Рішення № 140163860, 29.09.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3980/26

№ 2/688/2540/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

29 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

14.08.2026 ТОВ «Юніт Капітал» в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 11.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №831730333 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт», паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору, заявив про бажання отримати кошти та подав відповідну заявку. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 10000 грн строком на 27 днів на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1,70 % в день, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування коштами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Свої зобов`язання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало, перерахувавши на платіжну картку ОСОБА_1 грошові кошти, а відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості у встановленому порядку та строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором №831730333 від 11.02.2020 за основною сумою боргу в сумі 10000 грн, за процентами в сумі 18190 грн, а всього 28190 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором для ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. В подальшому, 05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» відступило вказане право вимоги для ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», уклавши з ним договір факторингу №05/0820-01. 02.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №02/12/24-У, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідча за кредитним договором №831730333 від 11.02.2020. Всупереч умовам кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання, після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «Юніт Капітал», ні на рахунки попередніх кредиторів. А тому, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №831730333 від 11.02.2020 у розмірі 28190 грн, а також понесені судові витрати.

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К.О. у судове засідання не з`явилася, в поданій позовній заяві просила розгляд справи провести у її відсутності, позов підтримала в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31.08.2026 відкрито провадження в справі, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін о 08 год 30 хв 29.09.2026.

28.09.2026 на виконання ухвали суду від 31.08.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витрубувані судом докази.

29.09.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Судом встановлено, що 11.02.2020 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір №831730333 шляхом надсилання заявки на отримання грошових коштів в кредит від 11.02.2020, за умовами якого отримав кредит в сумі 10000 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 27 днів (п.1.2 Договору), термін платежу 09.03.2020, шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт».

Згідно п. 1.3 Договору сторони погодили, що на період строку, визначеного п.1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Умови нарахування процентів також визначені у п.п. 1.4, 4.3 договору.

Згідно п.1.6. Договору Позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п.1.3 цього договору не пізніше строку вказаного в п.1.2 цього Договору.

Згідно п.3.2 Договору порушенням умов цього Договору вважається його невиконання або неналежне виконання або отримання кредиту позичальником при використанні недостовірної, неповної або помилкової інформації.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що закінчення строку надання кредиту не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов Договору.

Укладення договору також підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з якої вбачається, що 11.02.2020 о 13:27:34 одноразовий ідентифікатор V9QS667V відправлений позичальнику ОСОБА_1 на його мобільний номер телефону НОМЕР_1 , 11.02.2020 о 13:28:21 ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле ІТС, 11.02.2020 о 13:28:24 грошові кошти перераховані позичальнику ОСОБА_1 .

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 11.02.2020 зазначено персональні дані позичальника ОСОБА_1 та загальну інформацію про номер договору, суму кредиту, строк кредитування та номер карти, на яку має бути перерахована сума кредиту: 5168-75ХХ-ХХХХ-6600.

Згідно довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 26.05.2026 за №831730333/26052026/Э на виконання умов договору №831730333 від 11.02.2020 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію на суму 10000 грн, дата ініціювання операції 11.02.2020 13:28:21, дата завершення платіжної операції 11.02.2020 13:28:25, рахунок отримувача - № НОМЕР_2 , термін дії 11.2021.

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 21.09.2026 за №20.1.0.0.0/7-260911/32209-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ).

Номер телефону, на який клієнту відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 - НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону.

З виписки по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 11.02.2020 по 16.02.2020 вбачається, що 11.02.2020 на вказаний рахунок відбулося зарахування коштів в сумі 10000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 19.05.2020 становила 27050 грн та складалася із заборгованості по тілу кредиту в сумі 10000 грн та по процентам в сумі 17050 грн, що також підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги (п. 4.1).

28.11.2019 року до вказаного договору факторингу було внесено зміни додаткової угодою № 19, згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 року укладено додаткову угоду №26 до договору Факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року. 31.12.2021 року сторони договору уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2022 року укладено додаткову угоду №31 до договору Факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2023 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року. 31.12.2023 року укладено додаткову угоду №32 до договору Факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2024 року. В даній додатковій угоді договір факторингу викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року.

Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №79 від 19.05.2020 до договору Факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №831730333 від 11.02.2020 в сумі 27050 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору).

В реєстрі прав вимоги №7 від 28.10.2021, підписаного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», вказано, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №831730333 від 11.02.2020, заборгованість по основному боргу (тіла кредиту) становить 10000 грн, заборгованість по процентам 18190 грн, загальна заборгованість 28190 грн.

Вказане також підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», згідно якої заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №831730333 від 11.02.2020 станом на 28.10.2021 становить 28190 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000 грн, за процентами в сумі 18190 грн.

02.12.2024 між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №02/12/24-У, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

В додатку № 1 до вказаного договору факторингу «Реєстр боржників» від 02.12.2024 зазначено, що ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступила ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги, в т.ч. до ОСОБА_1 за кредитним договором №831730333 від 11.02.2020, заборгованість по основному боргу (тіла кредиту) становить 10000 грн, заборгованість по процентам 18190 грн, загальна заборгованість 28190 грн

З виписки з особового рахунку за кредитним договором №831730333 від 11.02.2020 слідує, що 11.02.2020 боржнику, яким є ОСОБА_1 , надано кредит згідно кредитного договору №831730333 від 11.02.2020. Заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором №831730333 від 11.02.2020 станом на 15.06.2026 становить 28190 грн та складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 10000 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 18190 грн.

Застосовані норми права

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 11.02.2020 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір №831730333 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та підписав накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, електронний підпис з одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача, оскільки саме він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заповнив заявку, встановленої форми на сайті товариства на отримання кредиту, повідомивши інформацію про власні прізвище ім`я та по батькові, дату народження, паспортні дані, податковий номер, контактні дані: адресу реєстрації та місця проживання, контактний номер мобільного телефону, номер банківської карти, обрав суму кредиту, проценти за користування кредитом, суму для виплати та строк виплати, підтвердивши, що вказав повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту. Окрім цього, відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.

З матеріалів справи також слідує, що у договорі сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов домовилися щодо розміру кредитних коштів, щодо строку повернення кредитних коштів, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, а також щодо розміру процентної ставки, яка підлягає сплаті за користування кредитними коштами.

Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс», яке у свою чергу відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке у свою чергу відповідно до договору факторингу №02/12/24-У від 02.12.2024 відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Юніт Капітал», а тому позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №831730333 від 11.02.2020 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав на правомірних підставах.

Однак суд вважає, що позивач неправильно здійснив нарахування процентів за користування коштами за договором №831730333 від 11.02.2020.

З наданої виписки з особистого рахунку за кредитним договором №№831730333 від 11.02.2020 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» за вищевказаним договором станом на 15.06.2026 становить 28190 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн, за процентами в розмірі 18190 грн.

Як вбачається з умов укладеного договору №№831730333 від 11.02.2020, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом нараховані згідно п.1.3, п.1.4 або п.1.5 Договору.

Кредит надається строком на 27 днів, тобто до 09.03.2020, процентна ставка 1,70% в день.

Вказане узгоджується також з додатком №1 до договору №831730333 від 11.02.2020 Графіком розрахунків.

Згідно п. 1.3 Договору сторони погодили, що на період строку, визначеного п.1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 1.4 Договору увипадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п.1.2 Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п.1.4 цього Договору.

Згідно п.1.6. Договору Позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п.1.3 цього договору не пізніше строку вказаного в п.1.2 цього Договору.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 Договору є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

Окрім того, в п. 54 Постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, згідно позиції Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства та вже усталеної судової практики вбачається, що після спливу 27-денного строку Товариство не має права на нарахування процентів передбачених договором, а має право на отримання грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, проте таких вимог позивач не заявляв.

Кредитним договором №831730333 від 11.02.2020 не передбачено нараховування процентів після закінчення строку кредитування. Окрім цього, доказів, що відбулася пролонгація такого строку відповідно до умов договору суду не надано.

Отже, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за договором №831730333 від 11.02.2020 проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1,70% можуть бути нараховані лише протягом 27 днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за цим договором складає: 4590 грн (10000 х 1,70% х 27).

Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості суду надано не було. Протягом розгляду цивільної справи відповідач ОСОБА_1 , з огляду на вимоги ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань за укладеним договором, а відтак несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням відповідних процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та до стягнення з відповідача підлягає заборгованість в сумі 14590 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 12.08.2026 №53734.

Оскільки позов задовлено частково, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1377,79 грн (14590 грн становить 51,75% від 28190 грн; 51,75% від 2662,40 грн становить 1377,79 грн).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджується копією договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026,додатковою угодою №25770810808 від 19.06.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, суд виходить з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі в сумі 7000 грн не є співмірним з складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, часткового задоволення позову, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн, які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 204, 207, 526, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором №831730333 від 11 лютого 2020 року в сумі 14590 (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень, судовий збір в розмірі 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) гривень 79 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті вимог позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163, рахунок: НОМЕР_6 в АТ «Універсал Банк», МФО: 322001.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК