Рішення № 140157474, 28.09.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16001/24

Провадження № 2/344/4762/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,

учасників справи : представників позивача адвоката Ванкевича А.В., адвоката Гонта М.С.

представника відповідача - адвоката Вінтоняка Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 27» про визнання майнових прав,-

ВСТАНОВИВ :

30.08.2024 представник позивача адвокат Ванкевич А.В. звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить : визнати майнові права на об`єкт будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: квартира будівельний АДРЕСА_2 , згідно з Договором про цільовий внесок у діяльність від 24.05.2022 № ЖРК /15/82.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.05.2022 між ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» (виконавець) та ним (замовник) укладено Договір про цільовий внесок у діяльність № ЖРК/15/82 (надалі Договір про цільовий внесок у діяльність).

Предметом Договору про цільовий внесок у діяльність визначено обов`язок відповідача за рахунок цільового внеску замовника здійснити будівництво та передати у власність останнього об`єкт нерухомості, а саме: квартиру за будівельним номером АДРЕСА_3 , у визначений договором строк не пізніше IV кварталу 2023 року. Розмір цільового внеску становить 1 313 665,00 грн, який він сплатив у повному обсязі, що підтверджується виданою відповідачем квитанцією до прибуткового касового ордера від 24 травня 2022 року № 1.

Не заперечуючи проти укладення договору і його виконання, відповідач, керуючись підпунктом 3 пункту 2.6. Договору про цільовий внесок у діяльність, надав йому згоду на уступку (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за цим договором на користь третьої особи без сплати винагороди, що свідчить також про виконання договору відповідачем.

ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» своїх зобов`язань щодо введення будинку в експлуатацію та передання йому квартири у встановлений Договором про цільовий внесок у діяльність строк не виконав.

Зазначене унеможливлює реєстрацію за ним права власності на квартиру та позбавляє права вільно розпоряджатися нею.

15.10.2024 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що як вбачається з п. 4.1. Розділу 4 Договору № ЖРК/15/82 про цільовий внесок у діяльність від 24.05.2022 року цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та моменту передачі цільового внеску до кооперативу і діє повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до Статуту кооперативу або до моменту припинення (розірвання) цього Договору за ініціативною Сторін. Реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії. Коментований пункт Договору визначає момент укладання, тобто набрання чинності не тільки після його підписання сторонами, а й після обов`язкової передачі цільового внеску до кооперативу. Згідно п. 1.2. Договору цільовим внеском Замовника є грошові кошти в розмірі 1 313 665 грн. 00 коп. Відповідач категорично стверджує, що позивач кошти у вказаному вище розмірі на виконання умов Договору Відповідачу не передавав. А відтак, в силу приписів п. 4.1. Розділу 4 Договору № ЖРК/15/82 про цільовий внесок у діяльність від 24.05.2022 року є неукладеним, оскільки не відбулася передача грошових коштів Відповідачу. Просять врахувати, що п. 1.4. Розділу 1 Договору чітко визначений порядок сплати коштів перерахунок коштів на поточний рахунок Відповідача. Відповідно належним доказом сплати коштів в даній справі є банківська квитанція про переказ коштів, а не касовий ордер.

20.05.2025 - рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у позові відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.10.2025.

22.10.2024 представником позивача подано до суду відповідь на відзив. В обґрунтування зокрема зазначено, що договором жодним чином не передбачено, що набуття ним чинності пов`язано з набуттям членства (асоційованого членства) в кооперативі. Не є тотожними і поняття «цільовий внесок» згідно укладеного договору та «пайовий внесок» члена (асоційованого члена) кооперативу. Не заперечуючи укладення договору і його виконання зі сторони позивача, через деякий відповідачем надано позивачу відповідно до пп.3) п.2.6. Договору № ЖРК/15/82 від 24.05.2022 року згоду на уступку (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за договором № ЖРК/15/82 від 24.05.2022 на користь третьої особи без сплати винагороди, що свідчить про те, що договір був укладений та виконаний зі сторони позивача та виконувався відповідачем. Очевидно, що дії відповідача, який уклав договір, надав підтвердження сплати коштів, погодив переуступку, а в суді стверджує, що він є неукладеним, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними. А тому вважає, що позивачем належним чином обґрунтовано, що договір був укладений, підписаний та виконувався сторонами.

31.10.2024 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування такого, зокрема зазначено, що позивач не був на момент укладення Договору і наразі не є членом чи асоційованим членом ОК «ЖБК» Спілка забудівників 27». За наведеного вбачається, що у позивача відсутня правосуб`єктність для підписання даного Договору, він не є членом чи асоційованим членом Відповідача. До того ж, грошові кошти Позивач не сплатив на виконання Договору. Позивач не був на момент укладення Договору і наразі не є членом чи асоційованим членом ОК «ЖБК» Спілка забудівників 27». За наведеного вбачається, що у Позивача відсутня правосуб`єктність для підписання даного Договору, він не є членом чи асоційованим членом Відповідача. До того ж, грошові кошти Позивач не сплатив на виконання Договору. Крім того , оскільки суб`єктний склад Договору є спеціальним, дані правовідносини регулюються ЗУ «Про кооперацію», Статутом відповідача та ЦК України. Твердження позивача про те, що до таких правовідносин застосовуються положення ЗУ «Про захист прав споживачів» є безпідставним та не заслуговує на увагу.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що Договір є консенсуальним, а не реальним. Повторно вказує на положення п. 4.1. Розділу 4 Договору № ЖРК/15/82 про цільовий внесок у діяльність від 24.05.2022 року, згідно якого цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та моменту передачі цільового внеску до кооперативу і діє повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до Статуту кооперативу або до моменту припинення (розірвання) цього Договору за ініціативною Сторін. Коментований пункт Договору визначає момент укладання, тобто набрання чинності не тільки після його підписання сторонами, а й після обов`язкової передачі цільового внеску до кооперативу. Відповідно Договір не є укладеним, оскільки кошти передані не були.

18.03.2026 - постановою Верховного Суду рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області суду про відмову у позові та постанову апеляційного суду, скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 07.04.2026 - справу передано головуючій судді.

Ухвалою судді від 08.04.2026 прийнято до провадження цивільну справу, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

04.05.2026- представником відповідача подано письмові пояснення. В обґрунтування таких, зокрема зазначено, що відсутні будь-які докази на предмет того, що особа на ім`я « ОСОБА_2 » взагалі мав повноваження (довіреність, договір, доручення тощо) представляти позивача у відносинах з відповідачем. Відсутні будь-які докази, що так звана «більша частина коштів» передавалася позивачем особі на ім`я « ОСОБА_2 ». 4. Відсутні будь-які докази, навіть якщо припустити передачу особі на ім`я « ОСОБА_2 » так званої «більшої частини коштів», що вказана особа передала ці кошти відповідачу. Також відсутні докази на передачу грошових коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Аудиторський звіт повністю спростовує твердження позивача про передачу коштів відповідачу. За відсутності договору доручення та довіреності ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в правовому сенсі діяли як приватні особи від свого імені, а не як представники позивача. Будь-які їхні дії з грошима не створюють правових наслідків для позивача в його відносинах з відповідачем.

01.06.2026- надійшли пояснення від позивача. В обґрунтування зокрема, зазначено, що у даній справі Верховний Суд фактично відхилив ключовий аргумент відповідача про «неналежність» квитанції до прибуткового касового ордера через відсутність підпису касира та перевищення ліміту готівки, а також піддав сумніву доказове значення Звіту незалежного аудитора. Тягар спростування факту отримання коштів покладено на відповідача. Разом з тим, Факт сплати позивачем цільового внеску в розмірі 1 313 665,00 грн. квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 24 травня 2022 року, в якій зазначено, що Обслуговуючий кооператив «ЖБК «Спілка забудівників 27» прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору № ЖРК/15/82 від 24.05.2022 грошові кошти у сумі 1 313 665,00 грн. Квитанція містить печатку підприємства та підпис у графі «Головний бухгалтер». Керівник відповідача голова правління ОСОБА_6 , допитаний як свідок, визнав, що він уповноважений підписувати прибуткові касові ордери, що в кооперативі практикуються готівкові розрахунки з пайовиками та що при отриманні готівки видається касовий ордер. Ці показання підтверджують, що квитанцію підписано уповноваженою особою відповідача. Відповідач не надав жодного належного, допустимого та достатнього доказу того, що підпис у квитанції виконано не уповноваженою особою, або що кошти фактично не приймалися.

18.06.2026- представником відповідача долучено висновок експерта №09/06-26 комісійної судової економічної експертизи від 09 червня 2026 року;

26.06.2026- представником позивача подано письмові заперечення щодо висновку експерта №09/06-26 комісійної судової економічної експертизи від 09 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 29.06.2026 закрито підготовче провадження у справі.

У вступному слові представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, що викладені письмово.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав та мотивів, що викладені письмово.

Суд, вислухавши вступне слово сторін. дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків:

24.05.2022 між ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) підписано Договір про цільовий внесок у діяльність № ЖРК/15/82.

Предметом договору визначено обов`язок виконавця, за рахунок цільового внеску замовника, здійснити будівництво і передати замовнику обумовлений даним договором об`єкт, а замовник за цим договором, на підставі повного визнання ним Статуту кооперативу зобов`язується забезпечити вчасне внесення цільового внеску, цим самим забезпечивши відповідне фінансове забезпечення об`єкту будівництва та прийняти об`єкт у свою власність на виконання Статутних вимог кооперативу, умов цього договору та для задоволення потреб у житлі (пункт 1.1. Договору про цільовий внесок у діяльність).

Відповідно до пунктів 1.2.1.4. Договору про цільовий внесок у діяльність цільовим внеском замовника є грошові кошти в розмірі 1 313 665,00 грн, які замовник передає виконавцю з метою задоволення соціальних потреб асоційованого члена кооперативу. Сплата цільового внеску відбувається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктами 1.6., 1.7. Договору про цільовий внесок у діяльність за замовником закріплюється об`єкт квартира, за будівельною адресою: АДРЕСА_4 , з наступними характеристиками: кількість кімнат 2, загальна площа, 60,1 кв. м, поверх 4, під`їзд 3. Термін здачі об`єкту в експлуатацію IV квартал 2023 року.

У пункті 1.5 Договору про цільовий внесок у діяльність визначено, що з моменту здійснення першого платежу права володіння та розпорядження об`єктом переходять до замовника, а володіння та розпорядження цільовим внеском переходить до виконавця.

Згідно з пунктом 4.1. Договору про цільовий внесок у діяльність цей договір вступає в силу з моменту його підписання та моменту передачі цільового внеску до кооперативу і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором відповідно до статуту кооперативу або до моменту припинення (розірвання) цього договору за ініціативною сторін.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 24 травня 2022 року № 1 ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 313 665,00 грн. на підставі договору від 24 травня 2022 року ЖРК15/82 (а. с. 14, т. 1).

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.6. Договору про цільовий внесок у діяльність від 24 травня 2002 року № ЖРК/15/82 голова правління ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» надав ОСОБА_7 згоду на уступку (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за договором на користь третьої особи без сплати винагороди (а. с. 16, т. 1).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1., 2.2. Статуту ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» кооператив є юридичною особою (неприбутковою організацією), утвореною шляхом об`єднання на добровільних засадах фізичних та/або юридичних осіб на підставі рішення установчих зборів. Відповідно до завдань та характеру діяльності за типом є обслуговуючим, за напрямком діяльності житлово-будівельним. Метою створення кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів та асоційованих членів кооперативу (та членів їх сімей), на основі поєднання їх пайових внесків, особистих та колективних інтересів для участі в організації будівництва та чи реконструкції житлових будинків (будинку) та подальшої їх (його) експлуатації, поділу між ними ризиків і втрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування та самоконтролю. Предметом діяльності кооперативу є обслуговування та експлуатація багатоквартирних будинків житлових та нежитлових приміщень членів кооперативу і членів їх сімей за необхідності попередньо шляхом організації будівництва та будівництва багатоквартирних будинків, облаштуванням зовнішніх, внутрішніх інженерних мереж та споруд багатоквартирних будинків, за власні та інші залучені кошти, а також наступна експлуатація та управління будинком після введення багатоквартирних будинків в експлуатацію відповідно до законодавства України.

Право кооперативу на укладення договорів визначено у пункті 3.6. Статуту, а умови і порядок вступу до кооперативу, виходу чи виключення з нього, зокрема і асоційованих членів у пунктах 5.3, 5.5. розділу 5 Статуту.

Згідно з пунктом 12.7.7. Статуту до компетенції Голови правління належить: здійснювати операції, підписувати фінансові документи, договори від імені кооперативу (у випадках передбачених цим Статутом, після одержання відповідного письмового дозволу або рішення загальних зборів членів кооперативу).

Відповідно до Звіту з надання впевненості незалежного аудитора від 23 жовтня 2024 року № 46/1, складеного ТОВ «Аудиторська компанія «Альфа-аудит ЛТД» за результатами аудиторської перевірки щодо організації та здійснення грошових розрахунків ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року та наявності чи відсутності розрахунків із фізичною особою ОСОБА_1 , встановлено, що будь-якої діяльності у 2022 році кооператив не проводив; грошові розрахунки за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року кооператив проводив виключно з використанням рахунку бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті» та без використання рахунку бухгалтерського обліку 301 «Каса».

Операцій із грошових розрахунків через касу кооперативу у перевіреному періоді за даними бухгалтерського обліку ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» не виявлено. Рахунок бухгалтерського обліку 30 «Каса» відсутній у плані рахунків бухгалтерського обліку Кооперативу у перевіреному періоді з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року.

Інші рахунки бухгалтерського обліку грошових розрахунків, крім рахунку бухгалтерського обліку 311 «Поточні рахунки в банках в національній валюті», Кооперативом у перевіреному періоді з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року не використовувались.

У бухгалтерському обліку ОК «ЖБК «Спілка забудівників 27» не виявлено жодних записів щодо ймовірних розрахунків між Кооперативом та фізичною особою ОСОБА_1 як учасником чи пайовиком Кооперативу.

Так, спір у даній справі стосується виконання сторонами умов укладеного між фізичною особою позивачем ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Спілка забудівників 28» договору про цільовий внесок у діяльність, відповідно до якого кооператив за рахунок цільового внеску замовника здійснює будівництво та передає йому обумовлений у договорі об`єкт для задоволення потреб у житлі.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначають ЦК України та Закон України «Про кооперацію».

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про кооперацію», кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону

Згідно із статті 11 Закону Про кооперацію» здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Статтею 384 ЦК України, положення якої кореспондують статті 19-1 Закону України «Про кооперацію», передбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення у кооперативу, право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону (частина друга статті 19-1 Закону України «Про кооперацію»).

За частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договір, як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Договором, згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою (частина перша статті 4, частини п`ята та шоста статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Статтею другою Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Відповідно до статті 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами. Майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, концепція «майна» має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «майновими правами», а отже і «майном» (пункт 22 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05)).

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного (законного) очікування та стає предметом захисту у розумінні Першого протоколу до Конвенції є те, що таке очікування (вимога) повинно мати належне правове підґрунтя, тобто має бути достатнє правове джерело для відповідного очікування (вимоги). З цього приводу у пункті 103 рішення ЄСПЛ у справі «Saghinadze and other v. Georgia» (заява № 18768/06) зазначено, що для того, щоб «очікування» було законним, воно повинно бути більш конкретним, ніж звичайна надія і бути заснованим на нормі права або правовому акті (пункт 39 рішення ЄСПЛ у справі «Сеni v. Italy», заява № 25376/06).

Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав наведено у правових висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц.

Майнове право, яке є предметом договору, - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норми статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію нежитлове приміщення як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування, як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Так, як вже зазначено, в обґрунтування вимог позивач вказує, що на виконання укладеного з відповідачем договору про цільовий внесок у діяльність № ЖРК/15/82 від 24.05.2022 ним сплачено цільовий внесок у повному обсязі, згідно договору 1 313 665 грн, що підтверджується виданою відповідачем квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 24.05.2022. У той же час сторона відповідача заперечує рух коштів на вказану суду, вважає, що надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордера не є належним доказом отримання коштів, оскільки відповідно до п. 1.4 Договору сплата цільового внеску відбувається виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача.

При цьому, Верховним Судом у даній справі під час касаційного перегляду рішень у даній справ, у постанові від 18.03.2026, зазначено «Відмовляючи у позові, суди обмежилися висновком про невідповідність реквізитів, зазначених у бланку прибуткового касового ордера, вимогам Положення № 148, що вказує на формальний підхід в оцінці аргументів сторін та не вирішення спору по суті. що внесення позивачем як замовником грошових коштів відповідачу як виконавцю спрямовано на задоволення соціальних потреб позивача як асоційованого члена кооперативу, має відповідати дійсному економічному змісту діяльності та може бути підтверджено реальністю господарської діяльності відповідача будівництвом за власні та інші залучені кошти багатоквартирного будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , а також наступною експлуатацією та управлінням після введення багатоквартирного будинку в експлуатацію, квартира АДРЕСА_5 з визначенням конкретних характеристик закріплена за замовником згідно з пунктами 1.6., 1.7. Договору про цільовий внесок у діяльність. Зазначених обставин (будівництво будинку, отримання квартир іншими асоційованими членами кооперативу) суди не перевірили».

Відтак, слід зазначити, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

При цьому, підтвердженням господарської операції є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення № 88 первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків ( висновок Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19).

Тому, підтвердженням господарської операції є її фактичне здійснення та належним чином оформлені відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення № 88 первинні бухгалтерські документи.

Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи-підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Згідно п. 3 Положення, касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - це операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачою готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків (п.5) .

Суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10 000,00 грн включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50 000,00 грн включно. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку (п.6)..

Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: 1) із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000,00 грн включно. Платежі на суму, що перевищує 50 000,00 грн, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку (п.7).

Пунктом 25 Положення передбачено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Щодо факту отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунка, а також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства ( схожі правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 01 жовтня 2025 року у справі № 757/20926/20-ц).

Також, як встановлено вище, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором про цільовий внесок у діяльність в частині сплати цільового внеску виконав у повному обсязі, сплативши до каси ОК ЖБК «Спілка забудівників 28» суму цільового внеску в розмірі 1 313 665 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 24.05.2022, яка містить печатку ОК «ЖБК «Спілка забудівників 28» та підпис голови правління Костишина Б. В. та посилання на Договір ЖРК 15/82 від 24.05.2026.

Разом з тим, допитаний як свідок ОСОБА_6 , голова правління ОК «ЖБК «Спілка забудівників 28», при попередньому розгляді справи, надав суду покази про те, що були підписані договори на інвестування та за такими видані ордери, однак факт отримання коштів заперечив. Допитаний як свідок ОСОБА_1 , давав покази, що він є директором та співзасновником ТОВ «Торгова група АРС Кераміка». Також співзасновником ТОВ «Торгова група АРС Кераміка» є ОСОБА_8 . Він особисто, у 2022 році, мав вільні кошти, які вирішив інвестувати в нерухомість. Було прийнято рішення придбати в «Спілка забудівників» нерухомість, ціна як на той час була дешевою. 24.05.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в м. Тернопіль привезли договори від 24.05.2022 на його ім`я, які вже були підписані в м. Івано-Франківську. Він підписав договори. Кошти ним були сплачені повністю та своєчасно. Більша частина коштів була передана через його директора Івана Бойка, який їх відвіз в м.Івано-Франківськ, а решта коштів була передана його людям ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), які відвезли їх до м. Івано-Франківська вже пізніше. Передачу коштів за нерухомість була здійснена двома траншами. Гроші за договором були передані, оскільки дали квитанції про оплату. Свідок ОСОБА_3 , давав суду покази, зокрема про те, що працює директором ТОВ «Торгова група АРС Кераміка». Кошти в сумі 3 000 000 грн. він привозив особисто з ОСОБА_4 в офіс фірми останній раз коли укладали договори. Кошти фірмі сплачувалися без його участі. Після внесення остаточної суми, їм передали договори та квитанції про оплату з підписами та печатками. Свідок ОСОБА_4 суду давав покази, що він у 2022 році представляв інтереси ОСОБА_1 щодо укладення договорів із «Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Спілка забудівників». Разом із ОСОБА_3 він був у м. Івано-Франківськ, обирали квартири для купівлі. Вивчивши питання, вони поїхали в м. Тернопіль до замовників, передали інформацію. Після всіх погоджень щодо купівлі, вони разом з ОСОБА_3 24.05.2022 приїхали в м.Івано-Франківськ, та завезли кінцеву суму для розрахунків 3 000 000 гривень, яку передали ОСОБА_9 , а останній вже передав кошти для оплати. Вони безпосередньо кошти не передавали. В офісі кооперативу їм дали квитанції і підписані договори, які вони привезли в м. Тернопіль, підписали та повернули примірники договорів кооперативу.

Разом з тим, суд враховує, що не надано доказів, що ОК «ЖБК «Спілка забудівників 28» ініціювалося питання перевірки стосовно вказаної посадової особи чи службового розслідування, в ході якого було б встановлено перевищення відповідних повноважень чи зловживання ними стороною відповідача не надано.

Як і не надано будь-яких доказів того, що стороною відповідача вживалися заходи для оплати цільового внеску позивачем чи пред`являлися будь-які претензії з приводу оплати, зважаючи на видачу квитанції про оплату коштів наперед, матеріали справи не містять.

Видавши квитанцію до прибуткового касового ордеру відповідач створив презумпцію вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання умов договору, яка ним не спростована вході розгляду справи.

Також, слід зазначити, що порушення посадовими особами відповідача касової дисципліни, може мати наслідком настання для них юридичної відповідальності, однак не спростовує факт внесення позивачем грошових коштів.

При цьому, надана позивачу ОСОБА_1 письмова згода відповідача (не містить дати) щодо відступлення права членства та своїх зобов`язань за договором № ЖРК /18/82 від 24.05.2022 ( а.с. 16 т.1), на користь третьої особи без сплати винагороди у сукупності з іншими доказами у справі дає підстави для висновку про виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеним з відповідачем договором.

Окрім того, внесення коштів не самим позивачем, а його представником, без підтвердження відповідних повноважень, перевищення ліміту готівкових розрахунків, не свідчить про невиконання позивачем грошового зобов`язання за укладеним договором, оскільки саме відповідачем засвідчено факт внесення готівкових коштів від ОСОБА_1 саме за Договором № ЖРК 15/82 від 24.05.2022.

Так, стороною відповідача надано висновок експертів № 09/06-26 комісійної судової економічної експертизи від 09.06.2026, що складений ПП «Конекс-ІНІ», за яким :

-Квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 24.05.2022 містить частину реквізитів, передбачених ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 25 Положення, 148, однак її зміст не містить відомостей про осіб, які згідно із матеріалами справи брали участь у здійснені господарської операції, та не відображає порядок передачі коштів, про який зазначено у показах свідків_

-Така квитанція не підтверджує сама по собі рух коштів у сумі 1 313 665 грн.

-Зазначена квитанція не підтверджує обставини передачі коштів через третіх осіб та двома траншами, про які вказували свідки у судовому засіданні 20.05.2025;

-Відображення у квитанції способу оплати не відповідає вимогам Положення 148 щодо граничних сум готівкових розрахунків, так і умовам договору №ЖРК/15/82 від 24.05.2022 щодо визначеної форми розрахунків;

-З наданих на дослідження документів підтвердження руху коштів ОК « ЖБК « Спілка забудівників 27», який би був пов`язаний із внесенням ОСОБА_1 за вказаним договором грошових коштів у сумі 1 313 665 не встановлено.

Що стосується вказаного висновку, то такий суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч.2 ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта не можуть бути питання права. З огляду на поставлені у ньому запитання (їх формулювання), такий містить свою оцінку доказів, зокрема показів свідків в контексті відповідності квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 24.05.2022 вимогам бухгалтерського документу. Такий висновок експертів не узгоджується з вищедослідженими судом доказами, їх оцінкою.

Також, звіт незалежного аудитора, який здійснено на замовлення відповідача та надано до матеріалів справи, не спростовує факту руху коштів, що підтверджується належним документом відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру.

При цьому, що внесення позивачем, як замовником, грошових коштів відповідачу, як виконавцю, спрямовано на задоволення соціальних потреб позивача як асоційованого члена кооперативу, має відповідати дійсному економічному змісту діяльності та може бути підтверджено реальністю господарської діяльності Відповідача будівництвом за власні та інші залучені кошти багатоквартирного будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , а також наступною експлуатацією та управлінням після введення багатоквартирного будинку в експлуатацію, квартира АДРЕСА_5 з визначенням конкретних характеристик закріплена за замовником згідно з пунктами 1.6., 1.7. Договору про цільовий внесок у діяльність.

Як вбачається із відповіді Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 22.05.2026 у справі №14/32-16/668, що надана адвокату Ванкевичу А.В., згідно даними Реєстру будівельної діяльності порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва «за параметром пошуку « АДРЕСА_6 » відсутня інформація щодо наявності документів дозвільного характеру. Вказане також підтвердили представники сторін в судовому засіданні, станом на час розгляду справи багатоквартирний будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_1 збудовано, але не введено в експлуатацію. Що також також підтвердили в подальшому представники сторін.

Що стосується інформації щодо порядку та способу внесення цільового внеску іншими асоційованими членами кооперативу, отримання ними проінвестованих квартир, набуття статусу асоційованого члена кооперативу, то стороною відповідача при розгляді справи зазначено, що така інформація відсутня.

Верховний Суд України у постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013 року висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування ( схожі правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц , Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17).

саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 93 - 95) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17, провадження № 14-8 цс 21).

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором, сплатив кошти (цільовий внесок) у визначеній у договорі сумі, у зв`язку із чим за умовами договору набув майнових прав щодо об`єкту нерухомості, зокрема права на отримання в подальшому у власність відповідної квартири.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що будинок не введений в експлуатацію.

Тому, до завершення будівництва об`єкта нерухомості та введення його в експлуатацію квартири за вказаним вище будівельним номером, та введення будинку в експлуатацію, Позивачу належать майнові права на цей об`єкт. Схожий правовий висновок, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019 року, справа №761/28769/13-ц.

На підставі наведеного, зокрема того, що відповідач не виконує належним чином узятих на себе зобов`язань, а також, враховуючи, що будинок по АДРЕСА_1 не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати коштів за умовами Договору, суд дійшов висновку, що право позивача порушене, так як відповідач свої зобов`язання щодо передачі об`єкту інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за позивачем на об`єкт інвестування, не виконує.

Вбачається, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зазначених зобов`язань, що свідчить про порушення майнових прав позивача на вищевказаний об`єкт, який він очікував отримати до терміну, що зазначений у Договорі (ІV квартал 2023 року), і який минув.

Відтак, права позивача підлягають захисту шляхом визнання майнових прав на вищезазначену квартиру.

Доводи сторони відповідача щодо неподання позивачем ОСОБА_1 заяви про вступ до кооперативу, не сплату пайового внеску, що, на його думку, свідчить про не набуття позивачем статусу асоційованого члена кооперативу не є підставою для відмови в позові про визнання за позивачем майнових прав на об`єкт нерухомого майна за умови виконання ним зобов`язання зі сплати цільового внеску, оскільки Відповідач не позбавлений права у встановленому законом порядку спонукати позивача до сплати відповідного пайового внеску.

Слід зазначити, що поняття «цільовий внесок» та «пайовий внесок» у спірних правовідносинах мають різний зміст, відсутні підстави для їх ототожнення.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги доводи сторони відповідача про неукладеність договору про цільовий внесок у діяльність № ЖРК/18/52 від 24.05.2022 з підстав відсутності у особи (голови правління) права на укладення відповідного договору з неасоційованим членом та без попереднього письмового дозволу або рішення Загальних зборів членів кооперативу.

Твердження сторони відповідача про неукладеність такого договору є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного закону. У разі відсутності у представника повноважень на підписання (укладення договору) відповідний правочин є оспорюваним та може бути визнаний недійсним у встановленому законом порядку за позовом заінтересованої особи.

Так, загальні підходи щодо відсутності повноважень у представника юридичної особи на укладення правочину, як підставу саме недійсності правочину, зазначено Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №547/384/21 (провадження № 61-8512 св 23), в якій, зокрема, зазначено:

«Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, повинно встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Загальним правилом належного функціонування цивільних відносин представництва є вчинення представником правочинів від імені особи, яку він представляє, в межах наданих повноважень.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

Якщо ж схвалення не відбудеться, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаний недійсним відповідно до частини першої статті 241, статей 239, 215 ЦК України.

При цьому, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Дії органів юридичної особи або її представників у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи, таке презюмується. Саме цим зумовлений обов`язок таких органів чи осіб вчиняти дії в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно і розумно, а також не перевищувати своїх повноважень.

Положення частини третьої статті 92 ЦК України встановлюють виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи у тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

За змістом норм статтей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, потрібно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

На підставі наведеного, і як встановлено, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту оспорювання ОК «ЖБК «Спілка забудівників 28» дійсності Договору про цільовий внесок у діяльність № ЖРК/18/52 від 24.05.2022 в судовому порядку чи визнання такого договору недійсним. Доводи про неукладеність такого договору, як вже було зазначено вище, не ґрунтуються на положеннях цивільного законодавства, а тому не можуть бути взяті до уваги..

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задоволити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З урахуванням наведеного, встановленні обставини справи, докази, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту, а саме позов слід задоволити - визнати позивачем ОСОБА_1 майнові права на об`єкт будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: квартира будівельний АДРЕСА_2 , згідно з Договором про цільовий внесок у діяльність від 24.05.2022 № ЖРК /15/82.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задоволено з відповідача у користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 13 136, 65 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт будівництва за будівельною адресою : АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками : квартира будівельний АДРЕСА_5 , кількість кімнат 2 (дві) загальною площею 60,1 кв.м., що розташована на 4 (четвертому) поверсі, 3 (третій) під`їзд згідно Договору №ЖРК/15/82, про цільовий внесок у діяльність від 24 травня 2022 року.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спілка забудівників 27» в користь ОСОБА_1 13 136 (тринадцять тисяч сто тридцять шість) гривень 65 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_7 ;

Відповідач: Обслуговуючий кооператив «ЖБК « Спілка забудівників 27», ЄДРПОУ : 43789603, адреса : вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ.

Повне рішення 28.09.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.