Ухвала суду № 140157974, 28.09.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4269/24

Провадження № 6/638/1347/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., секретаря судового засідання - Сікорського А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові заяву ОСОБА_1 , про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 26 травня 2026 року у справі № 638/4269/24 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання

встановив:

09 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 26 травня 2026 року у справі № 638/4269/24 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Заяву обґрунтовує тим, що виконати рішення на даний час заявниця не має можливості через складне матеріальне становище та через бойові дії, які зумовили переїзд заявниці до іншого міста для безпечного проживання. Її пенсія становить 5 109,85 грн щомісяця.

В судове засідання заявник та його представник не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Просила розглянути заяву за її відсутності.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 26 травня 2026 року ухвалено позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 грудня 2018 року по 31 січня 2022 року в розмірі 51674 ( п`ятдесят одна тисяча шістсот сімдесят чотири) грн 49 коп., три відсотки річних у розмірі 86 (вісімдесят шість) грн 17 коп., інфляційні витрати у розмірі 249 (двісті сорок дев`ять) грн 97 коп. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір по 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

Пенсія ОСОБА_1 становить 5109,85 грн щомісяця. Заробітна плата ОСОБА_2 8647, 00 грн.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Системне тлумачення ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення, при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим та на строк не більше один рік.

Окрім того, вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Розстрочка виконання рішення суду дає можливість відтермінування повної оплати боргу шляхом його поділу на визначені частини, які боржник сплачує поступово протягом встановленого судом періоду.

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка або розстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 908/1884/19.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Так, на підтвердження обставин зазначених у заяві про розстрочення рішення суду заявником надані: довідки про доходи.

Водночас, як на підставу для розстрочення виконання рішення суду представник заявника посилається на складне матеріальне становище.

У даному випадку суд вважає, що заявником доведено існування у нього виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення, а саме те, що вона має невисокий дохід, інших джерел отримання прибутків заявник не має.

При цьому, суд також вважає, що розстрочення виконання рішення суду є компромісним та таким, що забезпечує дотримання балансу інтересів сторін,

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів, матеріального стану заявника, суд прийшов до висновку про можливість розстрочити виконання рішення суду в межах строку, передбаченого статтею 435 ЦПК України на дванадцять місяців.

Керуючись статтею 435 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 26 травня 2026 року у справі № 638/4269/24 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 26 травня 2026 року по справі № 638/4269/24 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 грудня 2018 року по 31 січня 2022 року в розмірі 51674 ( п`ятдесят одна тисяча шістсот сімдесят чотири) грн 49 коп., рівними частинами на 12 місяців по 4306 (чотири тисячі триста шість) гривні 17 копійок щомісяця, починаючи з дня набрання ухвалою законної сили.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя В.М. Яковлева