Ухвала суду № 140158597, 28.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28 вересня 2026 року справа № 160/25705/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративного позову у справі №160/25705/26 за позовом ОСОБА_1 (реєстрація: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, 25001, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив ухвалу.

21.08.2026 представник позивача - адвокат Галкін Вячеслав Леонідович (ордер серії ВВ №1062678) у позовній заяві просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у здійсненні розрахунку розміру пенсії позивача без врахування ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 03.07.2024 з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Згідно з висновками ВС у постанові від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 (відступ від висновку щодо застосування норм процесуального права (частина перша статті 28 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18 щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого) про визначення територіальної юрисдикції (підсудності), яке здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання.

Позовна заява в порядку адміністративного судочинства пред`являється до суду першої інстанції (окружні адміністративні суди) до компетенції якого віднесений розгляд і вирішення адміністративної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Адміністративні справи з приводу оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч.1 ст.25 КАС України).

Розгляд і вирішення адміністративної справи із недотримання судом правил територіальної підсудності є порушенням норм вітчизняного законодавства та приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 ETS №005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, зокрема у частині гарантування позивачу права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 1 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Процесуальний закон забороняє адміністративному суду розглядати справи, що територіально йому не підсудні. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України Про облік внутрішньо переміщених осіб від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Під час формування заяви в мобільному додатку Порталу Дія (Дія) (за наявності технічної можливості) отримуються/підтверджуються такі відомості: із Єдиного державного демографічного реєстру через єдину інформаційну систему МВС (щодо осіб, які мають паспорт громадянина України у формі картки та/або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлені засобами Єдиного державного демографічного реєстру) - відомості про стать особи, дату та місце народження, серію та/або номер, дату видачі, найменування уповноваженого суб`єкта, що видав паспорт, строк дії (за наявності), адресу та дату поточного задекларованого/зареєстрованого місця проживання; із відомчої інформаційної системи ДМС через єдину інформаційну систему МВС - відомості про адресу та дату поточного задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Згідно із пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1. 09.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнята постанову № 579 Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, якою внесено зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, а саме виключені в абзаці першому слова: та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (постанова втратила чинність згідно з Постанови КМУ від 07.02.2022 № 265).

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою.

Витяг з реєстру територіальної громади, що містить унікальний електронний ідентифікатор (QR-код), щодо адреси реєстрації у Черкаській області позивачем не наданий з огляду на дотримання вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим.

Відповідно до п.5 ст.242 КАС України суд має врахувати висновки Верховного Суду.

Згідно із висновками ВС у постанові від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 (відступ від висновку щодо застосування норм процесуального права (частина перша статті 28 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18 щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого) про визначення територіальної юрисдикції (підсудності), яке здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання. Звернення позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження реєстрації не відповідає процесуальним нормам.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У додатках до адміністративного позову не надано клопотання про поновлення пропущеного строку з поважних причин, у позовній заяві позивач не зазначив, з якою саме датою пов`язує початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом.

Шостий апеляційний адміністративний суд у справі №580/530/23 ЄДРСР 112094969 зазначив: під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Усупереч вимог п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України позивач не обгрунтував зміст і характер порушеного права.

Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.

Згідно із ч.2 ст.122 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов згідно з ч.1 ст.123 КАС України залишається без руху.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).

Аналіз положень КАС України, дає підстави виокремити такі основні процесуальні засоби, за допомогою яких адміністративний суд забезпечує належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили: 1) роз`яснення судового рішення (ст. 254); 2) судовий контроль за виконанням судового рішення (ст. ст. 382, 383); 3) заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379); 4) поновлення пропущеного з поважних причин строку пред`явлення виконавчого листа до виконання (ст. 376); 5) відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 378); 6) зупинення виконання судових рішень лише у виключних випадках (ст. 375); 7) застосування як преюдиційних обставин, встановлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, під час судового розгляду іншої справи.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, що не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 КАС України.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, тому адвокат з метою захисту інтересів клієнта не надав відомості про здійснення судового контролю у вирішеній справі шляхом звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про здійснення судового контролю у вирішеній справі Луганським окружним адміністративним судом №360/10/25 про зарахування стажу та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 03.07.2024.

Луганський окружний адміністративний суд не ліквідовано остаточно, проте через безпекову ситуацію Вища рада правосуддя змінила територіальну підсудність його судових справ на Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Згідно із частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 25, 26, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дати отримання копії ухвали.

Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання обґрунтування підсудності справи Черкаському окружному адміністративному суду з доказами на підтвердження зареєстрованого в установленому порядку місця проживання у Черкаській області, надання обґрунтованого клопотання про поновлення строків з доказами підтвердження поважності причин пропуску під час ініціювання нового позову з повідомленням: з якою саме датою пов`язує початок перебігу строку звернення до суду із даним позовом щодо вимоги, починаючи з 03.07.2024; доказів про здійснення судового контролю у вирішених справах; коопію звернення до органу ПФУ на бланку з усіма додатками і розпискою; довідку територіальної громади про зареєстроване місце проживання; докази звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про здійснення судового контролю у вирішеній справі №360/10/25 про зарахування стажу та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 03.07.2024.

У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання суддею та не оскаржується.

Копію ухвали направити позивачеві.

Ухвала складена, підписана 28.09.2026.

СуддяЛариса ТРОФІМОВА