Рішення № 140162485, 28.09.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/9515/25

Провадження № 2/159/887/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання - Пустової А.Ф.,

позивача - ОСОБА_1 (дистанційно),

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

представників органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради - Мініч А.А., ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради, провизначення порядку спілкування з дитиною та зобов`язання не чинити перешкод,

у с т а н о в и в :

У грудні 2025 року поштовими засобами зв`язку до суду надійшов з Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з вимогою про визначення порядку спілкування з малолітнім сином позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після виконання вимог ухвали суду від 31.12.2025 про залишення позову без руху, ОСОБА_1 подав позов в редакції від 19.01.2026 (а.с.14). Просив зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні із сином, визначити порядок спілкування з малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом телефонного або відеозв`язку не менше 2 разів на тиждень, мотивуючи тим, що на час звернення до суду утримується під вартою у зв`язку із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, біологічна мати дитини померла, фактично син перебуває під опікою відповідача ОСОБА_2 , останній заперечує право позивача на спілкування з дитиною і систематично створює відповідні перешкоди, ігнорує неодноразові звернення дружини позивача ОСОБА_5 дозволити спілкування дитини з батьком в телефонному режимі. З метою врегулювання спору позивач звернувся до органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради, проте рішенням від 24.10.2025 у спілкуванні з дитиною відмовлено. Позивач вказує на відсутність судового рішення про позбавлення його батьківських прав і вимагає забезпечити реалізацію права на спілкування з сином у спосіб доступний в умовах попереднього ув`язнення.

Ухвалою від 21.01.2026 позов прийнятий до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_2 правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Письмові пояснення від представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради не надходили.

На стадії підготовчого судового засідання суд:

1) зобов`язав орган опіки та піклування підготувати в порядку ст.19 СК України висновок щодо розв`язання спору (а.с.86).

Висновок наданий суду 17.06.2026 (а.с.175-178), також представником органу опіки та піклування долучені матеріали з особової справи дитини (а.с.35-40, 48-80).

2) вирішив клопотання сторони відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили у справі №168/918/25 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1, п.4 ч.2 ст.115 КК України. У задоволенні клопотання відмовлено з мотивів відсутності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили вироком у кримінальному провадженні №168/918/25 (а.с.159-160).

3) за клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалою від 04.05.2026 призначена судова психологічна експертиза (а.с.153-156).

На вирішення експерту поставлені запитання: Чи відповідає психічний розвиток малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його віку? Чи виявляються в малолітнього ОСОБА_1 психологічні зміни в його індивідуальних проявах, емоційному стані, які перешкоджають активному функціонуванню його як особистості? Якщо так, то чи наявний причинно-наслідковий зв`язок між вказаними змінами та діяльністю (бездіяльністю) біологічного батька ОСОБА_1 ? Яким чином може впливати, зважаючи на обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_1 під варту ІНФОРМАЦІЯ_2 , спілкування малолітнього ОСОБА_1 з біологічним батьком на його емоційний стан, благополуччя, психологічний розвиток та адаптацію у соціумі? Чи є спілкування позивача ОСОБА_1 із малолітнім ОСОБА_1 , з урахуванням обставин, які стали підставою для взяття ОСОБА_1 під варту 15.06.2025, психотравмуючим для дитини фактором? Чи є відсутність спілкування позивача ОСОБА_1 із малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психотравмуючим для дитини фактором? Чи має місце негативний вплив опікуна ОСОБА_2 на психоемоційний стан малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Чи формує ОСОБА_2 у дитини негативний образ біологічного батька?

Проведення експертизи доручалося експертам Волинської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України».

Згідно з повідомленням експертної установи від 16.06.2026 орієнтовний час виконання експертизи до 2028 року (а.с.170).

Для обговорення питання зміни експертної установи чи доручення проведення експертизи кваліфікованим психологам установ недержавної форми власності суд поновив провадження у справі, заслухав думку сторін. Позивач ОСОБА_1 не погодився із запропонованими строками проведення експертизи, не погодився на зміну експертної установи та відповідно на оплату експертизи. Відповідач ОСОБА_2 заперечив доцільність проведення судових експертиз або проведення додаткових психологічних досліджень. З огляду на позицію сторін суд 11.08.2026 скасував ухвалу про проведення судової експертизи і призначив справу до судового розгляду (а.с.189-191).

Під час розгляду справи по суті ОСОБА_1 позов підтримав, вказав, що з семи місяців виховував сина ОСОБА_6 самостійно, дбав про здоров`я і розвиток дитини, забезпечував належні умови проживання. Між ним та дитиною склалися особливі довірливі відносини та міцний емоційний зв`язок. Проте з 15.06.2025 у зв`язку із обвинуваченням у вбивстві матері та бабусі сина він утримується під вартою. Незважаючи на обмеження волі, позивач бажає не втрачати зв`язок із сином, брати участь у його житті. На переконання позивача дитина теж прагне такого спілкування, однак перебуває під впливом опікуна відповідача ОСОБА_2 (батька матері дитини), який обмежує таке спілкування. На думку позивача через малолітній вік дитина не здатна відстоювати власні погляди, піддається впливу, а повна відсутність інформації про батька може негативно вплинути на формування особистості сина. Позивач не заперечує факт вбивства матері та баби дитини, пояснює свій вчинок нездатністю до кінця проконтролювати спалах роздратування, однак вказує на виключно позитивні наміри щодо сина. Ураховуючи тяжкість обвинувачення та вік дитини просить про короткострокове спілкування в телефонному режимі чи по відеозв`язку у присутності психолога з правом останнього припинити спілкування при виявленні загрози для здоров`я дитини.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги заперечив. Пояснив, що дійсно неповнолітній ОСОБА_7 останнім часом проживав разом із позивачем, а донька забирала ОСОБА_6 на вихідні дні, однак така ситуація, як він розуміє на сьогодні, не була вільним волевиявленням доньки, а грунтувалася на погрозах зі сторони позивача. 15.06.2025 донька привезла ОСОБА_6 після вихідних днів до позивача, придбала для позивача подарунок з нагоди «дня батька», натомість останній вбив її та дружину відповідача на очах у малолітнього ОСОБА_6 та його брата. Діти тривалий час після події не могли спокійно спати, потребували постійної присутності дорослих. ОСОБА_7 певний час після події відвідував приватного психолога. Поступово діти адаптувалися до нових умов і емоційно заспокоїлися. Відповідач заперечив налаштовування дитини проти позивача, оскільки для уникнення травматизації подію вбивства чи особистість позивача з дітьми не обговорюють. Визначальним для відповідача є те, що ОСОБА_7 жодного разу не розповідав вдома про подію, не згадував про батька і не просив про зустріч чи спілкування. Крім того відсутність контакту обумовлена статусом дитини як потерпілого у кримінальному провадженні, тому законодавчо визначені правила спілкування між ними до вирішення кримінального провадження по суті є обмеженими. З приводу відвідування дружиною позивача ОСОБА_5 помешкання відповідача з метою побачити дитину, відповідач повідомив, що опікується обома неповнолітніми дітьми вбитої доньки, докладає значних зусиль для створення атмосфери захищеності та радості в сім`ї, а після візитів ОСОБА_5 діти не сплять. ОСОБА_2 висловив власне розуміння ситуації, вважає контакт ОСОБА_6 з батьком небезпечним для психіки дитини, при цьому покладається на розсуд суду при вирішенні правових питань. Детально позиція відповідача викладена у письмових поясненнях (а.с.95-99).

Представник відповідача адвокат Савчук Н.В. акцентувала увагу суду на обставинах вбивства позивачем матері дитини на очах самої дитини, травматизацію психіки малолітньої дитини, статус дитини як потерпілого від домашнього насильства, рекомендації міжнародних установ уникати контакту жертви насильства із кривдником. Адвокат покликалася також на вирок суду у справі № 168/918/25, що не набрав законної сили, яким ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі, а також на висновок судово-психіатричної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, де встановлена необхідність надання ОСОБА_1 психіатричної медичної допомоги в примусовому порядку. На думку адвоката позивач усунув матір, як перешкоду для одноособової опіки над дитиною, і вимагаючи спілкування з дитиною діє виключно у власних інтересах.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради Гупік М.І. не погодився із висновком органу опіки та піклування про можливість дистанційного спілкування позивача із дитиною, звернув увагу суду на історію сім`ї ОСОБА_8 , зокрема на ту обставину, що сам позивач був дитиною позбавленою батьківського піклування, притягувався до кримінальної відповідальності, відбував реальне покарання у виді позбавлення волі. Після народження ОСОБА_6 до Служби неодноразово надходили звернення матері дитини з приводу порядку виховання та місця проживання сина. Остаточно дитина залишилася проживати з позивачем після укладення між батьками нотаріального договору. Як зазначає представник органу опіки та піклування, позивач належним чином дбав про дитину та виконував батьківські обов`язки, водночас подія 15.06.2025 продемонструвала поведінку, яка, на думку представника, який має фах психолога, завдала дитині психологічної травми. Кожен контакт з батьком у малолітньому віці буде травмуючим, тому доцільно відтермінувати візуальне спілкування, дати дитині час подорослішати.

Виконавчий комітет Ковельської міської ради надав на виконання ухвали суду висновок щодо розв`язання спору, де запропонував забезпечити спілкування позивача та дитини в телефонному режимі чи через відеозв`язок раз на тиждень тривалістю 30 хвилин у присутності психолога (а.с.177).

Заслухавши учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши письмові докази і надані позивачем відеофайли, заслухавши думку дитини, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Датою судового рішення є дата складання його повного тексту 28.09.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 25.02.2021 є ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с.4).

У грудні 2021 року ОСОБА_9 звернулася до органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради з проханням визначити порядок спілкування з сином, який проживає з ОСОБА_1 (а.с.67). При спілкуванні з батьками заявниці ОСОБА_10 , ОСОБА_2 представником Служби у справах дітей в акті від 09.12.2021 (а.с. 69) вказано, що зі слів рідних позивач самовільно забрав дитину і обмежив спілкування. Тоді ж представником Служби у справах дітей обстежені умови проживання малолітнього ОСОБА_1 (а.с.70), дитина проживала разом з батьком в АДРЕСА_1 у належно створених умовах.

Рішенням Ковельської міської ради №488 від 16.12.2021 вирішено спір між батьками щодо спілкування з дитиною: дозволено ОСОБА_9 приймати участь у вихованні сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зустрічатися з ним щоденно з 10.00 до 16.00 год за місцем свого проживання в м.Ковелі або на нейтральній території. Зобов`язано ОСОБА_11 забирати та передавати сина матері за місцем проживання (а.с.71-72).

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07.02.2022 у справі №159/7240/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірваний.

Як встановлено з висновку органу опіки та піклування Старовижівської селищної ради (а.с.65-66) з лютого 2022 року ОСОБА_1 разом з дитиною проживали в АДРЕСА_2 .

У жовтні 2022 року ОСОБА_9 звернулася до органу опіки та піклування Старовижівської селищної ради з проханням визначити місце проживання дитини з нею, мотивуючи тим, що у зв`язку із воєнним станом хвилюється за безпеку дітей, мала намір вивезти за кордон ОСОБА_6 разом з сином від першого шлюбу ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте не отримала згоди позивача, і відносини з батьком дитини погіршилися.

15.11.2022 Службою у справах дітей Старовижівської селищної ради з метою вирішення спору між батьками проведене обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_13 в с.Поліське. Дитина проживає з батьком, умови проживання задовільні, дитина забезпечена продуктами харчування, одягом. Згідно з характеристикою від 17.11.2022 №52/08 ОСОБА_1 офіційно не працює, веде домашнє господарство, не порушує громадський порядок, піклується про дитину, не зловживає алкогольними, наркотичними чи психотропними речовинами, проводить агітаційну роботу за чистоту довкілля. На диспансерному обліку у психіатра не перебуває. За повідомленням Державної установи «Центр пробації» є особою засудженою вироком суду від 24.01.2022 у справі №159/7138/21 за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки. Згідно з висновком КЗ «Центр надання соціальних послуг» потреби дитини забезпечені.

