Рішення № 140164696, 29.09.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1333/26

Провадження по справі №2/276/1002/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

з участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі у тексті - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом, зі змісту якого просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал»:

- заборгованість за кредитним договором №8901606 від 28.03.2025 у розмірі 17597,80 грн. з яких 7999,00 грн - тіло кредиту, 9598,80 грн - відсотки за користування кредитом,

- судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.03.2025 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8901606 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 8000,00 грн.

03.03.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем укладено Договір факторингу №03032026, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8901606 від 28.03.2025.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 05.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, позивач в позовній заяві просить розгляд справи провести без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача адвокат Шморгун О.П. подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача, в якій просив розглядати справу без участі відповідача та представника відповідача. У поданій заяві зазначив, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практики з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, значимість спору для сторін, виходячи із засад розумності та співмірності, а також враховуючи ціну позову, в разі задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Судом ухвалено здійснювати розгляд справи за відсутності її учасників.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №8901606, відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 8000,00 грн. (п.1.3. договору); строк кредиту 360 днів (п.1.4 договору); дата надання кредиту 28.03.2025 року або 29.03.2025 року (п.2.2 договору).

За змістом п.1.1, п.9.2, п.9.6 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» та набуває чинності з моменту його підписання електронними підписами сторін, в тому числі електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

У вищевказаному договорі про надання споживчого кредиту №8901606, передбачено наступні умови кредитування. Згідно умов розділу 1 договору:

- періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (пп.1.4);

- стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (пп. 1.5.1);

- знижена процентна ставка 0,90% в день, якщо споживач до 27.04.2025 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу згідно графіку або здійснить дострокове часткове повернення кредиту.

У відповідності до розділу 2 договору кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Договір про надання споживчого кредиту №8901606 від 28.03.2025 року підписано електронним підписом Позичальника-відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С6335, а також підписом первісного кредитора - ТОВ «Авентус Україна», які відображені у паперовій копії Договору про надання споживчого кредиту №8901606 від 28.03.2025 (а.с.9-18).

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір споживчого кредиту №8901606 від 28.03.2025 року в електронній формі.

Відповідно до довідки №20260305 від 05.02.2026 року, наданої ТОВ «Пейтек» для ТОВ «Авентус Україна», 28.03.2025 року перераховано 8000 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 .

Вказані обставини також підтверджуються наданою на вимогу суду інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 18.08.2026. На виконання ухвали АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Згідно виписки по рахунку, наданої АТ «КБ «Глобус» по вказаному картковому рахунку, 28.03.2025 здійснене зарахування на суму 8000 грн.

Згідно з наданим ТОВ «Авентус Україна» розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №8901606 від 28.03.2025 року станом на 02.03.2026 року складає 32077,80 грн., з яких: 7999,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9598,80 грн. - сума заборгованості за відсотками, 14480,00 грн. - сума заборгованості за штрафом. З даного розрахунку вбачається, що відповідачем здійснювалася оплата на рахунок первісного кредитора в рахунок виконання своїх зобов`язань за кредитним договором №8901606 від 28.03.2025, а саме, 7600,00 грн - в рахунок оплати процентів, 1,00 грн - в рахунок оплати основного боргу, 1360,00 грн - в рахунок оплати штрафу. (а.с.50-65).

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №8901606, вказується, що станом на 01.06.2026 (включно), заборгованість за кредитним договором складає 32077,80 грн. (а.с.65, зворот).

03.03.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем укладено Договір факторингу № 03032026, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №8901606 від 28.03.2025 (а.с.45, зворот -57).

Таким чином між сторонами існують зобов`язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.

Суд вирішуючи спір виходить з наступного.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст.525,526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610ЦКУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до ч. 2 ст.615ЦКУкраїни одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що договір №8901606 від 28.03.2025 та Графік платежів підписані Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий ідентифікатор С6335.

Крім того 28.03.2025 відповідач підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування ідентичні тим, що передбачені кредитним договором №8901606 від 28.03.2025.

Із змісту п.1.2. Кредитного договору споживач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.1.5.1 Кредитного договору встановлено фіксований тип процентної ставки. За користування кредитом нараховуються відсотки на умовах:

- стандартна процентна ставка, що становить 1,00% в день, що застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору;

- знижена процентна ставка, що становить 0,90% в день, що застосовується на певних умовах. Якщо клієнт до 27.04.2025 року сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, отримає індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Із позовної заяви вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів за кредитним договором №8901606 від 28.03.2025 станом на день укладення договору факторингу №03032026 від 03.03.2026 року за ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 32077,80 грн., з яких: 7999,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9598,80 грн. - сума заборгованості за відсотками, 14480,00 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями. При цьому, у зв`язку з частковим виконанням клієнтом умов договору, нарахування відсотків за період з 28.03.2025 року по 26.04.2025 року здійснено за зниженою процентною ставкою 0,90%, а в послідуючому з 28.04.2025 року по 01.11.2025 року здійснено за стандартною процентною ставкою, що становить 1,00%, що слідує із розрахунку заборгованості за кредитним договором №8901606 від 28.03.2025 року станом на 02.03.2026 року. Як слідує з наданого розрахунку заборгованості, відповідачем було здійснено оплату за кредитним договором в загальному розмірі 8961,00 грн, з яких: 7600,00 грн - зараховано в рахунок оплати процентів, 1,00 грн зараховано в рахунок оплати основного боргу, 1360,00 грн - в рахунок оплати штрафу.

З огляду на загальні правила доказування негативних фактів, враховуючи неспростування відповідачем твердження позивача про неповернення кредиту, а також відомості, що містяться в розрахунку заборгованості, суд вважає встановленою обставину неповернення відповідачем 7999,00 грн. кредиту за кредитним договором №8901606 від 28.03.2025 року.

Враховуючи вище зазначені обставини, встановлені судом, суд також приходить до висновку, що відсотки за кредитним договором №8901606 від 28.03.2025 року в розмірі 9598,80 грн. нараховані відповідно до передбаченої договором відсоткової ставки та в межах строку кредиту.

03.03.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем укладено Договір факторингу № 03032026, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги в сумі 32077,80 грн.

Згідно ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077ЦКУкраїни передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №8901606 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 32077,80 грн., з яких: 7999,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9598,80 грн. - сума заборгованості за відсотками, 14480,00 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.

Доказів, що ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за договором №8901606 від 28.03.2025 матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» за договором споживчого кредиту №8901606 від 28.03.2025.

Визначаючи розмір належної до стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд виходить з таких міркувань.

Як слідує з тексту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 17597,80 грн, з яких: 7999,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 9598,80 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, тобто не заявляє вимогу щодо стягнення з відповідача 14480,00 грн за штрафними санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас як слідує з розрахунку заборгованості, відповідачем було здійснено оплату за кредитним договором в загальному розмірі 8961,00 грн, з яких: 1,00 грн - зараховано в рахунок оплати основного боргу, 7600,00 грн - в рахунок оплати процентів, 1360,00 грн зараховано в рахунок оплати штрафу.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, а положення Цивільного кодексу покращують становище споживача та є пріоритетним у застосуванні.

Крім того, Закон України "Про правотворчу діяльність", який набрав чинності 20.09.2023, визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.

Так, ч.2 ст. 66 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.

Частиною 3 ст. 66 вказаного закону визначено, що у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:

1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті);

2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.

Нормами пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України не передбачено винятків щодо його застосування, зокрема, у сфері споживчого кредитування.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України (пункти 17-18 постанови).

Таким чином, оскільки кредитний договір №8901606 був укладений сторонами 28.03.2025 року та діяв в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована Товариством неустойка (штраф) підлягає списанню позивачем.

Оскільки нарахування ОСОБА_1 неустойки (штрафу) визнано судом необґрунтованим, вказані безпідставно зараховані кредитором в рахунок погашення штрафу кошти в розмірі 1360,00 грн підлягали зарахуванню у погашення відсотків за кредитом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками по кредиту в розмірі 8238,80 грн. (9598,80 грн. (заборгованість за відсотками по кредиту) - 1360,00 грн. (сплачені відповідачем та безпідставно зараховані кредитором в рахунок неустойки (штрафу)).

Враховуючи вище зазначені обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за процентами по кредитному договором №8901606 від 28.03.2025 року становить 8238,80 грн

За таких обставин, до часткового задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками по кредиту в розмірі 8238,80 грн.

Враховуючи всі обставини справи, суд приймає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача за кредитними договором №8901606 від 28.03.2025 року заборгованості в загальному розмірі 16237,80 грн., що складається з основної суми боргу в розмірі 7999,00 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8238,80 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (92,27%) в розмірі 2456,60 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 20.01.2026 було укладено Договір про надання правової допомоги №20/01/2-02 між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», відповідно до умов якого адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах визначених цим договором. У відповідності до додаткової угоди №25771566480 до Договору адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання щодо захисту прав позивача по стягненню заборгованості за кредитними договорами, в тому числі кредитним договором № 8901606 від 28.03.2025. У відповідності до акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026 розмір наданих адвокатським бюро послуг склав 7000,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку позовної заяви, збирання доказів, підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів в справі про стягнення заборгованості за договором позики, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для фактора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ. Та зважаючи на те, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову та часткове задоволення позову, суд дійшов переконання, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви в справі, яка є нескладною, а навпаки - типовою справою у спорі про стягнення кредитної заборгованості. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим. В зв`язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-79, 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 8901606 від 28.03.2025 в розмірі 16237,80 гривень (шістнадцять тисяч двісті тридцять сім гривень 80 копійок), з яких: 7999,00 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 8238,80 гривень - сума заборгованості за процентами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2456,60 гривень (дві тисячі чотириста п`ятдесят шість грн 60 коп) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень (дві тисячі грн 00 коп).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: м. Київ, вул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя А.С.Семенюк