Рішення № 140162468, 28.09.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 456/1992/26

Провадження № 2/159/2136/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання Сабецької К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача щодо невиконанням зобов`язань по поверненню коштів за кредитним договором № 22084582 від 22.10.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ірбіс» (далі - ТОВ «ФК «Ірбіс») та відповідачем, внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 13750,00 грн. з яких: 6000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 7750,00 грн. - сума заборгованості за процентами. 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право вимоги до боржників, в тому числі за договором позики, укладеним між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем. За таких умов, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики та судові витрати по сплаті судового збору та послуги правничої допомоги адвокатом в розмирі 5500 грн.

Сторони у судове засідання 17.09.2026 не з`явилися.

Представник позивача просить справу розглядати у його відсутності, позов підтримує повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та просить його задовольнити.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що позивачем не доведено як самого факту укладення кредитного договору так і не доведено факт відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Позика». Крім того зазначає, що сума відсотків не є співмірною з сумою тіла кредиту, чим порушено принцип добросовісності та справедливості. Просить у задоволенні позову відмовити, справу розглянути без його присутності.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

За змістом частин четвертої та п`ятої ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 вказано, що за таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.

Отже за таких умов датою рішення суд зазначає дату складання повного тексту рішення.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про таке.

Згідно наданих сторонами доказів вбачається, що між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем 22.10.2021 укладено договір про надання фінансового кредиту № 22084582 на умовах якого відповідач отримав гроші в сумі 6000 грн. З оплатою по процентній ставці, що використовується у наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору (п.3.1).

Згідно п.3.2.1 п. 3.2 договору пільговий період - 30 днів з 22.10.2021 по 21.11.2021 з пільговою процентною ставкою - 2% в день (120 грн.*30=3600 грн). Стандартна процентна ставка - 60 днів з 22.11.2021 по 20.01.2022 - 3% в день (180 грн.*60=10800 грн.) (п.3.2.2 п.3.2). Отже за період кредитування за договором узгоджено сторонами сплату процентів загальною сумою 14400,00 грн.

Додатком № 1 до договору визначено графік повернення кредиту, а саме 20.01.2022 відповідач зобов`язаний був спратити суму кредиту - 6000,00 грн. та проценти за користування кредитом - 14400,00 грн. Загальна вартість кредиту 20400,00 грн.

Отже, відповідачу на виконання вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» доведено інформацію про загальну вартість кредиту 20400,00 грн.

Вказаний договір підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором 525452 від 22.10.2021, який відповідно до довідки ТОВ "ФК "Ірбіс" від 01.09.2025р. направлено на тел. НОМЕР_1.

З довідки АТ "КБ "Приватбанк" від 08.07.2026р. №20.1.0.0.0/7-260708/115223-БТ вбачається, що фінансовий номер телефону НОМЕР_1 належить відповідачу, і їй емітовано карту НОМЕР_2 . У випісці по рахунку наведеної банківської карти вбачається зарахування 22.10.2021р. суми 6000,00 грн.

В листі №3152_251023164052 від 23.10.2025р ТОВ "УПР" повідомив ТОВ «ФК «Ірбіс» про здійснення 22.10.2021 платежу 6000 грн. на карту НОМЕР_3 .

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Наведене свідчить, що відповідач, за допомогою телекомунікаційних мерех виконав всі дії, направлені на отримання від ТОВ «ФК «Ірбіс» суми позики, на умовах вищенаведеного договору, щляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 10561 ЦК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦП зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ВС у Постанові від 07.09.2026р. справа №552/672/23 уточнив, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів.

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ФК «Ірбіс» вбачається, що відповідач 22.12.2021р. здійснив платіж в сумі 1400,00 грн, 08.02.2022р. здійснив платіж в сумі 4750,00 грн та 23.08.2022р. в сумі 500,00 грн., Всього повернуто 6650,00 грн., які були зараховані на сплату нарахованих процентів.

Доказів повернення тіла кредиту та сплати інших платежів відповідач суду не надав.

За таких умов суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі неповерненого кредиту 6000,00 грн. та процентів 7750,00 грн. Загальна заборгованість склала 13750,00 грн.

Як зазначено в ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» був укладений Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту №22084582 від 22.10.2021, укладеного між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем, про що вказано у витягу із Додатку №1 до договору факторингу: сума заборгованості за кредитом 6000 грн та 7750,00 грн. відсотків, разом 13750,00 грн.

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до статті 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за договором про надання фінансового кредиту №22084582 від 22.10.2021.

Платіжною інструкцією № 6054383 від 2.09.2025 підтверджується оплата ТОВ «ФК «Ірбіс» 3490472,17 грн. за договором факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Отже позивач правомірно набув право грошової вимоги ТОВ «ФК «Ірбіс» до відповідача за кредитним договором, доказів, які б спростовували зазначені обставини відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем суду не надано доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку. Крім цього, доказів виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи заперечення, відповідач не спростовував ані фінансового телефонного номеру, ані номер банківської карти на яку отримувався кредит. Натомість відомості які надійшли до суду від АТ "КБ "Приватбанк" спростовують доводи відповідача, щодо недоведеності факту укладання ним договору та отримання кредитних коштів. Крім того, слід звернути увагу, що відповідач заперечуючи факту отримання кредитних коштів, просить зменшити проценти, за принципом добросовісності, що на думку суду є взаїмно спростовною обставиною.

Отже наведене переконує суд, що позивач довів право на отримання виконання за зобов`язанням відповідача у наведеному кредитному договорі, а доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що «такого не могло бути», тобто такі що не спростовані відповідачем.

Враховуючи наведене вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 6000,00 грн. та процентів в сумі 7750,00 грн., всього 13750,00 грн. є підставними та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 133, 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат і підлягають розподілу за результатами розгляду справи. Їхній розмір визначається на підставі договору про надання правничої допомоги та детального опису виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду (справа №826/1216/16) та актуальної практики Верховного Суду від 15.01.2025 (справа №386/136/21), склад та розмір витрат на правову допомогу є предметом доказування. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані: договір, акт виконаних робіт (наданих послуг) та належним чином оформлені платіжні документи (платіжні інструкції, квитанції тощо).

Суд зазначає, що відсутність документального підтвердження фактичного обсягу послуг або розрахунку витрат є підставою для відмови у їх відшкодуванні. У даній справі витрати мають бути доведеними, співмірними зі складністю справи та фактично понесеними стороною.

У свою чергу, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд керується принципами диспозитивності та змагальності сторін. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Обов`язок доведення неспівмірності заявлених витрат, їхньої нерозумності або необґрунтованості покладається виключно на іншу сторону (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, суд має надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона висунула конкретні заперечення.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 5500,00 грн. підтверджується договором № 39493634 від 02.01.2026 про надання правничої допомоги, додатковою угодою № 22084582 від 16.02.2026 до договору № 39493634 про надання правничої допомоги від 02.01.2026, актом надання послуг від 16.02.2026, описом виконаних послуг, свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю,

Оскільки позов задоволено повністю, відповідач не ставить питання неспівмірності заявлених витрат, тому з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 5500,00 грн.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн., яка післягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інші доводи сторін судом проаналізовані, однак на кінцевий висновок із зазначеного судом мотиву не впливають.

Керуючись статтями 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 22084582 від 22.10.2021 в сумі 13750,00 грн., суму судового збору 2662,40 грн, 5500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.09.2026 року.

Повне найменування сторін: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» (07406, Київська, Броварський, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21, кв. 1)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН