Вирок № 140173482, 28.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4699/26

Провадження № 1-кп/127/130/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 12024020020001092 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки села Нове Місто Тиврівського району Вінницької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючої, раніше несудимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказом (розпорядженням) № 25-О п.1 від 14.05.2024 керівника підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Кондитер» (ЄДРПОУ 36310045) ОСОБА_6 , ОСОБА_4 прийнято на роботу з 15.05.2024 представником торговельним ТОВ «Рошен-Кондитер», розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 15, про що укладено трудовий договір між працівником ОСОБА_4 та ТОВ «Рошен-Кондитер».

Відповідно до розділу IV Посадової інструкції представника торговельного, затвердженої директором ТОВ «Рошен-Кондитер» ОСОБА_7 03.06.2013 (надалі - «Інструкції») ОСОБА_4 , як представник торговельний, несе відповідальність в тому числі за: недостовірність звітів по результатах роботи, що подаються; збитки нанесені підприємству, згідно договору про повну матеріальну відповідальність.

За несвоєчасне внесення грошової готівки в касу ТОВ «Рошен-Кондитер» та борг по його особистій касі представник торговельний несе матеріальну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність згідно діючого Кримінального кодексу України.

Розділом II вказаної «Інструкції» на ОСОБА_4 , як на представника торговельного, покладено наступні обов`язки: здійснювати організацію роботи на закріпленій ділянці; своєчасно збирати заявки від клієнтів на поставку товару; здійснювати контроль за дотриманням порядку оформлення первинних документів; встановлювати за погодженням з старшим менеджером суму ліміту продажу товару; при отриманні грошової готівки у клієнтів за отриманий товар, вносити їх у касу підприємства протягом однієї доби.

З метою забезпечення схоронності матеріальних цінностей, що належать ТОВ «Рошен-Кондитер», в особі директора ОСОБА_8 , надалі Роботодавець, виступаючи від імені підприємства з однієї сторони і Працівник ОСОБА_4 з другої сторони, 14.05.2024 уклали договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого Працівник, що займає посаду представника торговельного, безпосередньо пов`язану із зберіганням матеріальних цінностей, бере на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому Роботодавцем матеріальних цінностей і у зв`язку з викладеним зобов`язується: а) бережливо ставитися до переданих йому матеріальних цінностей підприємства і вживати заходи до запобігання шкоди; б) своєчасно повідомляти Роботодавця, про всі обставини, що загрожують забезпеченню зберігання довірених йому матеріальних цінностей; в) вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей; г) брати участь в інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей.

Частиною 2 договору визначено, що Роботодавець зобов`язується: а) створювати працівникові умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення повного збереження довірених йому матеріальних цінностей; б) ознайомити працівника з діючим законодавством про матеріальну відповідальність працівників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, а також з діючими інструкціями, нормативами і правилами зберігання, приймання, обробки, продажу (відвантаження), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей; в) проводити в установленому порядку інвентаризацію матеріальних цінностей.

Відповідно до ч. 3 Договору Працівник також, несе повну матеріальну відповідальність, у випадках: а) коли матеріальні цінності були одержані Працівником під звіт, по накладній або за разовою довіреністю; б) шкоди завдано діями Працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; в) шкоди завдано Працівником, який був у нетверезому стані.

Згідно з ч. 4 Договору у випадку незабезпечення з провини Працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру шкоди, заподіяної Роботодавцю, їх повернення виконується згідно діючого законодавства.

В силу займаної посади, на підставі трудового договору та згідно посадової інструкції ОСОБА_4 обіймала посаду, пов`язану із збереженням майна, яке було її ввірене.

Так, ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дія якого неодноразово продовжувалася, зокрема Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 на 90 днів, в період часу з 15.05.2024 по 17.06.2024, перебуваючи на робочому місці, під час виконання покладених на неї функціональних обов`язків, діючи умисно, переслідуючи корисливу мету привласнення майна, яке їй ввірене та належить ТОВ «Рошен-Кондитер», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільнонебезпечних наслідків, маючи безпосередній доступ до готівкових коштів, всупереч врегульованим законом суспільним відносинам у сфері власності та інтересам роботодавця, отримавши згідно з видатковими накладними від клієнтів готівкову оплату за товар у загальній сумі 99542,00 грн, про що сформувала в робочому планшеті реєстри на здачу отриманих грошових коштів, надалі всупереч посадовій інструкції, до каси ТОВ «Рошен-Кондитер» грошові кошти не внесла, тим самим привласнивши їх та завдавши підприємству матеріального збитку на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого її кримінального правопорушення визнала повністю та щиро розкаялась, надала пояснення з даного приводу, які повністю відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Разом з тим пояснила суду, що дійсно працювала торговим представником ТОВ «Рошен- Кондитер», не всі кошти повертала до каси підприємства після виїздів до покупців на торгові точки, які розраховувались готівкою. Коли на підприємстві виявили недостачу коштів її звільнили з роботи. На даний час обвинувачена повідомила суду, повністю повернула розтрачені нею кошти ТОВ «Рошен-Кондитер». При призначенні покарання просила врахувати суд, що вона є матір`ю-одиначкою, самостійно виховує двох неповнолітніх дітей та на утриманні її перебуває підсобне господарство, доходи від якого забезпечують дітей.

Представник потерпілого ТОВ «Рошен-Кондитер» ОСОБА_8 надав суду заяву від 12.02.2026 про розгляд справи у його відсутність. Згідно з заявою, претензій цивільно-майнового характеру до обвинуваченої не має. При визначенні міри покарання ОСОБА_4 представник потерпілого покладається на розсуд суду.

Вислухавши думку прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_4 , суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Також судом з`ясовано чи правильно розуміє обвинувачена ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності її позиції. Одночасно обвинуваченій ОСОБА_4 роз`яснено, що в такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи, показання обвинуваченої та всі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому її дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене в умовах воєнного стану.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченої до вчиненого (визнання вини, щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому); ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (згідно ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином); особливості й обставини вчинення кримінальних правопорушень (вчинене в умовах воєнного стану); особу обвинуваченої (раніше несудима, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталася, на утриманні якої перебуває двоє неповнолітніх дітей - 2015 р.н., 2017 р.н.).

При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття та відшкодування матеріальної шкоди потерпілому., а також вчинення злочину у зв`язку з тяжкими життєвими обставинами.

Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченою факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Відшкодування матеріальної шкоди полягає в компенсації потерпілій особі завданої шкоди діями обвинуваченої, відповідно до заяви ОСОБА_8 , обвинувачена повернула кошти в сумі 99 542 грн в період з 19.07.2024 по 19.09.2024 р.

Водночас, суд дійшов висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, не зменшують їх суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.

Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

За вищевикладених обставин, суд, проаналізувавши поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 , а саме: визнання вини, щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких життєвих обставин, враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, дійшов переконання, що виправлення обвинуваченої та її перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо неї необхідно і доцільно призначити покарання за ч. 4 ст. 191 КК України у виді основного покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції частини статті обвинувачення з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із розпорядженням грошовими коштами та матеріальними цінностями на певний строк в межах санкції частини статті, зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на неї відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої, а також для попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Початок іспитового строку обвинуваченій необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 вартість проведених судових експертиз в загальній сумі 52146 грн 90 коп., оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого нею кримінального правопорушення :

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27900-ПЧ від 05.02.2026, сума витрат на залучення експертів становить 3565,60 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27901-ПЧ від 06.02.2026, сума витрат на залучення експертів становить 3565,60 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27904-ПЧ від 03.02.2026, сума витрат на залучення експертів становить 3565,60 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27905-ПЧ від 04.02.2026, сума витрат на залучення експертів становить 4457,00 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27763-ПЧ від 06.02.2026, сума витрат на залучення експертів становить 4457,00 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27764-ПЧ від 05.02.2026, сума витрат на залучення експертів становить 4457,00 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27761-ПЧ від 09.02.2026, сума витрат на залучення експертів становить 4457,00 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27759-ПЧ від 02.02.2026, сума витрат на залучення експертів становить 3565,60 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27758-ПЧ від 02.02.2026, сума витрат на залучення експертів становить 4457,00 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27762-ПЧ від 30.01.2026, сума витрат на залучення експертів становить 6685,50 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27902-ПЧ від 02.02. 2026, сума витрат на залучення експертів становить 4457,00 грн;

- висновок експерта № СЕ-19/102-25/27903-ПЧ від 03.02.2026, сума витрат на залучення експертів становить 4457,00 грн.

В даному кримінальному провадження арешти не накладалися, запобіжний захід не обирався.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 75, 76, 191 КК України, ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та призначити її покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із розпорядженням грошовими коштами та матеріальними цінностями на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засуджену ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи .

Початок іспитового строку обвинуваченій необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у загальній сумі 52146 ( п`ятдесят дві тисячі сто сорок шість) гривень 90 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні № 12024020020001092, а саме:

- копії особової карти працівника; ID-картки; карти платника податків; військового квитка; довідки про реєстрацію місця проживання; диплома; свідоцтва про шлюб; свідоцтва про народження дітей; форми ОК-5; згоди на збір та обробку персональних даних; зобов`язання щодо збереження інформації з обмеженим доступом; Заяви про прийняття на роботу; наказу про прийняття на роботу; посадової інструкції представника торгівельного; договору про повну матеріальну відповідальність; трудового договору; заяви про звільнення; наказу про звільнення; реєстру заборгованості по торговим точкам; акту службового розслідування від 28.06.2024 року; витягу з програми на робочому планшеті; акту здачі грошей в касу підприємства РК0064186 від 28.06.2024 року; наказу про проведення службового розслідування - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- видаткову накладну № РК000000572305 від 29 травня 2024 року та видаткову накладну № РК000000571160 від 25 травня 2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- видаткову накладну № РК000000572550 від 29 травня 2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- видаткову накладну № РК000000572382 від 29 травня 2024 року та видаткову накладну № РК000000570186 від 24 травня 2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- видаткову накладну № РК000000574322 від 31 травня 2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- видаткову накладну № РК000000566700 від 16 травня 2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- видаткову накладну № РК000000576747 від 06 червня 2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- видаткову накладну № РК000000577668 від 07 червня 2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- чотири видаткові накладні: №РК000000567984 від 21.05.2024 року, №РК000000567980 від 21.05.2024 року, №РК000000567976 від 21.05.2024 року та №РК000000567985 від 21.05.2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- видаткову накладну № РК000000573570 від 30 травня 2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- видаткову накладну № РК000000571307 від 28 травня 2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- видаткову накладну № РК000000576748 від 06 червня 2024 року - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Суддя: