Рішення № 140168237, 29.09.2026, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Павленко Р.М.

Єдиний унікальний № 374/204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді - Павленка Р.М.,

за участі:

секретаря Папенко О.О.;

позивача ОСОБА_1 (не з`явився);

представника позивача ОСОБА_2 (не з`явилася);

відповідача ОСОБА_3 (не з`явилася);

представника третьої особи Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (не з`явився);

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліменти,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, в якій позивач просить припинити стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_3 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.11.2019, які стягуються за рішенням Володарського районного суду Київської області №364/708/17 від 15.02.2018, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.06.2017 і до досягнення дитиною повноліття. Також позивач просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 103 804 грн, що стягуються з нього на підставі виконавчого листа № 364/708/17 від 21.03.2018, виданого Володарським районним судом Київської області, яка виникла за період, починаючи з дня постановлення рішення суду про оспорювання батьківства 21.11.2019 по день постановлення рішення про звільнення від сплати аліментів.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

Позивач посилався на те, що рішенням Володарського районного суду Київської області №364/708/17 від 15.02.2018 з позивача, ОСОБА_1 , було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист №364/708/17 від 03.11.2018, який перебуває на виконанні у Білоцерківському відділі ДВС у юстиції України, відкрито виконавче провадження №56101203, у межах якого нарахована заборгованість зі сплати аліментів.

Відповідно до листа Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління МЮ України №79655 від 13.04.2026, заборгованість ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.04.2026 складає 103 840 грн., нарахування починається з липня 2017 року.

Відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 13.04.2026 заборгованість виникла з 01.01.2020.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 11.10.2019 по справі №364/416/19, яке набрало законної сили 21.11.2019, ОСОБА_1 виключено з актового запису про народження дитини як батька.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.06.2026 постановлено залишити позовну заяву без руху.

04.06.2026 до Ржищівського міського суду Київської області, від відповідача надійшла Заява про усунення недоліків з Уточненою позовною заявою та Клопотанням про доручення доказів.

Ухвалою суду від 09.06.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

17.06.2026 до Ржищівського міського суду Київської області повернулося рекомендоване повідомлення про вручення від АТ «Укрпошта», лист з Ухвалою на виконання був надісланий позивачу та вручено особисто від 11.06.2026.

17.06.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшла Заява від представника Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області з проханням судове засідання по даній справі проводити без участі представника відділу.

25.06.2026 до Ржищівського міського суду Київської області повернулося рекомендоване повідомлення про вручення від АТ «Укрпошта», лист з Ухвалою та судовою повісткою був надісланий відповідачу та вручено особисто від 23.06.2026.

30.06.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшло Клопотання від представника позивача Патківської Олени Валентинівни, про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 30.06.2026 про проведення засідання в режимі відеоконференції постановлено дане клопотання задовольнити.

03.07.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшло Клопотання від представника позивача Патківської Олени Валентинівни, про розгляд справи за відсутності сторони.

Ухвала суду від 03.07.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення до судового розгляду по суті.

10.07.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшла Заява від представника Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області з проханням судове засідання по даній справі проводити без участі представника відділу.

07.08.2026 до Ржищівського міського суду Київської області повернувся лист із Ухвалою та судовою повісткою, та рекомендованим повідомленням про вручення від АТ «Укрпошта», був надісланий відповідачу, причина повернення: адресат відсутній.

20.08.2026 секретарем суду складено Довідку про те, що головуючий суддя Павленко Роман Миколайович перебуває у щорічній основній відпустці з 13.07.2026 по 23.08.2026 включно.

07.08.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшло Клопотання від представника позивача Патківської Олени Валентинівни про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

22.09.2026 до Ржищівського міського суду Київської області повернувся лист із судовою повісткою, та рекомендованим повідомленням про вручення від АТ «Укрпошта», був надісланий відповідачу, причина повернення: адресат відсутній.

28.09.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшла Заява від представника Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області з проханням судове засідання по даній справі проводити без участі представника відділу.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, просив суд про розгляд даної справи без його участі.

Обставини, встановлені судом.

У 2013 році позивач певний час проживав в цивільному шлюбі із ОСОБА_3 , пізніше стали проживати окремо, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , позивач став проживати зі своєю матір`ю, а відповідачка в орендованій квартирі за іншою адресою. Стосунки між особою не підтримували.

Весною 2014 позивачу зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що вона вагітна. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила дитину.

29.08.2014 сторони подали спільну заяву до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області щодо реєстрації народження ОСОБА_5 , про що в книзі записів актів про народження було зроблено відповідний актовий запис за №69 та в графі батьки зроблено запис: «Батько ОСОБА_1 », «Мати ОСОБА_3 ». При цьому було видано свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою про оспорювання батьківства та виключення запису батьківства з актового запису про народження дитини до Ржищівського міського суду Київської області

Позивач на день подання позовної заяви вважав, що не є батьком дитини та заперечував факт біологічного походження ОСОБА_5 від нього. Позивач звернувся до суду із позовною заявою щодо виключення запису із актового запису про позивача як батька дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач просив виключити прізвище ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі «батько» з актового запису Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області №69 від 29.08.2014 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У підготовчому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Відповідач у підготовчому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі, про що подала письмову заяву. Представник третьої особи у підготовче засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, у якій також вказував, що проти позову не заперечує.

Згідно із Рішенням Ржищівського міського суду Київської області по справі №364/416/19 від 11.11.2019, позовні вимоги задоволено в повному обсязі: виключено прізвище ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в графі «батько» з актового запису Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції у Київській області №69 від 29 серпня 2014 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виходячи з викладеного, суд має доведений рішенням Ржищівського міського суду Київської області по справі №364/416/19 від 11.11.2019 та погоджений між сторонами факт того, що позивач не є батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1,2 ст.89 ЦПК України,

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 1 та 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно із ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» в судовому порядку батьківство може бути оспорено у випадках, коли у Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебувають у шлюбі між собою, так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини. Постановою Пленуму ВС України також передбачено, що особа, яка записана батьком дитини в книзі реєстрації актів про народження, має право звернутись до суду із позовом про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини.

Згідно із ч.1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за спільною заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Заяву можна подати до або після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).

Згідно із ст. 136 УК України, 1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

2. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Згідно із ст. 140 СК України передбачено, що стягнення з особи, яка записана батьком дитини, аліментів на дитини, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька дитини з актового запису про народження

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно з частиною 2 статті 197 Сімейного кодексу України, виключення запису про батьківство є істотною обставиною. Воно дозволяє скасувати обов`язок утримувати дитину та анулювати заборгованість (борг) за аліментами, що утворилася раніше.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з положеннями ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 3 ст. 27 ЦПК «…Особи, які беруть участь у справі, зобов?язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов?язки». Зазначене свідчить, що заочне провадження є однією з гарантій позивача на отримання своєчасного судового захисту своїх прав, а також значно зменшує можливості відповідача зловживати своїми процесуальними правами, зокрема, шляхом затягування процесу розгляду справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача був на відео конференції, підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні не була, відзив на позовну заяву не дала.

Що стосується позовних вимог щодо припинення стягнення аліментів на дитину суд приходить до наступних висновків.

На підставі ст. 136 СК України позивач оспорив своє батьківство, оскільки не є батьком дитини, а відповідач ввела його в оману щодо батьківства.

Згідно із рішенням Ржищівського міського суду Київської області по справі №364/416/19 від 11.11.2019, відповідач ( ОСОБА_3 ) не заперечувала того, що позивач ( ОСОБА_1 ) не є батьком її сина.

Оскільки відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сторони не оспорюють, тому цей факт не вимагає доказування відповідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, якою встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 11.10.2019 по справі №364/416/19, яке набрало законної сили 21.11.2019, ОСОБА_1 виключено з актового запису про народження дитини як батька.

Отже з моменту набрання законної сили зазначеним рішенням ОСОБА_1 не є батьком дитини, а відтак відсутній обов`язок щодо її утримання.

Оскільки рішенням суду встановлено відсутність батьківства позивача, підстави для стягнення аліментів відсутні.

Що стосується позовних вимог щодо звільнення від сплати заборгованості за аліменти у розмірі 103 804 грн, суд дійшов до наступних висновків.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що оскільки рішенням суду встановлено відсутність батьківства позивача, правові підстави для стягнення аліментів відсутні.

В українському судочинстві ситуація, коли суд вважає доведеним факт, встановлений рішенням іншого суду, називається преюдицією (або преюдиційними фактами).

Згідно з процесуальними кодексами України (ЦПК, ГПК, КАСУ), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (стаття 82 ЦПК України) (постанови КЦС ВС від 02.04.2025 у справі № 910/8584/25).

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови КГС ВС від 20.01.2026 у справі № 910/2237/24) .

Сутність преюдиційності полягає в обов`язковості фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, для суду при розгляді іншої справи. Преюдиційно встановлені факти не підлягають повторному доказуванню, оскільки їх істинність уже встановлена судовим рішенням. У разі преюдиційного встановлення обставин учасникам справи не потрібно повторно збирати, витребовувати та подавати докази, а суду повторно їх досліджувати та оцінювати. Преюдиційне значення мають лише обставини, які безпосередньо досліджувалися та встановлювалися судом і відображені в мотивувальній частині судового акта. (постанови ВС у складі ОП КЦС від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц, постанови КЦС ВС від 10.01.2025 у справі № 362/643/21).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є достовірними та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями ст. ст. 123, 136, 180, 191, 197, Сімейного кодексу України, ст. ст. 82, 89, 263, 264, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.11.2019, які стягувалися за рішенням Володарського районного суду Київської області №364/708/17 від 15.02.2018, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.06.2017 і до досягнення дитиною повноліття.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліменти у розмірі 103 804 грн, що стягуються з нього на підставі виконавчого листа №364/708/17 від 21.03.2018, виданого Володарським районним судом Київської області, яка виникла за період, починаючи з дня постановлення рішення про звільнення від сплати аліментів.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя сторона - Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34846037, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 94.

Суддя Р.М. Павленко