Постанова № 140166915, 21.08.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

_________________

21.08.2026 Справа №: 368/341/26

провадження 3/368/144/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 року м.Кагарлик

Суддя Кагарлицького районного суду Київської області Іванюта Т.Є., при секретарі Вареник О.Л., за участю прокурора Вдовенко Л.М., захисника Клапчука Ф.П. розглянувши матеріали, які надійшли з Київського обласного Управління стратегічних розслідувань в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , жительки АДРЕСА_1 , місце роботи Міністерство аграрної політики та продовольства України, головний спеціаліст,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про АП, -

встановив :

ОСОБА_1 обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу розвитку галузей тваринництва та племінної справи Департаменту аграрного розвитку Міністерства аграрної політики та продовольства України, будучи державний службовцем категорії «В», відповідно до пункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону, у порушення вимог частини 2-7 Розділу XIII» Прикінцевих положень» та частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 23.03.2025 року об 10 год. 32 хв. несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2021 рік, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 та її захисник під час розгляду справи вини не визнали та суду пояснили, що ОСОБА_1 не мала умислу на вчинення інкримінованого їй правопорушення, пов`язаного з корупцією, не бажала приховати свій майновий стан та ухилитися таким чином від фінансового контролю або отримати від цього дійсну або перспективну вигоду.

Так, ОСОБА_1 ще до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України пішла у декретну відпустку. З того часу ОСОБА_1 доглядає за дитиною та не повернулася до роботи, тобто не виконує обов`язків головного спеціаліста відділу розвитку галузей тваринництва управління тваринництва та племінної справи Департаменту аграрного розвитку аграрної політики та продовольства України.

Перебування у відпустці по догляду за дитиною об`єктивно вплинуло на її можливість своєчасно подати декларацію. Більше 5 років ОСОБА_1 не виконує обов`язки державної служби та займається вихованням дитини. Під час перебування в декреті, ОСОБА_1 не займається діяльністю, яка приносить дохід, не здійснює операцій з нерухомістю та не вчиняє інших дій, які впливають на її майновий стан як суб`єкта декларування. Тобто мети уникнути фінансового контролю або приховати свій майновий стан у ОСОБА_1 не було.

Більш того, діями ОСОБА_1 не завдано шкоди чиїм-небуть охоронюваним законом інтересам. Таке недекларування не принесло їй жодної вигоди прямо або опосередковано, не створило перспектив отримання (набуття) будь-якої вигоди через невнесення до щорічної декларації, що вказує на користь відсутності умислу в даному випадку.

При цьому, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити, що ця особа, маючи фізичну та технічну можливість подати до Реєстру декларацію, проігнорувавши вимоги закону, не вжила необхідних та достатніх заходів щодо своєчасної її подачі з метою ухилення від декларування.

В даному випадку для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідно встановити той факт, що ОСОБА_1 усвідомлювала суспільну небезпечність неподання декларації, передбачала неможливість здійснення фінансового контролю з боку держави та бажала настання таких наслідків, або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускала їх настання.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів, які б вказували на форму вини ОСОБА_1 , про наявність у неї прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та не містять жодних доказів на підтвердження такого умислу.

Вказане дає підстави дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона (вина у формі умислу) адміністративного правопорушення та негативні наслідки таких дій, а отже, і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, також відсутній.

При розгляді даної справи слід враховувати характер інкримінованого адміністративного правопорушення, яке відноситься до правопорушень, пов`язаних з корупцією, наявність поважних причин несвоєчасного подання декларації, реальну відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто відсутність у ОСОБА_1 наміру приховувати свій майновий стан, а також той факт, що від її дій не було завдано будь-яких збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушень передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, просив піддати його стягненню, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

Судом досліджено наступні матеріали адміністративних справ: протокол про адміністративне правопорушення № 305, від 23.02.2026, накази, посадову інструкцію, письмові пояснення, табель робочого часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин)у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальної відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України.

Суб`єкт правопорушення з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об`єктивної неможливості вчасного ї подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і її подальше несвоєчасне подання декларації не утворює склад адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб`єкт правопорушення вже після таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.

Обов`язком суб`єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону, у тому числі вимог його ч. 2 ст.45 «Про запобігання корупції».

Поважних причин, які б перешкоджали вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 під час судового розгляду не встановлено.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У той же час, суд враховує, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, розкаялась у скоєному, не мала наміру уникнути фінансового моніторингу доходів. Зазначені обставини, на думку суду, суттєво знижують суспільну шкоду вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки, а також цим правопорушенням не було завдано збитків державним чи суспільним інтересам, а вчинене нею правопорушення можливо вважати малозначним, тому суд вважає за можливе застосувати ст. 22 КУпАП, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення й можливістю обмежитися усним зауваженням.

Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження, органом (посадовою особою), який уповноважений розглядати справу, виноситься постанова про закриття справи.

Керуючись ст.ст. 22, 283, 284 п.3 Кодексу України про АП,-

постановив:

ОСОБА_1 за вчинене правопорушення передбачене ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про АП оголосити усне зауваження, а провадження по справі закрити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів.

Суддя: Т.Є. Іванюта.