Рішення № 140158112, 29.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 вересня 2026 року Справа № 200/3968/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Шаркової А.В.,

за участю:

представника відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Юлдашева Юрія Михайловича,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. про закінчення виконавчого провадження від 13.05.2026 у виконавчому провадженні № 76111649 з примусового виконання виконавчого листа № 200/1051/24, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 25.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.05.2026 №76111649, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. На переконання позивача відповідачем не використано всі надані йому законом права для примусового виконання рішення суду, що потягло за собою передчасний висновок про необхідність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження,

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі №200/3968/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 960/0/15-26 від 21.05.2026 територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду змінено та передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 справу №200/3968/26 розподілено судді Супрун Ю.О..

Суд зазначає, що матеріали справи не містять Довідки про прийняття рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі у відповідності до ч. 15.п.3 Перехідних положень КАСУ та п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України № 814 від 20.08.2019.

Натомість, справа на момент надходження до Харківського окружного адміністративного суду не містить копії матеріалів виконавчого провадження ВП №76111649.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026, зокрема, прийнято адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови до розгляду.

Призначено судове засідання по адміністративній справі №200/3968/26 на 22.09.2026 року о 11:00 год., у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: майдан Свободи 6, м. Харків (правий корпус колишньої будівлі академії Говорова), зал № 5, 1 поверх.

Розгляд та вирішення справи ухвалено здійснювати одноособовим складом суду у складі головуючого судді Супрун Ю.О., у порядку ст. 287 КАС України.

Витребувано у відповідача в строк за три дня до судового засідання усі матеріали, що були або мали бути взяті ними до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов, а також належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 76111649.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 клопотання представника відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції по справі №200/3968/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

У судове засідання по даній справі, призначене на 22.09.2026 о 11:00 год., учасники справи не прибули.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 відкладено судове засідання у справі №200/3968/26 на 29.09.2026 о 12:00 год..

Повторно витребувано від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усі матеріали, що були або мали бути взяті ними до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов, а також належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 76111649.

Представником відповідача через систему «Електронний суд» 28.09.2026 подано відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 76111649.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову та зазначив, що закінчення державним виконавцем виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії та яке не може бути виконано без його участі, жодним чином не нівелює принцип обов`язковості судового рішення, оскільки не звільняє останнього від обов`язку його добровільного виконання. У подальшому таке виконання має забезпечуватись державою через систему органів кримінальної юстиції шляхом притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення. Вважає, що державним виконавцем вчинено вичерпні заходи, передбачені спеціальним законом та які спрямовані на примусове виконання рішення.

Судове засідання, призначене на 29.09.2026 о 12:00 год., відбулось за участі представника відповідача.

Позивачем через систему «Електронний суд» подано клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом не встановлено перешкод для розгляду справи пов`язаних з неприбуттям позивача.

Таким чином суд приходить до висновку про можливість розгляду адміністративної справи за відсутності позивача.

Встановлені судом обставини спору полягають у наступному.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 по справі №200/1051/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, з урахуванням доплати за вислугу років, за період з 01 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року, з 01 січня 2024 року по 31 січня 2024 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року, з урахуванням доплати за вислугу років, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн., з 01 січня 2024 року по 31 січня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за листопад- грудень 2023, січень 2024 року доплати за вислугу років, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних , розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року у сумі 2684, 00 грн, на 1 січня 2024 року 3028 грн відповідно, згідно ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі №200/1051/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 у справі № 200/1051/24 задоволено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 200/1051/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування на виплати матеріальної допомоги.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання нарахувати на виплатити матеріальну допомогу задоволено.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги у січні 2024 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 грн.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої матеріальної допомоги, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року 3028 грн відповідно до ст. 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 200/1051/24 залишено без змін.

На виконання зазначеного судового рішення 25.07.2024 Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Постановою від 23.09.2024 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 76111649 за виконавчим листом №200/1051/24, виданим 25.07.2024. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за листопад - грудень 2023, січень 2024 року доплати за вислугу років, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року у сумі 2684,00 грн, на 1 січня 2024 року - 3028 грн відповідно, згідно ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копію постанови надіслано сторонам виконавчого провадження.

Постановою держаного виконавця від 12.08.2025 за невиконання без поважних причин рішення накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн..

Постановою держаного виконавця від 28.01.2026 за повторне невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн..

Державним виконавцем 25.03.2026 надіслано Печерському управлінню поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві повідомлення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вказаного злочину. В повідомленні вказується, зокрема, що боржник обмежився листуванням із Міністерством фінансів та іншими органами влади констатуючи відсутність коштів, проте не вдався до інших правових механізмів, спрямованих на забезпечення виконання рішення.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владиславом Сергійовичем 13.05.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 76111649 на підставі п.11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач не погодився із зазначеною постановою та звернувся до суду з цим позовом про її скасування.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом №1404-VІІІ, статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 -VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

За змістом пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

На виконання приписів частин 1-3 статті 63 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом №1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

На виконання зазначеного судового рішення 25.07.2024 по справі №200/1051/24 Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

У відповідності до вимог статей 3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 23.09.2024 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

У зв`язку з відсутністю інформації щодо стану виконання рішення суду, 06.02.2025 державним виконавцем надіслано до ДСА вимогу щодо надання письмового пояснення щодо поважності причин невиконання рішення суду, а також заходів, які вживались боржником з метою його належного виконання.

В обґрунтування своїх пояснень Державна судова адміністрація України послалася на обставини, які, на її думку, унеможливлювали виконання рішення суду у визначений строк. Зокрема, боржник вказує на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, покладення обов`язку фінансування на Міністерство фінансів України та вжиття заходів у вигляді звернень до відповідних органів щодо виділення коштів (лист ДСА від 19.02.2025 №10-3472/25). Також повідомлено виконавця про те, що 09.01.2025 ДСА України затверджено кошторис на 2025 рік ТУ ДСА в Донецькій області за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23,4 тис. гривень.

З огляду на зміст зобов`язальної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 по справі №200/1051/24 з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2024, суд зазначає, що належним виконанням судового рішення є здійснення перерахунку та виплати суддівської винагороди.

Водночас, наявними у розпорядженні суду документами не підтверджується фактичне виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом №200/1051/24, виданим Донецьким окружним адміністративним судом 25.07.2024.

Стверджуючи про правомірність закінчення виконавчого провадження, відповідач зазначає про вчинення ним усіх дій, передбачених приписами Закону №1404-VIII та посилається на пункт 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII.

З цього приводу суд зазначає, що з аналізу правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII можливе у разі настання випадку, визначеного частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII, яка, у свою чергу, регламентує порядок виконання рішень немайнового характеру. Водночас, у справі, що розглядається, судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов`язання здійснити перерахунок та виплату особі пенсії, що виключає його приналежність до рішень немайнового характеру.

У розумінні приписів статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

При цьому, суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

У постанові від 26.10.2023 по справі №420/1511/23, у аналогічних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Отже, саме по собі вчинені державним виконавцем виконавчих дій (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2023 по справі № 420/1511/23, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 27.03.2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18, від 13 грудня 2021 року у справі №520/6495/2020.

У спірних правовідносинах відповідачем не заперечується, що судове рішення виконано не у повному обсязі, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Відповідно до вимог Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки виконання рішення у повному обсязі, разом з цим, доказів здійснення перевірки відповідно до приписів пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про передчасне прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.05.2026 у виконавчому провадженні № 76111649 без дотримання вимог статті 39 Закону №1404-VІІІ та без здійснення перевірки фактичного виконання боржником рішення суду у повному обсязі та у спосіб, визначений судовим рішенням, а відтак, наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Вказана позиція суду підтримана Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2026.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) Берегових Владиславом Сергійовичем від 13.05.2026 про закінчення виконавчого провадження № 76111649.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири гривні) 96 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2026.

Суддя Супрун Ю.О.