Рішення № 140172368, 30.03.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/23751/25

Провадження № 2/643/3264/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2026 року Салтівський районний суд м. Харкова у складі : головуючого судді Майстренко О.М., за участю секретаря Полчанінової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном в три місяця з часу набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі Спадкодавець). Після смерті спадкодавця залишився заповіт на ім`я позивача, про

який стало відомо лише у грудні 2025 року.

Спадкодавець була другою дружиною батька Позивача та мешкала за адресою АДРЕСА_1 . Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та який діє і на теперішний час.

Зазначені обставини змусили Позивача, який мешкав у місті Харків, після 24 лютого

2022 року, з метою уникнення ризику загибелі або отримання шкоди для здоров`я виїхати за межі міста Харкова. У зв`язку з чим спілкування з заповідачем відбувалося в обмеженому режимі. Останній раз спілкування відбувалося на похованні батька Позивача та жодної інформації заповідач ОСОБА_2 , щодо складеного заповіту не надавала. На початку грудня 2025 року у Позивач виникла можливість приїхати до м. Харкова, де він під час прибирання у квартирі за адресою мешкання його покійного батька та заповідачки ОСОБА_2 знайшов в документах заповіт на ім`я батька, а у разі його смерті раніш ніж заповідач спадкодавець визначив спадкоємцем Позивача ОСОБА_1 .

Заповіт містить наступну інформацію: Заповіт від восьмого квітня дві тисячі сімнадцятого року, посвідчений Коваленко Л.О. державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, зареєстрованим у реєстрі за №7-456, згідно якого Заповідач на випадок своєї смерті робить розпорядження: Належну мені квартиру АДРЕСА_2 , заповідаю чоловіку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в разі його смерті раніш за мене, не прийняття ним спадщини або відмови від прийняття ним спадщини чи усунення його від права на спадкування, заповідаю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про існування заповіту Позивач до грудня 2025 року не знав.

З метою з`ясування інформації щодо подальшого оформлення спадкових прав Позивач 18 грудня 2025 року звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сипачової І.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я Позивача після смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

За результатами розгляду заяви Позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та ненаданням доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та видано Постанову про відмову у Вчинені нотаріальної дії від 22.12.2025 року №126/02-31

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності , проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився , будучи повідомленим про день та час слухання справи належним чином, заяв про поважні причини своєї неявки або слухання справи за його відсутності не надав, відзив на позовну заяву не подавав , у зв`язку з чим, суд зі згоди представника позивача, визнав доцільним слухати справу у відсутність відповідача, постановляючи заочне рішення, що не суперечить вимогам ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 20.11.2024 року , актовий запис № 14354.

Після смерті спадкодавця залишився заповіт на ім`я позивача, про який стало відомо лише у грудні 2025 року.

Спадкодавець була другою дружиною батька Позивача та мешкала за адресою АДРЕСА_1 . Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та який діє і на теперішний час.

На початку грудня 2025 року у Позивач виникла можливість приїхати до м. Харкова, де він під час прибирання у квартирі за адресою мешкання його покійного батька та заповідачки ОСОБА_2 знайшов в документах заповіт на ім`я батька, а у разі його смерті раніш ніж заповідач спадкодавець визначив спадкоємцем Позивача ОСОБА_1 .

Заповіт містить наступну інформацію: Заповіт від восьмого квітня дві тисячі сімнадцятого року, посвідчений Коваленко Л.О. державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори, зареєстрованим у реєстрі за №7-456, згідно якого Заповідач на випадок своєї смерті робить розпорядження: Належну мені квартиру АДРЕСА_2 , заповідаю чоловіку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в разі його смерті раніш за мене, не прийняття ним спадщини або відмови від прийняття ним спадщини чи усунення його від права на спадкування, заповідаю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач 18 грудня 2025 року звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сипачової І.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я Позивача після смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

За результатами розгляду заяви Позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та ненаданням доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та видано Постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії від 22.12.2025 року №126/02-31.

Частиною 1 ст.4ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму верховного Суду України від 30.05.2008№ 7«Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо, по-перше, у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; по-друге, ці обставини можливо визнати поважними.

Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцеве дає відповідь на питання про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховною Радою України вказаний вище указ було затверджено. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1ст.12 ЦПК України).

Статтею 13 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`вбачається, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2018 (справа №681/203/17-ц, провадження №61-26164св18).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п.24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі»; п.32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п.32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтянаприклад, коли усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований у практиці Європейського суду з прав людини, отримане, хоча і не оформлене належним чином спадкове майно охоплюється поняттям «майно» у розумінні ст.1 Першого протоколу.

Суд бере до уваги, введений Президентом України з 24.02.2022 режим воєнного стану в Україні, а також запровадження Постановою Кабінету міністрів України за №164від 28.02.2022 зупинення на період воєнного стану строку прийняття спадщини, і те, що частина спадщини після померлої на даний час залишилась відкритою та ніким не прийнята, заяв про відмову від спадщини позивач не подавав.

Крім того, суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки ОСОБА_1 втратить право на спадкування майна за законом, і вказані обставини будуть для позивача занадто надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Далі, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 вбачається, що при вирішені питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватися правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд приймає до уваги доводи позивача про пропущення строку подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини, практику Європейського суду з прав людини, і те, що факт пропуску позивачем строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення останньої від спадкування, відтак суд вважає, що причини, на які посилається позивач є поважними, а тому є підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст. ст.2,12,81,83,258,259,263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном в три місяця з часу набрання законної сили рішенням суду .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Майстренко О.М.