Ухвала суду № 140168325, 28.09.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 754/7306/26

Провадження № 2/382/1398/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Бурзель Ю. В., перевіривши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана цивільна справа розподілена головуючому судді ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області Нарольського М. М. від 17.07.2026 року відкрито провадження у справі до розгляду та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 12.08.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 754/7306/26 оскільки наказом Яготинського районного суду Київської області від 31.07.2026 № 3/к/тр "Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_2 ", суддя Нарольський М. М. не може продовжувати розгляд справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 року справу розподілено на суддю Бурзель Ю. В.

Згідно абз. 2 ч. 12 ст. 33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, приписи п. 2 ч. 6 ст. 19, ст. 279 ЦПК України, суддя приходить до висновку про доцільність розгляду цієї справи в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Разом із тим, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшла відповідь на запит суду, відповідно до якого громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_2 з 01.06.2026 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до п. 2 Указу визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до п. 6 Указу постановлено: обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

Строк дії воєнного стану було продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває по цей час.

На підтвердження перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України на ухвалу суду надано відповідь від 14.09.2026 року Міністерства оборони України про те, що він дійсно перебуває на військовій службі станом на 01.06.2026 року, переведений до військової частини НОМЕР_1 .

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є : Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно з п. п. 1-5 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено: 1. Оголосити та провести загальну мобілізацію. 2. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. 3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. 4. Призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. 5. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Відповідно до абзацу дев`ятнадцятого ч. 1 ст. 12 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" Кабінет Міністрів України під час оголошення мобілізації здійснює контроль у межах своїх повноважень за здійсненням заходів щодо переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров`я громадян та об`єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, кризових ситуацій, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Наведені положення чинного законодавства передбачають, що військове командування Збройних Сил України та окремих військових частин в умовах оголошеного воєнного стану запроваджують та здійснюють заходи воєнного стану, перелік яких, зокрема, наведений у ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом із цим, положення наведених законодавчих актів не визначають спеціального порядку переведення окремих підрозділів Збройних Сил України на воєнний стан.

Крім того, суд звертає увагу, що у п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Є зрозумілим, що мета законодавця у формулюванні такої конструкції була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців. За нинішньої редакції п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 року по справі №754/947/2025 зазначає, що коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі. Застосування правила, сформульованого у п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, всупереч волі особи, на захист якої воно спрямовано, становитиме прояв надмірного формалізму. Таке застосування перетворить захисну гарантію на перешкоду в доступі до правосуддя, стане наслідком невиправданого затягування судового процесу та порушення права особи на своєчасний судовий розгляд, що є несумісним із завданнями судочинства та стандартами статті 6 Конвенції. Отже, під час застосування правил п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України та в п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: - з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; - упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; - якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_1 щодо продовження розгляду справи, дане провадження підлягає зупиненню.

Законодавець наводить формулювання "у складі Збройних Сил України", що переведені на воєнний стан, а не у складі окремого підрозділу Збройних Сил України, що переведений на воєнний стан.

Саме визначення воєнного стану, як спеціального правового режиму, дає підстави дійти висновку, що необхідність підтвердження додатковими доказами факту введення воєнного стану, окрім вищевказаних Указів Президента, які були затверджені відповідними Законами, ухваленими Верховною Радою України, не передбачено.

Безумовно, що заходи забезпечення правового режиму воєнного стану в окремих місцевостях можуть бути різні, як і участь окремих підрозділів Збройних Сил України у відсічні збройної агресії РФ також може бути різною протягом усього періоду воєнного стану.

Проте, вищенаведена норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України жодним чином не пов`язує наявність підстав для зупинення провадження у справі, у зв`язку з безпосередньою участю сторони, або третьої особи із самостійними вимогами, у бойових діях в момент, коли про ці обставини стало відомо суду.

З урахування викладеного, провадження у даній справі підлягає зупиненню.

Керуючись ст. ст. 33, 251,260-261, 274, 279, 352-354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 754/7306/26 Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зупинити до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведенні на воєнний стан.

Зобов`язати ОСОБА_1 негайно повідомити суд про припинення його перебування у складі Збройних Сил України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Суддя Ю. В. Бурзель