Рішення № 140166104, 28.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12786/26

Провадження № 2-а/357/449/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

23.07.2026 представник позивача, адвокат Нестройний Олександр Григорович, звернувся до суду з даним позовом, що зареєстрований судом 24.07.2026, мотивуючи тим, що 18.07.2026 в мобільному застосунку «Дія» з`явилась інформація про винесення щодо ОСОБА_1 постанови ЕНА №07562534 від 17.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП. Згідно інформації, що містилась у мобільному застосунку «Дія»: «09.07.2026 року о 13:46 год водій керуючи ТЗ перевищив встановлене обмеження швидкості руху ТЗ більше, як на 50 км/год, а саме на ад М-06 Київ-Чоп 274км н.п. Здовбиця, позначеному дорожніми знаками 5.49 та 5.50, рухався зі швидкістю 119 км/год. Швидкість руху ТЗ вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TRUCAM LTI 20/20 ТС008350. Відеофіксація велась на технічний пристрій 472295». Позивач вважає постанову ЕНА №07562534 від 17.07.2026 незаконною з наступних підстав. Так, 09.07.2026 року ОСОБА_1 дійсно їхав на власному автомобілі марки VOLKSWAGEN моделі TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з Білої Церкви у Львів по автодорозі М-06 Київ-Чоп, і в одному з населених пунктів Рівненського району Рівненської області був зупинений поліцейською 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області рядової поліції Юзюк Діаною Вячеславівною, яка повідомила, про нібито перевищення ним встановленого обмеження швидкості руху на даній ділянці дороги більше, як на 50 км/год. При цьому, як доказ вчинення правопорушення, інший поліцейський чоловічої статі пред`явив позивачу відеозапис лазерного вимірювача швидкості TRUCAM LTI 20/20 ТС008350, що використовувався ним у ручному режимі. Але, за даним фактом щодо ОСОБА_1 вже було винесено постанову ЕНА07518684 від 09.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 122 КУпАП. Інформація про постанову ЕНА07518684 від 09.07.2026 з`явилась 10.07.2026 в мобільному застосунку «Дія», а згідно з описовою частиною цієї постанови: «Водій керуючи ТЗ перевищив встановлене обмеження швидкості руху ТЗ більше, як на 50 км/год, а саме по ад М-06 Київ-Чоп 274км в н.п. Користь, позначеному дорожніми знаками 5.49 та 5.50, рухався зі швидкістю 119 км/год. Швидкість руху ТЗ вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TRUCAM LT1 20/20 ТС008350. Відеофіксація велась на технічний пристрій 472295». Тобто обставини адміністративного правопорушення, викладені у постанові ЕНА №07518684 від 09.07.2026 ідентичні та повністю повторюють обставини, вказані у постанові ЕНА №07562534 від 17.07.2026, окрім населеного пункту. Проте, саме село Користь розташоване на міжнародній автодорозі Київ - Чоп (М-06), а через село Здовбиця ОСОБА_1 взагалі не проїжджав, адже воно знаходиться в іншій місцевості, західніше від Користі на 70 кілометрів і поряд з цим селом проходять інші автодороги - Т-1801 та Р-05, які мають місцеве значення. До того ж, в постанові ЕНА №07562534 від 17.07.2026, в розділі «Місце вчинення» вказаний населений пункт «Користь». Таким чином, постанова ЕНА07562534 від 17.07.2026 є незаконною та підлягає скасуванню, або за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, адже 09.07.2026 о 13:46 год ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у населеному пункті Здовбиця, а тому в цьому селі його ніхто не міг зупинити та вимірювати швидкість руху приладом TRUCAM LTI 20/20 ТС008350, який в той час фізично знаходився в іншому місці; або через те, що ОСОБА_1 було вдруге притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки за даним фактом 09.07.2026 щодо нього вже було винесено постанову ЕНА07518684 за ч. 4 ст. 122 КУпАП за перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів більше, як на 50 км/год, вчинене по автодорозі М-06 Київ-Чоп 274 км. Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Обґрунтування понесених позивачем судових витрат та належні докази цьому, будуть надані додатково, у строки, встановлені ч. 7 ст. 139 КАС України. Тому, просив визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕНА №07562534 від 17.07.2026 по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП та стягнути з Департаменту патрульної поліції судові витрати, пов`язані із розглядом справи.

29.07.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано в Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції належним чином завірену копію постанови серії ЕНА №07562534 від 17.07.2026 по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП та належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у тому числі фотоматеріали та відеозаписи, на підставі яких було винесено постанову серії ЕНА №07562534 від 17.07.2026 по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

06.08.2026 представник відповідача, за довіреністю у справі Добровчан Катерина Юріївна, подала до суду докази на виконання вимог ухвали про витребування доказів.

06.08.2026 представник відповідача, за довіреністю у справі Добровчан Катерина Юріївна, подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що ознайомившись зі змістом адміністративного позову, доводами наведеними в ньому та доказами, вважає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. З оскаржуваної постанови серії ЕНА №7562534 від 17.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності Капустіна Віталія Володимировича слідує, що останній керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TOUAREG з номерним знаком НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш, як на 50 км/год, а саме на АД М-06 КИЇВ-ЧОП, 274 км, н.п. Користь, позначеному дорожнім знаком 5.49 та 5.50 рухався зі швидкістю 119 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №008354.Відеофіксація велася на технічний пристрій: 472295. Звертає увагу суду на зазначення в пункті 5 «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення:» відомостей «... а саме на АД М-06 КИЇВ-ЧОП, 274 км, н.п. Здовбиця, позначеному дорожнім знаком 5.49 та 5.50 рухався зі швидкістю 119 км/год…». Дані внесені відомості патрульним поліцейським, рядовим поліції Юзюк Діаною Вячеславівною допущено описку в зазначені населеного пункту, тому просить зазначення у фабулі постанови серії ЕНА №7532534 від 17.07.2026 року в пункті 5 «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення:» - «... а саме на АД М-06 КИЇВ-ЧОП, 274 км, н.п. Здовбиця, позначеному дорожнім знаком 5.49 та 5.50 рухався зі швидкістю 119 км/год…», вважати опискою. При цьому вважати вірним зазначення у даній фабулі відомостей в пункті 5 «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення:» - «... а саме на АД М-06 КИЇВ-ЧОП, 274 км, н.п. Користь, позначеному дорожнім знаком 5.49 та 5.50 рухався зі швидкістю 119 км/год…». Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; ±1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Документування правопорушень, зафіксованих за допомогою приладів, здійснюється поліцейськими згідно зі статтею 251 Кодексу України про Адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» - Поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 р. № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruCAM LTI 20/20», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/35389, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 21.11.2025 та чинного до 21.11.2026, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 №008354, є придатним до застосування. Тому вважає необґрунтованим посилання позивача на відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують факт правопорушення, оскільки законність та правомірність використання інспектором патрульної поліції лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 №008354 не є спірним та підтверджується змістом наданих копій свідоцтва № 22-01/35389 про повірку приладу від 21.11.2025 чинного до 21.11.2026 з максимальною допустимою похибкою при вимірювання швидкості в ручному та автоматичному режимі в ±2 км/год., сертифікату від 29.08.2012 року №UAMI/ 1-2903-2012, експертного висновку лазерного вимірювача № 04/05/02-1179-ВС1 від 15.12.2023. Покази приладу TruCAM LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні статті 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Натомість позивачем на підтвердження того, що він керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TOUAREG з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався не перевищуючи встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті не надано суду жодних доказів. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується на всьому проміжку відеоматеріалів із приладу TruCAM LTI 20/20 №008354 (1784296024_U2200_0717_134704) та зафіксованою фото таблицею із даного приладу (1784296024_U2200_0717_134704_F0121). Дані відеоматеріали є доказами в справі про адміністративне правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП. Всупереч твердженням викладеним у позовній заяві оскаржувана постанова серії ЕНА №7562534 від 17.07.2026 винесена у відповідності до чинного законодавства та не спростовується жодними доказами наданими позивачем ОСОБА_1 , адже наведені в позовній заяві підстави не спростовують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху в населеному пункт «Користь», позначеному дорожнім знаком 5.49 та 5.50. Щодо заявлених судових витрат, то справа №357/12786/26 за позовом ОСОБА_1 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, а тому судові дебати не проводяться. Отже фактично, докази що підтверджують понесені витрати в провадженні по справі №357/12786/26 повинні були бути подані разом із позовної заявою. Розмір витрат на професійну правничу допомогу зазначається представником позивача на суму орієнтовно 2 500 грн, є не співмірним з наступних підстав: складністю справи, оскільки справа №357/12786/26, згідно ухвали суду розглядається судом за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Крім цього, представником позивача не долучено до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження вказаної суми. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення в повному обсязі.

12.08.2026 судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача, про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

12.08.2026 судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34846037, місцезнаходження: б-р Олександрійський, 94, м. Біла Церква, Київська область, 09113, тел. (04563)84039, адреса електронної пошти: bcvdvs@justicekyiv.gov.ua).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта.

17.07.2026 поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП рядовим поліції Юзюк Діаною Вячеславівною було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7562534, згідно якої 17.07.2026 09:02 (н.п. Користь дорога АД М-06 Київ-Чоп 274 км) 09.07.2026 о 13:16 водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ VOLKSWAGEN TOUAREG д.н.з. НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш, як на 50 км/год, а саме на АД М-06 КИЇВ-ЧОП, 274 км, н.п. Здовбиця, позначеному дорожнім знаком 5.49 та 5.50 рухався зі швидкістю 119 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TRUCAM LTI 20/20 ТС008350. Відеофіксація здійснювалась на технічний пристрій: 472295, чим порушив п. 12.4 ПДР порушення швидкісного режиму у населених пунктах, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі Інструкція), яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Розділом ІІІ Інструкції регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

П. 2 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 4 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Таким чином, співробітник патрульної поліції має право виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення.

Так, п. 5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також, п. 9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.

Отже, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, у протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.

Так, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

П. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Отже, враховуючи вищезазначене, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, у тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7562534 від 17.07.2026, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП України, у зв`язку з порушенням п. 12.4 ПДР України, оскільки останній керуючи ТЗ VOLKSWAGEN TOUAREG д.н.з. НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш, як на 50 км/год, а саме на АД М-06 КИЇВ-ЧОП, 274 км, н.п. Здовбиця, позначеному дорожнім знаком 5.49 та 5.50 рухався зі швидкістю 119 км/год.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Також, пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до пункту п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні знаки, наказові знаки, інформаційно-вказівні знаки, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків. При цьому, наказові знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Згідно розділу 33 Дорожні знаки ПДР - знак 5.49 «Початок населеного пункту» найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знак 5.50 «Кінець населеного пункту» місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Представник позивача заперечуючи вчинене позивачем правопорушення, зазначив, що село Користь розташоване на міжнародній автодорозі Київ - Чоп (М-06), а через село Здовбиця ОСОБА_1 взагалі не проїжджав, адже воно знаходиться в іншій місцевості, західніше від Користі на 70 кілометрів і поряд з цим селом проходять інші автодороги - Т-1801 та Р-05, які мають місцеве значення.

Представник відповідача на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення зазначила, що при винесенні постанови та внесенні даних ку п. 5 фабули постанови було допущено описку у зазначені населеного пункту, а саме зазначено: «на АД М-06 КИЇВ-ЧОП, 274 км, н.п. Здовбиця, позначеному дорожнім знаком 5.49 та 5.50 рухався зі швидкістю 119 км/год…» замість вірного «на АД М-06 КИЇВ-ЧОП, 274 км, н.п. Користь, позначеному дорожнім знаком 5.49 та 5.50 рухався зі швидкістю 119 км/год…».

Суд враховує зазначене твердження відповідача, оскільки з витягу із системи ІПНП вбачається, що місцем скоєння адміністративного правопорушення є саме АД М-06 Київ-Чоп, 274 км, н.п. Користь, а тому допущення описки при оформленні оскаржуваної постанови не може бути самостійною підставою для визнання такого рішення протиправним.

Представник позивача, заперечуючи вчинене позивачем правопорушення, зазначив, що наявність порушення швидкісного режиму зафіксовано з використанням приладу TruСam №ТС000681, який використовувався саме в ручному режимі.

Представник відповідача, на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №7562534 від 17.07.2026, надав відеозапис із нагрудної камери поліцейського №472295 та фото-, відеозапис вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 №008354.

Зі свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35389, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 21.11.2025, вбачається, що за результатами перевірки встановлено, що засіб вимірювання техніки лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС008350, виробник LaserTechnology, Inc., США, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювання швидкості від 0 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах:+/-2 км/год. в діапазоні від 0 км/год. до 200 км/год.; +/- 2% в діапазоні від 100 км/год. до 320 км/год. Свідоцтво чинне до 20.11.2026.

Так, згідно свідоцтва про повірку № 22-01/35389, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 21.11.2025 вимірювач ТruСam може використовуватися у ручному та автоматичному режимах.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктом 1 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплені на однострої, службових транспортних засобах. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.

Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.

Отже, у даній справі відсутні докази закріплення (розміщення) в порядку, передбаченому ст.40 Закону патрульним поліцейським лазерного вимірювача швидкості TruCAM, на який посилається відповідач як на такий, що був застосований патрульним поліцейським у спірному випадку, та який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, а відтак такий не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі, що є додатковою підставою вважати дії патрульного поліцейського такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства, що і стало наслідком прийняття протиправної постанови.

Таким чином, суд враховує, що при проведенні фіксації швидкості транспортного засобу, лазерний вимірювач швидкості TruCam був в руках працівника поліції, що суперечить приписам ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», та відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Так, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. (п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

З оглянутого судом відеозапису з нагрудної камери №472295, вбачається, що 09.07.2026 о 13:46 хв на автодорозі М-06 Київ-Чоп 274 км працівником поліції було зупинено транспортний засіб марки VOLKSWAGEN TOUAREG д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , оскільки останній перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш, як на 50 км/год, поліцейський підходить до транспортного засобу, повідомляє про причину зупинки, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш, як на 50 км/год та особу водія було встановлено. Водій ОСОБА_1 вимагав у поліцейського надати докази причин зупинки його транспортного засобу, а саме докази вчинення ним адміністративного правопорушення, на що поліцейським було надано відео. У подальшому було розпочато розгляд справи за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, зачитано права позивачу передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, які були йому зрозумілі. Водій ОСОБА_1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з наданням можливості отримання правової допомоги, які поліцейський задовольнив та відклав розгляд справи на 17.07.2026 09:00 год. В подальшому 17.07.2026 поліцейський склав постанову серії ЕНА №7562534.

З оглянутого відеозапису №1784296024_U2200_0717_134704 вимірювача швидкості TruCam TruCAM II №TC008350, вбачається, що ним зафіксовано транспортний засіб марки «TOYOTA», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 .

З оглянутої фототаблиці № 1784296024_U2200_0717_134704_F0121 вимірювача швидкості TruCam TruCAM II №TC008350, вбачається, що 17.07.2026 о 13:47:04 на АД М-06 КИЇВ ЧОП 300 КМ н-п Горбакив зафіксовано транспортний засіб марки «TOYOTA», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався зі швидкістю 89 км/год, при максимальній швидкості руху 50 км/год.

Однак, даний відеозапис та фототаблиця не є належними та достатніми доказами вини позивача у вчиненні правопорушення, оскільки ними зафіксовано інший транспортний засіб «TOYOTA», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався не 09.07.2026, а 17.07.2026 на АД М-06 Київ-Чоп 300 КМ н-п Горбакив зі швидкістю 89 км/год, та є відмінним від транспортного засобу, яким керував позивач - ОСОБА_1 (VOLKSWAGEN TOUAREG д.н.з. НОМЕР_1 ), а рух вказаного транспортного засобу не стосується вчиненого позивачем правопорушення.

Таким чином, відсутні будь-які належні та достатні докази того, що позивач - ОСОБА_1 керуючи ТЗ VOLKSWAGEN TOUAREG д.н.з. НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш, як на 50 км/год, а саме на АД М-06 КИЇВ-ЧОП, 274 км, н.п. Користь, позначеному дорожнім знаком 5.49 та 5.50 рухався зі швидкістю 119 км/год.

Отже, наявні у матеріалах справи докази не дають підстави вважати доведеним факт порушення з боку позивача п. 12.4 Правил дорожнього руху та відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 та ч.3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У справі Barbera, MessequeandJabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Тому, відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).

Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова Верховного суду від 15.03.2019 №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Крім того, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.04.2018 справа №338/1/17).

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі N 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №338/1/17 від 26.04.2018.

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів у судовому порядку правомірність свого рішення, оскільки на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів.

У даному випадку, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121-3 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовано, тому, суд дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, суд скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ст.122, 245, 251, 252, 256, 258, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №07562534 від 17.07.2026, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення (проголошення). Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення (проголошення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вулиця Федора Ернста, будинок 3, місто Київ, 03048.

Третя особа - Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 34846037, місцезнаходження: б-р Олександрійський, 94, м. Біла Церква, Київська область, 09113.

Рішення складено 28.09.2026.

Суддя:О. В. Бондаренко