Ухвала суду № 140164766, 28.09.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа 278/2978/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу в цивільній справі за заявою Комунального підприємства «Озерне» Новогуйвинської селищної ради до ОСОБА_1 про видачу судового наказу,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебувала цивільна справа за заявою комунального підприємства «Озерне» Новогуйвинської селищної ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за наслідками розгляду якої судом 30 червня 2025 року постановлений судовий наказ.

Водночас, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування вищевказаного судового наказу. Свою позицію остання обґрунтувала тим, що заборгованість, яка стягнена зазначеним судовим наказом, виникла не з її вини і стягувачем останній надана довідка про відсутність такої заборгованості. Відтак, ОСОБА_1 просить суд скасувати зазначений судовий наказ. Стосовно строків звернення до суду із цією заявою ОСОБА_1 вказала, що про існування судового наказу вона дізналася лише після отримання довідки про відсутність у неї заборгованості перед комунальним підприємством «Озерне», а відтак заявниця звернулася до суду із цією заявою у встановлений законодавством строк.

Процесуальним законодавством дане питання врегульовано наступним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Положеннями ч. 3 ст. 171 ЦПК України передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами процесуального законодавства, якими врегульовані вказані правовідносини суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про скасування судового наказу з огляду на таке.

Так, при дослідженні матеріалів справи, судом не встановлено підстав для повернення раніше згаданої заяви, а відтак, згідно з процесуальним законодавством України, вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Щодо вимог в частині стягнення суми судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Так, на виконання зазначеної норми процесуального права ОСОБА_1 до матеріалів вищевказаної заяви долучена квитанція до платіжної інструкції № ПН1117 від 11 вересня 2026 року про сплату судового збору на суму 166,50 грн.

Разом із тим, порядок розгляду справ наказного провадження та розподіл судових витрат визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження».

Згідно п. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Водночас, процесуальний закон, зокрема і глава 8 «Судові витрати» розділу І ЦПК України, розділ II ЦПК України не містить норми, відповідно до якої, у випадку скасування судового наказу на стягувача за судовим наказом покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що із системного аналізу норм ЦПК України слідує, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення саме в межах позовного провадження, оскільки тільки тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з Комунального підприємства «Озерне» Новогуйвинської селищної ради на користь ОСОБА_1 суми сплаченого останньою судового збору, з огляду на те, що це не передбачено положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 171 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 278/2978/25 за заявою Комунального підприємства «Озерне» Новогуйвинської селищної ради про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості від 30 червня 2025 року.

Роз`яснити Комунальному підприємству «Озерне» Новогуйвинської селищної ради його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

У решті вимог відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Віктор Мокрецький