Ухвала суду № 140168811, 28.09.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ПОЛТАВИ

Справа № 553/273/26

Провадження № 1-кп/553/474/2026

У Х В А Л А

Іменем України

28.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 72025000210000003 від 05.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2025 року за № 72025000210000003 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

18.02.2026 року від захисника обвинуваченої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про скасування запобіжного заходу (в порядку ч.3 ст.315 КПК України), вказував наступне. (Т.1 а.с.160-168)

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року у справі №761/24998/25 було постановлено: задовольнити частково клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_5 ; застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави; визначити підозрюваній ОСОБА_5 розмір застави у розмірі 2642 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що складає 7 999 976,00 грн.

24.07.2025 року ухвалою Київського апеляційного суду у справі №761/24998/25 апеляційну скаргу сторони захисту на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року було залишено без задоволення, а вищевказану ухвалу було залишено без змін.

Сторона захисту вважає, що у зв`язку із завершенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72025000210000003 від 05.09.2025 року та належною процесуальною поведінкою обвинуваченої ОСОБА_5 протягом усього строку досудового розслідування, ризики, що передбачені ст.177 КПК України, не існують, а тому застосування будь-якого запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_5 є недоцільним та жодним чином не впливає на процес розгляду затвердженого прокурором обвинувального акту.

Відповідно до принципу презумції невинуватості сторона захисту не повинна нічого доводити, вона зобов`язана лише обґрунтовувати непереконливість, недостовірність чи недопустимість доказів сторони обвинувачення. Щодо доказування в кримінальному провадженні будь яких обставин саме стороною обвинувачення, то Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року зазначив: «У кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення».

І. Відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

1.Щодо відсутності ризику того, що обвинувачена може переховуватись від органів досудового розслідування і суду.

Зазначений ризик стороною обвинувачення було обґрунтовано та слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва було взято до уваги, виходячи з того, що існувало припущення про можливість ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки вона підозрювалась у вчинення тяжкого злочину.

Зважаючи на той факт, що досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчене, а обвинувальний акт розглядається у Подільському районному суду міста Полтави, ризик переховування від органів досудового розслідування нівельований. У свою чергу, ризик переховуватися від суду є абсолютно необґрунтованим та таким, що спростовується наступним.

По-перше, що стосується тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 злочину як підстави для переховування, то ця обставина не може бути причиною застосування будь-якого запобіжного заходу.

Сам по собі фак того, що до суду направлений обвинувальний акт не вказує автоматично на те, що особа винна у скоєнні злочину, та на те, що тепер вона буде намагатися втекти чи сховатися від суду.

По-друге, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини захисник зазначає, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутні (справа Панченко проти росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, ї моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, у якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).

Сторона захисту звертає увагу суду, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ігнатов проти України» від 15.12.2016 року вказано, що небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинна бути оцінена з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою (справа Строган проти України).

Беручи до уваги вищевказане рішення Європейського суду з прав людини, варто наголосити, що стороною обвинувачення не наведено жодного доказу, який би свідчив про можливість або бажання ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Кримінальне провадження, у якому ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, розпочате ще 06.11.2023 року, а відтак досудове розслідування тривало майже 2 роки. ОСОБА_5 достеменно знала про вказане кримінальне провадження з 24.07.2024 року, оскільки була допитана в якості свідка саме щодо обставин укладення договору поставки №256/3808 від 16.12.2022 року між АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» та ТОВ «ГЕРН».

У червні 2025 року ОСОБА_5 добровільно прибула за викликом до детектива, у якому вже зазначалося, що їй буде вручена підозра у скоєнні тяжкого злочину.

Після обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 під час проведення досудового розслідування демонструвала бездоганну процесуальну поведінку.

Так, сторона захисту вважає за необхідне навести факти, які підтверджують виконання ОСОБА_5 своїх процесуальних обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року у справі №761/24998/25 і в подальшому продовжених ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.08.2025 року у справі №761/24998/25.

1.1Щодо здачі на зберігання паспорту (паспортів) для виїзду за кордон.

Першочергово захисник зауважує, що ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року у справі №761/24998/25 на ОСОБА_5 також було покладено обов`язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Так, з метою виконання покладених процесуальних обов`язків, 24.06.2025 року ОСОБА_5 звернулася до Управління ДМС України в Полтавській області з заявою про прийняття на зберігання паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Проте їй було відмовлено у прийнятті документів. Формальна відмова направлена листом Управління ДМС України в Полтавській області №5301.4.2-4145/53.2-25 від 25.06.2025 року повідомлено про фактичну відмову у прийнятті документів на зберігання.

У подальшому ОСОБА_5 26.06.2025 року паспорти громадянина України для виїзду за кордон були здані на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м.Києві та Київській області.

1.2 Щодо отримання дозволів від органу досудового розслідування на відлучення з міста постійного проживання.

Також сторона захисту підкреслює, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року у справі №761/24998/25 було покладено на ОСОБА_5 обов`язок не відлучатися з міста, у якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Так, постійним місцем проживання ОСОБА_5 є місто Полтава. На виконання покладених на ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, стороною захисту надсилались до Бюро економічної безпеки України клопотання про надання дозволу на тимчасове відлучення ОСОБА_5 із населеного пункту проживання.

Адвокат наголошує, що всі відлучення ОСОБА_5 з м.Полтави, відбувалися виключно за отримання попереднього погодження від органу досудового розслідування.

1.2Щодо прибуття ОСОБА_5 до суду для проведення судових засідань.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року у справі №761/24998/25 було покладено на ОСОБА_5 обов`язок прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду з певною періодичністю. З моменту відколи ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а саме 16.06.2025 року, і до моменту завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72025000210000003 від 05.09.2025 року, ОСОБА_5 була присутня на всіх судових засіданнях, предметом яких було обрання запобіжного заходу, а також продовження строку дії обов`язків ОСОБА_5 . Зазначене вкотре свідчить, що ОСОБА_5 регулярно виконувались процесуальні обов`язки, які були покладені на неї ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року у справі №761/24998/25.

Більше того, з огляду на покладені на ОСОБА_5 обов`язки вищевказаною ухвалою, ОСОБА_5 прибула із м.Полтави на судове засідання до Київського апеляційного суду, що було призначене на 26.06.2025 року, навіть не зважаючи на обізнаність про відсутність матеріалів справи у суді апеляційної інстанції. Зазначене вкотре демонструє належну та бездоганну поведінку ОСОБА_5

1.4 Щодо інших обставин, які нівелюють виникнення ризику переховування ОСОБА_5 від суду.

Сторона захисту вважає за доцільне звернути увагу на те, що під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 , сторона обвинувачення під час обґрунтування клопотання, взагалі не використовувала будь-які характеризуючи матеріали щодо ОСОБА_5 .

У зв`язку з цим, сторона захисту наголошує, що ОСОБА_5 станом на момент звернення з даним клопотанням, до кримінальної або адміністративної відповідальності жодного разу не притягувалася, в розшуку не перебувала.

Окрім того, з наведених вище матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 сумлінно виконувала процесуальні обов`язки, від викликів до органів досудового розслідування та суду ніколи не ухилялася, що, зокрема, підтверджується отриманими судовими повістками та подальшою участю у судових засіданнях.

Окремо захисник наголошує, що ризик переховування ОСОБА_5 від суду нівелюється наявністю у неї міцних соціальних зв`язків за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , а також літніми батьками, які також проживають у м.Полтаві.

Сторона захисту зазначає, що ризик переховування від суду ОСОБА_5 нівелюється як її бездоганною процесуальною поведінкою протягом етапу проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, так і наявністю міцних зв`язків на території свого місця проживання, а також наявністю почуття відповідальності перед суспільством у зв`язку з роботою на критичному підприємстві, яке забезпечує електроенергією населення Полтавської області, на тлі війни.

2. Щодо відсутності ризику того, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025000210000003 від 05.09.2025 року завершене, а обвинувальний акт розглядається у Подільському районному суду міста Полтави - вказаний ризик нівельований.

