Ухвала суду № 140159718, 07.08.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

УХВАЛА

07 серпня 2026 рокуСправа № 332/2908/26 Провадження № 1-кп/331/950/2026

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Софіївка Запорізького району Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.ч. 2, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, та вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту,

встановив:

13.07.2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2025 за № 12025082300000086.

Прокурор подав до суду клопотання, в якому просив продовжити строк дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 60 днів, з покладенням на нього обов`язків: не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у нічний час з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, без дозволу суду; з`являтися до суду за першим викликом у призначений час; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу суду; утримуватися від спілкування з представником потерпілого та свідками, допитаними у вказаному кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено таке.

16.03.2026 ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків:

- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час з 20:00 до 08:00 наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора, чи суду;

- з`являтися до органів досудового слідства, суду, за першим викликом, у призначений час;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками, допитаними у вказаному кримінальному провадженні.

22.04.2026 постановою керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження до 3 (трьох) місяців, тобто до 26.05.2026.

22.04.2026 ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 продовжено до 26.05.2026.

11.05.2026 матеріали кримінального провадження № 12025082300000086 від 10.06.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України відносно ОСОБА_5 разом з обвинувальним актом направлено до Заводського районного суду м. Запоріжжя.

22.05.2026 ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_7 на підставі ч. 6 ст. 199 КПК України строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 продовжено до 17.06.2026 включно.

17.06.2026 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду Запорізької області ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу ОСОБА_5 продовжено до двох місяців, тобто до 17.08.2026 включно, у зв`язку з чим виникла необхідність у його продовжені.

29.06.2026 ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 направлено до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, з наступних підстав.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується, зокрема у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі. У зв`язку з цим, розуміючи можливість невідворотності покарання, обвинувачений може переховуватися від суду.

Встановлено ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може впливати на свідків та представника потерпілого у кримінальному провадженні, які не допитані в суді, та намагатися чинити на них тиск шляхом погроз, переконувань або інших неправомірних дій. Обвинувачений обізнаний про їх анкетні дані та місця проживання, а отже має можливість контактувати з цими особами та впливати на них з метою зміни їхніх свідчень у вигідному для себе світлі, що може перешкоджати повному та об`єктивному встановленню обставин справи.

Встановлено також ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений для приховування злочинної діяльності уклав договір зберігання транспортного засобу, а отже може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення покарання.

На думку сторони обвинувачення, жоден із перерахованих ризиків не вичерпав своє існування, та існує на сьогоднішній день. Застосувати до ОСОБА_5 більш м`які запобіжні заходи ніж домашній арешт, а саме особисте зобов`язання, неможливо, так як воно не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків у зв`язку із вчиненням ним злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, особисту поруку також неможливо застосувати з зв`язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують довіру, і які б могли поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, і зобов`язатися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Виходячи з наведеного, прокурор підтримав клопотання у підготовчому судовому засіданні.

Обвинувачений та захисник у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим, а також посилаючись на тривале перебування обвинуваченого під домашнім арештом, відтак просили обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим тримання під вартою.

Частиною першою статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За правилами частини першої статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Статтею 179 КПК України визначено, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу (ч. 1). Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2). Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, прокурор (ч. 3).

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ч. 1 ст. 181 КПК України).

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим (ч. 6 ст. 181 КПК України).

Щодо заявлених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає таке.

Про ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, насамперед свідчить той факт, що обвинувачений усвідомлює суворість покарання яке йому загрожує, в разі доведення його вини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Проте, у клопотанні прокурором не обґрунтовано, що обвинувачений може чинити спробу переховування від суду саме у нічний час, з огляду на триваючий воєнний стан та запроваджену комендантську годину.

Водночас, враховуючи попередню поведінку обвинуваченого під час застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час, а саме відсутність випадків неналежного виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, суд визнає подальше застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту непропорційним.

У рішенні від 05.03.2026 у справі «Крюк проти України» (Заяви №50474/20 та №50480/20) Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції та зазначив, що «використавши стандартну формулу, яка полягала у простому перерахуванні підстав для застосування запобіжного заходу без розгляду конкретних фактів справи заявників, національні суди не навели «відповідних» та «достатніх» підстав для виправдання необхідності застосування та продовження строку застосування щодо них домашнього арешту».

Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини не є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зазначені у клопотанні ризики, передбачені, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, носять формальний характер, оскільки прокурором не наведено жодного випадку впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні, чи спроби такого впливу, а також не обґрунтовано, яким чином факт укладення обвинуваченим договору зберігання транспортного засобу перешкоджав досудовому розслідуванню чи розгляду кримінального провадження в суді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, а натомість до обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язків: з`являтися до суду, за першим викликом, у призначений час; не відлучатися за межі міста Запоріжжя без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками, допитаними у даному кримінальному провадженні, що наразі є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 179, 194, 201, 315, 369 372, 392, 532 КПК України, суд

ухвалив:

1. Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

2. Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

3. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , такі обов`язки:

- з`являтися до суду, за першим викликом, у призначений час;

- не відлучатися за межі міста Запоріжжя без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками, допитаними у даному кримінальному провадженні.

4. ОСОБА_5 роз`яснюється, що в разі невиконання вказаних обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5. Обов`язки на обвинуваченого покладаються на два місяці.

6. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює прокурор.

Повний текст цієї ухвали оголошено судом 11.08.2026 о 08 год. 00 хв.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1