Рішення № 140162431, 18.09.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/801/26

Провадження № 2/157/600/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

у складі головуючого судді Ходачинського Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Зеленка В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

представника відповідачки ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

До Камінь-Каширського районного суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , у якій позивач просить стягнути з відповідачки в свою користь 100000 грн як відшкодування моральної шкоди та понесені ним судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 12.03.2025 на вул. Гряда у с. Оленине Камінь-Каширського району Волинської області мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_3 , яка керувала автомобілем марки «Toyota Rav4», номерний знак НОМЕР_1 , коричневого кольору, та не надала переваги для транспортного засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила зіткнення з мотоциклом марки «Лонгсінг», без номерного знака, яким керував він. В результаті даної ДТП мотоцикл отримав пошкодження, а він тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як таких, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров`я. Згідно з постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11.09.2025, яка 13.10.2025 набрала законної сили, ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Діями відповідачки йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у значному погіршенні сну, збудженості та нервовості, страху пересуватися вулицями, транспортних засобів, необхідністю проходження стаціонарного лікування, виникненням проблем зі здоров`ям у майбутньому в зв`язку з отриманими травмами. На даний час відповідачка не вибачилась перед ним, заперечувала свою вину, повідомляла, що за вчинене їй нічого не буде, не здійснила відшкодувань йому за моральну шкоду та за пошкоджений мотоцикл.

Ухвалою судді від 04.05.2025 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У поданому відзиві відповідачка зазначає, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком. Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

ОСОБА_3 укладено відповідний договір страхування, що підтверджено полісом № СА 0452077 від 23.10.2024, виданим ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН», строком дії з 23.10.2024 до 22.10.2025. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Звертаючись до суду, позивач не посилається на те, що незвернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому підстав для задоволення позову немає.

Обґрунтовуючи позицію зазначеним, просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 28.05.2026 до участі у даній справі залучено ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» як співвідповідача.

Представник ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» у поданому відзиві зауважила, що з огляду відсутність позовних вимог заявлених до страхової компанії, констатує відсутність правових підстав для стягнення коштів із співвідповідача.

Представником позивача 13.07.2026 подано до суду позовну заяву з уточненими позовними вимогами, у якій він просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» в свою користь 100000 грн як відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

У поданому відзиві на позов представник співвідповідача ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» зазначає, що позовні вимоги не визнає, вважає їх незаконними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зазначає, що згідно зі ст. 26-1 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, який був чинним на момент виникнення правовідносин, розмір моральної шкоди, завданої потерпілій особі внаслідок ДТП, становить 5% від страхової виплати за шкоду заподіяну здоров`ю. При цьому, обов`язковою умовою для встановлення розміру моральної шкоди є визначення розміру страхового відшкодування за шкоду заподіяну здоров`ю, яке страховик здійснив або має здійснити потерпілій особі. В свою чергу, ст. 24 Закону №1961-IV встановлено, що розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну здоров`ю визначається на основі витрат, які потерпіла особа понесла на лікування, протезування, діагностику тощо. Водночас, факт понесення цих витрат та їх розмір має бути підтверджений відповідними розрахунковими документами, зокрема, чеками, квитанціями та відповідними призначеннями лікаря тощо. Отже, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги до ТДВ «СК «Гардіан» щодо відшкодування моральної шкоди є незаконними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Заперечила щодо солідарного стягнення страхового відшкодування, оскільки законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду дійсної справи, не передбачає солідарного обов`язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Поряд з тим, між страхувальником відповідачем та співвідповідачем наявні лише договірні відносини за полісом № СА 0452077, умовами якого не передбачена солідарна відповідальність.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, заявлених до ТДВ «СК «ГАРДІАН», в повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.08.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позивні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. На уточнюючі питання представника відповідача позивач ОСОБА_1 підтвердив, що на момент ДТП не мав посвідчення водія та 30.04.2026 отримав посвідчення водія категорії В, а 27.06.2026 - категорії А. На уточнення суду повідомив, що після ДТП його звичний побут не змінився.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомила, що визнає заявлені вимоги частково. Підтвердила, що була визнана судом винною у спричиненні ДТП, оскаржити рішення не вдалось. Після ДТП зверталася до матері позивача щодо надання матеріальної допомоги, також цікавилась станом здоров`я постраждалого. На уточнення повідомила, що номер телефону дізналася від знайомих, оскільки ОСОБА_5 зустрічався з дівчиною із села Оленине та приїжджав до неї. Мати ОСОБА_5 спершу повідомила, що не потребує допомоги, оскільки син лише «капається», а згодом перестала виходити на контакт, негативно сприйняла спроби зустрітись. Відповідачка зауважила, що намагалась відшкодувати задані збитки, але саме поведінка позивача та його матері, які уникали контактів, не дозволила це зробити. У судовому засіданні ОСОБА_3 погодилася сплатити позивачу 2000 грн завданої внаслідок ДТП шкоди.

Представник відповідачки - адвокат Федчик С.В. уточнив, що рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_3 в апеляційній інстанції не вдалось оскаржити, у зв`язку з пропуском строку на оскарження захисником, який брав участь у справі про адміністративне правопорушення. Сторона захисту не заперечує факту встановлення вини особи, хоч і не цілком погоджується зі встановленими обставинами. Представник наголосив, що стороною позивача не доведено того обсягу моральних страждань, завданих ДТП, які заявлені у позові. Зокрема позивач протягом року отримав посвідчення водія категорії В, а згодом категорії А, що спростовує обґрунтування позову. Крім цього, звичний уклад життя позивача взагалі не змінився. Захисник наголосив, що потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження переважно в області голови, оскільки перебував без мотошолому, а також керував мотоциклом без відповідного права керування. Тобто протиправна поведінка ОСОБА_6 перебуває у причинному зв`язку з характером отриманих ним тілесних ушкоджень. Обґрунтовуючи позицію практикою Верховного Суду та враховуючи позицію відповідачки, адвокат просить частково задовольнити позовні вимоги, а моральну шкоду стягнути зі страхової компанії.

Представник співвідповідача ТДВ «СК «Гардіан» Поліщук О.Г. у судове засідання 18.09.2026 не з`явилась. Під час розгляду справи у судовому засіданні 20.08.2026 представник підтримала обґрунтування, що зазначені у відзиві на позов, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог до ТДВ «СК «ГАРДІАН». Також зауважила, що страхова компанія визнає факт події та настання страхового випадку, однак щодо відшкодування шкоди до ТДВ «СК «Гардіан» ніхто не звертався, тому й моральна шкода страховиком не відшкодовується.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідачки, її представника, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не має для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У судовому засіданні встановлено, що постановою старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_7 від 09.05.2026 кримінальне провадження № 62025140130000430 від 13.03.2025 за ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди закрите в зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 10). Постанову направлено для вирішення питання про притягнення до відповідальності відповідно до вимог КУпАП.

Постановою судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11.09.2025 у справі № 157/1053/25 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 6-7).

Згідно із зазначеною постановою ОСОБА_3 12 березня 2025 року близько 20 год 09 хв на перехресті вулиць Руденська, Набережна, Гряда та Торгова в с. Оленине Камінь-Каширського району Волинської області, керуючи автомобілем марки «Toyota» моделі «RAV4», номерний знак НОМЕР_1 , розпочинаючи рух з узбіччя перехрестя на розі вулиць Руденська та Торгова та виконуючи після цього поворот ліворуч на вулицю Набережна, не дала дорогу мотоциклу марки «Loncin», під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався по головній дорозі, та допустила зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого автомобіль та мотоцикл отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_3 порушила вимоги пунктів 1.5, 10.1, 10.2, 10.5 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Отже, доказами підтверджується та не заперечується стороною відповідача вина ОСОБА_3 у спричиненні дорожнього-транспортної пригоди.

Як вбачається з висновку експерта № 257 від 23.04.2025 (а.с. 8-9), під час перебування у лікарні у ОСОБА_1 було встановлено слідуючий діагноз: «ЗЧМТ. Забій головного мозку. Розтягнення внутрішньої зв`язки правого гомілково-ступневого суглобу». Встановлені тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з тупими предметами (предметом), цілком вірогідно в умовах дорожньо-транспортної пригоди вказаної в постанові, яка відбулася 12 березня 2025 року. Встановлені у ОСОБА_1 ушкодження у вигляді забою головного мозку, а також розтягнення внутрішньої зв`язки правого гомілково-ступневого суглобу по ступені тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як таких, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров`я.

Висновком експерта підтверджується та не заперечується стороною відповідача завдання шкоди здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП. Однак, позивач звернувся з позовом до суду щодо відшкодування виключно моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа мас право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди не є достатньою та безумовною підставою для висновку про завдання позивачу моральної шкоди. Відповідно до загальних засад цивільно-правової відповідальності особа, яка заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди, має довести наявність такої шкоди. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували конкретні моральні страждання, їх характер, інтенсивність та тривалість, а також причинний зв`язок між такими стражданнями та обставинами ДТП. Саме посилання на переживання, душевні страждання, погіршення емоційного стану чи інші немайнові втрати без підтвердження їх належними доказами не дає достатніх підстав для висновку про наявність спричинено моральної шкоди.

Суд вважає за необхідне детально проаналізувати обґрунтування позивача щодо спричинених йому моральних страждань:

1. «Після вчиненого у мене значно погіршивсь сон. Я став дуже збудженим та нервовим. Боюсь ходити чи їздити вулицями, боюсь автомобілів та інших транспортних засобів, оскільки постійно згадую, як відповідачка збила мене автомобілем і якого фізичного болю я зазнав через протиправну поведінку відповідачки».

Позивачем не долучено доказів на підтвердження порушення сну чи інших розладів здоров`я після ДТП. Страх перед транспортними засобами спростовується фактом отримання потерпілим посвідчення водія вже після ДТП, тобто проходження навчання та здачу відповідних іспитів.

2. «Моральних страждань додає і те, що після здійснення на мене наїзду і по сьогоднішній день відповідачка не вибачилась перед мною, всіляко заперечувала свою вину, повідомляла, що за вчинене їй нічого не буде, не відшкодувала жодної копійки за завдану моральну шкоду та за пошкоджений мотоцикл».

Відповідачка у судовому засіданні повідомила, що намагалась зв`язатись із потерпілим та відшкодувати шкоду, зокрема детально розповіла як через знайомих відшукала контактні дані, намагалась зустрітись в лікарні. Позивач в судовому засіданні на уточнення судді не заперечив ці обставини.

Заперечення своєї вини є позицію особи у спірній ситуації, яка має право на захист і своїх порушених прав. Позивачем на надано доказів на підтвердження пошкодження транспортного засобу або ж витрат на його відновлення.

3. «Від протиправних дій відповідачки я отримав ряд пошкоджень здоров`я, тим більше у неповнолітньому віці. Важко збагнути, що такі травми можна отримати лише через те, що відповідачка не вміє керувати транспортними засобами. Від отриманих травм у мене можуть бути серйозні проблеми у майбутньому, оскільки в даний час, невідомі наслідки такої травми. Це зменшує мою впевненість в успішному майбутньому і посилює моральні страждання. Моральних страждань додає і те, що я в своєму юному віці замість того, щоб жити повноцінним життям вимушений був знаходитись на стаціонарному лікуванні, додатково обстежуватись, брати участь в слідчих діях.

Суб`єктивні припущення сторони позивача особи не підтверджуються жодними доказами. В матеріалах справи відсутня інформація про участь ОСОБА_1 у проведені слідчих дій, про його участь при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також у проведенні додаткових обстежень у зв`язку з отриманими ушкодженнями.

Суд погоджується з позицією адвоката Хвесика С.В. та бере до уваги норму ч. 2 ст 1193 ЦК України, згідно з якою, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на момент ДТП не мав посвідчення водія відповідної категорії. Суд наголошує на особливій суспільній небезпечності дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою. Крім цього, потерпілий керував транспортним засобом без мотошолому та отримав забій головного мозку.

Суд вважає, що в сукупності дії потерпілого сприяли виникненню шкоди здоров`ю, що суттєво зменшує шкоду, завдану внаслідок ДТП.

