Рішення № 140158974, 29.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5441/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (далі - відповідач, ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України), в якому просить:

- визнати протиправним рішення ЦО-18089/1 від 11.07.2025, ухвалене експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України, про невстановлення ОСОБА_1 групи інвалідності з 24.01.2023 та скасувати це рішення.

1.2. Ухвалою суду від 19.11.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

1.3. Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав. 24.04.2026 через підсистему Електронний суд відповідач подав письмові пояснення у справі в порядку статті 44 КАС України, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, долучивши до них копії документів, зокрема оскаржуваного рішення, протоколу розгляду, витягу з рішення та постанови слідчого ДБР від 31.01.2025.

1.4. 29.04.2026 представник позивача подав письмові пояснення, в яких заперечив проти врахування судом пояснень відповідача та доданих до них документів як поданих поза межами строку для подання відзиву, навів власну оцінку доданих відповідачем доказів та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що рішенням Чернівецької обласної МСЕК (акт огляду №93/2 від 27.02.2023) їй встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №070245 та індивідуальною програмою реабілітації №121 від 27.02.2023. З серпня 2005 року по 29.04.2025 позивач працювала в органах прокуратури, зокрема на посаді головного спеціаліста відділу фінансування та бухгалтерського обліку Чернівецької обласної прокуратури.

2.2. У середині січня 2025 року позивач отримала лист Центральної МСЕК МОЗ України (ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України) від 23.12.2024 №63/03-19 з пропозицією прибути до клініки відповідача у м. Дніпро в період з 06.01.2025 по 06.02.2025 з метою підтвердження законних підстав попереднього рішення МСЕК. Позивач заздалегідь придбала проїзний квиток на 26.01.2025, однак з 27.01.2025 по 07.02.2025 перебувала на стаціонарному лікуванні, про що листом від 31.01.2025 повідомила відповідача, який отримав цей лист 03.02.2025.

2.3. Про лист керівника Чернівецької обласної прокуратури від 23.04.2025 №07-2216ВН-25 щодо необхідності прибуття працівників органів прокуратури до відповідача в період з 14.04.2025 по 29.05.2025 позивач дізналася лише 29.04.2025, в день звільнення з державної служби у зв`язку з виходом на пенсію, перебуваючи з 15.04.2025 у відпустці з подальшим звільненням. З 15.05.2025 позивач отримує пенсію за віком.

2.4. Про існування оскаржуваного рішення позивач дізналася 17.09.2025 з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ в Чернівецькій області) від 10.09.2025 №2400-1706-8/32335, з якого також стало відомо про рішення органу Пенсійного фонду щодо повернення виплаченої пенсії за період з 24.01.2023 по 14.05.2025 у сумі 206400,85 грн, а копію витягу з оскаржуваного рішення отримала 30.09.2025. Витягу з рішення чи іншого повідомлення про його прийняття від відповідача позивач не отримувала.

2.5. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, посилаючись на: відсутність передбачених пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи підстав для проведення перевірки, оскільки листи СБУ, ДБР та ініціатива самого відповідача не є процесуальними рішеннями слідчого, прокурора чи слідчого судді; те, що особи, яким інвалідність встановлена без зазначення строку повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування лише за власним бажанням або за рішенням суду (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338); неповідомлення її про прийняття рішення про необхідність повторного оцінювання, про форму оцінювання та про результати прийнятого рішення; відсутність у витязі з рішення причин скасування попереднього рішення МСЕК; наявність виключних (поважних) причин неприбуття; невідповідність зазначеної у витязі дати 24.01.2023 даті встановлення інвалідності (27.02.2023); підписання рішення лише однією особою; неврахування негативної динаміки перебігу її захворювань та критеріїв, які діяли на час прийняття рішення МСЕК. Позивач наголошує, що предметом спору є не медичні питання, а порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення.

2.6. У письмових поясненнях від 29.04.2026 представник позивача зазначив, що пояснення відповідача за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, поданим з пропуском встановленого судом строку без заяви про його поновлення, а тому вони та додані до них докази не підлягають врахуванню судом (статті 79, 121 КАС України). Також вказав на відсутність повноважень у представника відповідача Литовченка Д.С., оскільки довіреність від 02.04.2026 видана головою комісії з припинення юридичної особи, яка з 02.04.2026 перебуває у стані припинення в результаті реорганізації.

2.7. Щодо доданих відповідачем документів позивач зазначила, що з оскаржуваним рішенням, протоколом розгляду та витягом з рішення вона вперше ознайомилася 24.04.2026; у цих документах неправильно зазначено її по батькові, вказано про відсутність РНОКПП, номера телефону та електронної пошти; графи щодо рішення про необхідність повторного оцінювання, відмови особи від обстеження та виключних підстав для перенесення його строків не заповнені, а рішення прийнято внаслідок вивчення експертної документації. На думку позивача, це при тому, що відповідач неодноразово викликав її на обстеження та звертався до Офісу Генерального прокурора щодо забезпечення її прибуття, свідчить про змішування відповідачем двох різних процедур - перевірки обґрунтованості рішення та повторного оцінювання особи. Лист відповідача до Офісу Генерального прокурора від 27.03.2025 та лист Офісу Генерального прокурора від 08.07.2025 стосувалися прокурорів, до яких позивач не належала. Витяг з рішення відповідач надсилав рекомендованим листом №Е0601171843018 на адресу: м. Чернівці, вул. Василя Стуса, 11, яка не є адресою позивача, і лист повернуто з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. Про лист ЦМСЕК МОЗ України від 27.12.2024 позивачу не відомо. Позивач посилається на практику апеляційних адміністративних судів щодо необхідності розмежування процедур перевірки обґрунтованості рішення та повторного оцінювання (постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025 у справі №400/7776/25, від 23.04.2026 у справі №420/37078/25, Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №560/14172/25, від 20.04.2026 у справі №240/13592/25 та інші).

Позиція відповідача

2.8. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 на нього покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, а з 01.01.2025, відповідно до наказу МОЗ України від 03.12.2024 №2022, - права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи. Перевірку обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача проведено на виконання постанови слідчого ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024, надісланої супровідним листом ДБР за вих. №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, у додатку до якої позивач зазначена за порядковим №1582. Така постанова відповідно до частини сьомої статті 110 КПК України є обов`язковою для виконання, а її реквізити не зазначено у пункті 6.2 оскаржуваного рішення з огляду на заборону розголошення відомостей досудового розслідування (стаття 222 КПК України).

2.9. Відповідач стверджує, що експертна команда діяла в межах процедури перевірки обґрунтованості рішення МСЕК на підставі наявних у медико-експертній справі документів, без ухвалення рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, а тому не була зобов`язана повідомляти позивача та забезпечувати її особисту участь; перевірка обґрунтованості та повторне оцінювання є самостійними процедурами. Обґрунтування скасування попереднього рішення МСЕК наведено у пункті 11 оскаржуваного рішення, а суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо медичної оцінки ступеня обмеження життєдіяльності. Відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 20.02.2026 у справі №280/4630/25, від 18.03.2026 у справі №360/660/25, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, а також на практику П`ятого апеляційного адміністративного суду (справи №420/13973/25, №420/19928/25, №420/27742/25).

2.10. Разом з цим відповідач зазначає, що позивачу неодноразово надсилалися запрошення прибути до клініки ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України, друге з яких (щодо прибуття в період з 14.04.2025 по 29.05.2025) позивач отримала 29.04.2025, однак не з`явилася, що, на думку відповідача, свідчить про небажання позивача прибути на обстеження; посилається на абзац десятий пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, яким передбачено прийняття рішення про скасування попереднього рішення комісії у разі неприбуття особи, крім випадків наявності виключних підстав. Відповідач також повідомив, що 30.09.2025 медико-експертну справу позивача вилучено слідчими ДБР під час обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2025, у зв`язку з чим інших документів, що стосуються оскаржуваного рішення, у відповідача немає.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Позивач з 08.08.2005 працювала в органах прокуратури, а з 11.09.2020 - на посаді головного спеціаліста відділу фінансування та бухгалтерського обліку Чернівецької обласної прокуратури (довідка Чернівецької обласної прокуратури від 08.03.2023 №07-124вих-23).

3.2. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №070245, виданої Чернівецькою обласною МСЕК на підставі акта огляду №93/2, огляд позивача проведено первинно в період з 24.01.2023 по 27.02.2023, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, строк - безтерміново. 27.02.2023 позивачу складено індивідуальну програму реабілітації №121. За даними електронної пенсійної справи пенсію позивачу призначено з 24.01.2023; з 15.05.2025 позивач отримує пенсію за віком.

3.3. Листом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України (ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України) від 23.12.2024 №63/03-19, з посиланням на листи СБУ від 04.11.2024 №14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 №10-2-02-01-27449 і абзац десятий пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, позивача викликано на обстеження до клініки відповідача у м. Дніпро в період з 06.01.2025 до 06.02.2025 з метою аналізу документів медико-експертної справи та підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК. Відомості про поштове відправлення №4900900036669, яким надіслано цей лист, в системі АТ Укрпошта не зареєстровані.

3.4. До пояснень відповідачем також долучено запрошення ЦМСЕК МОЗ України від 27.12.2024 щодо прибуття позивача до ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України в період з 06.01.2025 по 17.01.2025. Доказів надіслання чи вручення цього запрошення позивачу матеріали справи не містять.

3.5. 10.01.2025 позивач придбала проїзний документ АК №057868 на поїзд сполученням Чернівці - Дніпро з відправленням 26.01.2025. З 27.01.2025 по 07.02.2025 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП Центральна міська клінічна лікарня Чернівецької міської ради, що підтверджується виписним епікризом з історії хвороби №338/162 та відомостями про електронний листок непрацездатності №15498718-2029092413-1.

3.6. 31.01.2025 позивач направила відповідачу (ЦМСЕК МОЗ України) рекомендованим листом з описом вкладення (відправлення №5800111667424) повідомлення про те, що у зв`язку з хворобою вона не може прибути у встановлені терміни. Згідно з даними відстеження АТ Укрпошта відправлення вручено адресату 03.02.2025.

3.7. 31.01.2025 слідчим Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 винесено постанову, якою працівників ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України залучено як спеціалістів для перевірки обґрунтованості прийнятих медико-соціальними експертними комісіями рішень про встановлення груп інвалідності, зокрема позивачу, яка зазначена у доданому до постанови переліку за №1582. Постанову надіслано відповідачу супровідним листом ДБР за вих. №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025. Питання, поставлене слідчим перед спеціалістами, полягало у тому, чи обґрунтовано прийнято медико-соціальними експертними комісіями рішення про встановлення груп інвалідності особам згідно з переліком; обов`язку осіб, зазначених у переліку, прибути на обстеження постанова не містить.

3.8. Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 07.04.2025 №227-к позивачу надано частину щорічної основної відпустки з 15 по 28 квітня 2025 року та звільнено її з посади з 29.04.2025 у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону України Про державну службу.

3.9. Листом від 27.03.2025 відповідач звернувся до Офісу Генерального прокурора щодо сприяння у забезпеченні прибуття до клініки ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України в період з 14.04.2025 по 29.05.2025 працівників органів прокуратури за доданим переліком для проходження медичних процедур та перевірки обґрунтованості раніше прийнятих рішень МСЕК. Листом керівника Чернівецької обласної прокуратури від 23.04.2025 №07-2216ВН-25, адресованим позивачу як головному спеціалісту, повідомлено про необхідність прибуття до ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України у зручний час з 14.04.2025 по 29.05.2025 для проходження обстеження та попереджено, що непроходження обстеження слугуватиме підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Згідно з листом Офісу Генерального прокурора від 08.07.2025 №31/2/1-34080-24 це повідомлення вручено позивачу 29.04.2025, тобто в день її звільнення. У зазначений період до відповідача позивач не прибула.

3.10. 11.07.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України за результатами перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії прийнято рішення №ЦО-18089/1 (далі - оскаржуване рішення), яким позивачу групу інвалідності не встановлено з 24.01.2023. Згідно з оскаржуваним рішенням, протоколом розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення та витягом з рішення, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України: підставою для ініціювання перевірки зазначено лист ДБР №3187-25/10-2-02-01 від 31.01.2025, кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2024; період перевірки - з 31.01.2025 по 11.07.2025; графи щодо рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, відмови особи від повного медичного обстеження та/або неприбуття, наявності виключних підстав для перенесення строків медичного обстеження та документів, що їх підтверджують, не заповнені; у пункті 11 рішення зазначено, що команда вивчила надану експертну документацію та дійшла висновку, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, безтерміново, встановлена необґрунтовано. У зазначених документах по батькові позивача вказано як ОСОБА_2 , зазначено про відсутність у неї РНОКПП, номера телефону та адреси електронної пошти; адресу зареєстрованого місця проживання позивача зазначено правильно - АДРЕСА_1 . Витяг з рішення підписаний головуючим у справі членом експертної команди ОСОБА_3 .

3.11. Витяг з оскаржуваного рішення відповідач надсилав позивачу рекомендованим листом №Е0601171843018 на адресу: 58008, м. Чернівці, вул. Василя Стуса, 11, тобто не на адресу зареєстрованого місця проживання позивача, зазначену в самому рішенні. Лист повернуто відправнику з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою (поштовий штемпель від 28.07.2025); відомості про це відправлення в системі відстеження АТ Укрпошта не зареєстровані. Доказів надсилання витягу на адресу зареєстрованого місця проживання позивача чи на її електронну пошту матеріали справи не містять.

3.12. Витяг з оскаржуваного рішення надійшов до ГУ ПФУ в Чернівецькій області від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області при листі від 11.08.2025 №0400-011101-9/151921. Листом від 26.08.2025 №2400-2701-8/30228 ГУ ПФУ в Чернівецькій області звернулося до АТ Ощадбанк щодо повернення коштів, перерахованих на виплату пенсії позивачу за період з 01.05.2023 по 31.12.2024 у сумі 172506,36 грн та частини коштів за період з 01.01.2025 по 14.05.2025 у сумі 33894,49 грн. Згідно з листами ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 10.09.2025 №2400-1706-8/32335 (отриманий позивачем 17.09.2025) та від 29.09.2025 №2400-1706-8/34706 переплата пенсії за період з 24.01.2023 по 14.05.2025 становить 206400,85 грн, з рахунку позивача повернуто 2792,50 грн, залишок коштів, що підлягають поверненню, становить 203608,35 грн.

3.13. 30.09.2025 слідчими Головного слідчого управління ДБР на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.09.2025 у приміщенні відповідача вилучено медико-експертну справу позивача (протокол обшуку від 30.09.2025, порядковий №629 опису вилучених документів).

3.14. Згідно з відомостями з ЄДР станом на 02.04.2026 відповідач перебуває у стані припинення в результаті реорганізації (запис від 02.04.2026), головою комісії з припинення є Варивончик Д.В. Довіреність від 02.04.2026 на представництво інтересів відповідача ОСОБА_4 видана від імені відповідача головою комісії з припинення ОСОБА_5 . Запис про припинення відповідача як юридичної особи до ЄДР не внесено.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Частиною другою статті 6 цього Закону передбачено право особи оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження та/або в судовому порядку.

4.3. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - постанова №1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення №1338) та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок №1338).

4.4. Пунктом 3 постанови №1338 встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ припиняються 31 грудня 2024 року; перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку №1338. Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд та продовжують бути підставами для надання особам з інвалідністю статусів, пенсій, допомог та інших соціальних гарантій; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням або за рішенням суду.

4.5. Відповідно до пункту 10 Порядку №1338 рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою №1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

4.6. Пунктом 51 Порядку №1338 визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи з моніторингу; за результатами моніторингу оцінювання. Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності). За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення. Виключними підставами для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація.

4.7. Аналогічні за змістом положення щодо підстав перевірки обґрунтованості рішень, повідомлення особи про повторне оцінювання та виключних підстав для перенесення строків медичних обстежень містить пункт 8 Положення №1338.

4.8. Згідно з пунктом 53 Порядку №1338 після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі, а в разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

4.9. Частиною сьомою статті 110 КПК України встановлено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

4.10. Статтею 4 Закону України Про адміністративну процедуру визначено принципи адміністративної процедури, зокрема верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; обґрунтованість; добросовісність і розсудливість; пропорційність; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні. Відповідно до статті 17 цього Закону особа має право бути заслуханою до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на її права, свободи чи законні інтереси.

4.11. Відповідно до статті 8 цього Закону адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи, та зобов`язаний обґрунтовувати прийняті адміністративні акти. Статтею 72 цього Закону встановлено вимоги до мотивувальної частини адміністративного акта, яка повинна містити, зокрема, фактичні обставини справи, зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи, посилання на докази, на яких ґрунтуються висновки органу, та правову оцінку виявлених обставин.

4.12. Згідно з частиною другою статті 87 цього Закону протиправним є адміністративний акт, який, зокрема, суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта, порушує норми матеріального права або не відповідає принципам адміністративної процедури.

4.13. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

4.14. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Згідно з абзацом другим частини другої статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

4.15. Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно зі статтею 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення комісії з припинення юридичної особи до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

4.16. Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

4.17. У постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 Верховний Суд зазначив, що документ правоохоронного органу, який має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим до виконання, створює для Центру оцінювання функціонального стану особи правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку №1338 (пункт 80); встановлення інвалідності безстроково не створює абсолютного імунітету від перевірки обґрунтованості такого статусу (пункт 113). Водночас Верховний Суд наголосив, що принцип належного урядування зобов`язує Центр оцінювання навести у рішенні чіткі мотиви порівняно з попереднім висновком МСЕК, а відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта (пункт 44); реалізація контрольних повноважень Центру оцінювання не може здійснюватися поза межами чітко визначених процедурних гарантій, а судам належить перевірити не лише наявність формальної підстави для ініціювання перевірки, а й дотримання вимог щодо мотивованості прийнятого рішення та належного інформування особи про його ухвалення (пункт 114).

4.18. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: логічність та структурованість викладення мотивів рішення; пов`язаність цих мотивів із конкретними нормами права; наявність правової оцінки фактичних обставин справи; відповідність висновків рішення фактичним обставинам справи; відсутність немотивованих висновків.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Щодо процесуальних питань

5.1. Щодо заперечень позивача проти врахування пояснень відповідача суд зазначає, що до цих пояснень додано, зокрема, оскаржуване рішення, протокол розгляду та постанову слідчого, на підставі якої проведено перевірку. Без дослідження цих документів неможливо встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд в силу принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі (частина четверта статті 9 КАС України) зобов`язаний витребувати такі докази і з власної ініціативи, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 (пункти 82-85, 99, 100). Позивач скористалася можливістю надати свої пояснення щодо цих документів та сама посилається на їх зміст на обґрунтування позову, тому врахування судом пояснень відповідача не порушує принципів змагальності та рівності учасників справи. Разом з тим, за відсутності поданого у строк відзиву, суд оцінює доводи відповідача з урахуванням того, що обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладено саме на нього.

5.2. Доводи позивача про відсутність повноважень у представника відповідача суд відхиляє. Перебування юридичної особи у стані припинення не означає її припинення, яке згідно з частиною п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України настає з дня внесення до ЄДР відповідного запису. До комісії з припинення з моменту її призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи (стаття 105 Цивільного кодексу України), а тому довіреність, видана від імені відповідача головою комісії з припинення, є належним документом, що підтверджує повноваження представника.

Щодо суті спору

5.3. Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що предметом перевірки у цій справі є не медична обґрунтованість встановлення чи невстановлення позивачу групи інвалідності (що виходить за межі компетенції адміністративного суду), а наявність у відповідача підстав для проведення перевірки, дотримання ним процедури прийняття оскаржуваного рішення, його обґрунтованість, вмотивованість та відповідність принципам адміністративної процедури.

5.4. Щодо підстав ініціювання перевірки суд зазначає, що підставою для перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача слугувала постанова слідчого ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923, у додатку до якої позивач зазначена як особа, щодо якої необхідно провести перевірку, а в оскаржуваному рішенні зазначено реквізити супровідного листа ДБР, яким цю постанову скеровано відповідачу. Така постанова є процесуальним документом, прийнятим у межах кримінального провадження, обов`язковим до виконання в силу частини сьомої статті 110 КПК України, та прямо передбачена абзацом другим пункту 51 Порядку №1338 як підстава для перевірки. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25, суд відхиляє доводи позивача про відсутність у відповідача підстав для ініціювання перевірки, а також доводи про неможливість перевірки рішення МСЕК, яким інвалідність встановлено безстроково, оскільки положення пункту 3 постанови №1338 стосуються проходження особою оцінювання повсякденного функціонування, а не перевірки обґрунтованості раніше прийнятого рішення МСЕК на виконання процесуального рішення слідчого. Суд також не вважає, що для проведення перевірки необхідно було встановити процесуальний статус позивача у кримінальному провадженні, оскільки пункт 51 Порядку №1338 пов`язує підставу перевірки саме із зазначенням особи в постанові слідчого.

5.5. Суд також не погоджується з доводами позивача про невідповідність дати 24.01.2023, зазначеної в оскаржуваному рішенні, оскільки згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №070245 огляд позивача розпочато 24.01.2023, і саме з цієї дати позивачу було призначено пенсію. Доводи позивача про підписання оскаржуваного рішення однією особою ґрунтувалися на змісті витягу, форма якого передбачає підпис головуючого у справі члена експертної команди, а тому самі по собі не свідчать про протиправність рішення.

5.6. Водночас наявність законних підстав для ініціювання перевірки не звільняє відповідача від обов`язку провести таку перевірку з дотриманням визначеної законодавством процедури, вимог обґрунтованості та вмотивованості, повноти з`ясування обставин справи та належного інформування особи, встановлених статтями 4, 8, 17, 72 Закону України Про адміністративну процедуру, на чому також наголосив Верховний Суд у пункті 114 постанови від 20.02.2026 у справі №280/4630/25.

5.7. Суд звертає увагу на суперечливість дій та позиції відповідача щодо правової природи застосованої процедури. Згідно з оскаржуваним рішенням та протоколом розгляду рішення про необхідність проведення повторного оцінювання позивача не приймалося, графи щодо відмови позивача від обстеження, її неприбуття та виключних підстав для перенесення строків обстеження не заповнені, а рішення прийнято за результатами вивчення медико-експертної документації. Водночас відповідач протягом усього періоду перевірки (з 31.01.2025 по 11.07.2025) вчиняв дії, характерні для процедури повного медичного обстеження особи: викликав позивача на обстеження до своєї клініки, звертався до Офісу Генерального прокурора щодо забезпечення прибуття працівників органів прокуратури, а у поясненнях обґрунтовує законність рішення неприбуттям позивача та посилається на абзац десятий пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, за яким неприбуття особи тягне скасування попереднього рішення комісії. Однак згідно з пунктом 3 постанови №1338 повноваження Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ припинилися 31.12.2024, а перевірка обґрунтованості рішень МСЕК з 01.01.2025 здійснюється в порядку, встановленому Порядком №1338. Одночасне застосування елементів різних за змістом та правовими наслідками процедур суперечить принципу юридичної визначеності, закріпленому пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України Про адміністративну процедуру, оскільки позбавляє особу можливості зрозуміти, в межах якої процедури щодо неї здійснюється провадження та які наслідки має її поведінка.

5.8. Оскільки неприбуття позивача на обстеження в оскаржуваному рішенні як підставу його прийняття не зафіксовано, посилання відповідача на такі обставини у поясненнях не можуть підміняти мотивів самого рішення. Крім того, такі посилання не відповідають фактичним обставинам справи. У період, визначений листом від 23.12.2024 №63/03-19 (з 06.01.2025 по 06.02.2025), позивач перебувала на стаціонарному лікуванні (з 27.01.2025 по 07.02.2025), тобто була тимчасово непрацездатною, що пунктом 51 Порядку №1338 прямо віднесено до виключних підстав для перенесення строків медичного обстеження, про що завчасно письмово повідомила відповідача (лист отримано 03.02.2025). Відповідач не призначив позивачу інших строків обстеження та не навів мотивів, з яких повідомлені нею причини неприбуття не були взяті до уваги. Доказів вручення позивачу запрошення від 27.12.2024 відповідач не надав. Лист керівника Чернівецької обласної прокуратури від 23.04.2025 №07-2216ВН-25 адресований позивачу як державному службовцю, є розпорядженням роботодавця, а не повідомленням Центру оцінювання функціонального стану особи, надісланим у спосіб, визначений пунктом 51 Порядку №1338, і був вручений позивачу в день її звільнення, після чого вона не перебувала у службових відносинах з органом прокуратури.

5.9. Якщо ж, як стверджує відповідач, оскаржуване рішення прийнято за результатами аналізу документів медико-експертної справи, то воно повинно містити мотиви, з яких експертна команда дійшла висновку про необґрунтованість рішення Чернівецької обласної МСЕК від 27.02.2023: які саме документи досліджено, яким критеріям встановлення інвалідності не відповідає наявний у позивача ступінь обмеження життєдіяльності та в чому полягала помилка (дефектність) попереднього рішення МСЕК. Натомість оскаржуване рішення та протокол розгляду обмежуються зазначенням про вивчення медико-експертної документації, не розкриваючи ні переліку досліджених документів, ні їх оцінки, ні порівняння з висновками МСЕК, що унеможливлює перевірку обґрунтованості рішення. Про недостатню ретельність підготовки оскаржуваного рішення свідчать також допущені в ньому помилки в анкетних даних позивача та зазначення про відсутність у неї РНОКПП і засобів зв`язку.

5.10. Суд наголошує, що оцінка наявності мотивів адміністративного акта не є втручанням у дискреційні повноваження спеціалізованого органу щодо визначення ступеня обмеження життєдіяльності особи, а є перевіркою дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України та статті 72 Закону України Про адміністративну процедуру. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, а вилучення медико-експертної справи позивача слідчими ДБР 30.09.2025, тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення, не звільняло відповідача від обов`язку навести мотиви у самому рішенні.

5.11. Крім того, оскаржуваним рішенням групу інвалідності позивачу не встановлено з 24.01.2023, тобто з дати первинного огляду МСЕК, що фактично позбавляє правової підстави усі соціальні виплати, отримані позивачем протягом більш ніж двох років, та вже спричинило стягнення органом Пенсійного фонду України переплати у розмірі 206400,85 грн. Оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування застосування таких ретроспективних наслідків, зокрема не встановлено, що рішення МСЕК було отримано позивачем на підставі недостовірних відомостей чи внаслідок її недобросовісних дій. Прийняття рішення з настільки істотними несприятливими наслідками для особи без наведення відповідних мотивів не відповідає критерію пропорційності, визначеному пунктом 8 частини другої статті 2 КАС України. Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Рисовський проти України від 20.10.2011, заява №29979/04, Москаль проти Польщі від 15.09.2009, заява №10373/05).

5.12. Судом також встановлено, що витяг з оскаржуваного рішення відповідач надсилав позивачу на адресу: м. Чернівці, вул. Василя Стуса, 11, яка не є адресою її зареєстрованого місця проживання, хоча правильна адреса ( АДРЕСА_1 ) зазначена в самому рішенні, а відправлення повернуто з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. Отже, вимоги пункту 53 Порядку №1338 щодо надсилання особі витягу з рішення відповідачем не виконано, внаслідок чого про рішення, яке істотно вплинуло на її права, позивач дізналася лише через два місяці з листа органу Пенсійного фонду України, а з текстом самого рішення - лише під час судового розгляду. Позивача також не було повідомлено про проведення стосовно неї перевірки у межах процедури, визначеної Порядком №1338, та не надано можливості подати пояснення і додаткові медичні документи, що не узгоджується з правом особи бути заслуханою (стаття 17 Закону України Про адміністративну процедуру) та критерієм урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9 частини другої статті 2 КАС України).

5.13. Щодо дотримання строку звернення до суду суд зазначає, що про оскаржуване рішення позивач дізналася 17.09.2025, а позов подано у листопаді 2025 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

5.14. За таких обставин суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято із змішуванням різних за правовою природою процедур, без наведення мотивів, без урахування поважних причин неприбуття позивача на обстеження та без належного інформування позивача, а відтак є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України та частини другої статті 87 Закону України Про адміністративну процедуру. Допущені порушення є істотними, оскільки могли вплинути на правильність вирішення питання по суті.

5.15. Суд зазначає, що скасування оскаржуваного рішення з підстав порушення процедури його прийняття не позбавляє відповідача права провести перевірку обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача з дотриманням вимог Порядку №1338 та процедурних гарантій, визначених Законом України Про адміністративну процедуру.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

6.2. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

6.3. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення №ЦО-18089/1 від 11.07.2025, оскільки не спростував доводів позивача щодо змішування процедур перевірки обґрунтованості рішення та повторного оцінювання, відсутності у рішенні мотивів скасування попереднього рішення МСЕК, наявності поважних причин неприбуття позивача на обстеження та ненадіслання позивачу витягу з прийнятого рішення на адресу її зареєстрованого місця проживання.

6.4. Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до якого національні суди та інші суб`єкти владних повноважень зобов`язані наводити достатні мотиви прийнятих ними рішень, а ступінь такої мотивації залежить від характеру рішення. Право на вмотивоване рішення є складовою права на справедливий розгляд справи, а державні органи зобов`язані обґрунтовувати свої рішення таким чином, щоб особа могла зрозуміти мотиви, з яких прийнято несприятливе для неї рішення.

6.5. Оскаржуване рішення не відповідає наведеним вимогам вмотивованості, оскільки не містить аналізу медичних документів позивача та мотивів, з яких визнано необґрунтованим рішення МСЕК від 27.02.2023, не визначає чіткої правової підстави скасування групи інвалідності та не обґрунтовує застосування його наслідків з 24.01.2023.

6.6. За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню як протиправне.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

7.2. Оскільки цей позов задоволено, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (квитанція ID 1185-9042-2847-4128 від 06.11.2025), підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

7.3. Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач до суду не подав, а тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України №ЦО-18089/1 від 11 липня 2025 року про невстановлення ОСОБА_1 групи інвалідності з 24.01.2023.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (ЄДРПОУ 03191673) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49005 код ЄДРПОУ 03191673).

Суддя О.В. Анісімов