Врахувавши наявність у матері дитини власного житла та сталого доходу у виді соціальної виплати, Служба у справах дітей Старовижівської селищної ради у Висновку вважала доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 з матір`ю.

Рішенням Старовижівської селищної ради №139 від 20.12.2022 затверджений висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_1 з матір`ю (а.с.65).

13.02.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладений нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини. За умовами договору місцем проживання дитини визначене місце проживання батька в АДРЕСА_2 . Матір має право брати дитину до свого місця проживання кожної суботи та неділі або у будь-який день за домовленістю сторін. Батьки зобов`язалися не втручатися в особисте життя один одного та не підбурювати дитину проти батька чи матері (а.с.73-74).

Після укладення зазначеного договору сторони в органи опіки та піклування не зверталися.

15.06.2025 розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025030000000493, в рамках якого ОСОБА_1 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1, п.4 ч.2 ст.115 КК України.

В обвинувальному акті зазначено, що 15.06.2025 приблизно о 19 год між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_9 і тещею ОСОБА_10 на подвір`ї за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 , на ґрунті тривалих неприязних відносин відбувся конфлікт, під час якого ОСОБА_1 , діючи умисно, тримаючи в руках ніж, завдав 24 удари в шию та в тулуб ОСОБА_10 та 20 ударів в шию, тулуб і верхні кінцівки ОСОБА_9 . Від отриманих травм обидві померли на місці події.

До обтяжуючих покарання обставин включено: вчинення злочину у присутності дитини.

Постановою слідчого від 16.06.2025 і постановою від 24.06.2025 потерпілими у кримінальному провадженні визнані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його брат по матері ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідач ОСОБА_2 .

З 15.06.2025 ОСОБА_1 утримується під вартою в рамках кримінального провадження №12025030000000493 за ч.2 ст.115 КК України.

У зв`язку із смертю матері та взяття під варту батька, ОСОБА_1 наказом Служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради №002-032/25 від 19.06.2025 взятий на облік дітей позбавлених батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради №218 від 30.06.2025 на період обрання батькові ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, опікуном дитини призначений дідусь ОСОБА_2 .

Суду органом опіки та піклування надана стенограма до протоколу допиту малолітнього потерпілого ОСОБА_1 від 16.06.2025, проведеного із залученням спеціаліста психолога Центру комплексної реабілітації «Фенікс» за моделлю Барнахус КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради.

На запитання психолога «що сталося» ОСОБА_7 відповів (а.с.50-52): «мій тато взяв ножика, зарізав бабусю ОСОБА_15 і маму ОСОБА_16 , а тато подзвонив до лікаря і поліцію. І тато случайно трішки зарізав братика ОСОБА_17 . І дід ОСОБА_18 приїхав». Запитання: « ти все це бачив». Відповідь: «угу і ОСОБА_17 ». Запитання «в кого ти бачив кров». Відповідь: «у мами і бабусі». Запитання «ти бачив як саме тато це зробив». Відповідь: «просто чук чук чук». ОСОБА_7 взяв ляльку і показав як завдавались удари. Запитання «де ти був в цей час». Відповідь «я бачив на дворі, гралися в пісочниці».

У висновку за результатами опитування психолог Центру комплексної реабілітації «Фенікс» КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради вказала, що під час опитування у дитини не спостерігалось ознак психотравми, однак подія може мати відтерміновані наслідки. Поведінка та особливості опису дитиною подій свідчать про те, що дитина ще не повною мірою усвідомлює серйозність та незворотність втрат, що характерно для її віку. Дитина описує насильницькі дії з емоційно нейтральною інтонацією, що не супроводжувалося страхом, сльозами чи тривогою. У поведінці хлопчика спостерігаються ознаки емоційного дистанціювання у відповідь на психотравмуючі події. Це виконує функцію психологічного самозахисту: дитина не має достатнього ресурсу для осмислення і переживання болісного досвіду, ніби «відключає» почуття, щоб уникнути внутрішнього переживання. Це не є ознакою байдужості, а свідчить про психотравмуючий вплив подій, які перевищують емоційні можливості дитини цього віку.

Психолог навела визначення використаних термінів:

Емоційне дистанціювання як психологічний механізм захисту це форма несвідомої (іноді частково усвідомлено) психологічної реакції, при якій людина знижує або приглушує свої емоції у відповідь на стресові, травматичні або надмірно інтенсивні події. Це дозволяє зберегти внутрішню рівновагу та не провалитися у переживання, які могли би стати руйнівними. Виникає в ситуаціях у дітей і дорослих, які пережили насильство, втрату, емоційне чи фізичне перевантаження, а також у свідків травматичних подій.

Психотравма це емоційне або психологічне ураження, яке виникає внаслідок надзвичайно стресової або шокової події, що перевищує адаптаційні можливості людини. Вона може залишати довготривалі наслідки для психічного, емоційного та навіть фізичного здоров`я.

Відтерміновані наслідки це психічні, емоційні або поведінкові реакції, які виникають не одразу після пережитої травматичної події, а через певний проміжок часу (дні, тижні, місяці, іноді роки).

Ретравматизація відбувається, якщо якісь фактори в зовнішньому середовищі нагадують про травматичну подію, і людина ніби переживає її повторно через відкриті спогади.

Психолог у висновку не рекомендувала повторно допитувати дитину та проводити додаткові слідчі дії з дитиною, щоб не викликати повторної ретравматизації. Рекомендувала забезпечити стабільне, безпечне середовище, роботу з психологом з метою опрацювання психотравмуючого досвіду (а.с.75-80).

Опікуном виконані рекомендації психолога. 17.11.2025 проведене психологічне обстеження дитини, де вказано, що ОСОБА_7 не згадує батька, шукає підтримки від дідуся ОСОБА_2 , має тісний зв`язок із братом ОСОБА_19 , має достатньо чоловічої уваги. Родина для дитини важлива і йому важко потрапляти в нові умови побуту і спілкування (а.с.58).

Згідно з висновком психодіагностичного обстеження від 26.11.2025 опікун ОСОБА_2 забезпечує фізичне, матеріальне, емоційне благополуччя ОСОБА_6 , сприяє пізнавальному, комунікативному та соціальному розвитку. Емоційний стан дитини загалом стабільний. В емоційному стані простежується помірна, нормативна тривожність, яка не виходить за межі вікової норми. З огляду на травматичну ситуацію втрати матері та відсутності батька, роль опікуна-дідуся для дитини є життєво важливою і має компенсуючий характер. Дідусь не просто виконує опікунську функцію, а цілеспрямовано працює над відновленням емоційного фундаменту дитини, забезпечує йому любов, безпеку та стабільність, необхідні для гармонійного розвитку. Дідусь несвідомо виконує роль позитивного чоловічого прикладу, що є основою для формування гендерної ідентичності, важливих для хлопчика. Дитина має адекватне уявлення про себе та сімейні системи, виявляє середній рівень тривожності, що з огляду на втрату значущих фігур та зміну сімейного середовища є допустимим, ОСОБА_7 має достатні ресурси для подальшої адаптації та розвитку. Своєю сім`єю вважає себе, дідуся і брата. Психолог описує у діагностичному дослідженні, як ОСОБА_7 розповідав про час проведений разом з мамою і бабусею, при цьому спокійний тон розповіді є свідченням захисної реакції дитячої психіки на травму. Коли ОСОБА_7 згадав про батька, то він закрив очі руками і замовк. Ця невербальна реакція є дуже потужним і виразним сигналом глибокого емоційного дистресу, внутрішнього конфлікту та активізації захисного механізму дитини у відповідь на згадку про батька (а.с.59-62).

08.10.2025 позивач звернувся до органу опіки та піклування Ковельської міської ради із заявою про встановлення порядку спілкування із сином (а.с.63). На запит органу опіки та піклування:

- опікун ОСОБА_2 не дав згоди на спілкування, мотивуючи побоюваннями за емоційний стан дитини (а.с.40),

- клінічний психолог КНП «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об`єднання Ковельської міської ради Волинської області» провела дослідження і у висновку від 22.10.2025 зазначила, що дитина ідентифікує себе через зв`язок із братом, відчуваючи через нього опору та стабільність, на малюнках зображує також поруч дідуся, що є проявом відчуття безпечного середовища. На малюнках відсутній батько, що вказує на емоційне відчуження та уникнення травматичного досвіду. При згадці про батька виявляє виражену тривогу, напруження, уникає відповідей. Фраза дитини «прийшов ОСОБА_20 і ножем зарізав маму і бабу ОСОБА_15 » свідчить про наявність травматичного досвіду та асоціацію фігури батька з небезпекою. Психолог врахувала, що після візиту родичів зі сторони батька ОСОБА_7 та ОСОБА_19 були збуджені та тривожні, не спали. Психолог виснувала: ОСОБА_7 має виражений страх та емоційне уникання батька, пов`язані з травматичним досвідом, має високу емоційну прив`язаність до брата і дідуся, образ сім`ї стабільно асоціює лише з братом і дідусем. ОСОБА_21 стан дитини характеризується підвищеною тривогою, настороженістю та страхом перед батьком. Контакт з батьком може спровокувати поглиблення травматичних реакцій і регрес емоційного розвитку. Рекомендовано виключити зустрічі з батьком до стабілізації емоційного стану дитини та позитивних змін у сприйнятті ним фігури батька (а.с.39).

Покликаючись на висновок клінічного психолога, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради листом від 30.10.2025 відмовив позивачу у задоволенні заяви про спілкування з сином (а.с. 64).

18.09.2026 суд у присутності психолога з Ковельського міського центру соціальних служб заслухав малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У бесіді дитина виявила здатність чітко формувати власні думки, комунікабельна, виявляє позитивні емоції при розповіді про брата, садочок, дідуся, їхній спільний побут. На запитання суду «чи пам`ятає він батька ОСОБА_22 », відповів «так». На запитання «чи знає, що батько його любить», відповів «знаю». На запитання «чи хотів би поговорити з батьком» відповів «ні», на запитання «що ти відчуваєш» відповів: «не знаю», на запитання «ти ображений на батька» відповів: «так», при цьому раптово змінив позу, загорнувся у курточку і вдягнув кепку. Після зміни теми бесіди на природу, улюблених тваринок, дитина також раптово переключилась на позитивні реакції.

Висновок суду і мотиви рішення.

Між сторонами виник спір щодо участі батька у вихованні дитини.

У контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для батьків і дітей можливість перебувати разом та спілкуватися є фундаментальним елементом сімейного життя, проте таке право не є абсолютним.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, окрім випадків, коли таке право обмежено законом (ст.153 СК України).

Право дитина та її батьків на регулярний контакт один з одним закріплене також у статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року. Конвенція передбачає можливість обмежити чи заборонити контакт коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Орієнтує на оцінку можливості контрольованих зустрічей або інших форм контакту, однак не зобов`язує призначати такі контакти, якщо вони становлять небезпеку для дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров`ю.

Обмеження контактів повинно ґрунтуватися на «достатніх» причинах та на поглибленому дослідженні всієї сімейної ситуації, включаючи фактичні, емоційні, психологічні, медичні обставини (тематичний огляд ЄСПЛ «Contact rights»).

За змістом Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ст.3 Конвенції).

Дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (ст.9).

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю (ст.12).

Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину (ст.19).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Комітет ООН з прав дитини в Зауваженнях загального порядку №14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги як найкращому забезпеченню її інтересів» звернув увагу на те, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати такі елементи: погляди дитини, індивідуальність дитини, збереження сімейного оточення і підтримання відносин, піклування, захист і безпеку. Алгоритм дій полягає по перше в оцінці конкретних обставин справи, визначенні співвідношення інтересів дитини по друге в застосуванні юридичних гарантій.

20.06.2022 Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання та протидію насильству щодо жінок і домашньому насильству (далі - Стамбульська конвенція), яка спрямована на викорінення насильства і передбачає створення комплексної системи ефективної боротьби з такими явищами.

Статті 26, 31 Стамбульської конвенції, Зауваження загального порядку №13 (2011) «Право дитини на захист від усіх форм насилля» вимагають враховувати потреби дитини свідка насильства, забезпечувати їй належну психосоціальну допомогу та не допускати, щоб здійснення права на побачення створювало загрозу правам і безпеці потерпілої особи або дитини.

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VІІІ).

Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (ч.4 ст.22 Закону).

Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі №723/4182/22 вказав на обов`язок суду при вирішенні спорів щодо дітей враховувати факти домашнього насильства.

Важливо розуміти, що дитина, яка бачить насилля щодо інших, є не свідком, а є жертвою (пункт 2 частини першої статті 1, стаття 22 Закону №2229-VІІІ).

У цій справі відповідачем та органом опіки та піклування не заперечується належне виконання позивачем батьківських обов`язків щодо малолітнього ОСОБА_13 . Переглянуті судом відеофайли з сімейного архіву, акти огляду умов проживання дитини як в м.Ковелі, так і в селі Поліське є свідченням прояву позивачем турботи про сина. Однак ключовим питанням спору є можливість відновлення контакту між позивачем, котрий утримується під вартою за обвинуваченням у вбивстві матері дитини, та дитиною, яка стала свідком цієї події.

Рекомендація Ради Європи щодо дітей ув`язнених батьків виходить із бажаності підтримання сімейних зв`язків, але одночасно ставить на перше місце захист, особливі потреби та найкращі інтереси дитини.

Позивач ОСОБА_1 визнав факт позбавлення життя 15.06.2025 матері та бабусі малолітнього ОСОБА_13 . Суд, дотримуючись презумпції невинуватості, не вдається до оцінки доказів чи до врахування висновків суду у справі №168/918/25 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 1, 4 ч.2 ст.115 КК України, а виходить з обставин безпосередньо встановлених під час розгляду цивільної справи.

ОСОБА_23 був свідком події, що беззастережно підтверджено стенограмою опитування дитини від 16.06.2025 (на наступний день після події) та висновком фахового психолога Центру комплексної реабілітації «Фенікс» за моделлю Барнахус. Відтак дитина є потерпілим від домашнього насильства, відповідно вимагає захисту і особливого поводження.

Суд за даних умов зобов`язаний оцінити ризики, які створює контакт батька з дитиною для фізичної та психологічної цілісності дитини з урахуванням факторів пережитого стресу.

Визначальним для суду в цьому аспекті є досліджені висновки фахівців у галузі психології та результати опитування дитини в приміщенні суду.

Як зазначено у первинному висновку психолога від 16.06.2025, подія 15.06.2025 була психотравмуючою для п`ятирічного Аміна, відбулось емоційне дистанціювання від батька, що виконало функцію психологічного самозахисту: дитина не має достатнього ресурсу для осмислення і переживання болісного досвіду, може мати місце відтерміновані наслідки та ретравматизація (а.с.75-80).

У висновку клінічного психолога у жовтні 2025 року (тобто через чотири місяці після події) емоційний стан дитини охарактеризований як підвищено тривожний через страх перед батьком. Зауважено, що контакт з батьком може спровокувати поглиблення травматичних реакцій і регрес емоційного розвитку (а.с.39).

У листопаді 2025 року психолог фіксує реакцію дитини на згадку про батька: «закрив очі руками і замовк. Ця невербальна реакція є дуже потужним і виразним сигналом глибокого емоційного дистресу, внутрішнього конфлікту та активізації захисного механізму дитини у відповідь на згадку про батька» (а.с.59-62).

Подібним чином ОСОБА_7 відреагував 18.09.2026 (більш ніж через рік після події) на запитання суду про можливість поговорити з батьком по телефону чи на відео (одягнув кепку, опустив голову, загорнувся в куртку). Реакція дитини не була навіяною іншими сторонніми особами чи опікуном. Дитина відреагувала природно і миттєво, що на переконання суду свідчить про відчуття страху і не здатність переживати болісні спогади. Навіть віддалене спілкування з батьком звучить для дитини як загроза.

Враховуючи вік малолітнього ОСОБА_6 , зміст пред`явленого позивачу обвинувачення, висновки та рекомендації психологів, результати опитування дитини в приміщенні суду, пояснення опікуна, суд дійшов висновку, що на даному етапі розвитку дитини контактне спілкування позивача із сином не відповідає інтересам дитини, може завдати непоправної шкоди, негативно вплинути на формування особистості дитини і мати руйнівні довгострокові наслідки. У зв`язку з цим суд вважає необхідним тимчасово обмежити таке спілкування, у тому числі у формі короткострокових зустрічей у присутності психолога.

На переконання суду у п`ятирічному віці дитина не здатна самостійно опрацьовувати складні емоційні переживання, поєднувати позитивні спогади про батька та травматичність події. За таких обставин навіть дистанційне спілкування, голосове повідомлення, відеозустріч, можуть виступати тригером травматичних реакцій і призвести до повторного переживання травми. Контроль психолога при спілкуванні батька з дитиною не може усунути чи попередити психологічний вплив самого контакту та пов`язаної з ним реактивації травматичного досвіду.

З наведених мотивів суд відмовляє у задоволенні позову про встановлення порядку спілкування з дитиною.

Всупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України позивач не надав суду доказів на спростування висновків психологів про ретравматизацію у разі контакту з батьком.

При призначенні судової психологічної експертизи за клопотанням позивача суд забезпечив сторонам рівні процесуальні можливості для реалізації їхніх прав, зокрема щодо подання доказів на підтвердження обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, чим забезпечив дотримання принципу змагальності сторін.

Сторони несуть ризик вчинення чи не вчинення процесуальних дій.

Відмовившись від проведення експертизи, позивач не надав інший доказ на підтвердження позитивного результату його контактного спілкування з дитиною в першу чергу для самої дитини.

Показання свідка ОСОБА_5 не спростовують висновків суду, оскільки свідок описала добрі традиції, які мали місце у житті позивача та дитини до події 15.06.2025 та висловила власну думку з приводу доцільності спілкування батька з дитиною.

При прийнятті рішення суд також не погодився з висновком органу опіки та піклування від 11.06.2026 (а.с.177) про можливість короткострокового дистанційного спілкування дитини з позивачем упродовж 30 хвилин раз на тиждень у присутності психолога.

Відповідно до статті 19 СК при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19).

У висновку від 11.06.2026 орган опіки та піклування не навів грунтовних мотивів причин зміни раніше висловленої позиції при відмові ОСОБА_1 у наданні дозволу на спілкування з сином за його заявою у жовтні 2025 року (а.с.3). Також орган опіки та піклування не оцінив психологічний стан дитини на час надання висновку, не спілкувався з дитиною і не володів актуальними даними, тому не береться судом до уваги.

Підсумовуючи, суд акцентує увагу сторін на тому, що обмеження у спілкуванні не є безстроковим, не становить позбавлення батьківських прав та не припиняє юридичного зв`язку між батьком і дитиною. Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ у справі «Суур проти Естонії» (заява № 41736/18, рішення від 20 жовтня 2020 року, п.97-98)виправданим є обмеження права на спілкування при загрозі психічному здоров`ю дитини та її розвитку, проте обставини із часом можуть змінитися і не виключають можливості заявника подати в майбутньому відповідний позов.

Спосіб, тривалість, умови можливого майбутнього спілкування мають бути визначені новим рішенням суду з урахуванням найкращих інтересів дитини, її актуального психологічного стану, думки та рівня розвитку.

Що стосується позовної вимоги до опікуна ОСОБА_2 про зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні, то вона є взаємопов`язаною із вимогою про встановлення порядку спілкування, відтак також не підлягає до задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 153 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради, про визначення порядку спілкування з дитиною та зобов`язання не чинити перешкод відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , утримується під вартою в ДУ «Маневицька виправна колонія №42», вул.А.Снітка, 25 селище Маневичі Волинської області.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складений 28.09.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК