Ухвала суду № 140158692, 29.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

29 вересня 2026 року справа № 580/9494/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової у письмовому провадженні розглянув заяву про повернення судового збору в адміністративній справі №580/9494/26 за позовом Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська 57, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 40108667) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив ухвалу.

21.09.2026 вх. №51063/26 представником Позивача надане до суду клопотання про відмову від позовних вимог у зв`язку із відшкодуванням Відповідачем вартості предметів однострою, строк експлуатації яких не закінчився у сумі 12179,90 грн. Додатково представник Позивача просить повернути суму сплаченого судового збору.

Згідно із ухвалою від 23.09.2026 суд клопотання представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області про закриття провадження у справі №580/9494/26 задовольнив, закрив провадження у справі № 580/9494/26 за позовом Головного управління Національної поліції в Черкаській області до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії та відмовив у поверненні з бюджету на користь Головного управління Національної поліції в Черкаській області витрат зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Відповідно до частини 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

25.09.2026 вх.№52084/26 представник Головного управління Національної поліції в Черкаській області у заяві просить: повернути Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого під час подання позову у справі №580/9494/26, у сумі 1331,20 грн в порядку ст.142 КАС України.

Згідно із ст.140 КАС України передбачені особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову, що стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`єкт владних повноважень чи особа), на переконання суду, не змінює підхід, запроваджений у статті 139 КАС України про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, крім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15, у якій об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов`язку відшкодування понесених позивачем суб`єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, крім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз. Вказаний висновок підтриманий Верховний Судом також у постанові від 16.09.2022 у справі №826/20304/16.

Згідно із частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно із ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не потребують розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Наприклад, у справі № 500/5300/21: ЄДРСР 107512949 позивач (контролюючий орган) звернувся до суду із заявою про відмову від позову та закриття провадження. Суд вважав, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаний із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача суб`єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору. У контексті цього прикладу видається помилковим аргумент про те, що обов`язок відповідача відшкодувати позивачу (суб`єкту владних повноважень) судовий збір є мірою відповідальності за поведінку, що змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, незалежно від суб`єктного складу сторін спору, адже законодавець не покладає на відповідача такого обов`язку у випадку задоволення позовних вимог до нього позивача суб`єкта владних повноважень. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 29.08.2022 у справі №826/16473/15, від 16.09.2022 у справі №826/20304/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно із частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Керуючись статтями 2, 132, 140, 241-243, 248, 256, 293-297 КАС України, Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 25.09.2026 вх.№52084/26 про повернення 50 відсотків сплаченого судового збору.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.

Копію ухвали направити сторонам справи.

Ухвала складена, підписана 29.09.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА