Рішення № 140172982, 29.09.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7535/25

Провадження № 2/727/1426/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Бурлаці А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

Короткий зміст позовної заяви та її доводи

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що між 03.12.2013 р. між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №110922847, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.

Вказав, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена.

25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та право грошової вимоги до боржників АТ «Банк Форвард», у тому числі до відповідача.

Зазначив, що боржник не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на дату відступлення права вимоги утворилася заборгованість у загальному розмірі 26174,42 грн, з яких: 9924,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8334,57 грн - заборгованість за процентами, 7915,12 грн - заборгованість за комісією.

А тому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №110922847 від 03.12.2013 року в розмірі 26174,42 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Рух справи в суді

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 липня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачам надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 серпня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 26174,42 грн., судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року (з урахуванням ухвали від 19.02.2026 року про виправлення описки) заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівцівід 19 серпня 2025 року скасоване, справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

28 травня 2026 року на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Шевченківського районного суду м. Чернівці проведено повторний автоматичний розподіл, у зв`язку з закінченням строку повноважень судді Калмикової Ю.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 червня 2026 року суддею призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Аргументи учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути в його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились, представник відповідача надав суду заяву, у якій просив суд розглянути справу без їх участі та звертав увагу, що в матеріалах справи відсутня копія договору №110922847 від 03.12.2013 і за відсутності копії договору позов не підлягає задоволенню.

Крім того, у відзиві та додаткових поясненнях представник відповідача зазначає, що 03.12.2013 року АТ «БАНК ФОРВАРД» кредитний договір №110922847 з нею не укладав. Вказав, що цього дня фінансові правовідносини виникли між нею та ПАТ «БАНК РУСКИЙ СТАНДАРТ» у зв`язку з укладенням договору про надання та використання платіжної картки, а не кредитного договору. Зазначив, що відповідно до наданої позивачем розписки термін дії платіжної картки № НОМЕР_1 був визначений до 31.10.2018 року, після чого картку було заблоковано та вилучено банкоматом. Вважав, що за наявності заборгованості станом на 01.11.2018 року саме з цього часу у банку виникло право на звернення до суду, а отже почався перебіг позовної давності. Представник відповідача звернув увагу, що після 31.10.2018 року до 2023 року ні ПАТ «БАНК РУСКИЙ СТАНДАРТ», ні АТ «БАНК ФОРВАРД» боргових вимог до відповідача не заявляли та до суду не зверталися. Позивачем не наведено, яке відношення АТ «БАНК ФОРВАРД» має до ПАТ «БАНК РУСКИЙ СТАНДАРТ», з яким, відповідно до наданих документів, відповідач укладала договір про отримання картки №110922847. Вважав, що на момент укладення зазначеного договору строк позовної давності вже сплив. Представник відповідача заявив про застосування позовної давності та зазначив, що трирічний строк для звернення до суду сплив у листопаді 2021 року.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що згідно з інформаційним блоком заявою (офертою) до анкети №160662229 ОСОБА_1 зазначила суму бажаного кредиту 5000 грн. ставка по Ліміту 49%, рахунок карти НОМЕР_2 (а.с. 5).

Відповідно до п. 1 Заяви (оферти) Позичальник пропонує Банку: 1.1. випустити на його ім`я платіжну картку (далі - Картка), найменування (за який стягується плата відповідно до Тарифів по Карткам) якої вказані в ІБ; 1.2. відкрити на її ім`я поточний рахунок (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватись в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення операцій, здійснених з використанням Картки, з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; 1.3. для здійснення операцій за Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку Картки, встановити мені Ліміт, в межах якого позичальник має здійснювати операції з використанням Картки за рахунок наданого Банком з Карткою та здійснювати у відповідності до ст. 1069 Цивільного кодексу України кредитування Рахунку Картки.

Відповідно до п. 1.4 Заяви (оферти) Позичальник погоджується з тим, що: 1.4.1. складовою та невід`ємною частиною Договору про Картку будуть являтися Умови по карткам та Тарифи по Карткам, примірники яких я маю, з якими Позичальник згоден, їх зміст розуміє, та положень яких зобов`язується неухильно дотримуватися; 1.4.2. акцептом його оферти про укладення Договору про Картку будуть дії Банку по відкриттю Позичальнику Рахунку Картки; 1.4.3. розмір Ліміту буде встановлений Банком самостійно на підставі відомостей наданих ним Банку, та повідомлений йому згідно Умов по карткам; 1.4.4. строк дії Ліміту під операції з Карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по карткам).

Пунктом 2 передбачено, що «Я, що нижче підписався (надалі Клієнт), дані якого зазначені в Анкеті, пропоную (роблю оферту) Банку в тому, що у разі здійснення мною бажання за допомогою віддаленого доступу до автоматизованих систем Дистанційного банківського обслуговування Інтернет-банк (надалі Інтернет-банк) внести грошові кошти (надалі Вклад), прошу укласти зі мною договір банківського вкладу (депозиту) (надалі Договір вкладу) на умовах, викладених у Розділі 2 цієї Заяви, Умовах дистанційного банківського обслуговування Банку, зазначених в ІБ (надалі Умови дистанційного доступу), Умовах дистанційного укладання депозитних операцій, пов`язаних з їх обслуговуванням».

Також, у п.п. 2.6. зазначено, що наступним прошу вважати строком для відповіді на мою оферту про укладення договору вкладу 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання мого розпорядження по вкладу Банком за допомогою Інтернет-банку, стосовно підтвердження мого бажання акцептувати Банком Розділ 2 цієї Заяви.

Згідно з п. 3 заяви (оферти): Я, що нижче підписався (надалі Клієнт), дані якого зазначені в Анкеті, пропоную (роблю оферту) Банку укласти зі мною договір (надалі Кредитний договір) на умовах, визначених у Розділі 3 цієї Заяви, та згідно істотних умов кредитного договору, уточнених в електронній заявці (надалі Розпорядження), надісланій мною за допомогою віддаленого доступу до автоматизованих систем дистанційного банківського обслуговування Інтернет-банк (надалі Інтернет-банк), Умовах надання та обслуговування кредитів Банку, зазначених в ІБ (надалі Умови), та Умов дистанційного обміну інформацією між Клієнтом та Банком щодо отримання Кредиту (Додаток до Умов дистанційного банківського обслуговування Банку (надалі Умови дистанційного обміну інформацією), в рамках якого: зарахувати кредитні кошти на рахунок (надалі Рахунок), номер якого буде зазначено в Графіку платежів, який буде використовуватись виключно в рамках Кредитного договору для зарахування кредитних коштів та для погашення кредитної заборгованості, а також присвоїти номер Кредитному договору. Розмір бажаного кредиту буде зазначений в надісланому мною розпорядженні, який не може бути меншим 1000 грн. та не більше 19988,00 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн, з процентною ставкою та щомісячною комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі, визначеному діючими тарифами Банку на дату одержання мого Розпорядження, на строк від 6 до 36 місяців (надалі Кредит).

Пунктом 4 перебачено, що наступним я погоджуюсь з тим, що прийняття Банком цієї Заяву до розгляду не тягне за собою виникнення у банку обов`язку з акцепту оферт, зазначених в цій Заяві (в тому числі обов`язку з відкриття Рахунку Картки та/або надання мені кредиту на обумовлених умовах). Банку може відхилити мою Заяву (не акцептувати оферти, викладені в Заяві) без роз`яснення причин та без вступу в переписку та зобов`язується знищити усі надані мною документи до Банку.

Згідно з розпискою про отримання картки ОСОБА_1 отримала картку з ПІН-кодом і просила її активувати (а.с. 7).

Згідно з Анкетою №160662229 від 03.12.20213 надала інформацію про особисті дані, адресу реєстрації проживання, адресу фактичного проживання, контакту інформацію, майно, інформацію про місце роботи (а.с. 9).

Відповідно до витягу зі Статуту АТ «Банк Форвард» затвердженого рішенням єдиного акціонера 03 вересня 2018 року та погодженого Національним Банком України 18 вересня 2018 року, банк на підставі рішення єдиного акціонера ПАТ «Банк Форвард» № 3 від 24 липня 2018 року змінив найменування на акціонерне товариство «Банк Форвард». АТ «Банк Форвард» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Форвард» яке у свою чергу було правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Русский Стандарт» на підставі рішення єдиного акціонера №3 від 19 серпня 2014 року про зміну найменування ПАТ «Банк Русский Стандарт» на ПАТ «Банк Форвард» (а.с. 82-83).

Згідно з Договором про відступлення прав вимоги №GL1N426202/1 від 25.07.2024 (а.с. 35-37) АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали договір у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за договором позики №110922847 від 03.12.2013.

Згідно з витягом Реєстру боржників від передано борг ОСОБА_1 , а саме: договір №110922847 від 03.12.2013 на суму заборгованості 26174,42 грн. (а.с. 160).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором кредиту №110922847 від 03.12.2013 загальна сума 26174,42 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 9924,73 грн., заборгованість за відсотками 8334,57 грн., заборгованість за комісією 7915,12 грн. (а.с. 10).

Також позивачем надано виписки АТ «Банк Форвард» по особовим рахункам за кредитним договором №110922847 від 03.12.2013 за період з 11.06.2023 року по 24.07.2024 року (зв.а.с. 10-34) та за період з 10.07.2013 по 10.06.2023 р. (а.с. 46-76).

09.06.2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №110922847 від 03.12.2013 у розмірі 26174,42 грн (а.с. 161).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти, як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19, на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, наявність та розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором належить до предмета доказування у даній справі.

Суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів на підтвердження того факту, що кредитний договір з номером №110922847 від 03.12.2013 був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Руский Стандарт», і що у позичальниці наявна заборгованість за вищевказаним кредитним договором.

До позовної заяви долучено анкету №160662229, інформаційний блок заяви (оферти) до анкети №160662229, опитувальник клієнта-фізичної особи, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, розписку про отримання картки/ конверта із ПІН кодом, які підписані відповідачем 03.12.2013 року.

Водночас, аналіз змісту інформаційного блоку заяви (оферти) до анкети №160662229 не дає підстав для висновку про укладення між сторонами саме кредитного договору №110922847 від 03.12.2013 року.

Так, відповідно до наведених у заяві (оферті) №160662229 умов, підписання позичальником зазначеного документа за своєю суттю є лише пропозицією Банку укласти відповідний договір на визначених у заяві умовах. Водночас, сама заява прямо передбачає необхідність вчинення сторонами подальших дій для виникнення договірних правовідносин.

Зокрема, пунктом 1.4.2 заяви (оферти) визначено, що акцептом оферти про укладення Договору про Картку є дії Банку щодо відкриття Позичальнику Рахунку Картки, а відповідно до пункту 1.4.3 розмір кредитного Ліміту має бути встановлений Банком самостійно та повідомлений Позичальнику згідно з Умовами по карткам. При цьому, розділ 3 заяви (оферти), який стосується укладення Кредитного договору, також не містить конкретно визначених умов щодо фактично наданого відповідачу кредиту. Навпаки, у ньому зазначено, що істотні умови кредитного договору мають бути уточнені в електронній заявці (Розпорядженні), надісланій клієнтом за допомогою Інтернет-банку. Саме у такому Розпорядженні мав бути зазначений розмір бажаного кредиту, тоді як процентна ставка та щомісячна комісія визначаються відповідно до діючих тарифів Банку на дату одержання такого Розпорядження.

Водночас, пунктом 4 перебачено, що наступним я погоджуюсь з тим, що прийняття Банком цієї Заяви до розгляду не тягне за собою виникнення у банку обов`язку з акцепту оферти, зазначених в цій Заяві (в тому числі обов`язку з відкриття Рахунку Картки та/або надання мені кредиту на обумовлених умовах). Банку може відхилити мою Заяву (не акцептувати оферти, викладені в Заяві) без роз`яснення причин та без вступу в переписку та зобов`язується знищити усі надані мною документи до Банку.

Отже, зі змісту самої заяви (оферти) вбачається, що її підписання не є підтвердженням фактичного отримання відповідачем конкретної суми кредитних коштів та не містить відомостей, які б дозволяли ідентифікувати кредитне зобов`язання, на яке посилається позивач у цій справі.

Зокрема, у заяві відсутні конкретно визначені розмір наданого кредиту, дата його фактичного надання, строк кредитування, розмір процентної ставки та розмір щомісячної комісії, а також інші індивідуальні умови саме того кредитного зобов`язання, за яким позивач просить стягнути заборгованість.

Крім того, сама заява передбачає, що номер Кредитному договору має бути присвоєний у подальшому, а кредитні кошти мають бути зараховані на рахунок, номер якого зазначатиметься у Графіку платежів.

Відтак, зазначення позивачем у позовній заяві номера кредитного договору №110922847 саме по собі не підтверджує, що такий договір був укладений відповідачем та що за ним їй фактично були надані кредитні кошти чи відкритий кредитний ліміт. Водночас доказів направлення відповідачем передбаченого заявою (офертою) Розпорядження із зазначенням конкретних істотних умов кредитування, доказів його отримання Банком, акцепту Банком відповідної оферти, зарахування кредитних коштів на визначений договором рахунок, а також інших документів, які б у своїй сукупності підтверджували виникнення саме заявленого позивачем кредитного зобов`язання, матеріали справи не містять.

Саме лише підписання відповідачем анкети, опитувальника, заяви (оферти), довідки про умови кредитування та розписки про отримання картки/конверта з ПІН-кодом не свідчить про фактичне укладення Кредитного договору №110922847 та отримання за ним кредитних коштів.

Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що позивач є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що між сторонами виникли саме ті кредитні правовідносини, на які посилається позивач, а також визначити їх істотні умови та встановити факт виникнення у відповідача заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення між відповідачем та ПАТ «Банк Русский Стандарт» кредитного договору №110922847 від 03.12.2013 року, факт надання відповідачу кредитних коштів та виникнення у неї відповідного грошового зобов`язання, позивачем суду не надано.

Водночас, надані позивачем виписки по рахунках також не можуть бути визнані належним та достатнім доказом укладення між сторонами Кредитного договору №110922847 від 03.12.2013 року.

Так, зазначені виписки містять посилання на Кредитний договір №110922847 та відображають рух коштів за рахунком, який позивач пов`язує із вказаним договором.

Сам розрахунок та виписка по рахунку є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, суд також вважає безпідставним посилання банку на заяву (оферту) №160662229 від 03.12.2013 року, як підставу видачі картки з кредитними коштами, так як всі надані банком розрахунки та виписки по рахунку стосуються Договору №110922847 від 03.12.2013 року, який позивач суду не надав.

Однак, саме по собі зазначення у виписках номера кредитного договору, доказів укладення якого матеріали справи не містять, не підтверджує факту виникнення відповідного договірного зобов`язання та не замінюють собою самого договору або інших доказів, з яких можливо встановити факт його укладення, волевиявлення сторін щодо його істотних умов та фактичне надання кредитних коштів саме на виконання такого договору.

Посилання у виписках на Кредитний договір №110922847 ґрунтується на твердженні самого позивача про існування такого договору, тоді як доказів, які б підтверджували первинну підставу для здійснення відповідних операцій, суду не надано.

За відсутності належного доказу укладення Кредитного договору №110922847 від 03.12.2013 року самі по собі виписки, у яких зазначено номер такого договору, не можуть бути використані для підтвердження факту його укладення та виникнення у відповідача кредитного зобов`язання.

Таким чином, надані позивачем документи не утворюють достатньої сукупності доказів, яка б дозволяла достовірно встановити факт укладення між сторонами Кредитного договору №110922847 від 03.12.2013 року та, як наслідок, виникнення у відповідача обов`язку з повернення кредитних коштів і сплати нарахованих за цим договором платежів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги №GL1N426202/1 від 25.07.2024 (а.с. 35-37) АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали договір у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитората отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за договором позики №110922847 від 03.12.2013.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено існування між ПАТ «Банк Руский Стандарт» (АТ «Банк Форвард») та ОСОБА_1 кредитних правовідносин за Договором №110922847, виникнення у відповідача за цим договором відповідного грошового зобов`язання та наявності у первісного кредитора права вимоги щодо спірної заборгованості, а тому позивач, до якого, за його твердженнями, перейшло право вимоги за договором відступлення прав вимоги, не довів набуття права вимоги до відповідача та не має правових підстав вимагати стягнення з неї заборгованості за таким зобов`язанням.

Верховний Суд в постанові від 15.04.2020 по справі № 753/19886/16-ц зробив наступний висновок. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначитиу судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки відмовляє в задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість.

Висновки за результатами судового розгляду

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно відмовити.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню і понесені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 512, 516, 517, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1056, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 29 вересня2026 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: