Рішення № 140160943, 16.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5174/25 Провадження № 2/450/582/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Данилів Є.О.

секретаря судового засідання Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,

в с т а н о в и в:

у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, в якому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користь майнову шкоду в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25 червня 2025 року близько 13 год. 00 хв. в с. Раковець дорога Київ-Чоп, 566 км 250м., стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користь майнову шкоду в розмірі 540 387 (п`ятсот сорок тисяч триста вісімдесят сім) гривень, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 25 червня 2025 року близько 13 год. 00 хв. в с. Раковець дорога Київ-Чоп, 566 км 250м, стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати: судовий збір, витрати, пов`язані із проведенням експертизи, витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 25 червня 2025 року о 13 год. 00 хв. в с. Раковець дорога Київ-Чоп, 566 км 250м водій ОСОБА_2 , керуючи т/з Renault Koleos, д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання, зміною напрямку руху, не переконався, що буде безпечним і не створить перешкоди, небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем Tesla Model, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував він на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Renault Koleos, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226334606 в УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП». Згідно висновку експерта транспортно-товарознавчої експертизи від 20.10.2025року № 35/25 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Tesla Model, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його аварійного пошкодження у ДТП 25.06.2025, у зв`язку з тим, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля перевищує його вартість до цього пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно, визначається у розмірі його ринкової вартості на момент до цього пошкодження, яка, з урахуванням характеристик, показників його стану на той час, що можливо було встановити при експертному огляді, становить 783 137 (сімсот вісімдесят три тисячі сто тридцять сім) гривень. Листом від 19.08.2025 р. ВП № 3 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області повідомлено, що відомості по вказаній ДТП зареєстровано в ЄРДР.

Відповідно до п. 2 ч. 5 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми становить за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб з дня введення в дію цього Закону - 250 тисяч гривень на одну потерпілу особу. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Такий висновок щодо застосування норм права сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Таким чином, в правовому полі вказаних норм, застосовуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, підлягає стягненню з ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" майнова шкода в розмірі 250 000, 00 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, адвокат Ратич Т.М. подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов просить задоволити.

Представник відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, щодо задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, позивач в позасудовому порядку до страховика ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із заявою про страхову виплату та зазначеними в ч.3 ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» документами не звертався та не надав страховику для огляду належний йому транспортний засіб в пошкодженому стані після ДТП. На огляд транспортного засобу експертом Онишко Р.М. представник страхової компанії запрошений також не був всупереч п.5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», хоча в даному випадку присутність представника страховика на огляді транспортного засобу Позивача була необхідною. Таким чином висновок експерта без фотододатків та ремонтної калькуляції не є належним і допустимим доказом. Оскільки згідно п.4.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» висновок експерта обов`язково має містити додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Отже, Позивач не виконав своїх обов`язків, передбачених ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо забезпечення можливості Страховику оглянути належний йому транспортний засіб в пошкодженому стані після ДТП, що позбавило Страховика (ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп") можливості встановити причини та обставини дорожньо-транспортної пригоди, оскільки огляд транспортного засобу страховиком є складовою частиною з`ясування причин та обставин ДТП згідно ч.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 10 000 грн. У відшкодуванні витрат на правову допомогу на користь Позивача - відмовити.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

13.05.2026 року надійшла заява представника позивача Ратич Т.М. про відмову позивача ОСОБА_1 від частини позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, а саме 152 046,36 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі сорок шість гривень 36 копійок).

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.05.2026 року прийнято відмову адвоката позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від позову про відшкодування шкоди в частині вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_2 , а саме в розмірі 152 046,36 грн.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в сукупності, суд дійшов такого висновку.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» (в редакцій, чинній з 01.01.2025) страховик за договором страхування зобов`язаний: 1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк; 2) у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування; 3) забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 94 Закону України «Про страхування» (в редакцій, чинній з 01.01.2025) визначено, що страхова сума може бути встановлена за окремим об`єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому. Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору. У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об`єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна за цінами і тарифами, що діють на день укладення договору страхування або внесення змін до такого договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом. Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком. Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування. Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування. Страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України. Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування. Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, страхова виплата, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсну вартість майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Згідно ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

20.06.2024 набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025, та на підставі набрання чинності якого втратив чинність попередній Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як видно з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №226334606 діючий, страховий випадок мав місце 25.06.2025, відтак до спірних правовідносин щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів необхідно застосовувати положення Закону України № 3720-IX від 21.05.2024, який введено в дію саме з 01.01.2025.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані серед іншого з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини. У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених зазначеним вище законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Встановлено, що 25.06.2025 року о 13 год. 00 хв. на 566 км + 250 м автодороги «Київ-Чоп», в с. Раковець, Львівського р-ну, Львівської обл., водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Рено» номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, виконуючи маневр перестроювання, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасниках дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тесла» номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , завдавши при цьому транспортним засобам механічних пошкоджень, чим порушив вимоги пункту 10.1 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

18.07.2025 р. від УПП у Львівській області надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП. Постановою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.07.2025 року матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП повернуто в УПП у Львівській області для доопрацювання, зокрема з метою внесення відомостей про дорожньо-транспортну пригоду у Єдиний реєстр досудових розслідувань, призначення і проведення судово-медичних експертиз особам, які отримали тілесні ушкодження, як з участю таких осіб, так і по медичним документам, допиту таких, в тому числі усіх учасників пригоди, проведення слідчих експериментів і проведення необхідних автотехнічних, транспортно-трасологічних та інших експертиз з метою забезпечення завдань кримінального провадження, а саме ст.2 КПК України.

13.10.2025 р. від заступника начальника УПП у Львівській області В. Струк надійшли матеріали зазначеної адміністративної справи із постановою старшого слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 02.09.2025 року про закриття кримінального провадження № 12025141430000682 від 19.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.10.2025 року матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП повернуто в УПП у Львівській області для доопрацювання, зокрема з метою складання працівниками УПП у Львівській області протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за результатами постанови старшого слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 02.09.2025 року про закриття кримінального провадження.

03.11.2025 р. від заступника начальника УПП у Львівській області В. Струк надійшли матеріали зазначеної адміністративної справи, до якої не долучено протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за результатами постанови старшого слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 02.09.2025 року про закриття кримінального провадження.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.11.2025 року закрито провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в його діях.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як видно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , автомобіль марки «Тесла» номерний знак НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 .

Встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб марки ««Тесла» номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди був застрахований в ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226334606.

Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчої експертизи згідно договору № 35/25 від 10.09.2025 року ринкова вартість автомобіля TESLA MODEL 3 80.5kWh 4WD 498hp, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент пошкодження у ДТП 25.06.2025 року, становить 783137 (Сімсот вісімдесят три тисячі сто тридцять сім) гривень. Вартість відновлювального ремонту автомобіля TESLA MODEL 3 80.5kWh 4WD 498hp, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом момент огляду, становить: 962860,41 (Дев`ятсот шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень 41 коп. Величина коефіцієнта фактичного зносу автомобіля TESLA MODEL 3 80.5kWh 4WD 498hp, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент пошкодження у ДТП 25.06.2025 року, становить Нз = 0,59.

Вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля TESLA MODEL 3 80.5kWh 4WD 498hp, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його аварійного пошкодження у ДТП 25.06.2025, у зв`язку з тим що вартість відновлювального ремонту вказаною автомобіля перевищує його вартість до цього пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно, визначається у розмірі йога ринкової вартості на момент до цього пошкодження, яка, з урахуванням характеристик, показників його стану на той час, що можливо було встановити при експертному огляді і 10.09.2025 року аварійно пошкодженого автомобіля, становить 783137 (Сімсот вісімдесят три тисячі сто тридцять сім) гривень. Вартість автомобіля TESLA MODEL 3 80.5kWh 4WD 498hp, реєстраційний номер НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП 25.06.2025 року у пошкодженому стані становить 229080,28 гривень 28 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в межах ліміту передбаченого Законом України № 3720-IX від 21.05.2024.

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме абз. 1 п.п. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень, до введення в дію частини другої статті 14 цього Закону розмір страхової суми становить за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб: з дня введення в дію цього Закону 250 тисяч гривень на одну потерпілу особу та 1,25 мільйона гривень на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб.

В п.9 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об`єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК).

Також, згідно з ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Також, у Постанові ВСУ від 31.05.2017 року у справі № 6-2969цс16 року зазначено, що «з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Аналогічні за змістом твердження наведені в Постанові Верховного Суду від 06.12.2018р. у справі №477/2154/16-ц, де вказано, що позивач, отримавши від страховика страхове відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, одержаною ним від страховика.

У цій справі, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого за полісом у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» транспортного засобу з вини водія ОСОБА_2 обов`язок відшкодувати оцінену у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку шкоду відповідно до ліміту відповідальності покладається на страховика (відповідача) Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП транспортному засобу сума страхового відшкодування в розмірі 250 000,00грн. (у межах ліміту страхового відшкодування).

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Згідно з п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів. 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «TESLA MODEL 3 80.5kWh 4WD 498hp, реєстраційний номер НОМЕР_2 рік випуску автомобіля 2021, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (25.06.2025) строк експлуатації такого автомобіля не перевищував 7 років.

Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Натомість, доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно автомобіля позивача матеріали справи не містять.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу TESLA MODEL 3 80.5kWh 4WD 498hp, реєстраційний номер НОМЕР_2 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

Щодо вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчої експертизи згідно договору № 35/25 від 10.09.2025 року ринкова вартість автомобіля TESLA MODEL 3 80.5kWh 4WD 498hp, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент пошкодження у ДТП 25.06.2025 року, становить 783137 (Сімсот вісімдесят три тисячі сто тридцять сім) гривень.

Позивачем заявлено вимогу про отримання від ПАТ Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" страхове відшкодування у межах ліміту у розмірі 250 000,00 гривень за заподіяні збитки.

Проте розмір заподіяних збитків є значно більшим і становить 783 137 грн. згідно Висновку №35/25 транспортно-товарознавчої експертизи від 20.10.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В п.9 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об`єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК).

Також, згідно з ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Також, у Постанові ВСУ від 31.05.2017 року у справі № 6-2969цс16 року зазначено, що «з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Аналогічні за змістом твердження наведені в Постанові Верховного Суду від 06.12.2018р. у справі №477/2154/16-ц, де вказано, що позивач, отримавши від страховика страхове відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, одержаною ним від страховика.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача з урахуванням відмови від частини позовних вимог на суму 152 046,36 підлягає стягненню в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП транспортному засобу сума в розмірі грн. (783 137,00 250 000,00 гривень).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Із представленої квитанції № 21 від 04.09.2025 року, вбачається, що позивачем оплачено 15 700 грн. за проведення експертного автотоварознавчого дослідження - Висновок експерта № 35/25 від 20.10.2025 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, а тому ця сума підлягає стягненню з відповідачів в користь позивача.

Із рахунка-фактури № б/н від 01.07.2025 року вбачається, що позивачем оплачено 6250 грн. за евакуацію автомобіля та 1000 грн. за зберігання автомобіля, а тому ці суми підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7903,87 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється судом відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, обставинами, які підлягають доказуванню, щодо розміру витрат сторони позивача на правничу (правову) допомогу, є: обсяг наданих адвокатом в рамках Договору №85/25 про надання правової допомоги від 12.08.2025 року послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті, де вартість послуг адвоката (гонорар) щодо надання правової допомоги Клієнту по захисту його інтересів становить 40 000,00 грн.

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Суд констатує, що великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику, без врахування ціни позову, дана справа є не складною.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений стороною позивача до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 12000 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для відповідачів.

Керуючись статтями 2, 76, 81, 82, 89, 141, 142, 247, 263 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 250 000,00 грн. (двісті п`ятдесят тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 381 090,64 грн. (триста вісімдесят одна тисяча дев`яносто гривень шістдесят чотири копійки).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в користь ОСОБА_1 2 525,00 (дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень) грн. сплаченого судового збору, витрати за проведення експертизи у розмірі 4 965,92 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять грн. дев`яносто дві копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3 810,90 (три тисячі вісімсот десять гривень дев`яносто копійок) грн. сплаченого судового збору, витрати за проведення експертизи у розмірі 7 570.87 (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень вісімдесят сім копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 6250 грн. витрат за послуги евакуатора та 1000 грн. витрат за зберігання автомобіля.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , с. Розвадів, Львівська область.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ЄДРПОУ 24175269, м. Київ, вул. Глибочицька, 44.

Повний текст судового рішення складено 16.07.2026.

СуддяЄ. О. Данилів