Рішення № 140160200, 28.09.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/830/26

Провадження № 2/943/1124/2026

28 вересня 2026 року м. Буськ Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Шендрікової Г.О.

за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом в якому просить ухвалити рішення, яким скасувати арешт на належне йому майно, в тому числі банківські рахунки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні в Буському районному відділі державної виконавчої служби перебували виконавчі провадження, у яких позивач, виступав боржником, а саме: виконавчі провадження № 39989238, № 20522578 стягувач ПАТ «Універсал Банк»; виконавчі провадження № 33805459, № 38687446, № 35733454, № 31353917, № 19371635 стягувач ПАТ КБ «Надра»; виконавчі провадження № 32865480, № 40887384 стягувач ВАТ «Плюс Банк» (назву змінено на ПАТ «Універсал Банк»); виконавче провадження № 47199154 стягувач ПАТ «ПриватБанк». Арешт на майно було накладено в межах виконання вказаних виконавчих проваджень. Окрім цього, накладено арешт також і на його банківські рахунки, що підтверджується листом АТКБ «Приват Банк» від 31.03.2026 року, відповідно до якого банком отримано наступні постанови про арешт коштів боржника: постанова про арешт коштів боржника від 29.08.2012 ВП № 32865480, постанова про арешт коштів боржника від 13.05.2013 ВП № 35733454, постанова про арешт коштів боржника від 03.07.2013 ВП № 38687446, постанова про арешт коштів боржника від 22.11.2013 ВП № 40887384. У подальшому зазначені виконавчі провадження були завершені без фактичного виконання, а виконавчі документи повернуті стягувачам. Заборгованість за вказаними виконавчими провадженнями позивачем погашена у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами, а саме: довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 13.02.2026 року, довідкою АТ «Ідея Банк» від 13.02.2026 року, довідкою ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» від 22.04.2021 року, а також актом про припинення зобов`язань ПАТ «Універсал Банк» від 13.08.2014 року. 09.03.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з майна, накладеного в межах виконавчих проваджень № 20522578, № 39989238, № 33805459, № 38687446, № 35733454, № 31353917, № 19371635, № 32865480, № 40887384, № 47199154. Однак листом від 10.03.2026 року № 5080 відповідач відмовив у знятті арешту, мотивуючи це тим, що виконавчі провадження завершені, виконавчі документи повернуті стягувачам без виконання та повторно на виконання до відділу не надходили, у зв`язку з чим відсутні підстави для зняття арешту в межах виконавчого провадження. При цьому позивачу рекомендовано звернутися до суду. Позивач вказує, що накладений на його майно арешт фактично не знятий та продовжує існувати близько десяти років, що перешкоджає йому вільно розпоряджатися належним майном і користуватися власними коштами. Зокрема, при відкритті рахунків у банківських установах на них автоматично накладається арешт, унаслідок чого позивач позбавлений можливості користуватися коштами. Вважаючи, що за відсутності непогашеної заборгованості та завершення виконавчих проваджень відпали підстави для подальшого існування арешту, позивач просить суд скасувати арешт, накладений на його майно та кошти на банківських рахунках.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позов підтримує у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Відповідач Буський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, направив суду заяву, в якій просить слухати справу у відсутності представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до листа Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.03.2026 року № 5080, згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (ВП-спецрозділ ЄДРВП), у відділі на виконанні перебували виконавчі провадження: № 20522578 (стягувач ПАТ «Універсал Банк»), № 39989238 (стягувач ПАТ «Універсал Банк»), № 33805459, № 38687446, № 31353917 (стягувач ПАТ КБ «Надра»), № 19371635 (стягувач ВАТ «Плюс Банк»), № 32865480, № 40887384 (стягувач ВАТ «Плюс Банк»), № 4799154 (стягувач ПАТ «ПриватБанк»), по вищевказаних виконавчих провадженнях борг сплачено не було.

З метою забезпечення фактичного виконання рішень державними виконавцями було накладено арешт на майно боржника, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про обтяження № 1760210, № 10999868 та № 12887219.

Як зазначено у вказаному листі, заборгованість за виконавчими документами погашена не була, у зв`язку з чим державними виконавцями на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачам.

Крім того, судом встановлено, що арешт було накладено також на кошти позивача, що знаходяться на банківських рахунках, що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 31.03.2026 року. Згідно з указаним листом, банком отримано постанови про арешт коштів боржника від 29.08.2012 року у виконавчому провадженні № 32865480, від 13.05.2013 року у виконавчому провадженні № 35733454, від 03.07.2013 року у виконавчому провадженні № 38687446 та від 22.11.2013 року у виконавчому провадженні № 40887384.

Судом встановлено, що після завершення зазначених виконавчих проваджень позивачем заборгованість за відповідними зобов`язаннями була погашена у повному обсязі. На підтвердження цього позивачем надано довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 13.02.2026 року, довідку АТ «Ідея Банк» від 13.02.2026 року, довідку ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» від 22.04.2021 року, а також акт про припинення зобов`язань ПАТ «Універсал Банк» від 13.08.2014 року.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість, у зв`язку з якою були відкриті відповідні виконавчі провадження та накладено арешт на майно і кошти позивача, відсутня. Відтак відсутня й правова підстава для подальшого застосування такого заходу примусового виконання, оскільки арешт майна має забезпечувальний характер та спрямований на забезпечення виконання зобов`язань боржника. За відсутності невиконаного зобов`язання та після завершення виконавчих проваджень подальше збереження арешту не відповідає його меті та призводить до необґрунтованого обмеження права позивача на володіння, користування та розпорядження належним йому майном і коштами.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника підлягає зняттю, зокрема, у разі відсутності підстав для його подальшого застосування.

Правова природа арешту майна полягає у забезпеченні виконання рішення суду. Такий захід є похідним від наявності відкритого виконавчого провадження та не може існувати самостійно без нього.

Оскільки виконавче провадження завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу, повторно до виконання він не пред`явлений, а зобов`язання фактично виконане, арешт втратив свою правову підставу.

Подальше існування арешту є безпідставним обмеженням права власності позивача, гарантованого Конституцією України, зокрема права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державний виконавець мав при закінченні виконавчого провадження щодо боржника зняти накладений ним арешт на нерухоме майно.

Однак, як вбачається скасування арешту в досудовому порядку державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження не було здійснено.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Враховуючи встановлені обставини, а саме наявність арешту, накладеного на майно та грошові кошти позивача, відсутність заборгованості за відповідними зобов`язаннями та неможливість зняття арешту у позасудовому порядку, суд дійшов висновку, що подальше збереження такого арешту є необґрунтованим та порушує право позивача на вільне володіння, користування і розпорядження належним йому майном. У зв`язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зняття арешту з майна та грошових коштів позивача, накладеного в межах зазначених виконавчих проваджень.

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 19, 43, 49, 76-80, 81, 82, 89, 259, 260, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з майна задовольнити повністю.

Скасувати арешт накладений на все майно боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладений Буським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (правонаступником якого є Буський відділ державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції) у межах виконавчих проваджень № 20522578, № 39989238, № 33805459, № 38687446, № 35733454, № 31353917, № 19371635, № 32865480, № 40887384, № 47199154.

Скасувати арешти , накладені на нерухоме майно ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , шляхом припинення обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів № 1760210, №10999868, №12887219.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено: 28.09.2026.

Учасники справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Буський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (80500, м. Буськ, вул. Михайла Грушевського, буд. 1).

Суддя: Г. О. Шендрікова