Окрім того, сторона захисту вважає за необхідне наголосити, що АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» надало органу досудового розслідування усі запитувані документи, які стосуються господарських операцій із ТОВ «ГЕРН». Сторона обвинувачення посилається у матеріалах досудового розслідування на інформацію, яка відображається у інформаційних системах, та на документах, які перебувають у розпорядженні контролюючого органу Державної податкової служби України. Очевидно, що ОСОБА_5 не має навіть можливості внести будь-які зміни до документів, наданих Державною податковою службою України та Бюро економічної безпеки України.

3. Щодо відсутності ризику незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Під час обрання запобіжного заходу сторона обвинувачення вказувала, що ОСОБА_5 може незаконно впливати (шляхом пропозиції грошової винагороди, погрозами тощо) на ряд свідків у кримінальному провадженні.

На спростування зазначеного, захисник акцентує увагу, що стороною обвинувачення не надано та в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, якими б підтверджувався факт будь-якого впливу ОСОБА_5 на свідків або на будь-яких інших осіб.

Більше того, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72025000210000003 від 05.09.2025 року завершене. З цього випливає, що стороною обвинувачення були проведені всі необхідні слідчі дії для зібрання на їх думку необхідних відомостей та доказів, у тому числі показання свідків, що вказує на нівелювання можливості впливати ОСОБА_5 на зазначений процес.

Вищевказане свідчить про відсутність зазначеного ризику, передбаченого ст.177 КПК України.

4. Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене, а обвинувальний акт розглядається у Подільському районному суду міста Полтави вказаний ризик нівельований.

Окрім цього, повторно захисник зазначає, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 , сторона обвинувачення не надала доказів, що ОСОБА_5 будь-яким чином вчиняла перешкоди у здійсненні кримінального провадження.

5. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Сторона захисту наголошує, що ОСОБА_5 намагалася допомогти встановити обставини, які досліджувалися у вказаному кримінальному провадженні, брала участь у проведених слідчих діях, а також не перешкоджала проведенню досудового розслідування, виконуючи свої процесуальні обов`язки.

Окрім вказаного, ОСОБА_5 заперечує причетність до вчинення кримінального правопорушення, у яких вона обвинувачується та вважає повідомлення про підозру та обвинувальний акт необґрунтованими.

Таким чином, існування вказаного ризику не доведене належним чином і належна поведінка обвинуваченої виключає його існування.

Все вищевказане у своїй сукупності вказує на те, що будь-які ризики, що передбачені положеннями ст.177 КПК України відсутні, а запобіжний захід, який був обраний на етапі досудового розслідування, підлягає скасуванню.

ІІ. Щодо необхідності використання коштів та реалізації цілей поточної діяльності АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО».

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року у справі №761/24998/25 було постановлено визначити підозрюваній ОСОБА_5 розмір застави у розмірі 2642 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що складає 7 999 976,00 грн. Після постановлення вищевказаної ухвали слідчим суддею, за ОСОБА_5 було внесено заставу АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО». Тобто, АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» є заставодавцем. АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» є центральним підприємством на території Полтавської області, основним видом діяльності якого є розподіл електричної енергії. Зокрема, за рахунок розподільчої функції електроенергії АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» електричною енергією в Полтавській області забезпечені більшість об`єктів цивільної та критичної інфраструктури, серед яких лікарні, школи і дитячі садки. До структури товариства входять 4 філії (Кременчуцька, Лубенська, Миргородська, Полтавська), які мають свої розподільчі дільниці.

Сторона захисту акцентує увагу, що з моменту внесення застави за ОСОБА_5 пройшло більше ніж пів року. У свою чергу, за вказаний період у АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» виникли об`єктивні обставини, що пов`язані з необхідністю використати кошти, які були внесені як застава за ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, для реалізації поточної діяльності підприємства, у зв`язку із знаходженням підприємства у зоні наближеній до активних бойових дій. У АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» існує реальна потреба в поверненні грошових коштів, які були внесені як застава за ОСОБА_5 у межах кримінального провадження, а процесуальна поведінка обвинуваченої протягом проведення досудового розслідування та бездоганне виконання покладених на неї обов`язків, сприяє ухваленню судом рішення про скасування запобіжного заходу та поверненню заставодавцю внесених грошових коштів.

ІІІ. Щодо скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року у справі №761/24998/25 було постановлено задовольнити частково клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_5 .

У подальшому сторона обвинувачення зверталась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених судом на підозрювану ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.

15.08.2025 року слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/24998/25 клопотання сторони обвинувачення було задоволено та продовжено строк дії обов`язків, покладених судом на підозрювану ОСОБА_5 у кримінальному провадженні до 16.09.2025 року включно.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11.09.2025 року у справі №761/24998/25 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою сторони захисту на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/24998/25.

Станом на момент звернення сторони захисту з даним клопотанням, на ОСОБА_5 не покладено жодного обов`язку.

У свою чергу, сторона захисту вважає, що на даний час відсутня потреба у застосуванні такого виду запобіжного заходу як застава до ОСОБА_5 , оскільки не зважаючи на те, що вже більше ніж чотири місяці на неї не покладено жодного обов`язку, ОСОБА_5 жодним чином не перешкоджала встановленню істини у даному кримінальному провадженні, з початку досудового слідства та до теперішнього часу ОСОБА_5 жодним чином не намагалася вплинути на учасників або свідків кримінального провадження, знищити або спотворити докази, іншим чином вплинути нахід досудового розслідування, не вчиняла дій, які б підтверджували її намір ухилятися від слідства чи суду, навпаки кожного разу з`являлася до суду за викликом під час досудового розслідування. Більше того, як вже зазначалося стороною захисту, ОСОБА_5 має сім`ю та міцні соціальні зв`язки.

Окрім того, ОСОБА_5 тривалий час сумлінно виконувала покладені на неї обов`язки, зокрема, не зважаючи на встановлення Урядом України правового режиму воєнного стану вона прибувала за кожним викликом до суду в судові засідання, без запізнень, що свідчить про її бездоганну процесуальну поведінку як учасника судового провадження.

Захисник наголошує, що попри роботу ОСОБА_5 на критично важливому підприємстві, яке забезпечує електроенергією більшу частину Полтавської області, вона усвідомлювала покладені на неї обов`язки, та постійно без жодних зволікань з`являлася до Києва за першим викликом до суду, та безперервно здійснювала ознайомленні з матеріалами досудового розслідування.

Більше того, сторона захисту підкреслює, що навіть попри відсутність покладених на ОСОБА_5 обов`язків у кримінальному провадженні, у зв`язку із закінченням їх строку, зазначеного в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/24998/25, ОСОБА_5 продовжувала безперервно прибувати в судові засідання предметом яких було встановлення строків для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, та здійснювати ознайомлення з цими ж матеріалами як у приміщенні Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України, так і за його межами.

З наведеного випливає, що за весь період провадження щодо ОСОБА_5 не було зафіксовано жодного порушення з її боку, що свідчить про належну процесуальну поведінку та відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Таким чином, за відсутності процесуальних порушень з боку ОСОБА_5 , застосування запобіжного заходу, зокрема застави, є очевидно надмірним та таким, що суперечить принципам необхідності, розумності та пропорційності втручання у права та свободи особи.

Просив суд: скасувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є обвинуваченою у кримінальному провадженні № 72025000210000003 від 05.09.2025 року, запобіжний захід у вигляді застави.

03.04.2026 року від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу та повернення застави в сумі 7 733 736,00 грн, вказував наступне. (Т.2 а.с.103-106)

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року у справі №761/24998/25 було частково задоволено клопотання старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_11 за погодженням з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 щодо обрання міри запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 у вигляді застави у розмірі 2642 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що складає 7 999 976,00 грн.

23.06.2025 року АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» було внесено вищевказану заставу за ОСОБА_6 .

З моменту винесення ухвали слідчого судді на нього були покладені процесуальні обов`язки, яких ОСОБА_6 сумлінно дотримувався та їх виконував.

Після спливу двох місяців детектив не звертався з клопотанням, яке погоджене прокурором, до слідчого судді про продовження процесуальних обов`язків, які були покладені ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року.

Таким чином, з 16.08.2025 року процесуальні обов`язки, покладені на ОСОБА_6 перестали діяти.

ОСОБА_6 з першого виклику до старшого детектива Головного підрозділу детективів БЕБ України до цього часу сумлінно виконує свої процесуальні обов`язки, з`являвся до детектива, прокурора, слідчого судді, а зараз до суду, жодним чином не комунікував зі свідками, а тому своєю сумлінною поведінкою довів, що на даний час запобіжний захід може бути змінений шляхом зменшення розміру застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240,00 грн, а інша частина в розмірі 7733736,00 грн має бути повернута заставодавцю АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО».

Окрім того, сторона захисту наголошувала на тому, що заставодавець АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» є оператором критичної інфраструктури, його основним видом діяльності є розподіл електричної енергії між споживачами на території Полтавської області. Грошові кошти, які товариство сплатило в якості застави за ОСОБА_6 , необхідні товариству для подальшого здійснення своєї господарської діяльності та забезпечення належного функціонування енергосистеми на території Полтавської області.

Окрім того, ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має стійкі соціальні зв`язки, а саме дружину та двох дітей, має зареєстроване місце проживання, офіційно працевлаштований та є керівником критично важливого підприємства, виключно позитивно характеризується а місцем проживання та роботи.

На основі вищевикладеного, просив суд: змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 , обраний ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року у вигляді застави розмірі 2642 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що складає 7 999 976,00 грн, зменшити до визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240,00 грн; повернути заставу в сумі 7 733 736,00 грн АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», сплачену товариством 23.06.2025 року на підставі ухвали ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року.

Обвинувачені та захисники подані клопотання підтримали, просили задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Вирішуючи заявлене клопотання, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.

Вирішуючи питання про скасування, зміну чи продовження строку дії запобіжного заходу, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі обґрунтованість підозри, суспільну небезпечність тяжкого злочину, який інкримінується обвинуваченому, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, виходячи з обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Щодо клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про скасування запобіжного заходу (в порядку ч.3 ст.315 КПК України) суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, суд розглядає питання запобіжного заходу в межах підготовчого провадження, проте основним завданням цієї стадії є перевірка готовності справи до судового розгляду по суті, а не переоцінка запобіжних заходів без нових суттєвих обставин.

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.06.2025 року вже була переглянута апеляційним судом 24.07.2025 року. Київський апеляційний суд залишив її без змін. Сторона захисту не навела принципово нових обставин, які б не існували на момент попереднього перегляду.

Сторона захисту посилається на відсутність ризиків, з чим суд не може погодитись з огляду на наступне. Обвинувачення висунуто за ч.3 ст.212 КК України це тяжкий злочин. Перехід справи до стадії судового розгляду фактично підвищує, а не знижує ризик переховування, оскільки обвинувачена безпосередньо наближається до можливого вироку. Посилання захисту на ЄСПЛ не спростовує ризику, а лише вимагає його комплексної оцінки, яка вже була здійснена слідчим суддею. Факт добровільної явки у червні 2025 року та належної поведінки під час досудового розслідування не гарантує аналогічної поведінки під час судового розгляду, який може тривати значно довше.

Незважаючи на завершення досудового розслідування, свідки братимуть участь у судовому розгляді, що зберігає теоретичну можливість впливу на них. Сторона обвинувачення у своїй первісній позиції вказувала на конкретний механізм можливого впливу (грошова винагорода. Погрози), а спростування цього ризику захистом є суто декларативним жодних об`єктивних доказів його відсутності не надано.

Окрім того, обвинувачена продовжує обіймати посаду на підприємстві АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», що є безпосередньо пов`язаним із предметом кримінального провадження. Це об`єктивно зберігає можливість вчинення аналогічних дій у сфері господарської діяльності підприємства.

Щодо аргументів адвоката про потреби АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» в коштах внесених на заставу, то суд їх відхиляє. Так як згідно зі ст.176, 177 КПК України, підставою для скасування запобіжного заходу є виключно відсутність ризиків, передбачених законом. Фінансові потреби третьої особи застоводавця законом не передбачені як підстави для скасування застави. Суд не може скасовувати захід з міркувань господарської доцільності для юридичної особи.

АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» добровільно виступило заставодавцем, усвідомлюючи правові наслідки цього рішення. Підприємство мало можливість оцінити власні фінансові ризики до внесення застави. Воєнний стан та пов`язані з ним ризики існували вже на момент внесення застави у червні 2025 року. Отже не є новою непередбачуваною обставиною.

Застава в розмірі 7 999 976 грн є пропорційною тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 злочину. Скасування застави без заміни іншим запобіжним заходом залишить обвинувачені без будь-яких процесуальних обмежень на весь період судового розгляду. Принцип пропорційності діє в обидва боки - і на захист прав обвинуваченої, і на забезпечення інтересів правосуддя.

Сторона захисту не довела зміну обставин, які б свідчили про відпадання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а фінансові інтереси заставодавця не є правовою підставою для скасування запобіжного заходу в розумінні чинного КПК України.

З урахуванням вищевикладених обставин у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про скасування запобіжного заходу (в порядку ч.3 ст.315 КПК України) слід відмовити.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу суд прийшов до наступних висновків.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що відповідно до ст.177 КПК України є самостійною підставою для застосування більш суворих запобіжних заходів та збереження існуючих. Крім того, кримінальне правопорушення стосується ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, що свідчить про значну суспільну небезпеку діяння та масштаб завданої шкоди держави.

Захист просить зменшити заставу до 80 прожиткових мінімумів (266 240 грн), тоді як первісно встановлений розмір 2642 прожиткових мінімуми (7 999 976 грн) був визначений слідчим суддею з урахуванням характеру та обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого, розміру завданої шкоди державі. Зменшення застави більш ніж у 30 разів є непропорційним і фактично нівелює превентивну функцію цього запобіжного заходу, передбачену ст.182 КПК України.

Захист стверджує, що з 16.08.2025 року процесуальні зобов`язання припинили дію через неподання детективом відповідного клопотання про продовження. Суд вважає за необхідне зазначити, що застава як запобіжний захід та процесуальні зобов`язання є різними правовими інститутами. Відповідно до ст.182 застава діє до моменту її скасування судом або звернення в дохід держави, сам факт несвоєчасного звернення детектива не є підставою для автоматичного зменшення розміру застави. Ухвала слідчого судді від 20.06.2025 року є чинною та не скасована в установленому порядку.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_6 з`являвся на виклики та не комунікував зі свідками, втім, належна поведінка є нормою, а не підставою для пом`якшення запобіжного заходу. Відповідно до ст.201 КПК України зміна запобіжного заходу можлива лише у разі зміни обставин, які були підставою для його застосування. Захист не довів зміни обставин у розумінні ст.201 КПК України обвинувачення не змінилося, провадження перебуває на стадії судового розгляду, ризики не усунені.

Щодо інтересів АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» на які посилається сторона захисту, суд зазначає, що аргумент про критичну інфраструктуру та фінансові потреби застоводавця не є передбаченою законом підставою для зміни запобіжного заходу. Зокрема, відповідно до ст.182 КПК України застоводавець, приймаючи рішення про внесення застави, усвідомлював правові наслідки та добровільно взяв на себе відповідні зобов`язання. Господарська діяльність юридичної особи-застоводавця перебуває поза межами предмету розгляду цього клопотання. Посилання на воєнний стан та обстріли, хоча і заслуговує на увагу, однак не змінює правової природи запобіжного заходу.

Суд констатує наявність таких ризиків:

-Переховування від суду провадження перейшло до стадії судового розгляду, що підвищує мотивацію до ухилення;

-Вплив на учасників провадження обвинувачений є керівником підприємства, має організаційні ресурси;

-Незаконне перешкоджання справа стосується службових осіб, що створює додаткові ризики.

Зменшення розміру застави до 266240 грн. для особи, обвинуваченої у злочині, пов`язаному з мільйонними сумами фактично усуває стримувальний ефект запобіжного заходу.

З урахуванням вищевикладених обставин у задоволенні клопотання захисника захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 182, 201, 314-317 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про скасування запобіжного заходу (в порядку ч.3 ст.315 КПК України) відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 29.09.2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА_1