Рішення № 140169924, 29.09.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

29.09.2026

Справа № 202/6881/26

Провадження № 2/696/864/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі

головуючої судді Ніколенко О.Є.,

секретаря Старущенко Н.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КОШЕЛЬОК» звернулося до суду з вищевказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову, позивач вказує на те, що 13.03.2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 3501003743-277807, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит, сума якого складає 2250 грн.

Відповідачка умов договору не виконала, таким чином, утворилась заборгованість договором кредиту №3501003743-277807 від 13.03.2021 становить 6657,70 грн, з яких: 2250 грн заборгованість за основною сумою боргу, 4407,70 грн заборгованість за відсотками. У зв`язку з цим позивач просить суд задовольнити даний позов та стягнути з ОСОБА_1 наявну заборгованість у розмірі 6657,70 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 01.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач просить суд прийняти позовну заяву до розгляду та розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. У випадку неявки в судове засідання відповідача просить ухвалити заочне рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, до суду подала відзив на позовну заяву, в якому не заперечує щодо факту укладання кредитного договору та наявності заборгованості за тілом кредиту, однак заперечує проти нарахованих відсотків, оскільки їх нарахування відбулося внаслідок пролонгації договору та збільшення денної відсоткової ставки. Крім того, просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, оскільки така сума є явно завищеною та неспівмірною до складності справи та ціни позову.

Відповідно до вимог ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.03.2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3501003743-277807, шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором договору №3501003743-277807 від 13.03.2021 з додатками, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит, сума якого складає 2250 грн. Кредит надається строком на 12 днів (лояльний період) (п.2.1.). Згідно п.2.2. сторони погодили, що встановлений в п.2.1. договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів фактично нарахованих за користування кредитом. Проценти за користуванням кредитом нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом (п.3.1).

Виконання позивачем своїх зобов`язань підтверджується повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» та витребуваною випискою по банківському рахунку відповідачки ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачки за кредитним договором №3501003743-277807 від 13.03.2021 становить 6657,70 грн, з яких: 2250 грн заборгованість за основною сумою боргу, 4407,70 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер моб. телефону відповідача, про що свідчить п. 7 договору позики, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні кредитного договору сторони досягли згоди щодо предмету та строку дії договору, порядку його укладення.

Отже, при підписанні кредитного договору відповідачка була повністю ознайомлена із умовами договору №3501003743-277807 від 13.03.2021.

Щодо нарахування відсотків суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Як вбачається із умов кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 2250 грн. Кредит надається строком на 12 днів (п. 2.1 договору).

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 12 днів. У подальшому сторони не укладали угод про продовження строку дії договору і не погоджували новий строк кредитування. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Згідно з п. 3.6 - 3.8 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 % річних, що становить 2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час закінчення лояльного періоду 24.03.2021 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту дійсно не виконала.

Проте неповернення кредиту у визначений договором строк до 24.03.2021 року, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 3.6 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Також суд зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником грошового зобов`язання не може розглядатися як «відкладальна обставина» у розумінні статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни істотних умов договору (строку та процентної ставки) та за своєю суттю набуває характеру санкцій за прострочення.

Добросовісний кредитор, укладаючи договір зі споживачем, розраховує на повернення кредитних коштів та процентів у межах чітко визначеного договором строку, а обов`язком споживача є своєчасна сплата кредиту і процентів у межах цього строку.

Несвоєчасне повернення кредиту або його неповернення взагалі є саме порушенням договірних зобов`язань, а не відкладальною умовою, з настанням якої пов`язується продовження строку дії договору.

У разі порушення зобов`язання застосовуються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків тощо (стаття 611 ЦК України).

Тобто наслідком прострочення є відповідальність боржника, а не «оновлення» строку кредитування і продовження права кредитора нараховувати договірні проценти так, наче строк договору ще не сплив.

Посилання позивача на конструкцію «відкладальної обставини» не змінює правової природи події, яка фактично відбулася.

Таким чином, оскільки право позивача нараховувати відсотки за правомірне користування кредитом припинилось після закінчення строку кредитування, позивачем безпідставно було нараховано відсотки поза межами цього строку у загальній сумі 4455 грн. При цьому, вимог про стягнення процентів, передбачених частиною другої статті 625 ЦК України позивач не заявляв.

За установлених обставин справи, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача узгодженого сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами за ставкою 0,01%, нарахованих в межах строку кредитування (12 днів) в сумі 2,70 грн.

Відтак, суд, оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, вважає необхідним позов задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором №3501003743-277807 від 13.03.2021 у розмірі 2252,70 грн, з яких: 2250 грн заборгованість за тілом кредиту, 2,70 грн заборгованість за відсотками.

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 900,96 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.

Предметом позову в даній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 6657,70 грн. Справа є малозначною в силу прямої вказівки пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України. Згідно з додатком до договору про отримання правової допомоги 12.02.2025 між АБ «Герман Гурський та партнери» та позивачем розмір наданих послуг складає 10 000 грн. Така вартість роботи адвоката, враховуючи витрачений ним час, незначну складність справи, критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат, визначається судом як завищена і не співмірна із затраченими зусиллями на підготовку матеріалів для подання позовної заяви до суду.

Тому, враховуючи клопотання відповідача, заявлене у відзиві, керуючись визначеними в ЦПК України критеріями, суд вважає справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 263-265, ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за договором позики №3501003743-277807 від 13.03.2021 у розмірі 2252 (дві тисячі двісті п`ятдесят дві) грн 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 900 (дев`ятсот) грн 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складено 29.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Є. Ніколенко