Рішення № 140165737, 24.09.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1047/26

Провадження № 2/293/905/2026

24 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ПОЗОВУ

17.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом №9153221 від 15.06.2025 у розмірі 31981,25 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що 15.06.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладений кредитний договір №9153221, шляхом підписання електронним підписом відповідача, відтвореним з використанням одноразового ідентифікатора (електронного підпису) С7895. Відповідно до умов кредитного договору №9153221 від 15.06.2025 кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 15000,00грн.

13.05.2026 TOB «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №13052026, відповідно до якого TOB «Авентус Україна» передало (відступило) за плату права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прийняло належні TOB «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право грошової вимоги за кредитним договором №9153221 від 15.06.2025 до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 39481,25грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.07.2026 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.

На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 20.07.2026 суд отримав відомості з Єдиного державного демографічного реєстру про місце реєстрації відповідача.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 21.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 24.09.2026, за клопотанням позивача витребувано докази.

21.07.2026 представник відповідача Свінціцька Г.В. подала до суду клопотання про залишення позову без розгляду.

22.07.2026 представник позивача Сахарова О.І. подала до суду заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

05.08.2026 представник відповідача Свінціцька Г.В. подала до суду відзив на позов.

Заперечуючи проти вимог позивача представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено належними електронними доказами факту укладення договору №9153221 від 15.06.2025 саме ОСОБА_1 та саме у тій редакції, яка подана до суду, також зазначає, що документи позивача мають суперечність щодо способу електронного підписання, оскільки паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором Н5873, а кредитний договір С7895, однак у позовній заяві позивач уже об`єднує ці два різні коди та стверджує, що договір підписаний ідентифікатором С7895.

Стверджує, що відповідно до документів первісного кредитора, належне оформлення спірного електронного договору не завершувалося лише введенням споживачем коду C7895. Після отримання електронного акцепту ТОВ «Авентус Україна» мало накласти на договір КЕП свого уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу та сформувати електронний оригінал. Проте позивачем не подано самого електронного повідомлення про прийняття оферти, яке нібито було направлено відповідачем і отримано інформаційно-комунікаційною системою ТОВ «Авентус Україна».

Не надано також електронного примірника договору у форматі, який містив би кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника ТОВ «Авентус Україна», кваліфіковану електронну позначку часу, відомості про підписувача, сертифікат його відкритого ключа та дані, необхідні для перевірки підпису. Також позивач не надав доказів, що оригінальний примірник договору був направлений відповідачу та доказів того, що вказаний договір був саме тим електронним документом, зміст якого відтворений в матеріалах позову.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що відповідач частково погасив кредит на суму 18873,46 грн., водночас первісний кредитор зарахував лише 2931,61 грн. на погашення основного боргу і 15941,85 грн. на рахунок сплати процентів, що вплинуло на визначення загального розміру заборгованості за спірним договором. При цьому вказала, що позивачем не надано доказів виконання умов кредитного договору, а саме фактичного зарахування суми кредиту на баківський рахунок, відкритий саме на відповідача ОСОБА_1 .

Окремо звернула увагу суду на те, що загальна вартість кредиту перевищує його розмір у 4,5 рази, а заборгованість за відсотками є непропорційно великою до тіла кредиту, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності й розумності, передбачених положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; позивачем не доведено існування права достроково повернення кредиту та сплати процентів, а також не надано доказів належного пред`явлення вимоги відповідачу про дострокове повернення кредиту.

Також представник відповідача заперечувала проти покладення на ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у повному обсязі, оскільки подані позивачем документи не підтверджують належним чином ані реальність усього задекларованого обсягу правничої допомоги, ані достовірність наведених в акті відомостей про фактично виконані роботи, ані наявність у позивача безумовного обов`язку сплатити заявлені 7000,00 грн, а сам розмір заявлених витрат у будь-якому разі є неспівмірним із характером, складністю та ціною цього спору.

Просить у задоволенні позовних вимог, а також у задоволенні вимог про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

05.08.2026 представник позивача Сахарова О.І. подала відповідь на відзив на позов.

11.08.2026 представник відповідача Свінціцька Г.В. подала до суду заперечення на відповідь на відзив.

11.08.2026 АТ КБ «Приватбанк» надало виписку по рахунку відповідача.

12.08.2026 представник відповідача Свінціцька Г.В. подала додаткові пояснення.

24.09.2026 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та про витребування доказів.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

24.09.2026 в судове засідання сторони не прибули, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком.

24.09.2026 в судом складено скорочене рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ.

Встановлено, що 15.06.2025 між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №9153221, що підписаний електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора - С7895 (а.с.7-17).

За умовами договору, Товариство зобов`язалось надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.3. п. 1.4. договору, сума кредиту складає 15000,00 грн. строк кредиту 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.

За умовами договору сторони погодили, що стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору (п.1.5.1. договору), знижена процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується відповідно до наступних умов.

