Рішення № 140158730, 29.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року справа № 580/9575/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області (далі ТУ ССО у Черкаській області, позивач) через свою представницю подало позов до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.08.2026 у виконавчому провадженні № 81679205 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що Територіальним управлінням були вчинені конкретні, залежні від нього заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а неповне його виконання зумовлене обставинами, незалежними від Територіального управління та такими, що об`єктивно унеможливлюють наразі виконання рішення, а невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Ухвалою від 09 вересня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

14.09.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що боржник рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/1906/23 в повному обсязі не виконало: не здійснило виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 грн на місяць за період з 24.02.2022 до 20.01.2023.

Пояснення третьої особи щодо позову та відзиву до суду не надійшли.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 81679205 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду № 580/1906/23 від 27.07.2026 про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 грн на місяць за період з 24.02.2022 до 20.01.2023.

Листом 13.08.2026 № 54.06-291 ТУ ССО у Черкаській області повідомило державного виконавця, що Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області є бюджетною установою та фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, рішення суду по справі № 580/1906/23 від 20.10.2023 прийняте до добровільного виконання (вх. № 199 від 24.10.2023). На виконання рішення суду Територіальним управлінням направлено запит від 17.11.2023 № 54.07-217/ССО до центрального органу управління Служби судової охорони (далі Служба ) як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щодо виділення кошторисних призначень на виплату додаткової винагороди на виконання рішення суду. Про вчинені дії було повідомлено ОСОБА_1 листом від 28.11.2023 № 54.06-550. Також було повідомлено, що виплата коштів відбудеться негайно після надходження відповідних бюджетних асигнувань. У зв`язку зі звільненням стягувача та враховуючи норми чинного законодавства України, Територіальним управлінням була скорегована потреба в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/1906/23. Відтак, загальна потреба в коштах для виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/1906/23 становить 375547,24 грн, що включає в себе всі обов`язкові податки та платежі (в т.ч. податок на доходи фізичних осіб 57286,87 грн; військовий збір 15913,02 грн; кошти, що підлягають виплаті ОСОБА_1 302347,35 грн). На 2024 рік Службі судової охорони було затверджено кошторис за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» в сумі 6973,6 тис. грн. Кошторис Територіального управління на 2024 рік (після змін) за вказаною програмою складав 1000,00 грн, які були списані органами казначейства в порядку безспірного списання. На 2025 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» Службі судової охорони було затверджено кошторис в сумі 6720,8 тис. грн. У свою чергу кошторис Територіального управління на 2025 рік за вказаною програмою складав 500 грн, які були доступні згідно з планом асигнувань у грудні 2025 року та були списані в порядку безспірного списання органами казначейства на погашення виконавчих документів про стягнення коштів, що вже обліковуються в ДКСУ. На 2026 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» Службі судової охорони затверджено кошторис в сумі 6094,4 тис. грн. У свою чергу кошторис Територіального управління на 2026 рік за вказаною програмою складає 500 грн, які будуть доступні згідно з планом асигнувань у грудні 2026 року та будуть списані в порядку безспірного списання органами казначейства на погашення виконавчих документів про стягнення коштів, що вже обліковуються в ДКСУ. Відповідно до додатка до листа Служби від 13.01.2026 № 01.30-02.2-94/вн Територіальному управлінню Служби судової охорони у Черкаській області бюджетні асигнування на виконання рішень судів в 2026 році не передбачені. 24.06.2026 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» щодо фінансового забезпечення сектору безпеки і оборони. Пунктом 18-1 зазначеного вище закону збільшено та встановлено в 2026 році видатки за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» (код 0501150) у розмірі 1448500 тис. гривень. Ці кошти будуть спрямовані на здійснення видатків, пов`язаних із виконанням рішень судів щодо задоволення позовів співробітників Служби судової охорони стосовно виплати їм додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168». Наразі Територіальним управлінням проводяться організаційні заходи щодо виконання рішень судів, зокрема, стягувачу ОСОБА_1 направлено лист із проханням надати для забезпечення своєчасної та безпомилкової виплати коштів банківські реквізити. Станом на дату складання цього листа до Територіального управління не надійшли відповідні бюджетні асигнування для виплати додаткової винагороди згідно з рішеннями судів на користь співробітників Територіального управління. Просили врахувати зазначену вище інформацію в рамках виконавчого провадження № 81679205 від 07.08.2026 з примусового виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/1906/23.

Постановою від 27.08.2026 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вельган Оксана Василівна наклала на позивача штраф у розмірі 5100 грн у зв`язку із невиконанням рішення суду у повному обсязі.

Позивач вважає спірну постанову про стягнення штрафу протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Спірні відносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIIІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 16 ч. 3 ст.18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

На підставі ч. 2 ст. 63 Закону 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз вказаних норм свідчить, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19.

Приймаючи постанову про накладення штрафу державний виконавець виходила з того, що рішення боржником в повному обсязі не виконано, оскільки не здійснено виплату стягувачу додаткової винагороди.

Стосовно наявності підстав для накладення на позивача спірного штрафу, суд зазначає таке.

Суд встановив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 580/1906/23 ТУ ССО у Черкаській області здійснило розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області додаткової винагороди на період дії воєнного стану з лютого 2022 року по січень 2023 року ОСОБА_1 , згідно з яким сума заборгованості складає 302347,35 грн, компенсація ПДФО 57286,87 грн, загальна потреба за КЕКВ 2800 375547,24 грн.

ТУ ССО у Черкаській області після набрання рішенням суду по справі № 580/1906/23 законної сили було направлено Голові Служби судової охорони лист від 17.11.2023 року № 54.07-217/ССО «Щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду», в якому Управління просило виділити додаткові кошторисні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 375547,24 грн. До листа додано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 580/1906/23 та розрахунок потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО у Черкаській області.

Відповідно до розпорядження Служби судової охорони від 10.01.2024 № 5/ОД з метою дотримання справедливого підходу до черговості виплати працівникам Служби судової охорони коштів за судовими рішеннями в Службі запроваджено єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень на користь працівників Служби в порядку черговості, а саме: за датою набуття законної сили рішення суду.

На 2024 рік Службі було затверджено кошторис за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» в сумі 6973,6 тис. грн. Кошторис Територіального управління на 2024 рік (після змін) за вказаною програмою складав 1000,00 грн, які були списані органами казначейства в порядку безспірного списання, зокрема на Вашу користь.

На 2025 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» Службі затверджено кошторис в сумі 6720,8 тис. грн. У свою чергу кошторис Територіального управління на 2025 рік за вказаною програмою складав 500 грн, які були доступні згідно з планом асигнувань у грудні 2025 року та були списані в порядку безспірного списання органами казначейства на погашення виконавчих документів про стягнення коштів, що вже обліковуються в ДКСУ.

На 2026 рік за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя» Службі судової охорони затверджено кошторис в сумі 6 094,4 тис. грн. У свою чергу кошторис Територіального управління на 2026 рік за вказаною програмою складає 500 грн, які будуть доступні згідно з планом асигнувань у грудні 2026 року та будуть списані в порядку безспірного списання органами казначейства на погашення виконавчих документів про стягнення коштів, що вже обліковуються в ДКСУ. Відповідно до додатка до листа Служби від 13.01.2026 №01.30-02.2-94/вн Територіальному управлінню Служби судової охорони у Черкаській області бюджетні асигнування на виконання рішень судів в 2026 році не передбачені.

24.06.2026 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» щодо фінансового забезпечення сектору безпеки і оборони. Пунктом 18-1 зазначеного вище закону збільшено та встановлено в 2026 році видатки за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» (код 0501150) у розмірі 1 448 500 тис. гривень.

Разом з тим, станом на час повідомлення позивачем державному виконавцю про причини неможливості виплати стягувачу додаткової винагороди, до Територіального управління не надійшли відповідні бюджетні асигнування для виплати додаткової винагороди згідно з рішеннями судів на користь співробітників Територіального управління.

Встановлені обставини вказують на те, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/1906/23 позивач здійснив розрахунок потреби в коштах на виконання рішення суду та повідомив розпорядника коштів вищого рівня про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішення.

Отже, відповідач вжив конкретні заходи, що залежали від нього, з метою виконання вказаного вище рішення Черкаського окружного адміністративного суду.

Суд врахував, що у матеріалах справи відсутні жодні докази, що вказували б на виділення бюджетних коштів розпорядником коштів вищого рівня на забезпечення виконання позивачем рішення суду у справі № 580/1906/23 в частині виплати нарахованих коштів. Отже, фактична невиплата нарахованих коштів зумовлена не надходженням від розпорядника коштів вищого рівня.

Згідно із статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 161 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує ДСА України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з ДСА України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з ДСА України.

Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома статті 161 Закону № 1402-VIII).

Згідно з частиною 3 статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема Служби судової охорони.

Отже, Територіальне управління Служби судової охорони у Черкеській області проводить виплати винятково за рахунок фінансового забезпечення на проведення таких виплат, яке здійснюється Державною судовою адміністрацією України - головним розпорядником бюджетних коштів.

Тож, виконання рішення суду у справі № 580/1906/23 в частині виплати заборгованості з додаткової винагороди залежить не тільки від дій позивача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від головного розпорядника бюджетних коштів), присуджених за судовим рішенням виплат.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що рішення суду в цій частині не виконано боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Варто зазначити, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Подібні висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19.

Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме:

- встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення;

- аналізувати акти законодавства;

- враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства;

- встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Зважаючи на те, що позивач виконав конкретні, залежні від нього заходи, спрямовані на виконання рішення суду у справі № 580/1906/23, а неповне його виконання зумовлене обставинами, незалежними від його волі та є такими, що об`єктивно унеможливлюють його виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення штрафу, у зв`язку із чим оскаржувану постанову про стягнення штрафу слід визнати протиправною та як наслідок скасувати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.08.2026 у виконавчому провадженні № 81679205 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області (18001, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Благовісна, 154, код ЄДРПОУ 43324287);

2) відповідач Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (18028, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, пр-т Перемоги, 50);

3) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 29.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК