Ухвала суду № 140158634, 29.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про прийняття позовної заяви до розгляду

та відкриття провадження в адміністративній справі

29 вересня 2026 року справа № 580/10287/26 м. Черкаси Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі ОСОБА_1 , позивач) через свого представника подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та 12 невиплати ОСОБА_1 з 29.08.2023 р. підвищення державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого частиною четвертою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 29.08.2023 перерахунок державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з урахуванням підвищення у розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого частиною четвертою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та виплатити недоплату за період з 29.08.2023 до дня фактичного встановлення підвищення з урахуванням фактично виплачених сум, застосувавши частину другу статті 11 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» (прожитковий мінімум, затверджений на момент виплати), з одночасним нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; надалі здійснювати виплату допомоги з урахуванням зазначеного підвищення;

- при виконанні пункту 2 зобов`язати відповідача нараховувати підвищення понад розмір допомоги, визначений з урахуванням адресної доплати за постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265, без зменшення адресної складової на суму підвищення;

- альтернативно пункту 3 - якщо суд не встановить підстав для його задоволення - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок допомоги з повним включенням підвищення 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та визначенням адресної складової за постановою № 265 відповідно до правової оцінки суду, виплатити різницю між належною та фактично виплаченою допомогою і надати позивачу помісячний розрахунок;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 29.08.2023 щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 грн, передбаченої статтею 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 цільову грошову допомогу на прожиття у розмірі 40 грн щомісячно з 29.08.2023 з урахуванням фактично виплачених сум та надалі здійснювати її щомісячну виплату; альтернативно пунктам 5-6 - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невирішення заяви від 22.04.2026 в частині цієї допомоги та зобов`язати відповідача розглянути заяву в цій частині і прийняти мотивоване рішення з урахуванням правової оцінки суду;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.07.2026 (вх. № 16971/P13 2300-26 від 16.07.2026) в частині застосування постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 656 та надання розрахунку складових допомоги;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 14.07.2026 у частині, зазначеній у пункті 7, з урахуванням правової оцінки суду, прийняти та довести до відома позивача мотивоване рішення щодо застосування постанови № 656 і надати помісячний розрахунок усіх нарахувань і виплат з 29.08.2023 із виокремленням основного розміру допомоги, адресної доплати, підвищення за Законом № 3551-XII, цільової допомоги за Законом № 1603-IV та інших складових;

- альтернативно пунктам 1 і 7 - якщо суд кваліфікує лист відповідача від 13.08.2026 № 17170-16971/P-02/8-2300/26 як рішення про відмову визнати протиправною та скасувати відмову в нарахуванні підвищення за частиною четвертою статті 12 Закону № 3551-XII та в застосуванні постанови № 656, з одночасним застосуванням способів захисту, визначених пунктами 2-4, 8;

- стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

Додатково у позові позивач просить:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення: зобов`язати відповідача протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили подати звіт про його виконання з копіями прийнятих рішень, розрахунків і документів про фактичну виплату;

- допустити негайне виконання рішення в частині присудження виплати державної соціальної допомоги в межах суми стягнення за один місяць (пункт 1 частини першої статті 371 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач має статус учасника бойових дій, є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує державну соціальну допомогу за Законом України від 18.05.2004 № 1727-IV «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», тобто допомогу, що виплачується замість пенсії.

За даними довідок розмір допомоги становив 2361,00 грн щомісячно у період обліку в органі соціального захисту, 2361,00 грн у грудні 2025 року та 2595,00 грн з 01.01.2026, у тому числі у вересні 2026 року. Ці суми збігаються з рівнем, до якого допомога доводиться без будь-яких ветеранських складових.

22.04.2026 позивач подав до відповідача (сервісний центр у м. Звенигородці) заяву з проханням здійснити перерахунок його соціальної допомоги як учаснику бойових дій. Листом від 20.05.2026 № 11128-10242/P02/8-2300/26 відповідач підтвердив, що відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та повідомив, що «вживаються всі заходи» щодо встановлення підвищення.

14.07.2026 позивач звернувся повторно (вх. № 16971/P-2300-26 від 16.07.2026), зокрема щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 656. Листом від 13.08.2026 № 17170-16971/P-02/8-2300/26 відповідач удруге визнав право позивача на підвищення, але зазначив, що його встановлення буде розглянуто лише «після врегулювання питання на рівні програмного забезпечення та реалізації відповідного механізму». У цьому ж листі відповідач зазначив, що підвищення нараховується саме до базової суми 2 595,00 грн. Строку виконання, розрахунку недоплати чи рішення за заявами відповідач не навів. Станом на дату подання позову підвищення не встановлено, недоплата не виплачена. Відповідач не заперечує ані статусу позивача, ані його права, ані належності його допомоги до виплат «замість пенсії»; єдиною причиною невиконання закону він називає внутрішні технічні обставини.

Представник позивача вказав, що частиною четвертою статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено: «Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Норма є імперативною і не містить жодних додаткових умов: не пов`язує підвищення з причиною інвалідності, наявністю страхового стажу, окремим рішенням органу чи налаштуванням інформаційних систем. Для її застосування достатньо двох обставин - статусу учасника бойових дій та отримання однієї з перелічених виплат. Обидві обставини підтверджено документами і визнано відповідачем. Посилання відповідача на «пункт 22 статті 12» є технічною неточністю; підвищення встановлене саме частиною четвертою цієї статті.

Також представник позивача зазначив, що статтею 1 Закону України від 16.03.2004 № 1603-IV «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» учасникам бойових дій встановлено щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття у розмірі 40 гривень. Закон визначає коло одержувачів за статусом - учасники бойових дій, до яких належить позивач. Норма статті 2 цього Закону про джерело фінансування не звужує кола осіб, визначеного статтею 1, і не виключає з нього учасника бойових дій, якому замість пенсії виплачується державна соціальна допомога. Заява позивача від 22.04.2026 стосувалася перерахунку допомоги як учаснику бойових дій загалом, а отже, вимагала перевірки всіх ветеранських складових. Відповідач питання цієї допомоги не вирішив.

Крім того, представник позивача вказав, що позивач не стверджує, що його захворювання спричинене відповідачем. Медичні документи подаються для підтвердження іншого: стану особливої вразливості, в якому позивач зазнавав порушення, і, відповідно, глибини завданих страждань. Для людини з таким діагнозом щомісячна соціальна допомога є основним джерелом існування, з якого сплачується постійне лікування, тому кожна невиплачена гривня безпосередньо впливає на можливість забезпечити себе необхідним. Психоемоційне напруження, пов`язане з необхідністю повторно добиватися виконання закону, для особи з післяінфарктним кардіосклерозом, аневризмою лівого шлуночка та нестабільною стенокардією є об`єктивно небезпечним і суперечить рекомендованому лікарями режиму. Вказане, на переконання представника позивача, є підставою для стягнення моральної шкоди.

Вказаний спір виник з публічно-правових відносин і відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні.

Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно з частиною 2 вказаної статті спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З огляду на вищезазначене, справа відноситься до справ незначної складності, а тому має розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 171, 241, 243, 248, 256, 257, 261-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі.

Здійснити розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Роз`яснити учасникам справи, що розгляд справи по суті розпочнеться через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Встановити відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого може бути поданий відзив на позовну заяву, що відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. До відзиву на позовну заяву мають бути додані докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин спір буде вирішено за наявними матеріалами справи.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud2370/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК