 року включно.

Строк дії попереднього запобіжного заходу відносно обвинуваченого закінчився 21.08.2026 року. Водночас обвинувачений належною поведінкою доводить відсутність ризику його переховування від суду. Обвинувачений з`являється до суду на судові засідання, не порушує правила поведінки, що свідчить про відсутність ризику заявленого прокурором в клопотанні.

Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого здається явно не переконливою.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від суду прокурором не доведено.

Ззаначене вище у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, вказує на відсутність ризику переховування від суду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність існування ризику переховування від суду, оскільки належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі обвинуваченого свідчить про відсутність даного ризику.

Щодо існування ризику незаконного впливу на учасників у кримінальному провадженні.

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на учасників кримінального провадження, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

Суд вважає, що ризик впливу на учасників кримінального провадження існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На переконання суду, ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, з часом лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Суд вважає ризик впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

Тож суд не виключає можливості незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з боку обвинуваченогоз використанням свого кола зв`язків з метою схилити їх до зміни показань під час допиту в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому слід врахувати, що оскільки наразі кримінальне провадження перебуває на початковій стадії судового розгляду, судом недопитані свідки у кримінальному провадженні. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу дасть йому можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.

З огляду на це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні, є актуальним.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Обставини, на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Отже, суд вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, належним чином не вмотивоване, а викладені в ньому доводи, з достатністю не вказують на наявність обставин та ризиків, підтверджених фактичними даними, які би давали підстави вважати, що застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби буде виправданим.

Окрім того, прокурором не наведено доводів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж той, про який клопоче прокурор, для запобігання встановленому судом ризиків.

Суд зазначає, що тяжкість діяння, та існування ризику не свідчать про те, що при застосуванні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`зання, він не виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки та застави, сторона обвинувачення вказувала на наявність зазначених вище ризиків.

У даному випадку, суд, враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 який: має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, офіційно працевлаштований, а відтак має стійкі соціальні зв`язки, а відтак вважає за необхідне, застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання.

За таких обставин, суд , врахувавши вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу обвинуваченого, прийшов до висновків про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби та про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, такі висновки ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах. При цьому, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Суд вважає, що обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує - згідно санкції статті Кримінального кодексу України, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про доцільність обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення кваліфікованого за ч.4 ст. 191 КК України за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання суворої міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому суд вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України Особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

За таких обставин, суд , врахувавши вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу обвинуваченого, прийшов до висновків про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби та про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, такі висновки ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах. При цьому, суд вважає,що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

В результаті застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання буде досягнута мета забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків і обраний запобіжний захід буде запобігати його спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження.

Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, суд вважає, що відносно ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь - яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, суд не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 200, 350,372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 українця, громадянина України, уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України ? запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, зокрема:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатися за межі Волинської області без дозволу суду;

- здати на зберігання до Управління ДМС у Волинській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.

Обов`язки визначенні даною ухвалою суду, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ст.194 КПК України на строк не більше двох місяців, а саме до 15 листопада 2026 року.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під розпис копію даної ухвали.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання ним покладених, згідно ухвали судді обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала в частині відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 25.09.2026 року о 09 год. 00 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1