Позивачем не обґрунтовано розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди. У позовній заяві відсутні належні та достатні дані, які б давали можливість об`єктивно визначити, чому саме заявлена сума у 100000 відповідає характеру та обсягу заявлених моральних страждань, їх тривалості та наслідкам.

Отже, суд констатує, що при розгляді справи не здобуто належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів факту заподіяння позивачу моральної шкоди, її характеру та обсягу, тому вимога про її відшкодування є недоведеною. Сам факт участі позивача у дорожньо-транспортній пригоді та настання внаслідок неї майнових чи інших об`єктивних наслідків не звільняє позивача від обов`язку довести саме ті обставини, на які він посилається як на підставу вимоги про компенсацію моральної шкоди. За таких обставин правові підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Беручи до уваги, що відповідачка ОСОБА_3 погодилася відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 2000 грн, суд вважає за можливе задовольнити позов в частині стягнення із ОСОБА_3 моральної шкоди саме у такому розмірі.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН», то суд погоджується з позицією представника відповідача.

З полісу № СА 0452077 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, яка правомірно володіє транспортним засобом «Toyota» моделі «RAV4», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована 23.10.20224 ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» (а.с. 29).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX набрав чинності 01.01.2025. Абзацами першим і шостим п. 6 розділу VI передбачено, що Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що настали до введення в дію цього Закону чи за якими рішення були прийняті до введення в дію цього Закону.

Отже, до страхового випадку, що відбувся 12 березня 2025 року за договором ОСЦПВ від 23.10.2024 застосовуються норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, в редакції від 01.01.2024 (далі Закон № 1961-IV).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (ст. 26-1 Закону).

Згідно з п. 50 ст. 1 Закону України «Про страхування» страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Відповідно до визначення у п. 24.1 ст. 24 Закону № 1961-IV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

У судовому засіданні стороною позивача не доведено понесення ОСОБА_1 витрат на лікування в результаті дорожньо-транспортної пригоди, не надано доказів понесених витрат у зв`язку з реабілітацією, придбанням лікарських засобів тощо. Оскільки позивачем не підтверджено документально жодних витрат, які могли бути підставою для страхової виплати, то відсутні підстави для стягнення із співвідповідача моральної шкоди.

Позивач у позовній заяві зазначив, що ним понесено судові витрати у вигляді правничої допомоги по представництву його інтересів в суді під час розгляду справи, що складають орієнтовно 10000 грн. Просив стягнути солідарно з відповідача і співвідповідача понесені судові витрати.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», беручи до уваги, що позов задоволено на 2 % (2000 х 100% : 100000), з відповідачки ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави судовий збір за вимогу майнового характеру в розмірі 26,62 грн (1331,20 х 2 %). Інша частина судового збору компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивач надав копію ордера на надання правничої допомоги серії АС № 1137547 від 28.04.2025 (а.с. 11), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 434 від 24.12.2009 (а.с. 27), довідки про розрахунок розмірів витрат адвоката Клубука О.П. пов`язаних із представництвом прав та інтересів у Камінь-Каширському районному суді Волинської області ОСОБА_1 у цивільній справі № 157/801/26, квитанції № 1 від 18.04.2026, згідно з якими вартість послуг з надання правничої допомоги становить 10000 гривень, які були сплачені ОСОБА_1 адвокату Клубуку О.П.

Представник відповідачки у судовому засіданні не заперечив щодо розміру витрат, понесених позивачем. Оскільки позовні вимоги до співвідповідача ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» задоволенню не підлягають та відповідно судові витрати не стягуються, до суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Суд дійшов висновку, що підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача понесені витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 200 грн (10000 грн х 2%).

Керуючись ст. 22, 1167, 1187, 1193 ЦК України та ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Відмовити у задоволенні позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН».

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 26 (двадцять шість) гривень 62 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 200 (двісті) гривень витрат за надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, ЄДРПОУ 35417298.

Повний текст рішення суду складений 28.09.2026.

Суддя Роман ХОДАЧИНСЬКИЙ