Рішення № 140173579, 29.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1258/26

н\п 2/490/2749/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2026 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за Кредитними договорами у загальному розмірі 25533,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 15.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №973266.

Відповідачка з власної ініціативи звернулась за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір): 4000,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором. Строк кредиту - 360 днів.

Сторони договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються Кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника.

Крім того, 28.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10001137760, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 3000,00 грн на строк 30 днів, а позичальник зобов`язався повернути вказану суму та сплатити відсотки за користування кредитним коштами на умовах, визначених умовами договору. Договір укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

08.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №08042020 відповідно до якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року до боржниці ОСОБА_1

23.12.2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №23/12/21 відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року до боржниці ОСОБА_1

20.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №20-01/2023 відповідно до якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року до боржниці ОСОБА_1

28.08.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №28-08/25 відповідно до якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року до боржниці ОСОБА_1

11.05.2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11052021 відповідно до якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором №10001137760 від 28.10.2019 року до боржниці ОСОБА_1

23.05.2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №23/05/24 відповідно до якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за кредитним договором №10001137760 від 28.10.2019 року до боржниці ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за кредитними договорами №973266 від 15.06.2019 року та №10001137760 від 28.10.2019 року.

Загальний розмір заборгованості за яким ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за кредитними договорами №973266 від 15.06.2019 року та №10001137760 від 28.10.2019 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 25533,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 10335,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 8198,00 грн заборгованість за пенею та/або штрафами.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами №973266 від 15.06.2019 року та №10001137760 від 28.10.2019 року у загальному розмірі 25533,00 грн, а також судові витрати, понесені на сплату судового збору та на правничу допомогу.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.02.2026 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 24.03.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

03.04.2026 року позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 07.04.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 07.04.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась ухвала про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 20.05.2026 року неврученим, що підтверджується реєстром відправки поштових відправлень №Р-22-30.04.2026/5305 від 30.04.2026 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно трекінгу поштового відправлення №RO67160897160, вищезазначене поштове відправлення було повернено.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Відповідачка, яка повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України та направленням копії ухвали про відкриття провадження у справі на відому електронну адресу відповідачки, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Щодо договору №973266 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту від 15.06.2019 року.

15.06.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №973266 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого клієнту надано грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, позика надається строком на 30 днів.

Згідно п. 1.3. договору визначено, що знижена процентна ставка становить 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою (3,65% річних) у межах строку надання позики, стандартна процентна ставка становить 1,8% від суми позики за кожен день користування позикою (657% річних).

Відповідно до п. 1.5. Договору, позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом.

Даним договором визначено, що умови продовження строку користування позикою передбачено п. 1.6, відповідно до якого у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою.

Після вчинення клієнтом дій згідно з п. 1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 грн., Товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з п. 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою. (п. 1.7 договору)

Пунктом 4 договору передбачено відповідальність сторін у разі неналежно виконання договору або його невиконання, зокрема, розмір штрафу.

Так, відповідно до п. 4.5 договору штрафи та пеня за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить 2000,00 грн.

Даний договір, Додаток №1 до договору, що містить графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом 15.06.2019 року.

Відповідно до поданої позивачем довідки про ідентифікацію, встановлено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір №973266 від 15.06.2019 року ідентифікована, договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 823420.

Зарахування кредитних коштів 15.06.2019 року у розмірі 4000,00 грн на платіжну карту відповідачки НОМЕР_1 відбулось через систему WayForPay, на підставі укладеної угоди на переказ коштів №ВП-2000417-1 від 20.04.2017 року.

Також зарахування 15.06.2019 року 4000,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджено довідкою наданою ТОВ «Авентус Україна» директору ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» №10974/25-Е від 11.11.2025 року.

Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 4000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки.

Із картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за Договором №973266 від 15.06.2019 року встановлено, що загальна сума заборгованості відповідачки становить 14358,00 грн.

08.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №08042020 відповідно до якого до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року до боржниці ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 08.04.2020 року до договору факторингу №08042020 від 08.04.2020 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (у реєстрі №2072) за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року в загальному розмірі 14358,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 2160,00 грн - заборгованість за процентами, 8198,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.

23.12.2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №23/12/21 відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року до боржниці ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру заборгованостей №2 від 23.12.2021 року до договору факторингу №23/12/21 від 23.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (у реєстрі №9434) за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року в загальному розмірі 14358,00 грн.

20.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №20-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року до боржниці ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 20.01.2023 року до договору №20-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 20.01.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (у реєстрі №80799) за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року в загальному розмірі 14358,00 грн.

28.08.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року до боржниці ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників від 28.08.2025 року до договору №28-08/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (у реєстрі №1994) за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року в загальному розмірі 14358,00 грн.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №973266 від 15.06.2019 року, вбачається, що станом на 28.08.2025 року остання має заборгованість в розмірі 14358,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 2160,00 грн - заборгованість за процентами, 8198,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Отже, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року у розмірі 14358,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 2160,00 грн - заборгованість за процентами, 8198,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Щодо договору №10001137760 про споживчого кредиту від 28.10.2019 року.

28.10.2019 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір №10001137760 про надання споживчого кредиту, який підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «69537».

До укладання Договору сторони підписали Пропозицію (оферту) укласти договір в якій визначили умови Договору.

28.10.2019 року відповідачка ОСОБА_1 подала до ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» заяву про прийняття оферти (акцепт) щодо укладення Договору №10001137760 про надання споживчого кредиту, на умовах визначених офертою.

Відповідно до п. 1.1. Договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього Договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим Договором.

За умовами п. 1.2.-1.3. Договору сума на який надається кредит складає 3000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк надання кредиту становить 30 календарних днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів/розрахунків, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до Графіку платежів/розрахунків, який є Додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту від 28.10.2019 року №10001137760, визначено термін платежу - 30 днів, суму кредиту - 3000,00 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 1350,00 грн, та загальну вартість кредиту 4350,00 грн, який також підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором «69537».

Згідно з п. 1.6.-1.7. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає за ставкою 547,5% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 4350,00 грн.

У п. 9.1., 9.10. Договору сторони погодили те, що укладення Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через вебсайт. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Сторони дійшли згоди, що в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту в Особистий кабінет позичальника та/або на електрону адресу позичальника для ознайомлення та підписання. Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Як вбачається із листа ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», 28.10.2019 року відповідачка ОСОБА_1 підписала Договір про надання споживчого кредиту №10001137760 від 28.10.2019 року одноразовим ідентифікатором «69537», який було відправлено на вказаний нею номер телефону НОМЕР_2 .

Факт перерахування кредитних коштів відповідачws підтверджено наданою позивачем квитанцією про успішність здійсненої 28.10.2019 року на платіжному сервісі Platon транзакції щодо перерахування 3000 грн на картку відповідачки НОМЕР_3 .

Зарахування коштів ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» також підтвердило виданою ТОВ «Факторинг Партнерс» довідкою.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №10001137760 від 28.10.2019 року, заборгованість відповідачки становить 11175,00 грн з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8175,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

11 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №11052021, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідачки ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №11052021 від 11.05.2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідачки за Договором про надання споживчого кредиту №10001137760 від 28.10.2019 року у розмірі 11175,00 грн.

23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу №23/05/24, відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідачки ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Реєстру заборгованостей №2 до Договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до відповідачки за Договором про надання споживчого кредиту №10001137760 від 28.10.2019 року у розмірі 11175,00 грн.

Щодо укладення договорів в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що Кредитні договори: №973266 від 15.06.2019 року та №10001137760 від 28.10.2019 року укладені сторонами, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що вищевказані договора укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із Кредитних договорів.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними Кредитними договорами було здійснено шляхом укладення Договорів факторингу №08042020 від 08.04.2020 року, №23/12/21 від 23.12.2021 року, №20-01/2023 від 20.01.2023 року, №28-08/25 від 28.08.2025 року, №11052021 від 11.05.2021 року та №23/05/24 від 23.05.2024 року.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання вищевказаних Договорів факторингу, укладених між первісними кредиторами та їх правонаступниками недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих договорів.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитними договорами №973266 від 15.06.2019 року та №10001137760 від 28.10.2019 року перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку заборгованості.

Щодо стягнення заборгованості за договором №973266 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту від 15.06.2019 року.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року у розмірі 14358,00 грн, з яких тіло кредиту становить 4000,00 грн, відсотки за користування кредитними коштами - 2160,00 грн, пеня - 8198,00 грн.

Враховуючи, що відповідачка фактично отримала та використовувала кошти, перераховані первісним кредитором на кредитну картку, що й було предметом укладеного Договору, але не повернула їх, то суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки суми заборгованості за тілом кредиту, що нею фактично отримана і на час розгляду цієї справи не повернута, є підставними і підлягають до задоволення.

Також, виходячи зі змісту Договору, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають до задоволення і з відповідачки слід стягнути 2160,00 грн процентів.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив також стягнути з відповідачки заборгованість за пенею у розмірі 8198,00 грн.

За змістом стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).

Відповідно по пунктів 4.4., 4.5. Договору №973266 від 15.06.2019 року у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити товариству пеню у розмірі 3% від суми позики за кожен день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення виконання зобов`язань за договором.

Штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів, пені) нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором і становить 2000,00 грн.

Таким чином, виходячи зі змісту Договору, позовні вимоги про стягнення з відповідачки неустойки підлягають до часткового задоволення і з відповідачки слід стягнути 2000,00 грн.

Також слід звернути увагу, що саме в такому розмірі неустойка нарахована первісним кредитором, що підтверджується відповідним розрахунком.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року підлягають до часткового задоволення та з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за зазначеним кредитним договором у загальному розмірі 8160,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 2160,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2000,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

Щодо стягнення заборгованості за договором №10001137760 про надання споживчого кредиту від 28.10.2019 року.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідачка за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконував.

Відповідачкою не заперечувався факт отримання позики у вигляді грошових коштів, не оспорювався факт укладання такого договору.

Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Вищезазначена правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12 викладена правова позиція стосовно того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Натомість, позивач нарахував відсотки після спливу визначеного кредитним договором, строку кредитування, суд враховує, що згідно п. 1.3. кредитного договору строк кредиту встановлено 30 днів, розмір відсотків 1% в день, згідно Графіку платежів/розрахунків (додаток № 1 до договору) розмір відсотків, які підлягають до сплати по договору сторонами встановлено в розмірі 1350,00 грн. Представником позивача не надано суду доказів, підтверджуючих пролонгацію між сторонами укладеного договору, строку кредитування. За вказаних обставин вимоги позивача в частині стягнення процентів підлягають до часткового задоволення в розмірі 1350,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №10001137760 про надання споживчого кредиту від 28.10.2019 року підлягають до часткового задоволення та з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за зазначеним кредитним договором у загальному розмірі 4350,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 1350,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

А тому, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідачка істотно порушила умови укладених нею кредитних договорів, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашала кредити та проценти за користування ними, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 12510,00 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року у розмірі 8160,00 грн (4000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 2160,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2000,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами), заборгованість за кредитним договором №10001137760 від 28.10.2019 року у розмірі 4350,00 грн (3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 1350,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги).

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» від 01.12.2025 року, заявка на надання юридичної допомоги №759 від 01.01.2026 року, витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 13000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представницею відповідача надано заперечення щодо завищеної суми на професійну правничу допомогу. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 13000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 12510,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1304,58 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0612480017 від 13.02.2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість у загальному розмірі 12510 (дванадцять тисяч п`ятсот десять) гривень 00 копійок, з якої: заборгованість за кредитним договором №973266 від 15.06.2019 року у розмірі 8160,00 грн (4000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 2160,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 2000,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами), заборгованість за кредитним договором №10001137760 від 28.10.2019 року у розмірі 4350,00 грн (3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 1350,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги).

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у розмірі 4304 (чотири тисячі триста чотири) гривні 58 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 1304,58 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін