Рішення № 140169824, 29.09.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/720/26

Провадження № 2/692/669/26

29.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чепурного О.П., при секретарі Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в с-щі Драбів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 11.04.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19645-04/2024, підписання якого здійснювалося електронним підписом позичальника. Відповідачці були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 14000,00 грн.

14.08.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №14082024, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №19645-04/2024 від 11.04.2024.

Позивач вказав, що відповідно до договору факторингу, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою, підтвердженою та становить 56000,00 грн., з яких:

-14000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

-42000,00 грн. сума заборгованості за відсотками;

-0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Всупереч вимогам кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов`язання, не здійснив погашення існуючої заборгованості. Окрім того, позивач просить стягнути витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. та судовий збір.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 02.06.2026 року.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачці в установленому порядку, останній був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідачка відзив на позов не подала.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього кодексу.

11.04.2024 року відповідачка ОСОБА_1 заповнила заявку-анкету на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс кредит», погодилася, надала запевнення, згоду, що всі її персональні дані, які містяться у цій заяві є правильно викладеними та достовірними. Заява-анкета містить наступні дані: ПІБ, РНОКПП, серія та номер паспорту, місце реєстрації, місце проживання, адреса електронної пошти, освіта, вид діяльності, тип власності, щомісячний дохід, номер телефону, номер картки отримувача. Заявка містить інформацію про електронний цифровий підпис клієнтом.

11.04.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №19645-04/2024, відповідно до умов якого предметом договору є надання фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності. Згідно п.2.1. перед укладенням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом НБУ з питань здійснення установами фінансового моніторингу шляхом отримання через систему BankID ідентифікаційних даних клієнта.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Законодавство передбачає можливість укладення електронного правочину шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором, такий спосіб підписання є належним способом волевиявлення сторони електронного правочину.

Наданий суду договір містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором W3699. Окрім того, до матеріалів справи додано довідку про укладення договору (ідентифікацію), відповідно до якої клієнт ОСОБА_1 була ідентифікована в ІТС ТОВ «Аванс кредит», одноразовий ідентифікатор W3699 відправлено позичальнику 11.04.2024 року о 19:41 год., дата підписання договору 11.04.2024 року о 21:00 год.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі та підписаний позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, а позичальник належним чином виразив своє волевиявлення на укладення кредитного договору, підстав вважати, що зазначений правочин не був укладений або що він не створив для сторін відповідних цивільних прав та обов`язків, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає укладеним кредитний договір.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором суд зазначає наступне.

14.08.2024 р. між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №14082024, відповідно до п.1.1. клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов`язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта за основними договорами, укладеними між боржниками та первісним кредитором. До договору факторингу додано акт приймання-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу №14082024 від 14.08.2024, та витяг з реєстру боржників, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №19645-04/2024 від 11.04.2024 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, перехід права вимоги до позивача підтверджується доданим до позову договором факторингу та реєстром боржників.

Щодо виконання договору кредиту в частині перерахування кредитних коштів відповідачці, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1. договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 14000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту кредит, мета отримання кредиту: на власні потреби.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка кошти за кредитним договором отримала, що підтверджується листом АТ «Універсал банк», який надано на запит суду, і з якого вбачається рух грошових коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_2 за 11.04.2024, а саме, що 11.04.2024 21:00:17 було зараховано суму в розмірі 14000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що первісним кредитодавцем виконані умови договору щодо надання суми кредиту, що підтверджується матеріалами справи, а отже заборгованість за тілом кредиту підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає, що згідно умов п.1.2. кредитного договору кредит надано строком на 120 днів, дата надання кредиту: 11.04.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 08.08.2024. Аналіз наданого позивачем розрахунку про щоденні нарахування за кредитним договором, свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася за період з 11.04.2024 по 08.08.2024 року, а отже в межах строку дії договору.

Щодо розміру нарахованих відсотків суд зазначає наступне.

Договір про надання фінансового кредиту №19645-04/2024 укладений між сторонами 11.04.2024 року зі строком кредитування 120 календарних днів з денною відсотковою ставкою 2,50%, та станом на дату укладення договору Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» передбачав денну процентну ставку максимальним розміром 2,5% в день.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до частини 17 Розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 включно до 19.08.2024 включно) - з 20.08.2024 включно та надалі 1%.

Договір про надання фінансового кредиту №19645-04/2024 укладений між сторонами 11.04.2024 зі строком кредитування 120 календарних днів з денною відсотковою ставкою 2,50% в день, та станом на дату укладення договору Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» передбачав денну процентну ставку максимальним розміром 2,5% в день.

Водночас з 22.04.2024 включно до 08.08.2024 (дата погашення кредиту) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 % - п.17 Розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування».

Отже, встановлення кредитним договором денної відсоткової ставки у розмірі 2,50% суперечить імперативній вимозі закону та фактично обмежує право споживача на застосування встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Окремого визнання такої умови недійсною в судовому порядку не вимагається.

Таким чином, умова кредитного договору про встановлення процентної ставки у розмірі 2,50 % в день у період з 22.04.2024 по 08.08.2024 є нікчемною та не може бути підставою для нарахування кредитодавцем процентів у такому розмірі.

Суд вважає, що така нікчемність не призводить до безоплатності фінансової послуги, а має наслідком застосування правила щодо максимального розміру денної процентної ставки визначеної законом.

Оскільки, денна процентна ставка за даним договором перевищує обмеження встановлені Законом України «Про споживче кредитування», тому суд розраховує її наступним чином.

У період з 11.04.2024 по 21.04.2024 (10 днів) розмір нарахованих процентів розраховано відповідно до умов кредитного договору у розмірі 2,50% та становить 3500,00 грн.

У період з 22.04.2024 по 08.08.2024 розмір нарахованих процентів, які мав сплачувати позичальник, з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14000,00 грн., становить 23100,00 грн. = (14000,00 грн. ?1,5 % ? 110 дні).

Отже, сума відсотків становить 26600 грн. = (23100,00 грн. + 3500,00 грн.).

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягають до задоволення у розмірі 26600,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Окрім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копії договору про надання правової допомоги №42649746/01 від 02.01.2026 року з ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду № 19645-04/2024 від 10 квітня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних виконавцем, необхідних для надання правничої допомоги до договору та Акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 24 квітня 2026 року,

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) у п.39-44, 47 суд зазначив, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства; відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення; зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів; при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України); тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони; принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесену позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України). У відповідності з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір потрібно сягнути з відповідачки пропорційно розміру задоволених вимог. Позов задоволено на 72,5 %.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273,280, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором позики №19645-04/2024 від 11.04.2024 року у розмірі 40600 гривень 00 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати за судовий збір та професійну правничу допомогу у сумі 6280 гривень 24 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий