Ухвала суду № 140162940, 23.09.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/14702/26

н/п 1-кп/766/4376/26

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

у виді тримання під вартою

23.09.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретар: ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинуваченої: ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22026230000000009 від 02.01.2026 року, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження №22026230000000009 від 02.01.2026 року, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.09.2026 року, призначено підготовче судове засідання у справі.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 оскільки такий закінчується 05.10.2026 року. Клопотання обґрунтовує тим, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження обвинуваченій такого запобіжного заходу, не зменшились, а тому просить клопотання задовольнити та продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.

Захисником подано клопотання про зміну запобіжного заходу в якому він просить змінити запобіжний захід, обраний ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 13.08.2026 року стосовно ОСОБА_5 , з тримання під вартою на особисте зобов`язання, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Клопотання обґрунтував тим, що з усіх ризиків зазначених прокурором в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, актуальним є лише один ризик, а саме переховування від суду, зазначає, що даний ризик обґрунтовується лише розміром покарання. Крім того зазначає, що обвинувачена проживає разом зі своєю бабусею та здійснює за нею постійний догляд, забезпечує продуктами харчування. За час утримання обвинуваченої в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» у обвинуваченої діагностовано фіброзно-кістозну мастопатію правої та лівої молочної залози та призначено тримісячний прийом лікарських засобів. На підставі чого просить змінити обвинуваченій запобіжний захід.

У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу підтримав, просив його задовольнити, у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу просив відмовити.

Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_4 мотиви клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу заперечили, клопотання про зміну запобіжного заходу просили задовольнити.

Суд, заслухавши обґрунтування прокурора в підтримку заявленого клопотання, заперечення захисника та обвинуваченої, приходить до висновку, що обраний обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід необхідно продовжити з наступних мотивів.

У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За матеріалами провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого: ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України. При цьому кримінальне правопорушення передбачене частиною 3 статті 436-2 КК України відповідно до положень статті 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване» залежить від усіх обставин справи. Факти, які дають підставу для підозри і висунення обвинувачення не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи. У цьому випадку достатніми є докази, які об`єктивно зв`язують обвинуваченого з певним злочином і не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для висунення звинувачення.

У клопотанні прокурором заявлено ризики зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачена може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Під час розгляду зазначеного клопотання про обрання запобіжного заходу, встановлено що заявлені прокурором ризики які виправдовують продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу мають місце.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину спрямованого проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачена може переховуватись від суду. Тобто суворість передбаченого законом покарання є суттєвим елементом при оцінюванні зазначеного ризику прокурором, що дає обґрунтовані підстави наявності ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачена може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто суворість передбаченого законом покарання є суттєвим елементом при оцінюванні зазначених ризиків прокурором, що дає обґрунтовані підстави наявності ризиків передбачених п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, прокурором доведено наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуєт ься ОСОБА_5 оскільки остання обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, спрямованого проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, оскільки останній ставиться в провину виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників, тобто виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування визнання правомірною збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії рф проти України, існує ризик продовження злочинної діяльності.

З огляду на положення ч. 3 ст. 199 КПК України, вирішуючи вказане питання, суд враховує обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд бере до уваги у сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

У справі відсутні дані про те, що стан здоров`я обвинуваченої ОСОБА_5 перешкоджає перебуванню нею у місці попереднього ув`язнення.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу не підтверджене належними та допустимими доказами.

Долучена захисником відповідь ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях не містить відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого тримання обвинуваченої в умовах слідчого ізолятора чи необхідність її невідкладної госпіталізації до закладу охорони здоров`я за межами установи. Натомість у зазначеній відповіді вказано, що терапевтичної патології не виявлено. Соматично здорова, на теперішній час загальний стан ОСОБА_5 ближче до задовільного. Ургентної допомоги за межами СІЗО не потребує.

Відтак за відсутності наданих стороною захисту медичних документів або інших об`єктивних відомостей, які б підтверджували наявність у обвинуваченої захворювання чи такого стану здоров`я, що перешкоджає її утриманню під вартою, відповідні доводи не можуть самі по собі свідчити про неможливість подальшого застосування цього запобіжного заходу.

З наданої захисником відповіді Білозерської селищної військової адміністрації Херсонського району Херсонської області вбачається, що на території відповідної громади функціонує комунальний заклад, який надає послугу «Догляд вдома» одиноко проживаючим особам похилого віку та особам з інвалідністю, які за станом здоров`я не здатні до самообслуговування, таким чином твердження захисника про відсутність належного догляду за бабусею обвинуваченої не знаходять свого підтвердження.

Крім того, матеріали надані стороною захисту не містять доказів, які б підтверджували, що обвинувачена ОСОБА_5 є офіційним опікуном своєї бабусі. Заява бабусі обвинуваченої ОСОБА_6 , не може бути безумовною підставою для зміни обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Доводи сторони захисту та обвинуваченої не спростовують доводів прокурора, не перевищують суспільного інтересу у справі, який також полягає і у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, встановленні істини у справі, забезпеченні виконання обвинуваченою процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків.

Суд вважає, що продовжують існувати ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Підстав вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої може забезпечити і більш м`який запобіжний захід судом не встановлено.

Визначаючи підстави для виняткового виду запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені в ст.178 КПК України, а також тяжкість обвинувачення, а також враховує, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак ризики не змінилися та не зменшилися.

З огляду на наведене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу на менш суворий і з метою забезпечення виконання нею процесуальних обов`язків, а також запобігання її спробам будь - яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити його застосування в межах строку, визначеного законом - до 21.11.2026 року включно.

Керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176-178, 199, 331, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Строк тримання обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою продовжити до 21.11.2026 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченою, її захисником, прокурором, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченою протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику до відома та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.

Повний текст ухвали буде проголошено 25.09.2026 року о 14 год 00 хв.

Суддя ОСОБА_1