Рішення № 140169389, 29.09.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3158/26

29 вересня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області

в складі судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Ажнюк О.С.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР П" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 24 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Просто Позика» та ОСОБА_1 укладено договір позики №016/02894/12/20, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 10000 грн. на строк 28 тижнів, із встановленою процентною ставкою 356,6571 % річних.

Вказує, що ТОВ «Просто Позика» виконало у повному обсязі свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, перерахувало суму кредиту на картковий рахунок позичальника.

30.06.2021 ТОВ «Просто Позика» відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фактор П» на підставі договору факторингу №ФП-ПП-202106.

Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором ні перед первісним кредитором, ні перед фактором належним чином не виконала, кредитні кошти у визначений договором строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила.

Станом 19.05.2026 прострочена заборгованість за кредитом становить 19969 грн. 05 коп., з яких: 8943 грн. 43 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 11025 грн. 62 коп. - заборгованість за відсотками.

Покликаючись на вимоги ст. 525-530, 610-612, 631, 1046-1049 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 19969 грн. 05 коп. та понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп., 7100 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що позовні вимоги не визнає з підстав не доведеності переходу до позивача прав вимоги до відповідача за кредитним договором №016/02894/12/20 від 24.12.2020, який був укладений між відповідачем та ТОВ «Просто Позика».

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги необгрунтованими і такими. що не підлягають до задоволення.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 24 грудня 2020 року між ТОВ «Просто Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №016/02894/12/20 у письмовій формі.

Відповідно до п. 2.1 договору сума кредиту складає 10000 грн. Строк кредиту 28 тижднів до 08.07.2021.

Згідно п. 4.1.4 договору процентна ставка становить 356,6571 % річних та застосовується у межах строку кредиту.

Наведене підтверджується кредитним договором №016/02894/12/20 від 24.12.2020, графіком плтажів, в якому зазначено обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентрної ставки за договором, паспортом споживчого кредиту які підписані ОСОБА_1 власноруч, та в яких містяться основні умови кредитування.

За положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Підписавши вказаний договір позики позичальник ствердила ті обставини, що вона ознайомився з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, умовами і тарифами банку.

Отже, після підписання зазначених документів, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банка виник обов`язок надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача, у разі використання наданих коштів, виникло зобов`язання повернути кредитні кошти й оплатити інші погоджені сторонами платежі, що виникають в результаті укладеного між сторонами договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 10000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 24.12.2020.

Відповідачем не спростовано факту неукладення нею вказаного договору та неотримання кредитних коштів.

Також встанволено, що відповідач ОСОБА_1 допустила прострочення виконання своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом станом на 19.05.2026, у розмірі 19969 грн. 05 коп., з яких: 8943 грн. 43 коп. заборгованість за тілом кредиту; 11025 грн. 62 коп. заборгованість за відсотками, що підтверджується наданими суду розрахунками заборгованості.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. З наведено слідує, що договір факторингу є оплатним.

За положеннями цивільного права залежно від моменту, з якого правочини вважаються дійсними, тобто породжують цивільні права і обов`язки, зобов`язують сторін, розрізняють консенсуальні правочини, які є дійсними з моменту досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах та реальні правочини. Реальні правочини - це правочини, які вважаються дійсними не відразу після досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах, а тільки після вчинення на основі досягнутої згоди певної фактичної дії - передачі майна, грошової суми тощо.

Як вбачається із матеріалів справи 30 червня 2021 року між ТОВ «Просто Позика» та ТОВ «Фактор П» був укладений договір факторингу №ФП-ПП-202106.

У договорі факторингу від 30 червня 2021 року № ФП-ПП-202106 зазначено, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) та набутими фактором з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі відступлених прав (Додаток № 3 до договору). При цьому обов`язок фактора перерахувати клієнту ціну договору у розмірі 869 920,42 грн.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17 висновано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, позивач повинен надати до суду докази набуття права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №ФП-ПП-202106, тому позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ "Просто Позика" до ТОВ "Фактор П".

Наявні у справі акт приймання передачі документів за Договором факторингу № ФП-ПП-202106 не є документами первинного бухгалтерського обліку, не замінюють собою платіжний документ, а відтак, не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту проведення фінансової операції та зарахування коштів на рахунок клієнта.

Окрім цього, акт приймання -передачі відступлених прав ввід 30.06.2023 року не є належним доказом здійснення господарської операції, оскільки він є лише інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку.

У зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № ФП-ПП-202106 від 30.06.2021, суд вважає, що ТОВ "Фактор П" не довело переходу до нього прав вимоги за договором факторингу до відповідача за кредитним договором №016/02894/12/20 від 24.12.2020, який був укладений між ТОВ «Просто Позика» та ОСОБА_1 .

Відсутність доказів підтвердження переходу права вимоги до позивача є самостійною підставою для відмови йому у задоволенні позову .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач не надав суду доказів набуття права вимоги від первісного до нового кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Представником позивача заявлено до стягнення на користь відповідача з позивача 7100 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги від 26.05.2025, додаткові угоди до договору про надання правничої допомоги від 26.05.2025, акт прийому-переадчі наданих послуг від 26.05.2026.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР П" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР П", м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка, 23, ЄДРПОУ 41921531.

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 29 вересня 2026 року.

СуддяР. М. Снітчук