Якщо споживач до 30.06.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

ТОВ «Авентус Україна», що розміщені на Веб-сайт/в Мобільному застосунку «CreditPlus», повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.9.8. договору).

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» 11.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 (а.с.170).

Видача відповідачу кредиту на суму 15000,00грн. підтверджена повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрактовий дім» від 14.05.2026, листом №6681/26-Е від 26.05.2026 з відміткою ТОВ «Авентус Україна» та випискою АТ КБ «Приватбанк» за договором про надання споживчого кредиту від 15.06.2025 (а.с. 44-48, 171-172).

13.05.2026 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №13052026, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за плату права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 55-65,67).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №13052026, укладеного 13.05.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», до позивача перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №9153221, в загальній сумі 39481,25 грн. (а.с.65-66).

Виконання умов договору факторингу №13052026 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», підтверджується платіжною інструкцією №1184 від 26.05.2026 про проведення ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» оплати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №13052026 від 13.05.2026 (а.с.68).

За розрахунку первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» заборгованість за кредитним договором №9153221 від 15.06.2025 становить 39481,25грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12068,39 грн., заборгованість за відсотками 19912,86 грн., заборгованість за штрафними санкціями 7500,00грн. При цьому позивач не завляє вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 7500,00грн. (а.с. 69-75).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №9153221 від 15.06.2025 за період з 15.06.2025-20.06.2025, вбачається, що відповідач активно користувався кредитним коштами, вчиняв різні операції (а.с.171).

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА ТА МОТИВИ СУДУ.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Розглядом справи встановлено, що 15.06.2025 ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» в електронні формі уклали кредитний договір №9153221, за умовами якого вказане товариство перерахувало на поточний рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Договір укладений шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони Товариства електронним підписом, споживачу в особистий кабінет/мобільний застосунок "CreditPlus» для ознайомлення та підписання.

Підпис Товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Підписуючи договір, споживач підтверджує, що перед укладенням договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; вказана в ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті/в Мобільному застосунку "CreditPlus" (шляхом розміщення гіперпосилань); він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Авентус Україна», що розміщені на Веб-сайт/в Мобільному застосунку «CreditPlus», повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.9.8. договору).

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора С7895. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20); від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор C7895 введено 15.06.2025 о 16:18:54, зокрема дана інформація підтверджується Розділом 10 кредитного договору. Введення відповідачем одноразового ідентифікатора відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір підписаний споживачем з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсними. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Підписуючи договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач надав беззаперечні докази того, що відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем кредитного договору в електронній формі.

Факт зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 підтверджується витягом з виписки по картковому рахунку, де вбачається зарахування кредитних коштів 15.06.2025 у розмірі 15000,00грн. на рахунок № НОМЕР_2 , що належить відповідачу (а.с. 170-171).

На підтвердження розміру заборгованості за договором про надання банківських послуг позивачем надана банківська виписка по рахунку відповідача.

У постанові КЦС ВС від 18.05.2026 по справі № 727/701/25 зазначено, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Зазначений висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16, від 27 лютого 2025 року у справі № 522/18779/15». КЦС ВС у постанові від 17.04.2025 року у справі № 280/1099/19 вказав: «банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Натомість боржник не позбавлений права спростувати зазначені у виписці операції, надавши суду відповідні розрахункові документи.

Суд зазначає, що у договорі №9153221 наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту. Умови вказаного договору є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

В своїй постанові від 30.09.2020 у справі № 559/1605/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин суд, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за умовами договору №9153221 від 15.06.2025.

Відповідно до договору факторингу ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги за договором №9153221 від 15.06.2025 позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Досліджені в судовому засіданні копії договору факторингу №13052026, укладеного 13.05.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», та витяг з реєстру боржників до договору факторингу №13052026, містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Авентус Україна» кредитним договором №9153221 від 15.06.2025.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом указаної норми боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора (див. постанову Верховного Суду України у від 23 вересня 2015року у справі №6-979цс15).

Відтак, неповідомлення відповідача ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором не спростовує факт заміни кредитора у зобов`язанні та не звільняє відповідача від виконання зобов`язання за цим договором.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України).

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» є обгрунтованими та доведені належними доказами, а тому суд стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 31981,25 грн. заборгованості за кредитним договором №9153221, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12068,39 грн., заборгованість за відсотками 19912,86 грн.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує вимоги ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, які позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 7000,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу у суді, суд враховує те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, час витрачений на їх виконання, а тому вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим представником позивача на надання правничої допомоги. Також, суд рахує, що дана категорія справ є нескладною, типовою, тому зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №9153221 від 15.06.2025 у розмірі 31981 грн 25 коп., судові витрати у виді судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»

адреса місцезнаходження: 02094, м.Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб. 13

код ЄДРПОУ 42986956

Відповідач:

ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 знятий з реєстрації 30.05.2025, РНОКПП НОМЕР_4 )

Повне рішення складено та підписано 29.09.2026.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